Справа: № 2а-2224/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"11" вересня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді : Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
при секретарі: Муханьковій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року по справі за адміністративним позовом Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні системи», за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «БИГ»про стягнення податкової заборгованості,-
У лютому 2010 року позивач -Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Київської області звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні системи», в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні системи» на користь Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області для подальшого перерахунку до Державного бюджету (р/р 31111115700007, код платежу 24060300, отримувач держбюджет ДБ Ірпінь, банк ГУДКУ в Київській області МФО 821018) суму грошових коштів в розмірі 43 933 573,22 грн., що становить вартість товару, придбаного за умовами спірних договорів.
Позовні вимоги мотивує необхідністю застосування до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, посилаючись на наявність умислу відповідача на укладення угод, з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року у задоволенні адміністративного позову Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі -Ірпінська ОДПІ) було проведено планову виїзну перевірку TOB «Екологічні системи» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року.
В ході проведення перевірки було встановлено порушення відповідачем вимог:
- пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та пп. 8.4.1 п, 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період у сумі 8 528 154, 35 грн.;
- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до несплати до бюджету за перевіряємий період ПДВ у сумі 7 447 512, 26 грн.;
- ст. 57 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»в частині несплати відповідачем суми коштів за користування радіочастотами в розмірі 300,00 грн.
За результатами проведеної перевірки позивачем було складено акт від 16.10.2009 року
№ 1518/23-2/33603769, на підставі якого було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 28.10.09 р. № 000842320/0/2556, яким ТОВ «Екологічні системи»було визначено податкове зобов'язання з податку додану вартість в сумі 11 171 269,52 грн., в тому числі 7 447 513,01 грн. за основним платежем та 3 723 756,51 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- від 28.10.09 р. № 000842320/0/2555, яким ТОВ «Екологічні системи»було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 17 056 308,75 грн., в тому числі 8 528 154,37 грн. - за основним платежем та 8 528 154,38 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- від 28.10.09 року №000842320/0/2557, яким ТОВ «Екологічні системи»було визначено податкове зобов'язання за користування радіочастотним ресурсом в сумі 2 340,00 грн., у тому числі 300 грн. - за основним платежем та 20 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Відповідач не погоджується із застосуванням щодо нього штрафних (фінансових) санкцій за вищевказаними податковим повідомленнями-рішення, оскільки на його думку здійснені підприємством господарські операції мали на меті настання правових наслідків, що відповідно свідчить про законність укладених на їх підставі спірних правочинів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.
Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Із системного аналізу пункту 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів.
Тобто з метою оподаткування фактом поставки товарів визнається як операція, в результаті якої за умовами договору між постачальником та покупцем передача товару вже відбулася (у покупця виникло право власності на товар), так і операція, в результаті якої виникнення права власності на товар ще має відбутися при виконанні певних умов договору, тобто оплати товару чи отримання товару покупцем.
Таким чином, визначення дати виникнення податкових зобов'язань при здійсненні операцій з продажу товарів не залежить від дати переходу права власності на товар, що поставляється, а вжите в пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР поняття відвантаження товарів слід розуміти не як визначення факту виникнення права власності на товар, а як визначення початку процесу фізичного переміщення товару від місця його постійного знаходження (зберігання) у постачальника.
В свою чергу, податковий кредит звітного періоду у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. № 398-V), визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до абз. 1 п. 7.4.5 цієї ж норми Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, обов'язковою умовою, з якою Закон пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.
Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Виняток із зазначеного правила можуть становити лише випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).
При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що в період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року ТОВ «Екологічні системи»в процесі взаємовідносин з ТОВ «БИГ»було укладено ряд договорів підряду, а саме:
від 01.10.07 № 10/10-07 (щодо монтажу системи водовідведення (побутової каналізації) будівництві житлового комплексу: «Багатоповерхові житлові будинки з об'єктами соціально побутового призначення та багатоповерховим паркінгом по вул. Пономарьова, 26 в см Коцюбинська, Київська обл. (далі - об'єкт));
від 27.12.07 № 33/07 (по виготовленню, доставці, встановленню та монтажу балконних віконних блоків, підвіконня та зовнішніх відливів на будівництві об'єкту);
від 27.12.07 № 32/07 (по виготовленню, доставці, встановленню та монтажу еркерів підвіконня та зовнішніх відливів на будівництві об'єкту);
від 18.01.08 № 2/08 (по монтажу поза межами будівельного майданчика систем водовідведення (К-2), водопроводу (В-1), теплової мережі, кабельної лінії 35 кВт при будівництві об'єкту);
від 08.02.08 № 6/08 (по улаштуванню вирівнюючої стяжки підлоги та фасаду на будівництві житлового будинку першої черги об'єкту);
від 05.03.08 № 02/08 (по виконанню комплексу будівельних робіт по будівництв комунікаційного тунелю під залізничними коліями в м. Києві при будівництві об'єкту);
від 11.04.08 № 8/08 (щодо виконання з власних матеріалів робіт по монтажу систем вентиляції на будівництві житлового будинку першої черги об'єкту);
від 05.05.08 № 14/08 (по монтажу в межах будівельного майданчика системи водовідведення (побутової каналізації (К-1) та дощової каналізації (К-2), водопроводу (В-1) на будівництві першої та другої черг об'єкту);
від 18.06.08 № 19/08 (по виконанню з власних матеріалів монтажу системи проти димного захисту на будівництві першої черги житлового будинку № 1 та № 2 об'єкту);
від 18.06.08 № 20/08 (по монтажу очисних споруд на будівництві об'єкту);
від 01.08.08 № 0108/1 (по зведенню монолітного залізобетонного каркасу зі збірними залізобетонними конструкціями, в тому числі сходів, на будівництві житлових будинків першої черги об'єкту), а також придбав у TOB «БИГ»технічне обладнання згідно договорів купівлі - продажу від 30.10.08 № 18/08 на суму 3 060 972 грн. та від 01.04.08 № 01/04/08-1 на суму 100 000 грн.
За отримані послуги згідно вищевказаних договорів відповідач здійснив перерахунок коштів на розрахунковий рахунок TOB «БИГ»в загальній сумі 47 553 573, 22 грн.(з урахуванням ПДВ). На підтвердження отримання майна (послуг) відповідачем були надані видаткові накладні від 02.07.08 р. № 02/07/08 на загальну суму 906 478,00 грн., від 02.07.08 № 02/07/08-2 на загальну суму 1 165 802,00 грн., від 02.07.08 № 02/07/08-3 на загальну суму 988 692,00 грн., від 02.07.08 № 02/07/08-4 на загальну суму 100 000,00 грн. та акт приймання виконаних робіт.
Позивач заперечує проти законності вищезазначених правочинів та обґрунтовує це наявністю в матеріалах справи належних доказів, які свідчать про їх нікчемність.
Так, в матеріалах справи міститься протокол допиту свідка, зі змісту якого зокрема вбачається, що засновник та директор ТОВ «БИГ»ОСОБА_2 фінансово-господарською діяльністю даного підприємства не займався, установчих документів ТОВ «БИГ»не мав, місце знаходження печаток, бухгалтерської звітності та інших документів фінансово-господарської діяльності підприємства йому не відомо.
Крім цього, згідно висновку почеркознавчої експертизи від від 15.04.09 №136, проведеної відділом криміналістичних експертиз Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України у Харківській області, підписи від імені ОСОБА_2 були виконані не ОСОБА_2, а іншою невідомою особою (особами).
Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.
Згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України).
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203,. частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 1 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Так, за інформацією про рух грошових коштів за період з 20.12.07 р. по 12.01.09 р. ТОВ «БИГ»не було здійснено жодних витрат, які пов'язані або характеризують ведення (здійснення) даним підприємством господарської діяльності.
Про нікчемність правочинів також свідчить і акт невиїзної документальної перевірки TOB „БИГ" від 18.08.09 №2063/18-012/35588507, з якого зокрема вбачається, що на момент перевірки у TOB „БИГ" рахувався один працівник, відповідальний за фінансово - господарську діяльність підприємства, а саме: директор та головний бухгалтер даного підприємства - ОСОБА_2. Дані щодо інших найманих працівників були відсутні, розрахунки 1 ДФ до податкового органу не подавались.
Таким чином, з підстав вищевикладених обставин та наведених норм діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку про нікчемність спірних договорів, укладених між ТОВ «Екологічні системи»та ТОВ „БИГ" в період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року, які не мали на мені настання реальних наслідків та є такими, що суперечать інтересам держави.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою в адміністративний позов Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні системи», третя особа: Товаристваоз обмеженою відповідальністю «БИГ»про стягнення податкової заборгованості слід задовольнити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області -задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні системи», за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «БИГ»про стягнення податкової заборгованості -задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні системи»на користь Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області для подальшого перерахунку до Державного бюджету (р/р 31111115700007, код платежу 24060300, отримувач держбюджет ДБ Ірпінь, банк ГУДКУ в Київській області МФО 821018) суму грошових коштів в розмірі 43 933 573,22 грн., що становить вартість товару, придбаного за умовами спірних договорів.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.