83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
02.10.12 р. Справа № 5006/22/109/2012
За позовом комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68)
до комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району міста Донецька» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 70)
про стягнення 6885,33 грн.
Суддя Архипенко О.М.
За участю представників сторін:
від позивача - Бурмістрова О.А., довіреність від 03.01.2012 №10;
від відповідача - не з'явився.
Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району міста Донецька» (Відповідач) про стягнення 6885,33 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на статті 175, 224, 225 Господарського кодексу України, статті 15, 22, 526, 623 Цивільного кодексу України, статтю 25 Закону України «Про теплопостачання», пункт 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов Договору від 01.07.2005 №79000 на постачання теплової енергії в частині належного утримання внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання, яке призвело до витоків гарячої води та завдало збитків на суму 6885,33 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.07.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/22/109/2012.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. У судовому засіданні, що відбулось 15.08.2012, представник Відповідача Бурцев О.В. в усній формі проти задоволення заявлених позовних вимог заперечив, з підстав їх необґрунтованості.
У судовому засіданні, що відбулось 18.09.2012, посадова особа Позивача - контролер теплонагляду Васильєва Олена Васильєвна надала пояснення щодо обставин складання акту від 21.11.2011, яким Позивач обґрунтовує наявність витоків гарячої води.
02.10.2012 Позивач подав через канцелярію господарського суду письмові пояснення по справі, в яких, з посиланням на статтю 13 Закону України «Про теплопостачання», статті 7, 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункт 45 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, пункт 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, зазначив, що факт витікання гарячої води підтверджений актом від 21.11.2011, підписаним більш ніж двома споживачами, представниками органів місцевого самоврядування, які здійснюють контроль за наданням послуг теплопостачання, відсутність підпису Відповідача не є підставою вважати складений акт недійсним. Відповідно даний акт є підставою для розрахунків за встановленими нормами для споживання без приладів обліку.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд
01.07.2005 між комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (Постачальник) та комунальним підприємством «Служба єдиного замовника Ворошиловського району міста Донецька» (Споживач) укладений договір №79000 про постачання теплової енергії (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого Постачальник зобов'язався постачати теплову енергію для житлового фонду, зокрема, за адресою: м. Донецьк, бульвар Шкільний, 4, (Додаток 1 до Договору).
Відповідальність між Постачальником та Споживачем за технічний стан та обслуговування систем теплопостачання визначається їх балансовою належністю (пункт 1.5 Договору).
Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що Споживач несе відповідальність за технічний стан і експлуатацію внутрішньої системи опалення та гарячого водопостачання приміщень житлового фонду, а також орендованих приміщень.
Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє в частині поставки теплової енергії до 01.07.2014 (пункт 6.1 Договору зі змінами, внесеними додатковою угодою до Договору від 01.06.2006).
21.11.2011 посадовою особою Позивача - контролером теплонагляду Васильєвою О.В. складений акт про те, що в період з 17.10.2011 по 17.11.2011, у зв'язку з проривом гарячої води, проводились ремонтні роботи на внутрішній системі житлового будинку №4 по бульвару Шкільному (далі - Акт від 21.11.2011).
Вказаний акт підписаний Васильєвою О.В., мешканцями житлового будинку (38 осіб) та представниками органу місцевого самоврядування: від Ворошиловської районної в місті Донецьку Ради - Аленгоз А.І.; від відділу ЖКГ - Стребуль Т.
Відповідно до актів зняття показань з водомірного вузла, підписаних сторонами та скріплених їх печатками, витрати гарячої води по будинку №4 по бульвару Шкільному за період з 17.10.2011 по 15.11.2011 склали 1017,75 м.куб. (26273,64 куб.м. - 25255,89 куб.м.).
Як стверджує Позивач, за даними квартирних засобів обліку загальний об'єм спожитої мешканцями цього будинку гарячої води в період з 17.10.2011 по 15.11.2011 складає 424 куб.м.
Таким чином, різниця між показаннями загальнобудинкового водоміру та сумарними показаннями квартирних засобів обліку гарячої води становить 593,73 куб.м.
З тексту позовної заяви вбачається, що у зв'язку з наявністю витоків води протягом звітного періоду, Позивач здійснив розподіл вищевстановленої різниці гарячої води між мешканцями будинку, в квартирах яких не встановлені засоби обліку (66 осіб), лише за встановленою нормою споживання гарячої води на 1 людину (3,062 куб.м./місяць). Загальний об'єм розподіленої гарячої води між цими мешканцями будинку склав 202,072 куб.м., а об'єм нерозподіленої частини від встановленої різниці гарячої води - 391,6572 куб.м.
12.12.2011 за вих. №1030 Позивачем на адресу Відповідача був направлений рахунок від 08.12.2011 №7900 на оплату нерозподіленої частини від встановленої різниці гарячої води на суму 6885,33 грн (391,6572 куб.м.*17,58 грн), як об'єму витоків цієї води у зв'язку з проведенням ремонтних робіт у внутрішній системі житлового будинку №4 по бульвару Шкільному в період з 17.10.2011 по 17.11.2011 на підставі Акту від 21.11.2011 та згідно пункту 4.2б Договору.
Відмова Відповідача від оплати цього рахунку і стала підставою для звернення Позивача з даним позовом до господарського суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків, та моральної шкоди.
Так, статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, під збитками розуміються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
За приписами статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
При цьому, обов'язок доказування наявності збитків та протиправності поведінки боржника покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог частини другої статті 623 ЦК України розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків в розмірі 6885,33 грн, завданих Відповідачем, внаслідок неналежного утримання внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання, що призвело до витоків гарячої води.
Відповідно до пункту 4.2 Договору Споживач несе матеріальну відповідальність перед Постачальником, зокрема: при самовільному розборі теплофікаційної води із закритих систем теплопостачання або наявності витоків у Споживача, Споживач оплачує всі витрати підживлювальної води у 5-ти кратному розмірі, враховуючи тариф. Наявність і розмір витоків, самовільний водорозбір в мережах та установках Споживача визначає Споживач, згідно двостороннього акту.
Проте, Позивач наявність витоків води з системи гарячого водопостачання обґрунтовує Актом від 21.11.2011, складеним без участі Відповідача.
До того ж, згідно пояснень контролера теплонагляду Васильєвої О.В., складання цього акту відбувалось лише зі слів мешканців будинку, без спускання до підвалу та безпосереднього дослідження місць можливих витоків води з системи гарячого водопостачання. Зі слів цієї ж посадової особи, вона лише бачила пар та чула шум води в під'їздах будинку, що, на її думку, і свідчить про витоки гарячої води.
При цьому, суд зазначає, що з урахуванням часу складання Акту від 21.11.2011 (опалювальний сезон) впевнено стверджувати, що вказані пар та шум води були наслідком витоків води саме з системи гарячого водопостачання, а не, наприклад, з системи централізованого опалення, - не можна.
Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення Відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині належного утримання внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання, оскільки, Акт від 21.11.2011, яким Позивач обґрунтовує це порушення, складений всупереч умовам Договору без участі Відповідача, без фактичного дослідження місця можливих витоків води, та не підтверджує наявність цих витоків саме з системи гарячого водопостачання.
Щодо пояснень Позивача про можливість складання актів про стан внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання без участі виконавця (балансоутримувача), тобто безпосередньо між виробником та кінцевими споживачами комунальних послуг (власниками квартир), суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон про ЖКП) за функціональним призначенням централізоване постачання гарячої води віднесено до комунальних послуг.
За приписами статті 19 Закону про ЖКП учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Статтею 29 цього Закону визначено, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.
При цьому, відповідно до положень Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 №60 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 за №541/10821), виконавець житлово-комунальних послуг визначається органом місцевого самоврядування або власниками житлових будинків.
З урахуванням викладеного та те, що Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, тобто є основним у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, суд дійшов до висновку, що укладення договорів на послуги з централізованого постачання гарячої води у багатоквартирному будинку між виробником цих послуг та власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем (як споживачами) можливе лише у випадку, якщо виробник одночасно є виконавцем послуг.
В іншому випадку, у разі коли у сфері надання та споживання комунальних послуг виробник, виконавець та споживач є різними особами, вбачається наступний порядок побудови правовідносин між ними:
- виробник зобов'язаний укласти договір з виконавцем про умови надання послуг, та вимагати від нього своєчасної і в повному обсязі оплати наданих послуг (пункт 4 частини першої та пункт 1 частини другої статті 22 Закону про ЖКП);
- виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (пункт 3 частини другої статті 21 Закону про ЖКП);
- споживач послуг у багатоквартирному будинку (власник квартири, орендар чи квартиронаймач), у свою чергу, зобов'язаний укласти договір на надання послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати послуги у строки, встановлені договором або законом (пункти 1, 5 частини третьої статті 20 Закону про ЖКП). При цьому, відносини між виконавцем послуг з постачання гарячої води та споживачами (фізична або юридична особа) врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила №630).
Відповідно до абзацу першого пункту 11 Правил №630 у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Але, як раніш зазначено судом, Правила №630 регулюють відносини саме між виконавцем послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та споживачами цих послуг (пункт 1 Правил №630).
На підставі викладеного вище, суд дійшов до висновку про відсутність у Позивача, як виробника комунальних послуг, права складання у порядку пункту 11 Правил №630 актів про стан внутрішньобудинкових систем водопостачання без участі Відповідача, як виконавця комунальних послуг та балансоутримувача цих систем.
Враховуючи наведене, господарський суд вважає, що Позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених Відповідачем збитків, зокрема, неналежне утримання останнім внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання та спричинених цим Позивачу збитків у вигляді витоків гарячої води, і саме на суму 6885,33 грн.
За таких обставин, позовні вимоги комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» про стягнення з комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району міста Донецька» завданих збитків у вигляді витоків води з системи гарячого водопостачання на суму 6885,33 грн господарський суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на Позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» до комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району міста Донецька» про стягнення 6885,33 грн, - відмовити повністю
Повне рішення складено 08.10.2012.
Суддя Архипенко О.М.