83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.09.12 р. Справа № 5006/40/58/2012
за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь
до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк
про стягнення 2225, 50 грн.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Ровеньки
Суддя Говорун О.В.
Представники:
від позивача - Шевелев В.Г., довіреність №09/36 від 23.12.2011р.
від відповідача - Ляшко Д.В., довіреність №Н-01/987 від 05.04.2012р.
від третьої особи - не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 2225,5 грн.
Ухвалою суду від 13.08.2012 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (далі - третя особа).
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон № 53511515 на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, яка підтверджена складеним станцією Ясинувата комерційним актом БН № 698050/73/62 від 15.04.2012. Недостача виникла у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що відповідно до підпункту 2 п. е) ст. 111 Статуту залізниці України, втрата вантажу відбулась внаслідок завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція).
Третя особа проти позову не заперечувала, надала пояснення по справі, зазначивши, що вагон був прийнятий до перевезення без зауважень зі сторони залізниці, при відправлені вантажу не було виявлено ніяких несправностей та протікання вантажу, що свідчить про те що нестача вантажу виникла під час перевезення.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
14.04.2012, за накладною №50478098, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (вантажовідправник), зі станції Фащівка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоотримувач) у вагоні №53511515 вантаж - вугілля антрацит, масою 69000кг (а.с.8).
Згідно накладної №50478098, вантаж завантажено у вагон відправником. Маркування проведено двома паралельним борознами шириною 100мм по всій довжині вагону (а.с.8).
На станції Ясинувата Донецької залізниці, був складений комерційний акт БН №698050/73 від 15.04.2012, відповідно якого: «при переважуванні вагону на 200тн вагонних тензометричних вагах, приписаних до станції Ясинувата Донецької залізниці виявилось: брутто - 87300кг, тара з накладної - 22200кг, нетто - 65100кг, що менше вказаної ваги в накладній на 3900кг. При повторному переважуванні нестача підтвердилась. У вагон вантаж навантажено навалом, нижче бортів, вантаж маркований повздовжніми борознами, праворуч над 4-5 люками воронкоподібне заглиблення розміром 1000мм х 1000мм х 800мм, нещільне прилягання 5 люка праворуч до поперечної балки, щілина 10мм, над 5-6 люками воронкоподібне заглиблення розміром 2000мм х ширину вагону х 1500мм, нещільне прилягання 5,6 люків до поперечної балки, щілини 10мм, просипання вантажу на момент переважування відсутнє»(а.с.10).
Вагон №53511515 на станцію призначення прибув за накладною №50528538 від 15.04.2012 (а.с.9).
На станції призначення був заповнений розділ «Ж» комерційного акту БН №698050/73/62 від 15.04.2012, відповідно якого, при перевірці та видачі вантажу різниці проти акту складеного на станції Ясинувата не виявлено (а.с.10 - зворотній бік).
Також на станції Ясинувата був складений акт про технічний стан вагону №19 від 15.04.2012, у якому зазначено, що вагон технічно справний, праворуч нещільне прилягання 5 люка до поперечної балки, щілина 10 мм. Відправник бачити міг, міри не прийняв.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного Кодексу України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Абзацом 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Досліджені у судовому засіданні комерційний акт БН №698050/73 від 15.04.2012, акт про технічний стан вагону №19 від 15.04.2012, складені станцією Ясинувата, свідчить про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу, не було виявлено, про наявність заглиблень, щілин залізницею не зазначалось, що, в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу. Крім того, зауважень з боку залізниці до стану вагону та вантажу не було і на попутних станціях залізниці від станції Фащевка до станції Ясинувата.
Доводи відповідача стосовно того, що відповідно до підпункту 2 п. е) ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція), судом до уваги не приймаються, оскільки залізницею не доведено, що відправник завантажив вантаж у не підготовлений, неочищений або несправний вагон. Також судом враховане і те, що, відповідно до комерційного акту БН №698050/73 від 15.04.2012 та акту про технічний стан вагону №19 від 15.04.2012, складені станцією Ясинувата, вагон був справним. Крім цього, за спірним перевезенням втрати вантажу не було, а мале місце саме нестача вантажу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.
Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Вартість вантажу, якого не вистачає у вагоні №53511515, становить 2112,42 грн., із розрахунку 3900кг - (69000кг х 2%)х 838,26грн., де 3900кг - маса недостачі вантажу, відповідно до комерційного акту БН №698050/73/62 від 15.04.2012 (а.с.10).
69000кг - маса вантажу у вагоні №53511515 згідно відомості вагонів (а.с.8 - зворотній бік).
2% - норма природної втрати маси вантажу зданого до перевезення у вологому стані (п. 27 Правил видачі вантажів, Затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644).
838,26 рн. - вартість вантажу з ПДВ, згідно довідки відправника (а.с.42).
Позивачем заявлена до стягнення більша сума, а саме - 2225,50 грн.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (м. Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, ЄДРПОУ 00191129) 2112 грн. 42 коп. збитків та 1527 грн. 72 коп. витрат з оплати судового збору.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.
Повне рішення складено 01 жовтня 2012 року.
Суддя Говорун О.В.