83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.09.12 р. Справа № 5006/32/67пн/2012
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сковородіної О.М., судді Говоруна О.В., судді Демідової П.В.
при секретарі судового засідання: Стасюк О.В.
за участюпредставників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 особисто
ОСОБА_2 довіреність від 12.06.2012р.
від відповідача: ОСОБА_3 довіреність від 05.06.2012р.
від третьої особи: не з'явився
у справі за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Горлівка
за участю третьої особи: 1. Горлівської міської ради, м. Горлівка
2. ОСОБА_6, м. Горлівка
про зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що для здійснення господарської діяльності існує нагальна потреба в користуванні частиною земельної ділянки, яка знаходиться у відповідача на підставі договору оренди. Пропозиції врегулювати відношення щодо встановлення сервітуту не прийняті відповідачем, в зв'язку з чим позивач наполягає на укладанні договору сервітуту на умовах викладених в позовній заяві.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що саме поведінка позивача (щодо проведення реконструкції певної нерухомості) обумовила виникнення у останнього обмеження щодо проїзду, проходу за рахунок власної земельної ділянки, а тому, не має підстав вважати, що відповідачем порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача.
Ухвалою від 20.06.2012р. було залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору Горлівську міську раду.
Третя особа 1, у відзиві на позовну заяву підтримала позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, також, не заперечувала проти встановлення земельного сервітуту на частині земельної ділянки, що перебуває в користуванні відповідача.
Ухвалою від 20.09.2012р. було залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6.
Третя особа 2 надала письмові пояснення по суті спору, в яких зазначала, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з підстав викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву. Також, просила розглядати справу без участі представника ОСОБА_6
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд встановив.
ОСОБА_1 (позивач) належить нерухоме майно, а саме: будівля магазину літ. А-1, площею 203,9кв.м.; прибудова літ. А1-1; прибудова літ. А2-1; прибудова літ. а1; тамбур літ. а2; будівля складу, офісу літ. Ж-1, загальною площею 79,4кв.м.; вбиральня літ. Л; навіс літ. М; вимощення літ.ІІ; вимощення літ.ІІІ; ворота 4; огорожа 5; огорожа 6, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно САЕ №469022 від 08.09.2011р.
Крім того, позивач є власником земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0601га, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ №746988 від 26.08.2009р.
Відповідач є користувачем суміжної (по відношенню до позивача) земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1, на підставі договору оренди земельної ділянки укладеного між Горлівською міською радою та ОСОБА_4 від 03.07.2006р.
За умовами договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, згідно рішення Горлівської міської ради №V/2-12 від 23.05.2006р. (для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, 1.11.3).
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0302га, в тому числі: обслуговування крамниці - 0,0236га, обслуговування літнього майданчика - 0,0066га.
Відповідно до п. 3 договору оренди на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - будівля літ. В-1, навіс літ. Л, а також, інші об'єкти інфраструктури - проїзди, проходи, площадки.
Договір укладено на п'ятнадцять років. Цільове призначення земельної ділянки - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, 1.11.3 «Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення» (п.п. 8, 15, 16 договору оренди).
Відповідно до п. 26 договору, на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) від кабелю зв'язку та мережі водопостачання та водовідведення.
07.02.2009р. між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_6 (обдарований) був укладений договір дарування нежитлового будинку. Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_4 безоплатно передала у власність ОСОБА_6 нежитловий будинок зі всіма спорудами та забудовами АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці Горлівської міської ради розміром 337кв.м. На земельній ділянці розташовані: один цегляний будинок літ. В-І, загальною площею 142,1кв.м., прибудова літ. в2, прибудова літ. в3, тамбур літ. в4, навіс літ. Л, навіс тимчасовий літ. М, ганок літ. в5, вимощення -І, ІІ, ІІІ, огорожа -1, ворота - 2.
Позивач в червні 2011р. на адресу відповідача надіслав проект договору про встановлення сервітуту на земельну ділянку, площею 25,0кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1, а саме на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших ліній комунікацій, право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку згідно плану меж земельного сервітуту.
Відповідач відхилив пропозицію позивача, в зв'язку з чим, останній звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи матеріали справи, доводи сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання .
За приписами статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.
Необхідність встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.
Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь - якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.
Статтею 404 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено правові підстави права користування чужою земельною ділянкою, а саме, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Спеціальні норми стосовно об'єкта сервітуту, такого, як земельна ділянка, викладені у Земельному кодексі України.
Згідно із статтею 98 Земельного кодексу України, зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки, які обумовленні місцем розташування або природним станом.
Статтею 99 вказаного Кодексу передбачено види права земельного сервітуту, зокрема, як право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути.
Як вказано вище, відповідач є користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди від 03.07.2006р., укладеного з третьою особою 1.
Тобто, в даному випадку, відповідач наділений лише певними речовим правом на чуже майно (ст. 396 Цивільного кодексу України).
Отже, на відміну від прав власника земельної ділянки (які включають в себе вільне володіння, користування та розпорядження), відповідач має дотримуватись, при користуванні земельною ділянкою, певних обмежень, як-то, зокрема, цільового використання.
Та, як слід, з урахуванням цих обмежень, як обсягом прав щодо речі, відповідати перед іншими особами.
Таким чином, встановлення сервітуту на користь позивача для забезпечення права проходу, проїзду, для ведення господарської діяльності останнього, суперечить цільовому призначенню земельної ділянки переданої відповідачу в оренду, на підставі договору оренди від 03.07.2006р., що відповідно обумовлює неможливість укладання такого договору з відповідачем.
Крім того, з наданого висновоку ПП «Експертно - технічний центр «Канон» (арк. справи 120) вбачається, що відповідно до додатку «3.1 (Обов'язкове)» п. 2* ДБН 360-92** «Планування та забудова міських та сільських поселень»: проектування проїздів та пішохідних шляхів необхідно забезпечувати можливість проїзду пожежних машин до житлових та суспільних будівель, в тому числі зі вбудовано - прибудованими приміщеннями. Відстань від краю проїзду до стін будівлі, як правило, слід приймати 5-8м до будівель до 9 поверхів та 8-10 до будівель 9 поверхів та вище. Ширина проїзду повинна бути не менш 3,5м. В межах між будівлями та проїздами, а також, на відстані 1,5м від проїзду з боку, протилежної будівлі, не допускається розташовувати огорожі, повітряні лінії електрозв'язку та рядову посадку дерев.
Зазначене дає підстави суду зробити висновок про те, що взагалі є неможливим, у відповідності з дотриманням державних будівельних норм та правил, облаштування проїзду між нежитловою будівлею - прибудова літ. а1 по АДРЕСА_1 (яка належить позивачу) та нежитловим приміщенням - прибудова літ. в2 (яка належить відповідачу) по АДРЕСА_1
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача, про встановлення земельного сервітуту та зобов'язання відповідача не вчиняти будь - яких дій чи бездіяльності у користуванні позивачем цією земельною ділянкою, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 15, 396, 401, 404 Цивільного кодексу України, ст.ст. 98, 99 Земельного кодексу України, ст.ст. 20, 22, 33, 49, 77, 82-85 ГПК України господарський суд -
Відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, користувачем якої є відповідач на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.07.2006р., загальною площею 0,0302га.
Повний текст рішення підписано 01.10.2012р.
Рішення набирає законної сили 12.10.2012р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Головуючий суддя Сковородіна О.М.
Суддя Говорун О.В.
Суддя Демідова П.В.