12.10.2012Справа №5002-5/3133-2012
За позовом Приватного підприємства «Харківвторсировина»
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гарант-Юг»
про стягнення 27 283,14 грн.
Суддя М.П.Гаврилюк
Представники:
Від позивача - Гребінка А.М., представник за довіреністю б/н від 09 серпня 2012 року.
Від відповідача - не з'явився.
Позивач, Приватне підприємство «Харківвторсировина», звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гарант-Юг», в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гарант-Юг» на користь Приватного підприємства «Харківвторсировина» грошові кошти у розмірі 27 283, 14 грн., з яких: сума основного боргу в розмірі 14 247, 07 грн., пеня в розмірі 0,5% передплаченої суми згідно Договору - 13 036, 07 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у порушення умов договору поставки від 16 грудня 2011 року №16/12 не виконані зобов'язання в частині повної поставки позивачу товару, в результаті чого за ним виникла заборгованість у зв'язку з попередньою оплатою останнім за непоставлений товар у розмірі 14 247,07 грн. Крім того, позивачем заявлена до стягнення пеня у розмірі 13 036,07 грн.
Справа відкладалася у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та необхідністю надання витребуваних документів по справі, а саме обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву.
До суду були повернути копії ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2012 року та від 01 жовтня 2012 року, яки були спрямовані відповідачу за адресою 10-й мікрорайон,31, кв.24, м. Красноперекопськ, 96000, з позначкою на поштовому конверті «за закінченням терміну зберігання».
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №875208 (а.с.20), станом на 11 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гарант-Юг» знаходиться за адресою 10- й мікрорайон, 31, кв.24, м. Красноперекопськ, 96000, тобто за адресою, вказаною у позовної заяві.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарським процесуальним кодексом України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
12 жовтня 2012 року відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією, причини нез'явлення до суду не відомі.
Враховуючі те, що розгляд справи вже відкладався, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представника відповідача у порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у матеріалах справи документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
16 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гарант-Юг» (постачальник за договором) та Приватним підприємством «Харківвторсировина» (покупець за договором) був укладений договір №16/12, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця вторинну сировину (товар за договором), а покупець прийняти і оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 10-11).
Умови розрахунку передбачені у розділі 3 договору, а саме: здійснення розрахунків з постачальником, на умовах попередньої оплати в розмірі 50 % від вартості товарної партії, зазначеної у Специфікації. Остаточний розрахунок проводиться у строк два банківських дня з моменту отримання товару на складі покупця. Після остаточних розрахунків та на кінець місяця сторони оформлюють акти звірок.
Згідно з п. 4.1.4. договору термін поставки товару повинен виконуватися протягом трьох банківських днів з моменту отримання попередньої оплати (при умові, що доставка відбувається за рахунок постачальника), або протягом 24 годин з моменту подачі машини покупця на склад постачальника (при умові, що доставка відбувається за рахунок покупця). За прострочення поставки передплаченого товару постачальник сплачує неустойку у розмірі 0,5 % передплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно з п. 9.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
20 грудня 2011 року відповідачем був виставлений позивачеві рахунок №1 на суму 44 376,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що позивач здійснив передплату за товар у розмірі 32188,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №871 від 23 грудня 2011 року на суму 22 188,00 грн. та платіжним дорученням №14 від 13 січня 2012 року на суму 10000,00 грн. (а.с.15,16).
Позивач свої зобов'язання за договором №16/12 виконав у повному обсязі, сума попередньої оплати за товар перерахована відповідачеві своєчасно, проте відповідачем у порушення умов договору не виконані зобов'язання в частині повної поставки позивачу товару, в результаті чого за ним виникла заборгованість у зв'язку з попередньою оплатою останнім за непоставлений товар у розмірі 14 247,07 грн.
10 серпня 2012 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про виконання зобов'язань за договором у строк передбачений ст.530 Цивільного кодексу України, але вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На дату розгляду справи відповідачем не представлено доказів поставки сировини на суму 14 247,07 грн., не надано доказів повернення позивачеві коштів.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Згідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідачем не виконані зобов'язання за договором №16/12 від 16.12.2011 року щодо поставки сировини на суму 14 247,07 грн. суд вважає, що вимога позивача про стягнення попередньої суми оплати у розмірі 14 247,07 грн. відповідає положенням частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України та підлягає задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гарант-Юг» пеню у розмірі 13 036,07 грн., посилаючись на п. 4.1.4. договору, в якому зокрема передбачено, що за прострочення поставки передплаченого товару постачальник сплачує неустойку у розмірі 0,5 % передплаченої суми за кожен день прострочення.
Суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притримання, завдатком.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У частині 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п.п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, у даному випадку 0,5 % передплаченої суми за кожен день прострочення, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).
З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
З огляду на викладене вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 13 036,07 грн. підлягає задоволенню частково, а саме у сумі 1062,69 грн. (14247,07х0,0409836х182/100=1062,69).
У відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовій збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Повне рішення складено 12 жовтня 2012 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гарант-Юг» на користь Приватного підприємства «Харківвторсировина» грошові кошти у розмірі 15309,76 грн., з яких: сума основного боргу в розмірі 14 247, 07 грн., пеня в розмірі 1062,69 грн., а також судовий збір у розмірі 903,16 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні 11973,38 грн. пені відмовити.
Суддя М.П. Гаврилюк