09.10.2012Справа №5002-19/2933-2012
За позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», Україна, м.Київ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд», АР Крим, м.Сімферополь
про стягнення 116284,69 грн.
Суддя Мокрушин В.І
Представники:
Від позивача - Рискін Д.Ю. - пров. ю/к, дов. № 14/20-83-12 від 20.01.2012
Від відповідача - не з'явився
Суть спору: позивач - Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача відкритого акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 116284,69 грн., з яких 110991,43 грн. сума основного боргу, 40379,60 грн. пеня, 895,66 грн. 3% річних від суми боргу, також просить стягнути витрати по сплаті судового збору у сумі 2325,69 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причину неявки суд не повідомив. Про час та дату судового засідання сповіщений належним чином.
Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо не з'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд
09.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (Лізингодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Кримгідроспецбуд» (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 1-08-562 бфл/374, відповідно до п.1 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (а.с.10-16).
Відповідно до п.3.4.3 договору Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
Згідно п.4.1 договору з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу Лізингоодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу; винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. Черговість лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяці.
За порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (п.7.1 договору).
У п.7.6 передбачено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.
Оскільки відповідач у даній справі неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо оплати за предмет лізингу, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення наявної заборгованості у примусовому порядку.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши наявні докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Частиною 1, 2 ст.292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема: своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи суд вбачає, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо оплати за предмет лізингу, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 110991,43 грн.
Документально підтвердити виконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу відповідач не спромігся.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та стягує заборгованість у сумі 110991,43 грн.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Таким чином, у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити 3% річних у сумі 895,66 грн.
Стосовно стягнення пені у сумі 40379,60 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.7.1 договору за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст.547 Цивільного кодексу України).
Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на п.3.9 договорів орендна плата, а також інші платежі, передбачені п.3.8, внесені несвоєчасно або не в повному обсязі, стягуються з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 110991,43 грн., пеню у сумі 40379,60 грн., 3% річних у сумі 895,66 грн., оскільки вони обґрунтовані, засновані на приписах діючого законодавства та підлягають задоволенню.
Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано. Відповідачем також не оспорена сума розрахунку заборгованості позивача, що відповідно до положень статті 33,34 Господарського процесуального кодексу України є його обов'язком.
Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються у повному обсязі на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки звернення до суду із даним позовом пов'язане саме з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором.
З матеріалів справи суд вбачає, що Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (а.с.22).
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повне рішення складено 11.10.2012.
Керуючись ст.ст.33-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
· Позов задовольнити у повному обсязі.
· Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» основний борг у сумі 110991,43 грн., пеню у сумі 40379,60 грн., 3% річних у сумі 895,66 грн., судовий збір у сумі 2325,69 грн.
· Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.
Суддя В.І. Мокрушин