01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.12.2008 № 29/201
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Шапрана В.В.
при секретарі: Камінська Т.О.
За участю представників:
від позивача - Стецина І.В.(довіреність № 049-16/4244 від 21.05.2008 р.);
від відповідача - Кобзар О.В. (довіреність № 431 від 18.03.2008 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Матінка"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.09.2008
у справі № 29/201 (Усатенко І.В.)
за позовом Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Матінка"
про стягнення заборгованості
Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 18.11.2008 р. оголошувалась перерва до 02.12.2008 р.
Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Матінка» про стягнення з відповідача 4011500,00 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 601160,00 грн. пені та судових витрат.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.09.2008 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 4011500,00 грн. - боргу з урахуванням індексу інфляції, 598787,28 грн. пені, 24985,00 грн. - державного мита та 117,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати, прийняти нове, яким стягнути з відповідача лише суму основного боргу.
Скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції повинен був при прийнятті оскаржуваного рішення врахувати положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якої розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами по справі 06.04.2007 р. був укладений договір № 269 (далі - Договір), предметом якого є сплата забудовником (яким є відповідач у справі) пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку із будівництвом житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями загальною площею 1110,00 кв.м. та підземним паркінгом загальною площею 2920,00 кв. м. по вул. Львівській, 26 у Святошинському районі міста Києва (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.2 договору розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2, 3 становить 3 290,04 тис. грн..
Згідно п. 2.1.1. Договору забудовник зобов'язаний, перерахувати Управлінню Держказначейства у м. Києві пайовий внесок у сумі 3290,04 тис. грн. (без ПДВ) в термін з квітня 2007 р. по червень 2007 р. включно, рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
Даний Договір був укладений на виконання та на підставі «Нормативів для визначення розмірів пайової участі» (далі - Нормативи), затверджених рішенням Київської міської ради «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» від 27.02.2003 р. № 271/431 (із змінами та доповненнями).
Як вбачається з п. 1 Нормативів, для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної або інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (Додаток №1 до рішення Київської міської ради №271/431 від 27.02.2003р. «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної або інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва») пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ що діє на дату сплати. Сплата даних внесків покладається на інвесторів (забудовників), що здійснюють на території міста Києва будівництво або реконструкцію будь-яких об'єктів, незалежно від їх форми власності.
Згідно п. 4.6 Нормативів пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (Управлінням) та інвестором (забудовником).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо внесення платежів за період з квітня 2007 року та станом на час вирішення спору не виконав, обумовлену суму пайового внеску не сплатив.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 3290,04 тис. грн.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення 601160,00 грн. пені та 1303,00 тис. грн. збитків від інфляції.
Згідно п. 3.1.1. Договору у разі прострочення строків сплати пайових внесків забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку сплати.
Відповідно до п. 2.2.3. Договору позивач здійснює контроль за стягненням пені, передбаченої п.3.1.1. Договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій припиняється, якщо інше не встановлено законом або договором, через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення пені в розмірі, передбаченому Договором, та про безпідставність обмеження стягуваної суми до подвійної облікової ставки НБУ, з огляду на наступне.
Як передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розмір пені визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інше не встановлено законом або договором.
Спірним Договором передбачена пеня у розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку сплати.
Договором встановлений такий розмір пені з урахуванням ч. 2 ст. 231 ГК України, згідно якої, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов'язання застосовуються , якщо інше не передбачено законом або договором, у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових грошових зобов'язань», а розмір пені повинен обмежуватись подвійною обліковою ставкою, з огляду на наступне.
Згідно п. 2.1.1. Договору забудовник (відповідач) зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 3290,04 тис. грн. на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету. А згідно преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових грошових зобов'язань», дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України.
Отже, пеня у розмірі 0,1 відсотка, передбачена як законом, так і договором, а тому відсутні підстави застосовувати інший розмір пені ніж той, який передбачений договором і законом.
Суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивачем невірно зроблено розрахунок пені, оскільки позивачем нараховано пеню на суму пайового внеску з урахуванням індексу інфляції, а відповідно до п. 3.1.1. Договору, забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку сплати, визначеного п. 2.1.1. цього договору, згідно якого пайовий внесок становить 3290,04 тис. грн.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком пені, зробленим судом першої інстанції та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 598787,28 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Як обумовлено сторонами у п. 3.1.2 Договору розмір несплаченої частки пайового внеску сплачується інвестором у сумі, скоригованій позивачем на індекс інфляції від дати його розрахунку.
Судова колегія, перевіривши розрахунок збитків від інфляції, зроблений позивачем та перевірений судом першої інстанції, погоджується з останнім та вважає що з відповідача підлягають стягненню збитки від інфляції в сумі 1303,00 тис. грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2008 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Матінка» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2008 р. у справі № 29/201 залишити без змін.
Справу № 29/201 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Шапран В.В.
08.12.08 (відправлено)