01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.12.2008 № 12/97
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
за участю секретаря
судового засідання Терещенко Я.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Старобінський О.Я., генеральний директор;
від відповідача 1: Неговська О.М., представник, довіреність № 7-1/592 від 22.04.2008;
від відповідача 2: Неговська О.М., довіреність № 3-16/140 від 05.02.2008;
від третьої особи 1: повідомлений належним чином, але не з'явився;
від третьої особи 2: повідомлений належним чином, але не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Чернігівської міської ради
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2008
у справі № 12/97 (Лавриненко Л.М.)
за позовом Малого приватного підприємства фірма "Астар"
до 1. Фонду комунального майна м. Чернігова Чернігівської міської ради; 2. Чернігівської міської ради;
треті особи 1. Комунальне підприємство "ЖЕК-2" Чернігівської міської ради
2. Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації"
про визнання права власності на частину об"єкту оренди,
постанова прийнята 10.12.2008, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 03.11.2008 до 19.11.2008 та у справі оголошувалась перерва з 19.11.2008 по 10.12.2008.
Мале приватне підприємство фірма «Астар» (далі - МПП фірма «Астар») звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фонду комунального майна м. Чернігова Чернігівської міської ради про визнання права власності на частину об'єкту оренди пропорційно розміру понесених витрат на поліпшення об'єкту оренди.
МПП фірма «Астар» в порядку ст. 22 ГПК України подано уточнення до позовної заяви, в якому воно просило визнати за підприємством право власності на частину, а саме 6/10 орендованого нежитлового приміщення по вул. Мстиславська, 20, яке знаходиться в об'єднаному торговому залі магазину «Валентина» пропорційно розміру понесених витрат на поліпшення об'єкту оренди.
Пізніше, МПП фірма «Астар» в порядку ст. 22 ГПК України подано уточнення до позовної заяви, в якому підприємство просило визнати за ним право власності на частину, а саме 4/10 орендованого нежитлового приміщення по вул. Мстиславська, 20, яке знаходиться в об'єднаному торговому залі магазину «Валентина» пропорційно розміру понесених витрат на поліпшення об'єкту оренди.
В своїх остаточних уточненнях до позовної заяви МПП фірма «Астар» просило визнати за ним право власності на частину, а саме 4/10 орендованого нежитлового приміщення по вул. Мстиславська, 20, як нової річчі, яке знаходиться в об'єднаному торговому залі магазину «Валентина» та відповідає вартості понесених позивачем витрат на поліпшення об'єкту оренди.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2008 у справі № 12/97 позов МПП фірма «Астар» до Фонду комунального майна м. Чернігова Чернігівської міської ради, Чернігівської міської ради, треті особи Комунальне підприємство «ЖЕК-2» Чернігівської міської ради, Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на частину об'єкту оренди задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2008 Фонд комунального майна м. Чернігова Чернігівської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник посилався на те, що сторони договору оренди в межах чинного законодавства визначили долю невід'ємних поліпшень орендованого майна, передбачивши виникнення права власності на них у орендодавця, а не у орендаря, а тому у суду були відсутні підстави для визнання права власності на 4/10 частини приміщення по вул. Мстиславській, 20 у м. Чернігові за орендарем.
Крім того, суд невірно застосував при вирішенні даного спору норми ч. 4 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки дані норми Закону не можуть застосовуватись до правовідносин щодо визнання за позивачем права власності на поліпшення, здійснені ним у 2004 році.
Також, апелянт зазначив, що листом від 21.10.2003 № 7-3/1166 Фонд комунального майна висловив свою згоду на проведення тільки капітального ремонту спірного приміщення, але суд не прийняв до уваги відсутність згоди орендодавця на реконструкцію орендованого приміщення, тобто, на поліпшення орендованого майна в тому обсязі, в якому воно було фактично зроблене, орендодавець згоди не давав.
До вирішення даного спору слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин (ст. ст. 264, 272 ЦК УРСР, ч. 3 ст. 23, ч. 2 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), а дане законодавство не передбачало права орендаря на отримання у власність речі, створеної на базі орендованого комунального майна, а надавало йому лише право на компенсацію здійснених невід'ємних поліпшень орендованого майна або на отримання у власність від'ємних поліпшень, а тому в силу вимог ст. 5 ЦК України положення ст. 778 ЦК України не можуть застосовуватись до спірних правовідносин і служити правовою підставою виникнення права власності на частину спірного приміщення у позивача.
Крім того, апелянт наполягає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму (20.07.2006), а позивачем подано даний позов у березні 2008, тобто з пропуском річного строку позовної давності (ч. 1 ст. 786 ЦК України).
Чернігівська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу Фонду комунального майна м. Чернігова Чернігівської міської ради та представник у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала, просила рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2008 скасувати, апеляційну скаргу - задовольнити.
МПП фірма «Астар» у відзиві на апеляційну скаргу Фонду комунального майна м. Чернігова Чернігівської міської ради та представник у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2008 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фонду комунального майна м. Чернігова Чернігівської міської ради - без задоволення.
Представники третіх осіб у судові засідання, які відбулися 03.11.2008 та 19.11.2008, не з'явилися не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги Фонду комунального майна м. Чернігова Чернігівської міської ради належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 14.10.2008 та ухвали про відкладення розгляду справи від 03.11.2008, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення третіх осіб про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги Фонду комунального майна м. Чернігова Чернігівської міської ради, неявка представників третіх осіб не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, у зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників третіх осіб.
Крім того, треті особи відзив на апеляційну скаргу Фонду комунального майна м. Чернігова Чернігівської міської ради не надали, що відповідно до ст. 96 ГПК України також не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Фонду комунального майна Чернігівської міської ради (орендодавець) та МПП «Астар» (орендар) 10.07.2003 укладено договір оренди комунального майна № 471Д, за умовами якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування підвальне приміщення, площею 63,8 кв.м., розташоване в п'ятиповерховому житловому будинку по вул. Мстиславській, 20 та знаходиться в повному господарському віданні комунального житлово-експлуатаційного підприємства «ЖЕК-2» (майно), вартістю 18 456,00 грн. (згідно незалежної оцінки) (п. 1.1 договору).
Майно передається в оренду для розміщення в ньому магазину (п. 1.2 договору).
Пунктом 5.3 договору передбачено, що капітальний ремонт, реконструкція, технічне переобладнання орендованого майна, викликані особливостями господарської діяльності орендаря, проводяться тільки з дозволу орендодавця за рахунок власних коштів, які не підлягають компенсації, з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердження у встановленому порядку.
Після проведення перепланування або реконструкції, що потягла за собою зміну конструктивних елементів приміщення, орендар зобов'язаний замовити за власний рахунок в МБТІ технічний паспорт на це приміщення і не пізніше 3-х місяців після закінчення ремонтних робіт надати його орендодавцю.
Відповідно до п. 6.1.2 договору орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, капітальний ремонт, що зумовлює підвищення його вартості.
Цей договір діє з 14.07.2003 до 31.12.2004 (п. 10.1 договору).
Згідно акту приймання-передачі майна, що надається в оренду від 14.07.2003 орендар передав, а орендодавець прийняв в строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення, розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20, площею 63,8 кв.м., вартістю 18 456,00 грн. (згідно незалежної оцінки).
При цьому, в акті зазначено, що приміщення знаходиться у незадовільному стані, потребує ремонту.
В подальшому, шляхом укладення між сторонами додаткових угод до договору від 10.07.2003 № 471Д строк його дії було продовжено до 31.07.2006 (додаткова угода від 29.10.2004 № 1 строк дії договору оренди продовжено до 30.09.2005; додаткова угода від 30.09.2005 № 2 строк дії договору оренди продовжено до 31.12.2005; додаткова угода від 30.12.2005 № 3 строк дії договору оренди продовжено до 31.03.2006; додаткова угода від 31.03.2006 № 4 строк дії договору оренди продовжено до 31.07.2006).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач листом від 03.10.2003 № 56 звернувся до відповідача 1 з проханням дати дозвіл на проектні роботи та ремонт орендованого приміщення з метою розширення існуючого магазину «Валентина» по вул. Мстиславськім, 20.
Фонд комунального майна м. Чернігова Чернігівської міської ради листом від 21.10.2003 № 7-3/1166 повідомив МПП фірмі «Астар», що фонд комунального майна не заперечує проти проведення капітального ремонту орендованого підвального приміщення по вул. Мстиславська, 20, площею 63,8 кв.м. за умови попереднього погодження ремонтних робіт з відповідними службами: управлінням архітектури та містобудування, міською санітарно-епідеміологічною станцією та відділом пожежної безпеки УМВС України в Чернігівській області.
Матеріали справи підтверджують те, що позивач отримав дозвіл відповідних служб та органів на проведення ремонтних робіт (рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 09.07.2004 № 169 надано дозвіл на будівельні роботи з розробленою проектно кошторисною документацією для виконання підготовчих земляних робіт по реконструкції магазину «Валентина» з прибудовою та улаштуванням торговельного відділу та офісу по вул. Мстиславській, 20; Чернігівською обласною службою Української державної інвестиційної експертизи надано висновок від 12.08.2004 № 167/73 комплексної державної експертизи по робочому проекту реконструкції магазину «Валентина» з прибудовою та влаштуванням торгівельного відділу та офісу по вул. Мстиславській, 20 в м. Чернігові; рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16.08.2004 № 201 надано дозвіл на будівельні роботи з розробленою проектно кошторисною документацією для реконструкції магазину «Валентина» з прибудовою та влаштуванням торгівельного відділу та офісу по вул. Мстиславській, 20).
Актом Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 23.12.2004, затвердженого рішенням міськвиконкому від 31.12.2004 № 315, реконструкція магазину «Валентина» по вул. Мстиславській, 20 з прибудовою та влаштуванням торгівельного відділу та офісу загальною площею 407,4 м.кв. торгівельна площа 347,7 м.кв. (в тому числі і орендована площа) прийнята в експлуатацію.
В даному акті зазначено, що «цей акт є підставою для оформлення права власності на забудованих об'єкт та включення його до державної статистичної звітності».
Рішенням Господарського суду чернігівської області від 19.06.2007 у справі № 1/247/21 позовом МПП фірми «Астар» до Фонду комунального майна Чернігівської міської рад та ДКП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» про внесення змін до договору, встановлено, що площа нежитлового приміщення, що на плані зазначено літерою «84-4» і знаходить в м. Чернігові по вул. Мстиславській, 20 , становить 51,15 кв.м.
Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).
Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2008 у справі № 12/97 призначено комплексну судову будівельно-технічну та бухгалтерську експертизи.
Із висновку судової будівельно-технічної експертизи від 18.06.2008 № 630-638 ц вбачається, що позивачем в орендованому приміщенні, розташованому за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20 було виконано капітальний ремонт і реконструкцію; в межах проведених позивачем будівельних робіт було утворене нове приміщення, що за своїм плануванням, технічними характеристиками, змістом та цільовим призначенням значно відрізняється від підвального приміщення, яке відповідачем 1 передавалось позивачу в оренду. Крім того, в результаті проведеного МПП фірмі «Астар» капітального ремонту та реконструкції підвального приміщення площею 51,15 кв.м. за вищезазначеною адресою, орендарем було здійснено поліпшення орендованого майна. Витрати, понесені позивачем на поліпшення орендованого позивачем підвального приміщення, становлять 4/10 частини від загальної вартості орендованого приміщення (ринкова вартість орендованого позивачем підвального приміщення за зазначеною адресою станом на 2005 рік складала 76 970,00 грн. без урахування ПДВ та 92 364,00 грн. з ПДВ, а сума витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень орендованого майна складає 21 964,52 грн., вартість проведеного капремонту та реконструкцій майна становить 35 761,00 грн.).
Таким чином, за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи можна зробити висновок, що в результаті проведеного позивачем капітального ремонту та реконструкції підвального приміщення площею 51,15 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20 було здійснено поліпшення орендованого майна, а витрати, понесені позивачем на поліпшення орендованого позивачем підвального приміщення, становлять 4/10 частини від загальної вартості орендованого приміщення і вартість переробки, в результаті чого створено нове приміщення (нова річ) становить 4/10 частини від загальної вартості орендованого приміщення.
В листі Державного комітету з будівництва та архітектури «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів» від 30.04.2003 № 7/7-401 дано чітке визначення поняття «капітальний ремонт», а саме: капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлення та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта.
Отже, беручи до уваги загальне визначення поняття «капітальний ремонт» можна зробити висновок, що здійснюючи дії щодо капітального ремонту автоматично проводяться дії щодо поліпшення експлуатаційних показників, оскільки капітальний ремонт у широкому понятті неможливо зробити, не здійснюючи паралельно поліпшення речі.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного та Господарського кодексів України до відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України, їх положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.
Враховуючи, що правовідносини між сторонами не припинилися, а продовжували існувати після набрання чинності 01.01.2004 Цивільним та Господарським кодексами України, то відповідно до Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України та Прикінцевих положень Господарського кодексу України при розгляді даного спору застосовуються також норми цих Кодексів.
Згідно із ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 778 ЦК України передбачено, що якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ (п. 1 ст. 332 ЦК України).
Отже, наслідком поліпшень може стати створення нової речі. Якщо на поліпшення була отримана згода наймодавця, у наймача виникає право власності в частині зроблених поліпшень, тобто виникає право спільної власності наймача і наймодавця.
При цьому, частка наймача відповідає вартості витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).
Таким чином, беручи до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 18.06.2008 та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що в результаті проведення позивачем капітального ремонту і реконструкції орендованого за договором № 471Д майна, ним були здійснені дії щодо поліпшення підвального приміщення, внаслідок чого було утворено нове приміщення (нова річ) і ці поліпшення позивачем було зроблено не проти волі відповідача 1 (лист Фонду комунального майна м. Чернігова Чернігівської міської ради від 21.10.2003 № 7-3/1166, яким фонд дав свою згоду на проведення позивачем капітального ремонту орендованого підвального приміщення по вул. Мстиславська, 20), а оскільки здійснюючи дії щодо капітального ремонту автоматично річ поліпшується, тобто відбуваються заходи щодо поліпшення речі і, за насідками цього утворилась нова річ, то позивач відповідно до ч. 4 ст. 778 ЦК України наділений правом стати співвласником цієї речі у рамках понесених ним витрат на поліпшення підвального приміщення (4/10 частини).
При цьому, факт того, що позивач претендує на визнання права власності саме на 4/10 частини від загальної площі орендованого ним за договором № 471Д приміщення, відповідачем 1 не заперечується.
З урахуванням того, що відповідно до ч. 4 ст. 778 ЦК України позивач наділений правом стати співвласником підвального приміщення у рамках понесених ним витрат на його поліпшення (4/10 частини), що було орендоване ним згідно договору № 471Д і матеріалами справи підтверджується наявність цього права у позивача, то колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги МПП фірми «Астар» про визнання за ним права власності на частину, а саме 4/10 орендованого нежитлового приміщення по вул. Мстиславська, 20, як нової речі, яке знаходиться в об'єднаному торговому залі магазину «Валентина» та відповідає вартості понесених позивачем витрат на поліпшення об'єкту оренди є мотивованими.
Посилання скаржника, що у даних правовідносинах слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин (ст. ст. 264, 272 ЦК УРСР, ч. 3 ст. 23, ч. 2 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), а тому в силу вимог ст. 5 ЦК України положення ст. 778 ЦК України не можуть застосовуватись для вирішення даного спору, колегія суддів вважає помилковими, оскільки відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного та Господарського кодексів України до відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України, їх положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності, а враховуючи, що правовідносини між сторонами не припинилися, а продовжували існувати після набрання чинності 01.01.2004 Цивільним та Господарським кодексами України, то відповідно до Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України та Прикінцевих положень Господарського кодексу України при розгляді даного спору застосовуються також норми цих Кодексів.
Також, посилання заявника, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом не можуть бути прийняті судом, як підстава для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду із даним позовом у березні 2008 року.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 2 статті 331 ЦК України передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.
Отже, ч. 2 ст. 331 ЦК України встановлено вимоги для набуття особою права власності на нерухоме майно, що пов'язує момент виникнення цього права із певними діями, які особа повинна вчинити для отримання цього права і, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено обов'язок особи здійснювати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно і тільки після здійснення всіх необхідних для цього дій, у особи виникає право власності на нерухоме майно.
Як вже зазначалось вище, актом Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 23.12.2004, затвердженого рішенням міськвиконкому від 31.12.2004 № 315, реконструкція магазину «Валентина» по вул. Мстиславській, 20 з прибудовою та влаштуванням торгівельного відділу та офісу загальною площею 407,4 м.кв. торгівельна площа 347,7 м.кв. (в тому числі і орендована площа) прийнята в експлуатацію.
В даному акті зазначено, що «цей акт є підставою для оформлення права власності на забудованих об'єкт та включення його до державної статистичної звітності».
Із наявного в матеріалах справи свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 04.04.2005 (а.с. 120 т. 1) вбачається, що виконавчим комітетом Чернігівської міської ради за МПП фірма «Астар» зареєстровано на праві приватної власності в частині 1/1 нежиле приміщення за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20, а саме, приміщення після реконструкції у зв'язку із прийняттям його в експлуатацію.
Реєстрація спірної частини приміщення не було здійснено, отже, дата видачі вищевказаного свідоцтва - 04.04.2005 є початком строку, з якого позивач повинен був довідатися, що його право на визнання за ним 4/10 частини спірного приміщення є порушеним (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Враховуючи, що перебіг позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України закінчився у квітні 2008 року, а з позовом до Фонду комунального майна м. Чернігова Чернігівської міської ради, Чернігівської міської ради, треті особи Комунальне підприємство «ЖЕК-2» Чернігівської міської ради, Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на частину об'єкту оренди Мале приватне підприємство фірма «Астар» звернулось до суду в березні 2008, то колегія суддів вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду у даній справі з вимогою про захист свого цивільного права.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2008 у справі № 12/97.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2008у справі № 12/97 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фонду комунального майна м. Чернігова Чернігівської міської ради - без задоволення.
2. Матеріали справи № 12/97 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
3. Копію постанови надіслати сторонам та третім особам.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
15.12.08 (відправлено)