91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
08.12.08 Справа № 4/148.
Розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСК-Інвест", м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Луганської філії ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" , м. Луганськ
про стягнення 12230 грн. 28 коп.
Суддя: Батюк Г.М.
За участю секретаря судового засідання: Чех Т.М.
У присутності представників сторін:
від позивача -Кримова О.А., директор;
від відповідача -Голоколосова Л.І., довіреність № 32 від 01.01.08;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 12230 грн. 28 коп. збитків у вигляді надмірно сплачених штрафних санкцій за споживання електричної енергії понад договірні величини (з врахуванням уточнення позовних вимог, зданого до суду 02.12.08).
У судовому засіданні 27.11.08 по справі №4/148, згідно ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 08.12.08.
Рішення господарського суду Луганської області виноситься 08.12.08.
Відповідач у відзивах на позовну заяву, зданого до суду 10.11.08, 08.12.08 та доповненні до відзиву, зданого до суду 02.12.08, проти позову заперечує з посиланням на те, що у відповідності до ст. 216 ГК України оплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання не звільняє правопорушника без згоди іншої сторони від виконання прийнятих зобов'язань в натурі, зокрема, що стосується оплати фактично спожитої електроенергії, та з інших підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання» в особі Луганської філії (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІСК-Інвест" (відповідачем у справі) був укладений договір про постачання електричної енергії від 20.01.05 № 3832 з додатковою угодою від 01.10.05 до договору від 20.01.05 № 3832, за умовами яких позивач прийняв на себе зобов'язання постачати електроенергію, а відповідач -вносити відповідну плату.
Також у відповідності з умовами укладеного договору у редакції додаткової угоди, у т.ч. Додатку до договору "Порядок розрахунків" відповідач прийняв на себе зобов'язання поряд з оплатою боргу за активну та реактивну електроенергію розраховуватись за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності.
Порядок встановлення та коригування договірних величин споживання електроенергії укладеним договором було визначено пунктами 4.4.1, 4.4.2, але у зв'язку зі змінами, які сталися
у законодавстві, що регулює відповідні правовідношення, зокрема постанова Кабінету Міністрів України від 24.03.99 № 441 у редакції постанови від 16.06.05 № 473, додатковою угодою до договору від 30.09.05 зазначені пункти договору були змінені та слово "п'ятикратної" замінено словом "двократної".
Так, п. 4.4.2 договору у редакції додаткової угоди від 01.10.05 передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії споживач має сплачувати постачальнику двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною.
У відповідному розділі "Визначення обсягів споживання електричної енергії та потужності для споживачів" Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.99 № 441 в редакції постанови від 16.06.05 зазначено, що місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електроенергії на наступний рік за місяцями /кварталами/. Узгоджені обсяги споживання електроенергії оформлюються додатком до договору як договірні величини. Споживач має право протягом поточного розрахункового періоду звернутися до постачальника електроенергії за коригуванням договірної величини споживання електроенергії. У разі коригування договірної величини споживання електричної енергії протягом поточного розрахункового періоду здійснюється відповідне коригування граничної величини споживання електричної потужності. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування.
У Додатку "Обсяги постачання електричної енергії" (а.с.18) містяться докази у підтвердження встановлення договірних величин споживання електроенергії відповідачу згідно умов укладеного договору -на січень 2008 року у кількості 53000 кВт/г.
Як було встановлено при розгляді справи, у січні 2008 року відповідачем було спожито електроенергії у кількості 82714 кВт/г., що підтверджено звітом відповідача про спожиту електроенергію.
Відповідачем оформлено рахунок від 01.03.08 № 3832/2/4 на сплату 24460 грн. 56 коп. санкцій за перевищення договірних величин, які сплачені позивачем повністю.
Таким чином відповідачем допущене перевищення договірних величин споживання електроенергії у січні 2008 року на 29714 кВт/г.
Як вбачається з матеріалів справи, після проведення оплати санкцій позивач дійшов висновку, що ним допущено помилку та 12230 грн. 28 коп. мають бути повернуті йому енергопостачальником.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що структура платежу за перевищення договірних величин споживання електроенергії містить одну частину, яка відповідає оплаті за товар (електричну енергію), та другу частину, яка відповідає штрафній санкції за перевищення договірних величин споживання електричної енергії. Отже, на думку позивача, він повинен був сплатити відповідачу: вартість обсягів спожитої електричної енергії в межах договірних величин споживання електричної енергії (53000 кВт/год.) за тарифами, які діяли у розрахунковому періоді; вартість 29714 кВт/год. з урахуванням податку на додану вартість (оплата вартості спожитого товару) та вартість 29714 кВт/год. без урахування податку на додану вартість (оплата штрафної санкції). Позивач стверджує, що частина платежу за перевищення договірної величини споживання, яка розглядається, як штрафна санкція, була завищена відповідачем в два рази, а тому її слід вважати такою, що розрахована з порушенням вимог ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".
Позивач вважає, що відповідачем були порушення умови вищезазначеного договору, тому просить стягнути з відповідача 12230 грн. 28 коп. збитків у вигляді надмірно сплачених штрафних санкцій за споживання електричної енергії понад договірні величини (з врахуванням уточнення позовних вимог, зданого до суду 02.12.08).
Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Так, правовідносини сторін у справі виникли з договору про постачання електроенергії від 20.01.05 № 3832 та врегульовані нормами Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96 № 28.
Пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією договірна величина споживання електричної енергії визначена як узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електроенергії на відповідний розрахунковий період.
У відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" у редакції Закону від 23.06.05 № 2706-15 споживачі /крім населення, професійно-технічних навчальних закладів і вищих навчальних закладів 1-4 рівнів акредитації державної та комунальної форм власності/ у разі споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електроенергії.
Матеріалами справи та позивачем підтверджено, що ним допущено перевищення договірних величин споживання електроенергії у січні 2008 року на 29714 кВт/год, вартість яких склала 12230 грн. 28 коп.
До сплати позивачем було виставлено рахунок від 01.03.08 № 3832/2/4 на суму 24460 грн. 56 коп. санкцій за перевищення договірних величин, що повністю відповідає положенням ст.26 Закону України "Про електроенергетику" щодо розміру санкцій - двократна вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електроенергії. Тому твердження позивача, які фактично зведені до необхідності сплати однократної вартості, суд вважає безпідставними.
Відповідно до ст. 216 ГК України оплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання не звільняє правопорушника без згоди іншої сторони від виконання прийнятих зобов'язань в натурі, зокрема, що стосується оплати фактично спожитої електроенергії, не підтверджуються матеріалами справи доводи позивача про проведення ним "потрійної оплати" штрафних санкцій. Також п. 9 додатку до договору "Порядок розрахунків" передбачено, що кінцевий розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків на протязі п'яти операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.
Так, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст.224,225 ГК України, ст.623 ЦК України) або такий обов'язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).
Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору.
Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.
Так, сторони зобов'язані довести суду обставини щодо наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов'язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.
При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки.
Цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника, отже відповідач зобов'язаний довести той факт, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Але, перед усім позивачем повинно бути доведено факт того, що він реально поніс збитки у заявленому розмірі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що докази понесених позивачем 12230 грн. 28 коп. збитків у вигляді надмірно сплачених штрафних санкцій за споживання електричної енергії понад договірні величини (з врахуванням уточнення позовних вимог, зданого до суду 02.12.08). в матеріалах справи відсутні.
Докази протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, докази вини відповідача (як підстави для настання відповідальності) - в матеріалах справи відсутні.
За таких підстав суд дійшов висновку, що позов про стягнення 12230 грн. 28 коп. збитків у вигляді надмірно сплачених штрафних санкцій за споживання електричної енергії понад договірні величини (з врахуванням уточнення позовних вимог, зданого до суду 02.12.08), слід визнати не обґрунтованим, не підтвердженим належними доказами та таким, що не підлягає до задоволення.
У судовому засіданні 08.12.08 за згодою представника позивача у справі була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по держмиту та судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.216, 224, 225 ГК України, ст.ст.22, 623 ЦК України, ст.ст.22,33,34,44,49,77,82,84,85 ГПК України, суд
вирішив:
1.У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення : 15.12.08.
Суддя Г.М.Батюк