91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
02.12.08 Справа № 18/159.
Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом Головного управління статистики у Луганській області, м. Луганськ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Витус», м. Луганськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -
регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ
про стягнення 960,56 грн.
за участю представників:
від позивача: Покиньборода К.Й. за дов. від 04.11.2008;
від відповідача: Чаплинський А.В. за дов. від 31.10.2008;
від 3-ї особи: Пономаренко Т.О. за дов. від 18.12.2007.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за несплачену суму податку на додану вартість, нараховану на 50 % від суми орендної плати, що перераховується до Державного бюджету України, у розмірі 915,33 грн., а також пені та штрафних санкцій у сумі 45,23 грн.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 31.10.2008 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.
Клопотанням від 31.10.08 № 17-10/100064 позивач збільшив суму позову на 145, 32 грн.
Третя особа листом від 04.11.2008 повідомила суд, що до її компетенції не входить контроль за стягненням ПДВ.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та 3-ї особи, суд
01.08.1998 між відповідачем та третьою особою (регіональним відділенням ФДМ України) був укладений договір оренди державного майна № 11 (в редакції договору від 19.10.2007 № 002983/09) згідно якому, третя особа передала відповідачу в оренду строком до 19.10.2008 нежитлове приміщення загальною площею 35,6 м2, яке знаходиться на балансі позивача та розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Дзержинського, 35.
Договором встановлено, що орендна плата за базовий місяць -серпень 2007 р. складає 936,06 грн. без урахування ПДВ (п. 3.1. договору).
Нарахування ПДВ (податку на додану вартість) на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному діючим законодавством України (п. 3.1. договору).
Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 8 числа місяця, наступного за звітним, таким чином:
- 50 % від суми місячної орендної плати у розмірі 468,03 грн. (за базовий місяць -серпень 2007 р.) -в Державний бюджет України;
- 50 % від суми місячної орендної плати у розмірі 468,03 грн. (за базовий місяць -серпень 2007 р.) -балансоутримувачу (позивачу).
Позивач у позовній заяві вказав, що відповідач у порушення Закону України «Про податок на додану вартість»не сплачував ПДВ з 50 % від загальної місячної орендної плати, що перераховується до Державного бюджету України.
На підставі вказаних доводів позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за несплачену суму податку на додану вартість, нараховану на 50 % від суми орендної плати, що перераховується до Державного бюджету України, у розмірі 915,33 грн., а також пені та штрафних санкцій у сумі 45,23 грн.
Клопотанням від 31.10.08 № 17-10/100064 позивач збільшив суму позову на 145, 32 грн.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 31.10.2008 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.
Третя особа листом від 04.11.2008 повідомила суд, що до її компетенції не входить контроль за стягненням ПДВ.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третьої особи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:
В зв'язку з нечіткістю та незрозумілістю зазначення позивачем у позовній заяві предмету позову, суд ухвалою від 18.11.2008 зобов'язував позивача письмово уточнити свої позовні вимоги (вказати, що заявлено до стягнення: заборгованість з податку на додану вартість чи борг по орендній платі).
Письмовими уточненнями від 02.12.2008 позивач вказав, що він просить стягнути з відповідача саме суму податку на додану вартість, а не борг по орендній платі.
У суду відсутні повноваження щодо зміни предмету позову за своєю ініціативою.
Враховуючи, що позивач не є суб'єктом наділеним законом правом на стягнення податків (але ж спір стосується виконання господарського договору і спір виник між суб'єктами господарювання, тобто це господарський спір) в позові слід відмовити за безпідставністю заявлених вимог.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. В позові відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
02 грудня 2008 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 08 грудня 2008 р.
На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя В.В. Корнієнко