ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 36/476
01.12.08
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-94»
До Подільської районної в місті Києві ради
Про визнання недійсним рішення
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача Семіног О.І. -генеральний директор, виписка з протоколу № 23 від 07.04.2000р.;
Гришина Н.В. по довіреності б/н від 17.10.2007р.
Від відповідача Хомутінніков Г.Г. по довіреності № 1020 від 21.10.2008р.
В засіданні приймали участь
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-94»до Подільської районної в місті Києві ради про визнання недійсним рішення Подільської районної в місті Києві ради № 134 від 01.03.2007р. в частині включення нежилих приміщень по вул. М.Гречко, 20 в м. Києві до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, про зобов'язання відповідача включити нежилі приміщення загальною площею 707,3 кв.м. (перший поверх та підвал), які розташовані по вул. М.Гречко, 20 в м. Києві, до додатку № 1 до рішення ІХ сесії Подільської районної в місті Києві ради V скликання від 01.03.2007р. № 134, що визначає перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району, що підлягають приватизації шляхом викупу, розгляд справи призначено на 12.11.2008р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Старт-94» в 1993 році приватизувало майно цілісного майнового комплексу по вул. Гречко, 20 в м. Києві, тому має встановлене законом право викупу зазначеного приміщення. Саме викуп як спосіб приватизації є обов'язковим для органу приватизації та органу місцевого самоврядування, який затверджує відповідні переліки. Оскаржуване рішення Подільської районної в місті Києві ради № 134 від 01.03.2007р. суперечить вимогам закону.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2008р. порушено провадження у справі № 36/476, розгляд справи призначено на 12.11.2008р.
В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримували.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.11.2008р. надав суду письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач, уклавши договір оренди нежилих приміщень загальною площею 707,3 кв.м. по вул. М.Гречко, 20 в м. Києві, відмовився від викупу зазначеного приміщення, в результаті чого право на викуп втратив. Також відповідач посилається на те, що положення ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»зобов'язують органи приватизації та органи, що за їх поданням затверджують переліки об'єктів малої приватизації, розглянути заяву покупця, проте не зобов'язують задовольнити її щодо конкретного способу приватизації об'єкта, якщо інше не передбачено законом.
В судових засіданнях 12.11.2008р. та 24.11.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви до 24.11.2008р. та до 01.12.2008р. відповідно.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
Між Фондом комунального майна м. Києва та Товариством покупців членів трудового колективу магазину № 31 організації орендарів торговельного підприємства «Ювілейний сувенір», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Старт-94»(далі позивач), 02.12.1993р. укладено договір купівлі-продажу державного комунального майна, за умовами якого позивач придбав у власність державне майно цілісного майнового комплексу магазину № 31 організації орендарів торговельного підприємства «Ювілейний сувенір»(всі активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М.Гречка, 20.
25 січня 2000 року, згідно розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації № 1035 від 27.09.1996р., між Комунальним підприємством «Управління житлового господарства»(далі орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-94»(далі позивач, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 4115/4.
За умовами договору орендодавець зобов'язався передати відповідачу в строкове платне користування на умовах оренди нежиле приміщення загальною площею 707,3 кв.м. (в підвалі 350,0 кв.м., на першому поверсі 357,3 кв.м.) за адресою: м. Київ, вул. М.Гречка, 20, для розміщення магазину непродовольчих товарів.
Позивач в 2006 році звернувся до Відділу приватизації у Подільському районі міста Києва з заявою про включення об'єкта (нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. М.Гречка, 20) до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Рішенням Подільської районної в місті Києві ради № 134 від 01.03.2007р., зокрема, нежилі приміщення по вул. М.Гречко, 20 в м. Києві включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи і їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Органом місцевого самоврядування, як визначено ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. При цьому під комунальною власністю розуміється право територіальної громади володіти, доцільно, економічно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (частини 5, 6 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до пункту 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, а пунктом 30 цієї норми передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Відповідно до розділу V «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»комунальна власність є власністю відповідних громад, сіл, селищ, міст і, отже, її відчуження може відбуватися тільки за спеціальним рішенням власника або уповноваженого ним органу, оскільки органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності (частина 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Способи малої приватизації встановлені ст. 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Згідно цієї норми приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом викупу, продажу на аукціоні та за конкурсом.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»місцеві ради затверджують переліки об'єктів, які перебувають, зокрема, у комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу.
Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у ч. 1 цієї статті, здійснюється з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.
Виходячи з наведених норм, місцеві ради затверджують перелік об'єктів, які перебувають у комунальній власності та підлягають продажу шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу, при цьому включення об'єктів приватизації до відповідних переліків здійснюється радами, проте ініціювати включення об'єктів до відповідного переліку можуть і покупці цих об'єктів.
Керуючись нормами законодавства, 01.03.2007р. Подільською районною у місті Києві радою було прийнято рішення № 134 «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району, що підлягають приватизації та надання дозволу».
Зокрема, зазначеним рішенням було вирішено затвердити переліки об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району, а саме: нежилі приміщення та будинки, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем та нежилі приміщення та будинки що підлягають приватизації конкурентним способом.
Згідно з пунктами 6, 7 додатку № 2 до оскаржуваного рішення нежилі приміщення по вул. М.Гречко, 20 в м. Києві було включено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району, що підлягають приватизації конкурентним способом через аукціон.
Приватизація державного майна -це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб (ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна»).
Застосування переважно конкурентних способів приватизації, в силу ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного майна», є одним з принципів приватизації.
Правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу встановлює Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
До об'єктів малої приватизації також відноситься окреме індивідуально визначене майно (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»).
Порядок визначення переліку об'єктів, що підлягають приватизації, регламентовано ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» включення об'єктів малої приватизації до переліків, об'єктів, що підлягають приватизації, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.
Ініціатива покупців реалізується шляхом подачі до відповідного органу приватизації заяви про включення підприємства до одного із переліків об'єктів, що підлягають приватизації (ч. 4 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»).
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, об'єктів, що підлягають приватизації.
Відмова у приватизації, згідно з абзацом 2 частини 5 статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», можлива тільки у випадках, коли:
особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом;
є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;
не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.
Затвердження за поданням органів приватизації переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають викупу, покладено на місцеві Ради (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Офіційне тлумачення частини першої, третьої та п'ятої статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»дано рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000р. у справі № 1-16/2000.
Зокрема, положення частини першої, третьої статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»щодо ініціативи покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, треба розуміти як право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема шляхом викупу.
Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та іншими законами.
Положення частини п'ятої статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та, у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або прийняти рішення про відмову в приватизації.
Включення підприємства до іншого, ніж пропонує покупець, переліку об'єктів приватизації не може розглядатися як відмова у приватизації.
Таким чином, як зазначено у вказаному рішенні Конституційного Суду України, положення статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»зобов'язують органи приватизації та органи, що за їх поданням затверджують переліки об'єктів малої приватизації, розглянути заяву покупця, проте не зобов'язують задовольнити її щодо конкретного способу приватизації об'єкта, якщо інше не передбачено законом.
Що стосується посилання позивача на п. 49 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про Державну програму приватизації»від 18.05.2000р., то воно судом до уваги не приймається з огляду на наступне.
Пунктами 49 та 50 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки визначені умови викупу покупцем об'єкта приватизації групи А, а саме: відсутність заборони відповідної місцевої ради (щодо об'єктів права комунальної власності) та наявність згоди покупця на викуп.
Відповідно до п. 50 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки в разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, зазначена будівля (споруда, приміщення) передається у встановленому порядку власнику приватизованого об'єкта в оренду.
Позивач з 1993 року (з моменту приватизації об'єкту приватизації групи А) не скористався правом на викуп приміщення по вул. М.Гречка, 20, яке надавалось згідно нормативних актів з питань приватизації, в тому числі Указом Президента від 30.12.1994р. щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні.
Уклавши договір оренди від 25.01.2000р. № 4515/4, позивач відмовився від викупу нежилого приміщення по вул. Маршала Гречка, 20 літера А, в результаті чого втратив право на його викуп.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся з позовними вимогами до господарського суду.
Таким чином, позивач не довів наявність у нього правових підстав для приватизації майна шляхом викупу, у зв'язку з чим рішення Подільської районної в місті Києві ради від 01.03.2007р. № 134 «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району, що підлягають приватизації та надання дозволу»в частині приватизації приміщення конкурентним способом (аукціон) відповідає законодавству, а тому позовні вимоги про визнання зазначеного рішення недійсним в цій частині задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
В позові відмовити повністю.
Суддя Трофименко Т.Ю.