91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
08.12.08 Справа № 16/194
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтервурст», м. Авдіївка Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод м'ясних виробів “БІС», смт. Білокуракіне Луганської області
про стягнення 5400 грн. 00 коп.
Суддя Шеліхіна Р.М.
секретар судового засідання Маценко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача -Головко С.П., дов. від 29.10.08. №126;
від відповідача -Білянський А.В., директор,
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 5400 грн. 00 коп., сплачених на користь позивача як передоплату за поставку товару, на підставі договору від 23.01.08. №5.
Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на повне виконання своїх обов'язків за вказаним договором і поставку товару позивачеві на суму 5400грн.
Між сторонами у справі укладено договір поставки від 23.01.08. №5, на підставі якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити покупцю (позивачу) товар -продукти харчування -у кількості, по ціні та в строки, обумовлені вказаним договором, накладними та замовленнями, а покупець зобов'язався оплатити продукти в день передачі товару, але не пізніше 3 банківських днів. Строк виконання відповідачем зобов'язання по поставці вугілля договором не встановлено. Письмового замовлення на поставку продуктів у відповідності до укладеного договору і на суму 5400грн. позивач не направив відповідачу, а в телефонному режимі представники сторін визначились про поставку продуктів на вказану суму, про що підтверджено представниками сторін у судовому засіданні.
За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає інституту правових норм поставки Господарського кодексу України (ст.265).
На виконання умов вказаного договору і домовленості та на виконання пред'явленого до сплати відповідачем рахунку від 06.08.08. №БИ-0000009 позивач здійснив передоплату за товар в сумі 5400грн., що підтверджено платіжним дорученням від 06.08.08. №125 на вказану суму, але відповідач не здійснив поставку продуктів і отриману передоплату не повернув .
Позивач листом від 07.08.08. (факсограму листа надано до справи відповідачем) відмовився від виконання відповідачем обов'язку по поставці товару у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, оскільки після отримання грошей відповідач товар не передав.
Відповідач у судових засіданнях стверджував про передачу товару повноважному представнику позивача на суму позову, про що надав до справи видаткову накладну від 06.08.08. №БИ-0000352.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за таких підстав.
Згідно з правилами ст.ст.173,174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а іншій суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання виникають безпосередньо з закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору чи внаслідок заподіяння шкоди, або у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності, а також з інших подій.
Згідно статті 193 ГК України сторони зобов'язання повинні виконувати свої обов'язки у відповідності до вимог закону, умов укладеного договору належним чином.
При укладенні сторонами по справі договору поставки 23.01.08. №5 у відповідача виникло зобов'язання поставити продукти харчування після отримання передоплати та на вимогу позивача. У судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт того, що позивач вимагав поставити продукцію в день отримання грошей в сумі 5400грн.
Статті 265,267 ГК України і ч.2 ст.530 ЦК України зобов'язує відповідача виконати обов'язок по поставці продуктів у семиденний строк з дня отримання вимоги позивача. Відповідач порушив своє зобов'язання і обов'язок по поставці товару не виконав.
Згідно вимог ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Нормою ст.693 ЦК України, яка згідно ч.6 ст.265 ГК України повинна бути застосована до правовідносин сторін за справою, що сталися у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання по поставці, встановлено право позивача вимагати повернення попередньої оплати у разі, якщо продавець (відповідач) не виконав свій обов'язок в натурі у встановлений строк.
Таким чином, підставою виникнення у відповідача грошового обов'язку є закон -ст.693 ЦК України. Відмова позивача від виконання відповідачем обов'язків по поставці продукції у зв'язку з порушенням умов укладеного договору 23.01.08. №5 і надіслання вимоги про повернення передоплати зобов'язують відповідача повернути передоплату, тобто, виконати грошове зобов'язання.
Враховуючи обставини правовідносин сторін та докази, додані до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що грошове зобов'язання виникло у відповідача по відношенню до позивача 07.08.08.
Доводи відповідача про поставку товару на суму 5400грн. на користь позивача спростовуються правилом ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: облік господарських операцій здійснюється на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») -повинен матиме обов'язкові реквізити: назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд, у відповідності до ст.43 ГПК України і з урахуванням викладених правил Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оцінив докази, визначені позивачем і додані до матеріалів справи, якими він підтверджує поставку товару на суму 5400грн. , а саме -видаткову накладну від 06.08.08. №БИ-0000352.
Оцінивши наданий позивачем доказ, суд дійшов висновку, що належні докази здійснених продавцем (відповідачем) господарських операцій по поставці продуктів на суму 5400грн. в матеріалах справи відсутні.
При оцінці доказів суд враховував правила Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і виходив з того, що поставка продукції повинна бути підтверджена видатковими накладними або накладними, які повинні містити обов'язкові реквізити, вказані в законі. Накладна, яку додав відповідач до матеріалів справи, суд оцінює критично - накладна не містить в собі підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та отримувала товар як повноважний представник позивач. Довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача взагалі відсутня у відповідача і він не надав доказів того, що товар відпущено повноважному представнику позивача.
Таким чином, на підставі видаткової накладної від 06.08.08. №БИ-0000352 неможливо встановити факти поставки товару відповідачем позивачу.
За таких підстав позов слід задовольнити та стягнути з відповідача передоплату в сумі 5400грн. у зв'язку з невиконанням ним обов'язку по поставці продуктів харчування і судові витрати слід покласти на відповідача згідно з правилами ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,82,84,85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод м'ясних виробів “БІС», смт. Білокуракіне Луганської області, вул. ім. Чапаєва, 226/1, ід. код 34164184 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтервурст», м. Авдіївка Донецької області, квартал «Ювілейний», 7, ід. код 34990968 передоплату у сумі 5400грн., витрати по держмиту у сумі 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. Видати наказ.
Рішення підписане 09.12.08.
Суддя Р. Шеліхіна