ун. № 2-6396/11
пр. № 2/2608/1171/12
29 лютого 2012 року
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді: Шум Л.М.
при секретарі: Прокопенко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ВГІРФО Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку; за зустрічним позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, 2008 року народження до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, ВГІРФО Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві про вселення та зобов'язання здійснити реєстрацію, суд, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що з 30.07.2004 р. перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, яку у жовтні 2007 р. зареєстрував у належній йому на праві спільної власності квартирі АДРЕСА_1. Проте, оскільки спільне подружнє життя між сторонами не склалося, відповідачка у листопаді 2008 р. забрала свої особисті речі та виїхала з спірного житлового приміщення. При цьому, у червні 2009 р. відповідачка самовільно вивезла з квартири все набуте у спільному шлюбі майно, після чого у спірній квартирі остання більше не з'являлася, житлом не цікавилась, витрат по її утриманню, в тому числі комунальні послуги та поточні ремонти, відповідачка не несла. Жодних перешкод позивач відповідачці у користуванні спірною квартирою не вчиняв, проте, оскільки формальна реєстрація відповідачки несе за собою нарахування по комунальним послугам та квартирній платі, позивач просить визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зобов'язати відповідне РУГУ зняти її з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні додатково пояснили, що шлюб між сторонами був розірваний у 2011 р. на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва, після чого сторони взагалі ніяких стосунків не підтримували. Позивач пояснив, що спірна квартира подарована ним після розірвання шлюбу його батькам, крім того, на сьогоднішній день він перебуває у фактичних шлюбних стосунках з іншою жінкою, яка на сьогоднішній день перебуває на п'ятому місяці вагітності, у зв'язку з чим позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на його безпідставність та у жовтні 2011 р. звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому просила вселити її та малолітнього ОСОБА_3, 2008 року народження в спірну квартиру та зобов'язати ОСОБА_1 зареєструвати дитину у квартирі АДРЕСА_1. Відповідачка ОСОБА_2 пояснила, що дійсно перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 та від даного шлюбу вона 10.12.2008 р. народила сина ОСОБА_3, проте, у червні 2009 р. ОСОБА_1 вигнав її разом з дитиною з спірної квартири, з приводу чого відповідачка зверталась до Святошинського РУГУ МВС України та Служби у справах дітей. Також відповідачка зверталась до житлового органу з вимогою реєстрації дитини у спірній квартирі, проте, через відсутність згоди позивача, їй було відмовлено. Відповідачка ОСОБА_2 зазначила, що не проживала тривалий період часу у спірному житловому приміщенні, оскільки позивач по основному позову перешкоджав їй та їх спільному сину у користуванні цією квартирою, змінив замки на вхідних дверях не пускаючи її до житла. Відповідачка ОСОБА_2 просила зустрічний позов задовольнити у задоволенні основного відмовити.
Позивач по основному позову ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні зустрічний позов не визнали та просили у його задоволенні відмовити в повному обсязі.
Представники третіх осіб ВГІРФО Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві та Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явились, направили на адресу суду листи відповідно до яких просили розглянути справу за їх відсутності (а.с. 81, 82), а тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутність останніх на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Суд, заслухавши пояснення сторін, представника позивача та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що основний позов підлягає задоволенню, у задоволенні зустрічного необхідно відмовити з наступних підстав.
Встановлено, що сторони з 30.07.2004 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.03.2011 р. був розірваний (а.с. 7, 79).
Також встановлено, що від даного шлюбу відповідачка ОСОБА_2 10.12.2008 р. народила сина ОСОБА_3 (а.с. 35).
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі Договору дарування квартири від 31.01.2007 р. належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано дві особи: ОСОБА_1 - позивач по справі та ОСОБА_2 - відповідачка (а.с. 4).
В судовому засіданні встановлено та підтверджено відповідачкою ОСОБА_2, що з червня 2009 р. остання разом з малолітнім ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 не проживають (а.с. 6, 15, 22, 89-94).
Встановлено, що відповідно до Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.08.2009 р. винесеної Святошинським РУГУ МВС України в м. Києві, 09.06.2006 р. відповідачка ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 вивезла, без дозволу позивача, необхідні для себе речі набуті у спільному шлюбі та особисті речі, що було підтверджено в судовому засіданні як нею особисто, так і сусідкою зазначеного вище будинку - ОСОБА_5 (а.с. 8).
Згідно ст.71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки проводиться у судовому порядку.
Встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 у жовтні 2009 р. звернулася до Служби у справах дітей Святошинської РДА з заявою щодо захисту житлових прав малолітнього ОСОБА_3 та отримала рекомендацію звернутися до суду з позовом щодо визнання за дитиною права користування спірною квартирою, його вселення та зобов'язання здійснити реєстрацію (а.с. 59).
Також встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 у листопаді 2009 р. звернулася до житлового органу - Філії № 809 з заявою про реєстрацію ОСОБА_3, 2008 р.н. (а.с. 60).
Тобто, встановлено, що відповідачка ОСОБА_2, звертаючись до правоохоронних та житлових органів ставила питання щодо відновлення житлових прав у спірній квартирі малолітнього ОСОБА_3, а не свого.
При цьому, встановлено, що відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.03.2011 р. під час розгляду позову сторін про розірвання їх шлюбу, судом було встановлено, що подружжя з 07.06.2009 р. проживають окремо, спору про поділ майна не мають, дитина після розірвання шлюбу буде проживати з матір'ю (а.с. 79).
Як встановлено в судовому засіданні, зазначене вище рішення суду оскаржувалось ОСОБА_2 до апеляційної інстанції, проте, було залишено в силі та на теперішній час набуло чинності (а.с. 79).
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Як встановлено зазначеним вище рішенням суду від 23.03.2011 р., місце проживання дитини - ОСОБА_3 сторонами визначено з матір'ю - відповідачкою ОСОБА_2, яка з червня 2009 р. в квартирі АДРЕСА_1 не проживає.
Суд приходить до висновку, що жодною нормою чинного законодавства не вбачається прямий обов'язок саме батька зареєструвати дитину за місцем свого проживання, оскільки з вищезазначених норм вбачається реєстрація дитини за згодою батьків. Тобто, у разі не досягнення певної згоди між батьками щодо реєстрації їх спільної дитини, один з батьків має право звернутися до суду з відповідним позовом про вчинення також реєстрації.
Проте, в судовому засіданні встановлено, що позивачка з червня 2009 р. не зверталась до судових органів з позовом щодо зобов'язання зареєструвати неповнолітнього ОСОБА_3, а лише зараз ставить це питання під час спору щодо її права проживання у спірному житловому приміщенні. При цьому, відповідачкою зазначено в судовому засіданні, що на час виїзду з спірного житла, намір повертатися до квартири АДРЕСА_1 вона не мала.
Також в судовому засіданні встановлено та підтверджено відповідачкою ОСОБА_2, що остання з питанням про своє та неповнолітнього ОСОБА_3 вселення в спірну квартиру до жодного органу не зверталась.
Посилання відповідачки ОСОБА_2 на те, що вона зверталась до правоохоронних органів щодо чинення позивачем ОСОБА_1 перешкод у користуванні спірним житловим приміщенням та отримала відповідь Святошинського РУГУ МВС України від 15.02.2010 р. (а.с. 115), не приймається судом до уваги, оскільки з вказаного листа не вбачається встановлення факту перешкоджання ОСОБА_1 у праві користування відповідачкою спірною квартирою.
Інших письмових доказів щодо звернення відповідачкою ОСОБА_2 до правоохоронних та житлових органів з будь-якими заявами щодо збереження за нею права на проживання в спірному житловому приміщенні, у зв'язку з мешканням за іншою адресою та чинення перешкод з боку позивача в користуванні цим приміщенням, суду, відповідно до ст. 60 ЦПК України відповідачкою не було надано.
Тобто, судом не встановлено поважності причини не проживання відповідачки ОСОБА_2 з червня 2009 р. у квартирі АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, переведення майна в інше жиле приміщення, виїзд в іншій населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк, тощо.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причини понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В судовому засіданні також встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 не належить позивачу ОСОБА_1, оскільки відповідно до Договору дарування квартири від 01.02.2012 р. подарована ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які і є, на сьогоднішній день, власниками цього приміщення (а.с. 117).
Дослідивши зібрані докази по справі та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які відповідно до ст. 60 ЦПК України позивач ОСОБА_1 довів в судовому засіданні, надавши безперечні докази в підтвердження та обґрунтування останніх, а тому вони підлягають задоволенню. При цьому, вимоги зустрічного позову не знайшли в судовому засіданні підтвердження та належного обгрунутвання, у зв'язку з чим у їх задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст.ст. 29, 405 ЦК України, ст. 160 СК України, ст.ст. 10, 11, 57, 59, 60, 61, 64, 88, 179, 209, 212- 215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ВГІРФО Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
Зобов'язати ВГІРФО Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, 2008 року народження до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, ВГІРФО Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві про вселення та зобов'язання здійснити реєстрацію - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі до районного суду апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії рішення.
Суддя :