ун. № 2-4376/11
пр. № 2/2608/381/12
02 березня 2012 року
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Шум Л.М.
при секретарі: Прокопенко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житній ринок» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної за час вимушеного прогулу,
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у травні 2011 р. звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що її довіритель з 01 червня 2007 р. по 26 квітня 2011 р. працював у відповідача на різних посадах. Наказом відповідача № 162-К від 26.04.2011 р. позивача було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України з посади заступника директора з розвитку торгівлі, у зв'язку зі скороченням чисельності працівників. Представник позивача вважає, що була порушена процедура звільнення її довірителя. Так, відповідно до Наказу відповідача № 9 від 30.12.2010 р., було заплановано скорочення чисельності штату працівників відповідно до нового штатного розкладу, при цьому, працівники, посади яких підлягали скороченню, мали бути особисто попередженні про наступне можливе звільнення з роботи. Проте, позивача не було попереджено про його звільнення за два місці відповідно до положень ст. 492 КЗпП України. Також, позивачу не було запропоновано іншої роботи рівноцінної до займаної ним посади, що є грубим порушенням процедури звільнення працівника. Представник позивача також зазначає, що відповідачем порушено вимог ст. 43 КЗпП України, а саме: відсутня згода первинної профспілкової організації щодо звільнення позивача, оскільки останнього не запрошували на засідання профкому з приводу його звільнення. Представник позивача вважає, що вказані вище порушення норм трудововго законодавства є підставою для повнолення позивача на роботі.
Також представник поизвача вважає, що її довіритель користується переважним правом на залишення на роботі, оскільки має високу кваліфікацію, тривалий безперервний стаж роботи у відповідача та сім'ю з трьох осіб, які не мають самостійного заробітку.
Представник позивача зазначила, що відповідно до штатного розпису відповідача, що набув чинності 01.02.2011 р., кількісний склад заступників директора не зменшився, оскільки на підприємстві було введено шість посад заступників директора, в тому числі, посада позивача - заступник директора з організації торгівлі, проте, останньому не була запропонована наявна в новому штатному розписі посада заступника директора.
Таким чином, представник позивача вважає, що оскільки позивача було звільнено незаконно, останній має бути поновлений на посаді заступника директора з організації торгівлі ТОВ «Житній ринок» та одночасно з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача, який складає 1 687 грн.
В судовому засіданні представники позивача збільшили позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просили стягнути вказану суму в розмірі 16 340 грн., іншу частину позову підтримали та просили вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі. Пояснив, що позивач був належним чином повідомлений про його подальше звільнення з займаної ним посади, про що свідчить його власноручний підпис у Наказі № 9 від 30.12.2010 р. При цьому, позивачу не було запропоновано рівноцінної посади, оскільки на день його звільнення, аналогічні вакансії на Підприємстві були відсутні. Також представник відповідача зазначає, що була отримана згода профкому відповідно до Протоколу зборів від 20.05.2011р. про звільнення позивача, членом якої був останній. Крім того, представник відповідача зазначає, що не відповідає дійсності твердження представника позивача, що на Підприємстві існує шість посад заступників директора, оскільки в дійсності наявні лише три посади заступників директора, посадові та функціональні обов'язки яких істотно відрізняються від тих, які виконував позивач. Представник відповідача вважає, що норм трудового законодавства під час звільнення позивача відповідачем не було порушено, процедура звільнення була дотримана, а тому підстав для задоволення позовних вимог не має, просив у задоволенні позову відмовити (а.с. 78).
Суд, заслухавши представників сторони та дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В судовому засіданні встановлено, що позивач 01.06.2007 р. на підставі Наказу № 193 був прийнятий на посаду заступника головного бухгалтера в порядку переведення з ТОВ «НЕТЕКС» (а.с. 7 зворот).
В подальшому, як встановлено в судовому засіданні, позивач був переведений на іншу посаду та остаточне пересування позивача по службі було його переведення на посаду директора по організації торгівлі відповідно до Наказу 10/К-Т від 18.06.2009 р. (а.с. 7 зворот).
Встановлено, що на Підставі Наказу № 9 від 30.12.2010 р. КП «Житній ринок», було заплановано проведення реорганізації підприємства до нової структури і штатного розпису з одночасним попередженням працівників підприємства про можливе наступне звільнення з роботи та ознайомлення з даним наказом під розпис (а.с. 50).
Також встановлено, що відповідно до списку - Додатку до зазначеного вище Наказу, позивач ОСОБА_1 своїм підписом від 31.01.2011 р. засвідчив факт ознайомлення з вказаним Наказом (а.с. 51).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 не дивлячись на посилання у позовній заяві, що позивач не був належним чином повідомлений про його подальше звільнення, підтвердила, що останній був ознайомлений з Наказом від 30.12.2010 р. та власноручно поставив підпис про ознайомлення з цим наказом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем КП «Житній ринок» виконано вимоги ч. 1 ст. 492 КЗпП України, відповдіно до положень якої, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Судом встановлено, що 26.04.2011 р. позивач ОСОБА_1 на підстав Наказу від 26.04.2011 р. за № 162-к був звільнений з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності працівників, підстава звільнення - зміна штатного розкладу (а.с. 6).
Встановлено, що відповідно до Протоколу засідання профспілкового комітету профспілкової організації КП «Житній ринок» від 20.05.2011 р., профспілковий комітет надав згоду на звільнення згідно ч. 1 ст. 43 КЗпП України працівників підприємства, в тому числі, позивача ОСОБА_1 (а.с. 45-46).
А тому суд приходить до висновку, що відповідачем виконано вимоги ч. 9 ст. 43 КЗпП України.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наданого представником відповідача Штатного розкладу введеного в дію 01.06.2011 р. відповідно до Наказу № 215/2-к, копію якого було надано суду, у зв'язку з вилученням його оригіналу на підставі Протоколу виїмки від 07.09.11 р. ст. о/у УДСБЕЗ ГУМВС України в м. Києві, вбачається наявність трьох посад заступника директора КП «Житній ринок», а саме: заступник директора з соціальних питань, заступник директора з питань адміністративно-господарської частини та заступник директора по торгівлі.
У зв'язку з чим, суд не приймає посилання представників позивача в обґрунтування позовних вимог на надану ними копію, начебто, «Штатного розкладу» який відповідно до його змісту має шість посад заступників директора (а.с. 11-13), оскільки вказаний документ не має назви, є неякісною копією (відтиск печатки майже відсутній), незавірений належним чином, без посилання на наказ підприємства на підставі якого був затверджений вказаний розклад.
Згідно ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці № 158, положення цієї Конвенції застосовуються через законодавство або правила, за винятком випадків, коли вони застосовуються шляхом колективних договорів, рішень арбітражних або судових органів, чи в будь-який інший спосіб, що відповідає національній практиці.
Згідно ч. 3 ст. 9 вказаної вище Конвенції, у випадках звільнення з причини, викликаних виробничою потребою підприємства, у станови чи служби, органи зазначені у статті 8 Конвенції, наділяються повноваженнями з'ясувати чи справді трудові відносини припинено з цих причини, однак межі їхніх повноважень приймати рішення про те чи є ці причини достатньо обґрунтованими для припинення трудових відносин. Визначаються методами здійснення, визначеними у статті 1 цієї Конвенції.
Представники позивача в обґрунтування позовних вимог посилаються на п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», проте, судом встановлено, що у відповідача - КП «Житній ринок» мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності працівників відповідно до Наказу № 9 від 30.12.2010 р., що також підтверджується відповідним штатним розкладом введеного в дію 01.06.2011 р., при цьому, наданий представниками позивача «Штатний розклад» введений в дію з 01.02.2011 р. не прийнятий судом до уваги.
Представники позивача в обґрунтування позовних вимог також посилалися на те, що позивачу не було запропоновано рівноцінної посади, проте, відповідно до зазначеного вище Пленуму ВСУ, судам слід мати на увазі, що при проведенні вивільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більше кваліфікованого працівника. Посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось , суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).
Суд приходить до висновку, що причини звільнення позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України є достатньо обґрунтованими, процедура звільнення останнього з займаної ним посади відповідачем не була порушена, у зв'язку з чим доводи представників позивача були спростовані.
З урахуванням вищевикладеного та досліджених матеріалів справи в їх сукупності, суд вважає, що представники позивача всупереч вимог ст. 60 ЦПК України не надали в судовому засіданні доказів в підтвердження та обґрунтування позовних вимог, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про відмову в їх задоволенні.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 40, 43. 492 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 179, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житній ринок» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі до Святошинського районного суду м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: