ун. № 2608/117/12
пр. № 1/2608/232/12
27 січня 2012 року
Святошинський районний суд міста Києва у складі:
головуючого -судді Косик Л.Г.,
при секретарі Мікулінській Н.М.,
за участю прокурора Смітюха В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня- спеціальна, одружений, працює на автомийці ФОП ОСОБА_2, зареєстрований в АДРЕСА_2, проживає в АДРЕСА_3, раніше не судимого
у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч. 3 КК України, -
встановив:
ОСОБА_1, 30.04.2011, приблизно в 22 години, знаходячись за місцем мешкання своєї матері гр-ки ОСОБА_3, в трикімнатній АДРЕСА_1, будучи поінформованим, що в одній з окремих кімнат вказаної квартири згідно договору оренди житлового приміщення проживає гр-ка ОСОБА_4, і в зв'язку з цим її помешкання є недоторканним, вирішив скоїти крадіжку чужого майна, яке належить гр-ці ОСОБА_4 Впевнившись в тому, що мешканці квартири були ОСОБА_1 приблизно в 22 години 30 хвилин 30.04.2011, з метою оберасан свою користь і особистого збагачення, проник у житло гр-ки ОСОБА_4. а са в окрему кімнату, передану останній згідно договору оренди житлового примішеи від 05.07.2010, звідки таємно викрав чуже майно, яке належить гр-ці ОСОБА_4 а саме: мобільний телефон «Нокіа 6303І», ІМЕІ НОМЕР_1, ціною 1300 грн.. з СІМ-карткою мобільного оператора «Білайн», ціною 25 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 15 грн., а всього на загальну суму 1340 грн., після чого з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілій гр-ці ОСОБА_4 матеріальну шкоду.
Крім цього, ОСОБА_1, наприкінці травня 2011 року, у вечірній час, знаходячись за місцем мешкання своєї матері гр-ки ОСОБА_3, в трикімнатній АДРЕСА_1, впевнившись в тому, що мешканці квартири відсутні, вирішив повторно скоїти крадіжку чужого майна, яке належить гр-ці ОСОБА_4 З метою виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_1 проник у житло гр-ки ОСОБА_4, а саме: в окрему кімнату, орендовану згідно договору оренди житлового приміщення від 05.07.2010, звідки повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить гр-ці ОСОБА_4, а саме: сережки з білого та жовтого золота з діамантами, вагою 5 гр., ціною 6400 грн., золоту каблучку, вагою 2 гр., ціною 1000 гривень, та золотий ланцюжок, вагою 5 гр., ціною 4000 грн., а всього на загальну суму 11400 грн., після чого з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілій гр-ці ОСОБА_4 матеріальну шкоду.
Крім цього, ОСОБА_1, на початку червня 2011 року, у вечірній час, знаходячись за місцем мешкання своєї матері гр-ки ОСОБА_3, в трикімнатній АДРЕСА_1, вирішив повторно скоїти крадіжку чужого майна, яке належить гр-ці ОСОБА_4, яка орендувала окрему кімнату вказаної квартири. Впевнившись в тому, що мешканці квартири відсутні, ОСОБА_1 з метою обернення на свою користь і особистого збагачення, проник у житло гр. ОСОБА_4, а саме в окрему кімнату, орендовану останньою згідно договору оренди житлового приміщення від 05.07.2010, звідки повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить гр-ці ОСОБА_4, а саме: золоту каблучку, вагою 1,7 гр., ціною 400 гривень; золотий ланцюжок, вагою 2 гр., ціною 500 грн., та золотий кулон, вагою 1,9 гр., ціною 496 грн., а всього на загальну суму 1396 грн., після чого з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілій гр-ці ОСОБА_4 матеріальну шкоду.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчинених злочинах при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, визнав повністю та пояснив, що дійсно на початку квітня 2011 року, приїхавши в гості до своєї матері ОСОБА_3, проживаючої в кв. АДРЕСА_4, він дізнався, що в квартирі орендує кімнату дівчина - ОСОБА_4 Хоча вхідні двері орендованої кімнати не були обладнані замком, у зв'язку з чим кімната не зачинялась, однак йому було відомо, що до кімнати ОСОБА_4 при її відсутності заходити не можна. 30.04.2011, приблизно в 22 години, він приїхав додому до матері, щоб переночувати. Матері та ОСОБА_4 вдома не було. Знаходячись в квартирі, він побачив, що двері до кімнати, яку орендувала ОСОБА_4, трохи відчинені. Хоча йому було відомо, що до кімнати ОСОБА_4 заходити не можна, однак він йшов до вказаної кімнати. Оглянувши кімнату, він побачив, що на тумбочці, озташованій біля стіни зліва від дверей, знаходився мобільний телефон «Нокіа З 03 і», в корпусі сріблястого кольору. Оскільки його мобільний телефон був несправний, то він, користуючись відсутністю ОСОБА_4, вирішив забрати належний їй мобільний телефон для власного використання. Тому він, забравши телефон, вставив до нього свою СІМ-картку мобільного оператора «Київстар». Наступного дня, 01.05.2011, він пішов з квартири матері, забравши з собою викрадений у ОСОБА_4 мобільний телефон. Однак, оскільки він випадково пустив даний телефон у воду, знаходячись на роботі в гаражі, та коштів на ремонт не було, то він розламав телефон на кілька частин та викинув. Наприкінці травня 2011 року, він знову приїхав до квартири матері та виявив ,що вдома нікого не було, ОСОБА_4 також була відсутня. Оскільки йому терміново були потрібні гроші, то він вирішив знову зайти до кімнати, яку орендувала ОСОБА_4, та знайти щось цінне. Зайшовши до кімнати ОСОБА_4, він обачив, що на тумбочці, розташованій біля стіни зліва від дверей, знаходиться дерев'яна коробочка, відкривши яку, він знайшов ювелірні прикраси, а саме: золоті сережки у формі загнутих пластинок, вкриті осколками якихось камінців, а також золотий ланцюжок з плетінням жовтого з білим та каблучка. Забравши вказані ювелірні вироби, він сховав їх в свою сумочку. Наступного дня він пішов з квартири матері. Через тиждень після вчинення крадіжки ювелірних прикрас, на початку червня 2011 року, він знову приїхав до квартири матері з метою переночувати. Вдома нікого не було, ОСОБА_4 також була відсутня. Він вирішив знову зайти до кімнати, яку орендувала ОСОБА_4, та знайти щось цінне. Зайшовши до кімнати, він підійшов до тумбочки, розташованої справа від дверей, біля ліжка. Відчинивши дверцята тумбочки, він побачив коробочку червоного кольору, в якій знаходились золоті прикраси: кулон у вигляді серця з хрестиком та якорем, ланцюжок та каблучка простої форми з невеликим світлим камінцем. Знайдені ювелірні вироби він забрав собі та наступного дня пішов з квартири. З метою отримання грошей за викрадені ювелірні вироби, він здав їх в ломбард «Скарбниця», розташований по пр. Василя Порика, 14 в м. Києві, отримавши кошти в сумі 900 гривень, які витратив на свої потреби. На початку вересня 2011 року ОСОБА_4 виявила крадіжки свого майна, о що повідомила його матері ОСОБА_3 Він був змушений зізнатися матері у вчиненні крадіжок та розповів, в який саме ломбард були здані коштовності ОСОБА_4 Здані ним кулон, ланцюжок та каблучка продовжували знаходитись в ломбарді, де вони були викуплені його матір'ю, яка в подальшому повернула їх ОСОБА_4 Вартість та викраденого не оспорює, цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 на суму 12740 грн. визнає в повному обсязі Щиро розкаявся у вчиненому, просив суд не карати його суворо.
Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства злочинах при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, погодився із кількістю та вартістю відкрито викраденого майна, визнав, заявлений потерпілою цивільний позов, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, розмір цивільного позову і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудний, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд допитавши підсудного та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів доведена повністю. Дії підсудного ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він з проникненням у житло, повторно, таємно викрав чуже майно.
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, дані про особу підсудного, який раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, за даними облікової документації на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має малолітню дитину, має постійне місце реєстрації та проживання, працездатний, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття у вчиненому та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, разом з тим суд, враховуючи дані про особу підсудного, те, що він визнав свою вину та розкаявся у вчиненому, вважає, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому до нього слід застосувати вимоги ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання із встановленням максимально можливого іспитового строку та покладенням ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 12740 грн.
Речові докази по справі: золоту каблучку вагою 1,7 г, золотий ланцюжок вагою 2 г, золотий кулон вагою 1,9 г, картонну коробку від мобільного телефону «Нокіа 6303і»ІМЕІ НОМЕР_1, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4 -залишити останній за належністю.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.
Суддя: Л.Г. Косик