номер провадження справи 15/121/12
Запорізької області
03.10.12 Справа № 5009/3089/12
За позовом Відділу освіти Василівської районної державної адміністрації, 71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Чекістів, 6
до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, 71630, АДРЕСА_1
про стягнення 41 676,00 грн.
Суддя Горохов І.С.
представники:
від позивача: Божко Д.В., представник дов. № 1117/01-27 від 03.08.2012р.
від відповідача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 12.05.1999
ОСОБА_4, представник за дов. №474 від 01.10.2012
ОСОБА_5, представник за дов. №474 від 01.10.2012
Суть спору:
Розглядається позовна заява Відділу освіти Василівської районної державної адміністрації до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення 41 676,00 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.08.2012 порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 03.09.2012. Розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні 03.10.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: між позивачем та відповідачем укладено три договори підряду: №139 від 03.06.2011, №160 від 20.06.2011, №186 від 21.07.2011, за умовами якого відповідач як виконавець зобов'язався за завданням замовника надати послуги з поточного ремонту будівлі Малобілозерської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, а замовник зобов'язався оплатити виконавцеві зазначені послуги. Відповідно до акту ревізії фінансово-господарської діяльності у Відділі освіти Василівської районної державної адміністрації за період з 01.12.2009 по 01.10.2011 №310/0015 від 09.12.2011 було встановлено, що виконавець не підтвердив загальногосподарські витрати, які включені до актів форми №КБ-2в на загальну суму 35821,00 грн. ревізією правильності застосування усереднених показників кошторисного прибутку встановлено, що в актах виконаних робіт форми КБ-2в застосовано усереднений показник в розмірі 3,38 замість 2,71, внаслідок чого завищено вартість виконаних робіт на загальну суму 3159,00 грн. Крім того, в ході ревізії достовірності обсягів виконаних підрядних робіт проведено вибіркові контрольні обміри по фактично виконаним ремонтним роботам , в результаті яких встановлено невідповідність фактично виконаних обсягів робіт обсягам робіт, зазначеним в актах виконаних підрядних робіт на загальну суму 2696,00 грн.
Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду (збитки) в розмірі 41 676,00 грн.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Зазначив, що посилання позивача на результати ревізії фінансово-господарської діяльності позивача та Акт ревізії №310/0015 від 09.12.2011, яким встановлено завищення вартості будівництва, не змінює того факту, що ця вартість є договірною ціною, яка погоджена і затверджена двома сторонами і тому немає підстав стверджувати, що завищення вартості будівництва вчинено відповідачем та вчинено саме як порушення договору підряду. Крім того, в порушення вимог законодавства позивач, зазначаючи про заподіяння йому збитків, не зазначив в чому саме полягають понесені збитки відповідно до ст. 23 ЦК України та ст. 225 ГК України та про те, що сума збитків ним дійсно понесена, тобто позивач не довів факту порушення своїх прав.
Просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
03.06.2011 між Відділом освіти Василівської районної державної адміністрації Запорізької області -замовник (позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 -виконавець (відповідач у справі) укладено договір №139 про надання послуг, за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання надати послуги поточного ремонту будівлі Малобілозерської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, а замовник зобов'язався оплатити виконавцеві надані послуги.
Згідно з п. 2.1. договору, склад та обсяги послуг, що доручаються до виконання, визначені кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору. Склад та обсяг послуг може бути переглянуто в процесі виконання в разі внесення змін до кошторисної документації.
Пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що загальна вартість договору визначається на основі договірної ціни, складеної в поточних цінах станом на 07.02.2011, і складає 98 995,00 грн.
20.06.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір підряду №160, за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання забезпечити відповідно до кошторисної документації та умов договору виконання капітального ремонту будівлі Малобілозерської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1.
Згідно з п. 1.3. договору, склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання, визначаються кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 3.1. договору, загальна вартість договору складає 299 000,00 грн.
21.07.2011 між позивачем та відповідачем підписано договір №186 про надання послуг ,за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання надати послуги поточного ремонту будівлі Малобілозерської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, а замовник зобов'язався оплатити виконавцеві надані послуги.
Згідно з п. 2.1. договору, склад та обсяги послуг, що доручаються до виконання, визначені кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору. Склад та обсяг послуг може бути переглянуто в процесі виконання в разі внесення змін до кошторисної документації.
Пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що загальна вартість договору визначається на основі договірної ціни, складеної в поточних цінах станом на 07.02.2011, і складає 80000,00 грн.
Згідно ч. 3 ст. 843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та оплату за виконану ним роботу. До витрат підрядника відносяться вартість матеріалів та обладнання, а також вартість послуг, які надані підрядникові третіми особами, що включає використання кранів для підйому матеріалів на дах будинків.
Згідно з ч. 1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у
кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його Замовником.
Згідно з ч. 3 ст. 844 ЦК України зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.
За кожним з договорів сторонами були підписані Протоколи узгодження договірної ціни, а також узгоджені Зведені кошторисні розрахунки вартості, локальні кошториси, Дефектні акти, Договірна ціна, Відомості ресурсів до локального кошторису тощо.
Виконані за вказаними договорами роботи позивач прийняв без зауважень, про що свідчать підписані сторонами Акти приймання виконаних робіт за червень на суму 98 955,00 грн., за серпень 2011 року на суму 299 000,00 грн., за вересень на суму 80 000,00 грн. та відповідні довідки про вартість виконаних робіт.
За період з 29.11.2011 по 05.12.2011 Контрольно-ревізійним управлінням в Запорізькій області, відповідно до п. 1.3.1.1 Плану контрольно-ревізійної роботи КРУ в Василівському районі на III квартал 2011року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Відділу освіти Василівської районної державної адміністрації за період за період з 01.12.2009 по 01.10.2011.
За результатами проведеної ревізії складено акт №310/0015 від 09.12.2011, відповідно до якого Виконавець не підтвердив загальногосподарські витрати, які включені до Актів форми №КБ-2в на загальну суму 35 821,00 гривень. Як наслідок, в порушення порядку, який викладено в розділі 4, додатках №1 та №3 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174, Виконавцем було завищено вартість виконаних робі, а Замовником прийнято у вересні 2011 року та сплачено за рахунок асигнувань.
Ревізією правильності застосування усереднених показників кошторисного прибутку встановлено, що в актах виконаних робіт форми №КБ-2в застосовано усереднений показник в розмірі 3,38 замість 2,71, внаслідок чого завищено вартість виконаних робіт на загальну суму 3159,00 гривень. Як наслідок, порушення п. 3.1.18 та додатку №12 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174, Виконавцем завищено, а Замовником прийнято та сплачено у жовтні 2011р.
В ході ревізії достовірності обсягів виконаних підрядних робіт проведено вибіркові контрольні обміри по фактично виконаними ремонтними роботами в результати яких встановлено невідповідність фактично виконаних обсягів робіт обсягам робіт, зазначеним в актах виконаних підрядних робіт на загальну суму 2696,00 гривень.
Позивач вважає, що внаслідок допущених порушень по договорам підряду відповідачем позивачу завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 41 676,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
Правовідносини сторін врегульовано договором підряду.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонту речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Характерною ознакою договору підряду є те, що роботи підрядником виконуються на його власний ризик, а це означає, що він не має права вимагати винагороди у разі випадкової загибелі предмета підряду або неможливості завершення робіт без вини сторін. Підрядник несе ризик у разі можливих раптових призупинень робіт, їх випадкових погіршень або подорожчанні тощо. Так, якщо предмет договору підряду до здачі його замовникові випадково загинув або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Судом встановлено, що після виконання передбачених договорами робіт, усі роботи були оглянуті та прийняті позивачем про що складено та підписано відповідні акти. Відступів від умов договору або інших недоліків не виявлено. Згідно підписаних актів позивач перерахував відповідачеві суму коштів у межах узгодженої сторонами договірної ціни.
Приймаючи судове рішення, суд також враховує, що первинні документи, складені на виконання договорів підряду підписані обома сторонами без будь-яких заперечень, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 882 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її та в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Позивачем не доведено того, що він у встановленому порядку та строки заявляв відповідачу про допущені відступи від умов договору.
Згідно ч.4 ст.653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 854 ЦК України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
З матеріалів справи вбачається, що підрядні роботи були виконані відповідачем у повному обсязі. Вказані роботи були прийняті позивачем і здійснена оплата за ці роботи.
Крім того, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право: у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;
Незаконність договорів підряду в судовому порядку не встановлено, тому, в силу ст. 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, існує презумпція правомірності вказаного правочину.
Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями, виходячи зі змісту ст. 217 ГК України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно - господарські та адміністративно - господарські санкції.
Статтями 224, 225 ГК України закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого, включаються також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що відшкодування збитків (в контексті нормативного обґрунтування заявлених вимог) є видом відповідальності за правопорушення при здійсненні господарської діяльності. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб'єктів господарських відносин. По-друге, це правосуб'єктність правопорушника, тобто сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності у спорі, що розглядається у рамках господарського процесу, можуть бути підприємства, установи, організації тощо.
Третя підстава -це протиправні дії або бездіяльність особи (осіб), що порушують права і законні інтереси потерпілої особи. Зазначена підстава складається з чотирьох елементів, які називаються умовами господарсько - правової відповідальності. До них відносяться:
наявність факту порушення, тобто порушення норми закону, внаслідок чого завдаються збитки або інша майнова шкода правам та інтересам потерпілого (позивача у справі);
протиправність поведінки правопорушника;
причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками;
вина правопорушника.
Виходячи з норм цивільного законодавства, позивач має довести наявність збитків, їх розмір, протиправність поведінки правопорушника та причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та завданими позивачу збитками.
Сукупність (склад) чотирьох названих умов утворює юридично-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.
Для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків потрібна наявність усіх чотирьох умов.
В даному випадку позивач вбачає свої збитки у завищенні вартості виконаних робіт, не підтвердження господарських витрат, які включені до Актів форми №КБ-2в, невідповідність фактично виконаних обсягів робіт обсягам робіт, що зазначені у відповідних актах.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору.
У відповідності до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з нормами ст. 614 ЦК України відповідальність за порушення зобов'язань покладається на особу при наявності вини (умислу або необережності).
З наявних в справі матеріалів, на які позивач посилається, як на доказ заподіяння шкоди відповідачем, вина відповідача спростована наданими ним доказами, що підтверджують відсутність його вини.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони. Суб'єктом є боржник; об'єктом -правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
Позивачем документально не доведено повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка відповідача, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
За викладених вище обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні позову Відділу освіти Василівської районної державної адміністрації до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7 про стягнення 41 676,00 грн. збитків відмовити.
Суддя І.С. Горохов
Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 10 днів із дня його оформлення і підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 08.10.2012р.