номер провадження справи 8/118/12
Запорізької області
03.10.12 Справа № 5009/3438/12
за позовом Приватного підприємства «Декот»(69002, м.Запоріжжя, вул.. Червоногвардійська, 27-А/4)
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(69008, м.Запоріжжя, вул.. Південне шосе, 72)
про стягнення 41508 грн. основного боргу за договором № 20/2011/1406 від 18.07.2011 р., 1002 грн. 43 коп. пені, 405 грн. 68 коп. річних процентів
Суддя І. А. Попова
Представники:
Позивача -Ясир А.І., дов № 1 від 01.08.2012 р.
Відповідача - Дядько О.М., дов № 611822 від 06.08.2012 р.
Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 41508 грн. основного боргу за договором № 20/2011/1406 від 18.07.2011 р., 1002 грн. 43 коп. пені, 405 грн. 68 коп. річних процентів.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 03.10.2012 р.
Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові, відповідно до ст. ст.11, 205, 655 ЦК України. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання умов договору поставки № 20/2011/1406, укладеного з відповідачем 18.07.2011 р., за видатковими накладними № ДК0000202 від 23.02.2012 р., № ДК 0000251 від 06.03.2012 р., № ДК 0000383 від 04.04.2012 р. поставив останньому товар на загальну суму 41508 грн. Зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідач не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 41508 грн., яку позивач просить стягнути товариства «Запоріжсталь». Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно п. 8.4 договору позивач просить стягнути з відповідача 1002 грн. 43 коп. пені, нарахованої за період з 13.04.2012 р. по 10.09.2012 р. Також, згідно ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 405 грн. 68 коп. річних процентів, нарахованих за період з 14.04.2012 р. по 10.09.2012 р.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказує, що пункт 4.3 договору передбачає наступний перелік товаросупровідних документів: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна. Проте, оскільки рахунки для оплати за поставлену продукцію постачальником ВАТ «Запоріжсталь»не надавалися або надавалися пізніше, це робило неможливим виконання зобов'язання з її оплати з боку відповідача. Таким чином, і дату початку перебігу 35-денного строку для оплати за поставлену продукцію по кожній з поставок визначити неможливо. Тому, з боку ВАТ «Запоріжсталь»немає і порушень строку оплати за поставлену продукцію, а значить і підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених договором та чинним законодавством за прострочення оплати. Крім того, відповідач зазначає, що розрахунок штрафних санкцій та річних процентів здійснено позивачем у розмірах, які не встановлені договором.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що сторонами по справі 18.07.2011 р. укладено договір поставки № 20/2011/1406, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити продукцію, найменування, ціна та орієнтовна кількість якої вказуються в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Порядок розрахунків узгоджено сторонами п. 5.1 договору, яким передбачено, що розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції у відповідності з розділом 6 на підставі наданих документів по п. 4.3 При відсутності вказаних документів строк розрахунків починається з моменту отримання повного пакету документів. Пунктом 4.3 договору передбачений наступний перелік товаросупроводжувальних документів: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна.
Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору № 20/2011/1406 від 18.07.2011 р. за видатковими накладними № ДК 0000202 від 23.02.2012 р., № ДК 0000251 від 06.03.2012 р., № ДК 0000383 від 04.04.2012 р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 41508 коп., який отримано відповідачем, про що свідчать підписи уповноваженої особи відповідача на зазначених накладних та довіреності серії ЯВЮ № 090293/603 від 23.02.2012р., № 090105/782 від 05.03.2012 р. № 091177/1283 від 04.04.2012 р.
Як свідчить позивач, в порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав. Згідно представленого позивачем розрахунку за останнім склалася заборгованість в розмірі 41508 грн.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Що стосується доводів відповідача, викладених ним у відзиві на позов в обґрунтування заперечень, суд зазначає, що пунктом 4.3 договору визначено перелік документів, якими супроводжується поставка і при відсутності яких строк розрахунків переноситься до моменту їх отримання. Цим пунктом визначено, що постачальник надає покупцю супровідні документи: накладну, сертифікат якості, рахунок та податкову накладну. Відповідачем заперечується факт надання постачальником рахунків. Сторони в розділі 6 договору погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. № П-6 (надалі Інструкція П-6). За вимогами п.12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні. Таким чином, не складення відповідачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкції П-6 акту про відсутність рахунку-фактури в пакеті товаросупровідних документів є підтвердженням надання позивачем спірних рахунків. Відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів, зокрема, рахунку на оплату отриманої відповідачем продукції. Також суд зазначає, що до розгляду справи у господарському суді відповідачем зауважень щодо неотримання супровідних документів на поставлену продукцію не надавалось, на претензію позивача надано відповідь про можливість сплати заборгованості в серпні 2012 р.
Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару у обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов договору (п.5.1 договору). Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу, суд вважає, що вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 41508 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами та підлягають задоволенню.
Вимоги про стягнення пені в розмірі 1002 грн. 43 коп., нарахованої за період з 14.04.2012 р. по 10.09.2012 р., позивач обґрунтовує п. 8.4 договору № 20/2011/1406 від 18.07.2011 р., згідно до якого за прострочення оплати згідно п. 5.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені.
За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Суд знаходить представлений розрахунок обґрунтованим, вимоги не суперечними ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 5.1 договору поставки № 20/2011/1406 передбачено, що за неправомірне користування чужими коштами нараховуються річні проценти в розмірі 1%. Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті товару, враховуючи умови договору та приписи чинного законодавства, суд вважає вимоги про стягнення річних процентів в сумі 405 грн. 68 коп., нарахованих за період з 14.04.2012 р. по 10.09.2012 р. такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 133 грн. 29 коп.
Заперечення відповідача спростовано вищевикладеним.
Позовні вимоги задовольняються частково.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, ст. 526, 549, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(69008, м.Запоріжжя, вул.. Південне шосе, 72, ЄДРПОУ 00191230) на користь Приватного підприємства «Декот»(69002, м.Запоріжжя, вул.. Червоноармійська, 27А/4, ЄДРПОУ 35842830) 41508 (сорок одна тисяча п'ятсот вісім) грн. основного боргу, 1002 (одна тисяча дві) грн. 43 коп. пені, 133 (сто тридцять три) грн. 29 коп. річних процентів, 1599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 28 коп. судового збору. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 05 жовтня 2012 року.
Суддя І.А. Попова