ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-10/7629-2012 01.10.12
За позовом Заступника прокурора Печерського району м. Києва
в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд»
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Державне підприємство завод «Арсенал»
про стягнення грошових коштів
Головуючий суддя Котков О.В.
Суддя Стасюк С.В.
Суддя Івченко А.М.
Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.
У засіданні брали участь:
від прокуратури: Половенко Л.В.;
від позивача: Матяш Т.В.;
від відповідача: Ходаковська О.С.;
від третьої особи: не з'явились.
В судовому засіданні 01 жовтня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
06 червня 2012 року заступник прокурора Печерського району м. Києва (процесуальний позивач або заявник) подав до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву № 4441 вих12 від 01.06.2012р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд»(відповідач) на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач) грошових коштів в розмірі 10 481 650,00 грн.
Окрім того, в прохальній частині позовної заяви № 4441 вих12 від 01.06.2012р. заявником викладено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд»в межах заявлених позовних вимог.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між Головним управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київського міської ради (КМДА) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд»укладено договір № 584 від 10 серпня 2005 року відповідно до умов якого, відповідач взяв на себе зобов'язання в строк та в обсязі, визначеному умовами договору, сплачувати на користь позивача пайову участь (внески) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва. Однак, відповідач в порушення умов договору та додаткової угоди до нього, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, допустивши прострочення по сплаті додаткового пайового внеску, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем. У зв'язку з чим заступник прокурора Печерського району м. Києва, в інтересах позивача, і звернувся до суду про стягнення заборгованості по пайовим внескам в сумі 10 481 650,00 грн. (з урахуванням індексу інфляції та пені) в судовому порядку.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 24.07.2012 року, судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство завод «Арсенал».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2012 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи було відкладено до 14.08.2012 року.
14 серпня 2012 року господарським судом ухвалено призначити розгляд даної справи у колегіальному складі суддів, у зв'язку з чим було відкладено розгляд справи для призначення колегіального складу розгляду справи на дату, яка буде визначена ухвалою про прийняття справи до провадження колегією суддів, призначеною у відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням від 14.08.2012р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 5011-10/7629-2012 за позовом Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство завод «Арсенал», про стягнення грошових коштів розглядати колегіально у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Стасюк С.В.; суддя Самсін Р.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2012р. колегією суддів призначено розгляд справи № 5011-10/7629-2012 на 13.09.2012р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2012р. розгляд справи було відкладено до 18.09.2012р.
Розпорядженням від 18.09.2012р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 5011-10/7629-2012 за позовом Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство завод «Арсенал», про стягнення грошових коштів на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Стасюк С.В.; суддя Івченко А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2012р. справа № 5011-10/7629-2012 прийнята до провадження колегією суддів, судом ухвалено розглядати вказану справу в судовому засіданні призначеному на 18.09.2012 року.
В судових засіданнях 18.09.2012р. та 21.09.2012р., відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошувалась перерва, про що сторін було повідомлено під розписку.
По справі № 5011-10/7629-2012 судом, за клопотанням представника позивача поданого через канцелярію до суду 18.07.2012р., у відповідності до вимог до частини 7 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши заявлене процесуальним позивачем клопотання про забезпечення позову та позовні матеріали в цілому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п. 1.1. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до п. 3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»від 26 грудня 2011 року N 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заявником не наведено суду обґрунтованих підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Відповідно до підпункту 3.9.2. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, суд, -
Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.
Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99 (далі - рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як зазначав прокурор у позові, в зв'язку з тим, що Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) у м. Києві уособлює інтереси держави в правовідносинах забезпечення бюджетного процесу і виконання бюджету м. Києва, позов пред'явлено в його інтересах.
10 серпня 2005 року між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд»(надалі - Забудовник) та Державним підприємством завод «Арсенал» (по тексту - Замовник) укладено договір № 584 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір пайової участі).
Умовами Договору сторони погодили, що Забудовник сплачує пайову участь (внески) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок) у зв'язку із будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир - 31746,80 кв.м.) з офісними приміщеннями загальною площею 13285,40 кв.м. на Кловському узвозі, 7-а у Печерському районі міста Києва (п. 1.1), розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1 та 2, становить 14 361,56 тис. грн. (п. 1.2), Забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 14 361,56 тис. грн. в термін з серпня 2005 року по 28 червня 2009 року, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету (п. 2.1.2.), за три дні до сплати останньої частки, передбаченої п. 2.1.2, Забудовник зобов'язаний одержати в Головному управлінні економіки та інвестицій остаточний розрахунок суми, що підлягає оплаті, скоригованої на індекс інфляції від дати його розрахунку (п.п. 2.1.3., 3.1.2.), у разі прострочення строків сплати пайових внесків Забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку сплати, визначеного п. 2.1.1. Договору (п. 3.1.1).
Заявник стверджує, що сума пайового внеску за Договором в розмірі 14 361,56 тис. грн. Забудовником була сплачена в повному обсязі.
03.03.2012р. між позивачем, відповідачем та третьою особою укладено додаткову угоду № 1 до Договору (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи), відповідно до умов якої викладено окремі умови Договору в новій редакції: Забудовник зобов'язаний перерахувати додатковий пайовий внесок у сумі 9 753,34 тис. грн. в термін до 23 березня 2012 року включно на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.
Сторонами Договору пайової участі погоджено розрахунок №№ 1.1., 1.2. та 1.3. обсягу пайової участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, згідно якого розмір внеску визначено в сумі 7 734,25 тис. грн., 0.00 тис. грн. та 2 019,09 тис. грн. відповідно.
Процесуальний позивач зазначає, що додаткового пайового внеску згідно умов додаткової угоди № 1 до Договору в сумі 9 753,34 тис., як пайових внесків Забудовник не перераховував, грошових коштів на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету не надходило.
Пунктом 5 ст. 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»встановлено, що у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України, Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.
Рішенням Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва»(в редакції, чинній станом на момент укладання договору) затверджені нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів.
Відповідно до додатку № 1 до вищезазначеного рішення Київської міської ради, а саме п. 1.1 Нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі-Нормативи), пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету міста Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати.
До пайового одноразового внеску входять наступні складові: відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці.
Пайовий внесок сплачується забудовником на підставі відповідного договору.
Позивач та прокурор посилається на те, що відповідач в порушення умов Договору пайової участі та додаткової угоди № 1 до нього, в строки та в обсязі, встановлені укладеними між сторонами договором та розрахунками додатковий пайовий внесок в сумі 9 753,34 тис. до міського бюджету не вніс.
В результаті чого, на думку прокуратури та позивача, у відповідача виникла заборгованість, яка за розрахунками заявника з урахуванням індексу інфляції становить 9 798 920,00 грн. та 682 730,00 грн. пені.
З викладеними заступником прокурора у позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своїх запереченнях вказав, що Забудовник вже сплатив більше 16 мільйонів гривень в рахунок внесків з пайової участі у створені соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, а також за клопотанням Голови Київської міської державної адміністрації в рахунок внеску з пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, будівництво житлового будинку за адресою: Кловський узвіз 7а, у 2010р. і 2011 році передав у комунальну власність міста Києва квартири у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 8 та за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 36 на загальну суму 7 222 600,00 грн.
Окрім того, відповідач звернув увагу суду на той факт, що Забудовник, зважаючи на положення Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», 16.03.2012р. звернувся до Головного управління економіки і інвестицій з проханням (заявою) № 109/1 про відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів, однак відповідач відмовив у відстроченні сплати пайових внесків.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники), мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів.
Згаданим законом забудовникам надано безумовне право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів, підставою для відстрочення таких платежів є лише письмова заява забудовника. Закон не надає позивачу права відмови в задоволенні звернення (заяви) забудовника про відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів.
Відповідно до пункту 4 Висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010 - 2011 рр. від 1 квітня 2012 року, відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону від 25 грудня 2008 р. N 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури виникає у забудовника після подання ним до відповідного органу заяви до настання терміну здійснення такого платежу, і таке право не може бути поширене на суму заборгованості, яка виникла у замовника до набрання чинності цим Законом (постанова Верховного Суду України від 6 грудня 2010 р. у справі N 3-45гс10 та постанова Верховного Суду України від 6 грудня 2010 р. у справі N 3-46гс10).
Судом встановлено, а сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору відповідач сплатив на користь позивача 14 361,56 тис. пайових внесків.
Як свідчать матеріали справи, 08.07.2010р. та 05.07.2011р. Забудовник передав, а Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації прийняло квартири № 117 та № 194, всього загальною площею 368,50 кв.м., в рахунок відрахувань (сплати пайових внесків на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва) за житловий будинок по вул. Кловський узвіз, 7-А в м. Києві (будівельна адреса). Загальна вартість переданих Забудовником квартир становить 7 222 600,00 грн., що підтверджується довідкою № 350 від 13.08.2012р. (копія довідки міститься в справі).
Підставою для відстрочення таких платежів та відрахувань є письмова заява суб'єкта господарської діяльності, що здійснює житлове будівництво, до органів, які здійснюють облік та адміністрування відповідних платежів та відрахувань (абз. 2 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»).
Пунктом 12 Інформаційного листа від 15.03.2011 року № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»зазначено, що право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури виникає у забудовника після подання ним до відповідного органу заяви до настання терміну такого платежу, і таке право не поширюється на суму заборгованості, яка виникла у замовника до набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», тобто до 14.01.2009 року (постанови від 06.12.2010 року № 2-18/3070-2009, від 06.12.2010 року № 2 24/3171 2009).
Таким чином, підставою для відстрочення сплати пайового внеску є лише волевиявлення забудовника, а саме: письмова заява до органів, які здійснюють облік та адміністрування відповідних платежів та відрахувань.
Відповідач до набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»не мав заборгованості, у зв'язку з тим, що термін сплати додаткового пайового внеску, відповідно до додаткової угоди № 1 до Договору пайової участі, встановлений до 23 березня 2012 року.
З матеріалів справи випливає, що відповідач звертався до органу, який здійснює облік та адміністрування відповідних платежів та відрахувань з проханням про відстрочення сплати пайового внеску на термін до 31.12.2012р., що підтверджується листом № 109/1 від 16.03.2012 року (копія відповідного листа разом з конвертом на якому міститься відмітка поштового штемпеля про відправку містяться в справі).
У відповідь відповідачем було отримано лист від ГУ економіки та інвестицій № 049-08/2356 від 19.04.2012р. яким відмовлено Забудовнику у відстроченні сплати пайового внеску.
Колегія суддів зазначає, що Забудовник вчасно та у повному обсязі виконав вимоги Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», що є підставою для відстрочення сплати пайового внеску до 01.01.2013 року.
Також колегія звертає увагу на надані представником відповідача первинні бухгалтерські документи та технічні умови щодо здійснення відповідачем будівництва інженерних мереж поза межами земельної ділянки, яка відведена під будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями на Кловському узвозі, 7-а у Печерському районі міста Києва, що, відповідно до п. 5 статті 30 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», матиме наслідком зменшення відповідачу розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста на суму кошторисної вартості таких інженерних мереж з передачею останніх у комунальну власність міста.
Оскільки колегія дійшла висновку про відстрочення сплати пайового внеску до 01.01.2013 року, то прострочення сплати не відбулось, а отже підстави для нарахування пені, як штрафної санкції - відсутні.
Судова колегія дійшла висновку, що строк сплати пайового внеску відстрочений до 01.01.2013 року, тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості (з урахуванням індексу інфляції) та пені -відсутні.
З огляду на викладене, позовні вимоги заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд»про стягнення заборгованості в сумі 10 481 650,00 грн. (з урахуванням індексу інфляції та пені) задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 33, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Відмовити заступнику прокурора Печерського району м. Києва в клопотанні про забезпечення позову у справі № 5011-10/7629-2012.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Котков
Суддя А.М. Івченко
Суддя С.В. Стасюк
Дата підписання повного тексту рішення 03.10.2012р.