«03»жовтня 2012 р. Справа №5023/5782/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі Синицькій Я.П.,
за участю представників сторін:
апелянта - Мікуліна Т.О., за довіреністю б/н від 12.07.2011 року;
ліквідатор - арбітражний керуючий Саутенко С.О., ліцензія серії АВ№60052 від 05.12.2011 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Харків (вх.№2955Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2012 року по справі №5023/5782/11,
за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Харків,
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Харків,
про визнання банкрутом, -
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2012 року по справі №5023/5782/11 (суддя Чистякова І.О.) задоволено клопотання ліквідатора про розгляд скарги за відсутністю ліквідатора.
Відмовлено в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»на дії ліквідатора.
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення при прийняття ухвали судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2012 року по справі №5023/5782/11 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити скаргу кредитора АТ «Райффайзен Банк Аваль»на дії ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Саутенко С.О. під час ліквідаційної процедури.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив того факту, що у ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Саутенко С.О. не було повноважень на вчинення дій з оцінки та реалізації майна банкрута до спливу строку на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом. Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ліквідатором не було своєчасно надано публікацію до офіційних друкованих органів про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора та встановлення строку на заявлення вимог кредиторів.
Крім того, скаржник вказує, що в оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд не дав оцінку діям ліквідатора ФОП ОСОБА_4 -Саутенко С.О. щодо проведення останнім значно заниженої оцінки нежитлових приміщень, що перебувають в іпотеці апелянта. Апелянт звертає увагу суду на те, що в порушення приписів ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ліквідатором не надавались до суду звіти про свою діяльність.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»прийнято до провадження та призначено до розгляду.
02.10.2012 року ліквідатор банкрута -арбітражний керуючий Саутенко С.О. надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№7726), в якому просить залишити оскаржувану ухвалу господарського суду Харківської області без змін як таку, що прийнята при повному всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи з дотриманням норм чинного законодавства України, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні 03.10.2012 року представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.
Ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Саутенко С.О. проти доводів та вимог скаржника заперечував з підстав, викладених у його відзиві, та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2012 року по справі №5023/5782/11 - без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника апелянта та ліквідатора банкрута, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо відмови в задоволені апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.
Так, 08.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено генеральну кредитну угоду №07-01-21-08.
В межах даної генеральної кредитної угоди 08.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено кредитний договір №010-1/07-01-0102-08.
Майновим поручителем за вищенаведеною генеральною кредитною угодою є фізична особа ОСОБА_4, що підтверджується договором поруки №07-01-22/1-08 від 08.02.2008 року.
Також, 08.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ФОП ОСОБА_4 було укладено генеральну кредитну угоду №07-01-22-08.
В межах даної генеральної кредитної угоди 08.02.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ФОП ОСОБА_4 укладено кредитний договір №010-1/07-01-0103-08.
Також, 21.07.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ЗАТ «Науково - виробниче підприємство «Нафтогазова Техніка»укладено генеральну кредитну угоду №02-01-8-08.
В межах даної генеральної кредитної угоди 21.07.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та Акціонерним товариством закритого типу «Харківмаш»укладено кредитні договори №010-1/02-01-82-08 та №010-1/02-01-83-08.
При цьому майновим поручителем за вищенаведеними кредитними договорами є фізична особа ОСОБА_4 згідно договору поруки №12/07-01/0325 від 26.06.2009 року.
В якості забезпечення виконання зобов'язання за вищенаведеними генеральними угодами між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»та фізичною особою ОСОБА_4 укладено договори іпотеки №12/07-01/0346 від 26.06.2009 року, №07-01-22/1-08 від 08.02.2008 року, №12/07-01/0345 від 26.06.2009 року.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою господарського суду Харківської області від 12.09.2011 року визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича (ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства АВ№470334 від 02.04.10 року)
08.12.2011 року до господарського суду Харківської області надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»про визнання грошових вимог до банкрута у розмірі 15828457,57 грн.
В ст. 41 розділу VI Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вказано, що відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Статями 47-49 розділу VI Закону України про банкрутство встановлені особливості здійснення провадження у справах про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності громадянина.
Таким чином, при провадженні у справі про банкрутство фізичної особи підприємця застосовуються приписи інших норм Закону про банкрутство в частині, що не суперечить ст.ст. 47-49 розділу VI.
Згідно абз. 2 ч. 7 ст. 48 Закону України про банкрутство, у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.
Стаття 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначає правові наслідки, які зумовлені прийняттям постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Такими наслідками є те, що підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»постановою про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.
Ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи -банкрута.
Пункт 4 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»надає арбітражному керуючому право залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів скаржника стосовно відсутності у ліквідатора повноважень на вчинення дій з оцінки та реалізації майна банкрута до спливу строку на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.
Так, враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство та норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника», оскарження в апеляційному порядку постанови про банкрутство не припиняє повноважень ліквідатора боржника, призначеного цією постановою.
Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що постанова про визнання боржника банкрутом набирає чинності з моменту її проголошення, а апеляційне оскарження не зупиняє дію постанови.
Провадження у справі про банкрутство має постійно рухатися вперед, судові процедури застосовуватися до боржника з моменту їх введення, права та обов'язки учасників справи повинні виникати з моменту їх встановлення судом.
Абзацом 2 п. 11.3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України 04.06.2004 №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що згідно з частиною 1 статті 24 Закону у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури, призначає ліквідатора. При призначенні ліквідатора суду слід враховувати ті ж обставини, що й при призначенні розпорядника майна.
В п. 6.1.3 вказаних Рекомендацій визначено, що ухвала про призначення розпорядника майна набирає чинності з моменту її винесення, але може бути оскаржена у встановленому порядку. За змістом цієї норми подання апеляційної чи касаційної скарги не зупиняє дію відповідної ухвали. Разом з тим, відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу в апеляційному порядку, може скористатися правом на вжиття заходів забезпечення, а суд касаційної інстанції відповідно до статті 121-1 ГПК України - зупинити виконання оскарженої ухвали до закінчення її перегляду в порядку касації.
Тобто, колегія суддів вважає, що враховуючи визначення на законодавчому рівні порядок призначення розпорядника майна та правове питання чинності такої ухвали і наслідків звернення до суду з оскарженням такої ухвали відсутні правові підстави вважати, що такі визначення та правове регулювання неможливо застосовувати до постанови про визнання боржника банкрутом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що арбітражний керуючий Саутенко С.О. набрав повноважень ліквідатора ФОП ОСОБА_4 12.09.2011 року, тобто з моменту винесення відповідної постанови господарського суду Харківської області про призначення ліквідатором ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича.
Щодо публікації оголошення в офіційних друкованих органах засобів масової інформації про визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ліквідатором було направлено на адресу представництва газети «Голос України»лист за вих.№496/09 від 13.09.2011 року про здійснення публікації в газеті «Голос України»про визнання боржника банкрутом, який було прийнято фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 13.09.2011 року.
У зв'язку з тим, що на вимогу ліквідатора ФОП ОСОБА_5 не було розміщено оголошення в газеті «Голос України»про визнання боржника банкрутом, ліквідатор звернувся до Інформаційно-комерційного підприємства «Легат.ЛТД»про опублікування в газеті «Голос України»оголошення про визнання боржника банкрутом та на виконання постанови господарського суду Харківської області від 12.09.2011 року в офіційному друкованому органі -газеті «Голос України»за 20.01.2012 року №11 (5261) було опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора та встановлений строк для заявлення вимог кредиторів.
Вказане свідчать про те, що ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Саутенко С.О. здійснив всі залежні від нього дії щодо виконання постанови господарського суду Харківської області від 12.09.2011 року в частині опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, проте з об'єктивних причин, не пов'язаних з бездіяльністю ліквідатора, оголошення не було своєчасно опубліковано. Тобто в порушенні строків на публікацію оголошення відсутня вина саме арбітражного керуючого Саутенко С.О.
При цьому, несвоєчасне опублікування оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не порушило права кредитора (заявника скарги та апелянта), оскільки судом у відповідності до ч. 6 ст. 48 Закону про банкрутство 15.09.2011 року було направлено на адресу кредитора копію постанови господарського суду Харківської області від 12.09.2011 року, що підтверджується матеріалами справи, а саме, відтиском штампу відділу документального забезпечення суду.
Крім того, в матеріалах справи міститься лист господарського суду Харківської області від 11.11.2011 року вих.№025827, яким було надано відповідь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»на запит та повідомлено про прийняття постанови від 12.09.2011 року про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Заявник скарги був повідомлений про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Таким чином, кредитор мав можливість звернутися до ліквідатора з вимогами про надання йому інформації про проведену оцінку майна, про час, місце та умови продажу заставного майна, проте таким правом не скористався.
Ліквідатором було замовлено оцінку нежитлових приміщень технічного поверху, загальною площею 489,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, для чого 13.09.2011 року між ПП «Агентство оцінки майна та землі»та ліквідатором було укладено договір на проведення оцінки майна №13/09/11/02.
Згідно отриманого звіту про оцінку майна - нежитлових приміщень технічного поверху №1-6 в будинку літ. "О-4", загальною площею 489,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, виконаного ПП «Агентство оцінки майна та землі»ліквідаційна вартість об'єкту складає 120300,00 грн.
На підставі договору - доручення б/н від 13.09.2011 року, укладеного між ліквідатором та ФОП ОСОБА_6, ліквідатор доручив брокеру - ФОП ОСОБА_6 продати майно, що належить банкруту, а саме, нежитлові приміщення технічного поверху №1-6 в будинку літ. "О-4", загальною площею 489,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.
У Всеукраїнському рекламно-інформаційному щотижневику «Біржовий Вісник»№37-2 (531) від 13.09.2011 року було надруковано оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута.
Відповідно до протоколу проведення аукціону №2 від 14.10.2011 року у торгах приймали участь: фізична особа ОСОБА_7 та фізична особа ОСОБА_8.
Переможцем аукціону з продажу майна банкрута стала ОСОБА_8 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 паспорт серії НОМЕР_2 виданий Московським РВ ГУ УМВС України у Харківській обл., виданий 18.04.2007 року). Нежитлові приміщення технічного поверху №1-6 в будинку літ. "О-4", загальною площею 489,7 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, було придбано за 120 300,00 грн., без ПДВ.
Нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу було укладено 25.10.2011 року.
Стаття 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»в редакції, відповідно до якої арбітражний керуючий зобов'язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення, вступила в законну силу 16.10.2011 року, тобто після того, як аукціон з продажу майнових активів банкрута був проведений.
Отже, твердження кредитора про порушення ліквідатором вимог ст. 3-1 Закону про банкрутство щодо неповідомлення заставного кредитора про час, місце та умови продажу заставного майна є необґрунтованими та законодавчо не підкріплені.
Статтею 29 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.
Частиною 2 даної статті встановлено, що для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.
Виконуючи вимоги вищезазначених статей, оцінка майна, що ввійшло до складу ліквідаційної маси проводилась незалежними експертами. Ліквідатором було укладено договори на проведення незалежної оцінки майнових активів ФОП ОСОБА_4 з ПП «Агентство оцінки майна та землі».
Всі заходи щодо проведення оцінки були здійснені ліквідатором відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 3-1, абз. 3 ч. 1 ст. 25, ст. 29 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом». Крім того, оцінка провадилась з урахування приписів, викладених у Постанові від №10.09.2003 року №1440 Кабінету Міністрів України «Про затвердження національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».
Крім того, ліквідатором 20.09.2012 року було замовлено рецензію на звіт про оцінку нежитлових приміщень технічного поверху №1-6 в будинку літ. "О-4", загальною площею 489,7 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Рецензію виконував суб'єкт незалежної оціночної діяльності Українсько-Російська товарна біржа.
Відповідно до загального висновку про достовірність майна: звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки і може бути використаний для реалізації на відкритих торгах, орендарем.
Апелянт в обґрунтування своєї скарги на дії ліквідатора в апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 20.08.2012 року зазначає, що з метою визначення дійсної вартості майна банком було замовлено оцінку, яку було виконано суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сабо Консалтинг», та отримано звіт №163/01/12-Х про незалежну оцінку нежитлових приміщень технічного поверху в будівлі літ. "О-4", загальною площею 489,7 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, в якому встановлено, що ринкова вартість майна на дату оцінку -09.03.2012 року складає 1407000,00 грн.
Проте, наданий кредитором звіт №163/01/12-Х про незалежну оцінку нежитлових приміщень технічного поверху в будівлі літ. "О-4", загальною площею 489,7 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, виконаний суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сабо Консалтинг», не може свідчити про те, що звіт про оцінку майна, виконаний на замовлення ліквідатора, не відповідає вимогам законодавства України та вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, який було використано ліквідатором при реалізації цього майна є заниженою, оскільки звіт №163/01/12-Х про незалежну оцінку майна виконано після реалізації майна банкрута, у цьому звіті встановлено вартість майна станом на 09.03.2012 року. Таким чином, даним звітом не визначено вартості майна станом на час реалізації майна, що не виключає можливість здійснення поліпшень новим власником майна, у зв'язку з чим зросла вартість зазначених нежитлових приміщень.
Як вже зазначалося, статтею ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка діяла на момент реалізації майна у даній справі не було передбачено обов'язок ліквідатора повідомляти кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна.
За приписами ст. 30 Закону України про банкрутство порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. Проте, провадження у даній справі про банкрутство фізичної особи-підприємця здійснюється за особливостями ст.ст. 47-49 розділу VI Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким не передбачено обов'язкового створення комітету кредиторів. Враховуючи те, що комітет кредиторів не створювався, то у ліквідатора відсутній обов'язок погоджувати з окремими кредиторами порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.
З матеріалів справи не вбачається, що апелянт звертався до ліквідатора з відповідними запитами про надання йому інформації про проведену оцінку майна, а також про час, місце та умови продажу заставного майна, враховуючи те, що апелянт був обізнаний про відкриття ліквідаційної процедуру та про правові наслідки відкриття такої процедури.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що арбітражний керуючий Саутенко С.О. належним чином та у відповідності до вимог законодавства України виконує свої обов'язки ліквідатора у даній справі.
Щодо доводів апелянта про невиконання ліквідатором банкрута приписів ч. 11 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 11 ст. 30 Закону України про банкрутство ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведені ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.
Положеннями цієї норми права на ліквідатора покладено обов'язок надавати вищевказані звіти та інформацію комітету кредиторів, а не перед кожним кредитором окремо. Крім того, кредитор-апелянт не звертався до ліквідатора з вимогою надати відповідну інформацію.
Відповідно до вищезазначеного, колегія суддів вважає, що в діях ліквідатора, на які посилається Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», не було порушення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який є спеціальним законом та містить імперативні норми, які регулюють правовідносини в процедурах банкрутства.
Статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України встановлені форми господарського судового процесу. Господарські суди розглядають справи про банкрутство з урахуванням особливостей, встановлених законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в діях ліквідатора не вбачається ознак порушення вимог діючого законодавства та не вбачається порушення при цьому прав, ані кредиторів, ані боржника. Ухвала суду від 20.08.2012 року по справі №5023/5782/11 прийнята у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та вимог чинного законодавством.
Заперечення, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду по даній справі, через що ухвала господарського суду Харківської області від 20.08.2012 року по справі №5023/5782/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2012 року по справі №5023/5782/11 залишити без змін.
Справу №5023/5782/11 направити до господарського суду Харківської області для розгляду.
Повний текст постанови складено 05 жовтня 2012 року.
Головуючий суддя Пуль О.А.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Хачатрян В.С.