33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"25" вересня 2012 р. Справа № 5019/944/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Тимошенко О.М.
судді Огороднік К.М. ,
судді Коломис В.В.
при секретарі Саган І.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Василик М.І.
від відповідача 1- не з'явився
від відповідача 2 - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу відповідача ТзОВ "Лендком Симонів" на рішення господарського суду Рівненської області від 07.08.12 р. у справі № 5019/944/12
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Юкрейн Груп"
про солідарне стягнення коштів в сумі 771 933 грн. 47 коп.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 07.08.2012 року у справі № 5019/944/12 (суддя Трускавецький В.П.) позов задоволено. Присуджено солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Юкрейн Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" 711 933 грн. 47 коп., з яких: 643 719 грн. 51 коп. - основний борг, 53 292 грн. 17 коп. -штраф, 9 592 грн. 59 коп. -три відсотки річних, 5 329 грн. 20 коп. - втрати від інфляції. Також солідарно стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Юкрейн Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" 14 238 грн. 67 коп. судового збору та повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" з Державного бюджету України зайвосплачений судовий збір у розмірі 1181 грн. 57 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ТзОВ "Лендком Симонів" подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з викладених у скарзі підстав та прийняти нове, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" відмовити. Зокрема вказує, що позивач не подав доказів в підтвердження того, на яку кількість та на яку суму було поставлено товар за договором № 3448/007353 від 12.04.2011 року. Також відповідач зазначає, що оскільки частина товару поставлялася в рамках Договору поставки, а інша частина була поставлена поза межами Специфікацій, то за видатковими накладними за поставлений товар поза межами Специфікацій, не було прямо передбачено строку розрахунку за поставлений товар.
Представник апелянта в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання від 25.09.2012р. про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з перебуванням представника у службовому відрядженні. Зазначене клопотання колегією суддів відхилено з огляду на те, що останнє не підтверджено відповідними доказами та відсутність апелянта не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Також норми чинного законодавства не обмежують сторін судового процесу в кількості осіб, які можуть представляти їх інтереси.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує. Відзначає, що відповідач безпідставно вказує на невизначеність строку оплати товару, оскільки весь товар поставлявся на виконання договору № 3448/007353 від 12.04.2011 р. та специфікацій до нього. Враховуючи, що відповідач не повернув товар, який не відповідав специфікації та не відмовився від нього, то відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 672 ЦК України товар вважається прийнятим на умовах договору.
В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені у відзиві заперечення.
Відповідач-2 письмових пояснень або заперечень щодо апеляційної скарги не подав, явку представника в засідання не забезпечив.
Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 р. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Тимошенко О.М., судді Коломис В.В., Огороднік К.М.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Рівненської області від 07.08.12 р. у справі № 5019/944/12 залишити без змін виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 квітня 2011 року між ТОВ "АМАКО Україна" (Продавець) та ПП "Моріон-Агро" (Покупець), правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ "Лендком Симонів" (а.с.а.с.46-71), було укладено договір № 3448/007353, за умовами якого Продавець взяв на себе обов'язок передати у власність Покупця насіння сільськогосподарських культур в кількості, асортименті, у терміни і за цінами, зазначеними у додатку (додатках) до даного договору -специфікації, а останнє, у свою чергу, - прийняти та оплатити їх вартість (а.с.13-17).
Пунктом 1.2 даної угоди передбачено, що асортимент, кількість та одиниця виміру, умови постачання, оплати товару і його вартість узгоджуються сторонами у відповідних додатках, які є невід'ємною частиною даного договору.
Так, 12 квітня 2011 року між позивачем та ПП "Моріон-Агро" було підписано додаток № 1 та додаток № 2 до вищезазначеного договору - специфікації (а.с.а.с.18-21), згідно яких позивач зобов'язався передати у власність ПП "Моріон-Агро" товар - насіння соняшника та кукурудзи, загальною вартістю 132 469 доларів США.
Відповідно до пунктів 2.2 Специфікацій на дату підписання цих додатків гривневий еквівалент вартості зазначеного товару з ПДВ складав 1 117 368, 86 грн.
Також, 10 травня 2011 року між позивачем та ПП "Моріон-Агро" було підписано додаток № 3 до договору -Специфікація (а.с.а.с.22-23), згідно якого позивач зобов'язався передати у власність ПП "Моріон-Агро" насіння соняшника, вартістю 787, 50 доларів США.
Відповідно до пункту 2.2 Специфікації на дату її підписання гривневий еквівалент вартості зазначеного товару з ПДВ складав 6 337, 87 грн.
На виконання умов договору (специфікацій) позивач фактично поставив ПП "Моріон-Агро" насіння сільськогосподарських культур на загальну суму 532 921, 71 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: від 15 квітня 2011 року № Т-000366/007353, від 6 травня 2011 року № Т-000529/007353, від 10 травня 2011 року № Т-000585/007353, від 17 травня 2011 року № Т-000601/007353, від 11 травня 2011 року № Т-000596/007353 та довіреностями на отримання товару за вказаними накладними (а.с.а.с.24-37).
Крім того, в межах дії договору від 12 квітня 2011 року № 3448/007353 ТОВ "АМАКО Україна" додатково поставило ПП "Моріон-Агро" 1153 посівні одиниці кукурудзи на за загальну суму 110 797, 80 грн. з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 06 травня 2011 року № Т-000528/007353, № Т-000530/007353 та довіреністю № 65/1 від 28.04.2011р. (а.с.а.с.26, 27, 30) та не заперечується відповідачем-1.
18 травня 2012р. позивач скерував на адресу відповідача-1, як правонаступника ПП "Моріон-Агро", претензію (а.с.38) з вимогою сплатити наявну заборгованість в розмірі 110 797, 80 грн. за відпущений товар (1153 посівні одиниці кукурудзи) згідно вищевказаних накладних, яку відповідач-1 залишив без відповіді та задоволення.
Таким чином, всього позивачем на виконання умов договору від 12 квітня 2011 року № 3448/007353 було відпущено ПП "Моріон-Агро" насіння сільськогосподарських культур на загальну суму 643 719, 51 грн. Доказів, які б свідчили про протилежне, суду не подано.
Відповідно до пункту 7 додатку № 1 до договору (Специфікації) покупець зобов'язаний сплатити продавцю 100 % загальної вартості товару на наступних умовах:
- перший платіж, у розмірі 20 % від загальної вартості товару, до 20 квітня 2011 року (пункт 7.1 додатку);
- другий платіж, у розмірі 30 % від загальної вартості товару, до 25 червня 2011 року (пункт 7.2 додатку);
- третій платіж, у розмірі 50 % від загальної вартості товару, до 25 жовтня 2011 року (пункт 7.3 додатку).
Відповідно до пунктів 7 додатків № 2 та № 3 до договору (Специфікації) покупець зобов'язаний сплатити продавцю 100 % загальної вартості товару в строк до 20 жовтня 2011р.
Проте, ПП "Моріон-Агро" взятий на себе обов'язок по оплаті вартості вказаного товару у встановлені договором строки не виконало, сумарно заборгувавши позивачу 643 719, 51 грн.
Як було зазначено вище, ТОВ "Лендком Симонів" є правонаступником усіх прав та обов'язків ПП "Моріон-Агро" (відповідно до п.1.2 Статуту Товариства в редакції від 27.02.2012р., зареєстрованій 03.03.2012р., а.с.а.с.46-47).
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 643 719, 51 грн., за договором від 12 квітня 2011 року № 3448/007353, оскільки це підтверджено належними доказами, наявними у матеріалах справи, а відповідач-1 на момент прийняття рішення судом першої інстанції не надав документів, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням ПП "Моріон-Агро" своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути на його користь штраф у розмірі 53 292, 17 грн.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з пунктом 9 додатку № 1 до договору (Специфікації) у разі порушення покупцем умов оплати товару, визначених у пунктах 7.1, 7.2, 7.3 даного додатку, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 10 % від суми простроченого грошового зобов'язання, що підлягає сплаті в гривнях по курсу перерахунку, дійсному в день виникнення у покупця заборгованості.
Такий самий вид відповідальності сторони передбачили і у пункті 9 додатків №2 та № 3 до договору (у разі порушення покупцем умов оплати товару, визначених у пункті 7 договору).
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога ТОВ "АМАКО Україна" про стягнення штрафу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню в розмірі 53 292, 17 грн. (10% від 532 921, 71 грн.).
Крім того, на підставі статті 625 ЦК України, позивач просив суд стягнути на його користь три проценти річних в сумі 9 592, 59 грн., нарахованих з 26 жовтня 2011 року по 31 травня 2012 року на суму основного боргу за відпущений товар згідно специфікацій в розмірі 532 921, 71 грн. та втрати від інфляції в розмірі 5 329, 20 грн. за період листопад 2011р. - квітень 2012р.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору.
Як свідчать матеріали справи, 17 травня 2011р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, відповідно до п. 1.1. якого Поручитель (відповідач-2) поручається перед Кредитором (Позивач) за виконання ПП "Моріон-Агро" своїх грошових зобов'язань за договором № 3448/007353 від 12 квітня 2011 року в строк та в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, неустойки, інших штрафних санкцій, відшкодування збитків.
Відповідно до п. 1.3. договору поруки у разі порушення Боржником свого грошового зобов'язання перед Кредитором, передбаченого умовами Основного договору та додатками до нього, Боржник і Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Відповідно до п. 3.3. договору поруки реорганізація боржника не є підставою для припинення дії даного договору. У разі реорганізації Поручителя та/або Боржника, даний договір зберігає свою чинність та є обов'язковим для виконання їх правонаступниками.
Позивач, на виконання вимог п. 1.7. договору поруки, 31 жовтня 2011р. звернувся до ТОВ "ЛК Юкрейн Груп" з повідомленням-вимогою про сплату поручителем наявної у боржника заборгованості в сумі 643 719, 51 грн., яку ТОВ "ЛК Юкрейн Груп" залишило без відповіді та задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта стосовно того, що він може розрахуватись в будь-який час за частину поставленого товару, оскільки ні договором ні видатковими накладними не передбачено конкретного строку розрахунку, так як даний товар був поставлений поза межами специфікації.
З ч.4, 5 ст. 672 ЦК України вбачається, що товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.
Доказів того, що апелянт відмовився від прийнятого товару або повернув його покупцю суду не надано, а відтак товар вважається прийнятим на умовах договору.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 07.08.12 р. у справі № 5019/944/12 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
1. Апеляційну скаргу ТзОВ "Лендком Симонів" від 22.08.2012 року залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 07.08.12 р. у справі № 5019/944/12 залишити без змін.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Коломис В.В.