"03" жовтня 2012 р. Справа № 5021/760/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.
при секретарі Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
позивача -Кость О.Г.
відповідача -Говенько Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради, м. Ромни (вх. №2333С/2-5) на рішення господарського суду Сумської області від 18.06.12 р. по справі № 5021/760/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України ", м. Київ
до Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради, м. Ромни
про стягнення 145971,56 грн., -
Позивач -Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України ", м. Київ звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача -Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради, м. Ромни Сумської області на свою користь грошові кошти у розмірі 145 97,56 грн., з яких: 110 967,00 грн. - сума основного боргу, 1 715,12 грн. - сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 2 616,64 грн. -3 % річних, 17 121,87 грн. -7 % штрафу,13 550,92 грн. - пені , а також судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Левченко П.І.) від 18.06.2012 року по справі № 5021/760/12 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 110967,00 грн. суми основного боргу, 1715,12 грн. суми індексу інфляції, 2616,64 грн - три проценти річних, 17121,87 грн. штрафу у розмірі 7 % річних, 13550,92 грн. пені, 2919,44 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України штраф у сумі 340,00 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених на підприємство судом, згідно з п. 5 ст. 83 ГПК України.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення про стягнення 145971,56 грн. скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.
В обґрунтування своїх вимог відповідач, вказує на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення неповно з'ясував обставини, які мають істотне значення для справи. Зокрема внаслідок невірного зазначення позивачем розміру існуючої заборгованості, та ігнорування клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд неправильно визначив розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та яка, на думку відповідача, станом на момент винесення рішення становила 49628,00 грн.
Також відповідач вказує, що суд безпідставно стягнув з нього штраф в сумі 340 грн. за ненадання відзиву на позовну заяву. На думку відповідача, подання відзиву на позов є правом, а не обов'язком сторони в господарській справі.
Крім того, в додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач вказує на те, що позивач не при здійсненні розрахунку штрафних санкцій, інфляційних та річних проігнорував факт здійснення відповідачем часткових оплат заборгованості, внаслідок чого, ці розрахунки є помилковими.
Крім того, відповідач просить суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної інстанції зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, врахувавши те, що розмір штрафних санкцій заявлених позивачем до стягнення є надмірно великим в порівнянні з існуючою заборгованістю, а ця заборгованість виникла у відповідача внаслідок затвердження тарифів на теплопостачання (послуги з якого надає відповідач), які є нижчими за економічно обґрунтовані.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до апеляційної скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою від 24 вересня 2012 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 03 жовтня 2012 року, та зобов'язано сторони в т.ч. надати розрахунок інфляційних, річних та штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 14/2384/11 від 30.09.2011 року з урахуванням здійснених відповідачем оплат існуючої заборгованості. Сторони вимоги суду не виконали, розрахунку не зробили та суду не надали. Мотивованих пояснень причин невиконання вимог суду не надали.
Присутній в судовому засіданні представник позивача з посиланням на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить суд оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На виконання вимог Харківського апеляційного господарського суду сторони надали суду акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2011 р. по 30.06.2012 р. за договором № 14/2384/11 від 30.09.2011 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.09.2011 р. становить 49628,00 грн.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 30 вересня 2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 14/2384/11 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого, позивач передав у власність покупцю протягом жовтня 2011 року імпортований природний газ на загальну суму 318 121,18 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 31.10.2011 року (т. 1 а. с. 20).
Відповідно до п. 6.1 зазначеного договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач при зверненні до господарського суду з позовом по даній справі зокрема вказував на те, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати існуючої заборгованості, і вона станом на станом на 23.03.2012 року газ становить 110 967,00 грн.
Обставини щодо несплати заборгованості стали підставою для звернення позивача з вказаним позовом.
Позивачем також були заявлені до стягнення штрафні санкції, інфляційні та річні на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України в зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову крім іншого виходив з того, що відповідач порушив та прострочив взяті на себе зобов'язання щодо сплати заборгованості за договором № 14/2384/11 від 30.09.2011 р. Покладаючи на відповідач обов'язок щодо сплати штрафу суд зазначив, що останній не виконав покладений на нього судом обов'язок щодо надання відзиву на позовну заяву.
Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча судом правовідносинам, що склалися між сторонами в цілому була надана належна правова оцінка, однак при цьому суд безпідставно дійшов висновку щодо розміру існуючої заборгованості, в зв'язку з чим, прийняте по справі рішення підлягає частковому скасуванню.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 1-2 ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Факт порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання зі сплати заборгованості за договором № 14/2384/11 від 30.09.2011 р. дійсно підтверджується матеріалами справи, про що правомірно зазначив господарський суд в оскаржуваному рішенні. Проте, суд безпідставно встановив те, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.03.2012 р. становила 110967,00 грн., оскільки, як свідчать матеріали справи, внаслідок часткової оплати відповідачем заборгованості, станом на вказану дату вона становила 98967 грн., а на момент винесення рішення взагалі 49628,00 грн.
Зазначені обставини підтверджуються як первинними документами, а саме платіжними дорученнями (т. 1 а.с.114-146) згідно з якими здійснювалася оплата заборгованості, так і складеним між сторонами актом звірки розрахунків за період з 01.10.2011 р. по 30.06.2012 р.
Цим обставинам суд не надав належної правової оцінки, передчасно вважавши встановленими та правомірними доводи позивача про розмір існуючої заборгованості, що призвело до прийняття частково неправильного рішення.
Як наслідок, оскаржуване рішення в частині стягнення 61339,00 грн. заборгованості підлягає скасуванню, апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, а провадження по справі в даній частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) за прострочення платежу понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Перевіривши правильність нарахування судом до стягнення штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення 17121,87 грн.
Згідно з п. 7.2 договору, за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п. 6.1 цього договору, Покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до вимог п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції можуть застосовуються у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, п. 2 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
Як свідчить наданий позивачем розрахунок, пеню на підставі п. 7.2 договору останнім нараховано з 14.11.2011 р. по 23.03.2012 р., що відповідає вищезазначеним вимогам Закону.
Проте, внаслідок того, що позивачем не було враховано здійснену 22.03.2012 р. часткову оплату заборгованості в сумі 12000 грн., зазначене призвело до невірного визначення загального розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.
Оскільки господарським судом зазначеним обставинам не було надано належної правової оцінки, суд безпідставно дійшов висновку про стягнення з відповідача 5,10 грн. пені, в зв'язку з чим, прийняте по даній справі рішення у вказаній частині також підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
В частині стягнення пені в 13545,82 грн. оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що розрахунок штрафних санкцій здійснено відповідачем арифметично невірно матеріалами справи не підтверджуються, оскільки помилка в розрахунку виникла внаслідок неврахування часткової оплати а не неправильного підрахунку.
Доводи відповідача про те, що підприємство відповідача знаходиться в скрутному фінансовому становищі, а розмір штрафних санкцій є порівняно великим з існуючою заборгованістю судова колегія вважає безпідставними, та такими, що не можуть бути підставами для зменшенню розміру штрафних санкцій в контексті вимог ст. 526, 629, 610, 611, 549 ЦК України.
Посилання відповідача на те, що існуюча заборгованість виникла у відповідача внаслідок затвердження тарифів на теплопостачання (послуги з якого надає відповідач), які є нижчими за економічно обґрунтовані, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути підставами для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідні обставини не спростовують відповідальності відповідача за прострочення виконання зобов'язання та сплати штрафних санкцій, які визначені сторонами при укладанні договору № 14/2384/11 від 30.09.2011 р.
Крім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
До того ж, за змістом ст. 83 ГПК України, зменшення розміру штрафних санкцій при прийнятті рішення є правом суду, а не його обов'язком, та застосовується у виняткових випадках.
Рішення по даній справі вже прийнято. Відповідач в контексті вимог ст. ст. 43, 83 ГПК України не навів, яку норму права порушив суд при прийнятті рішення про стягнення штрафних санкцій (за винятком не врахування часткової оплати), і з яких саме підстав рішення у відповідній частині підлягає скасуванню.
За таких обставин, клопотання відповідача про зменшення судом апеляційної інстанції розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як свідчить наданий позивачем розрахунок, інфляційні нараховані позивачем з період за період прострочення з грудня 2011 року по квітень 2012 року, а річні нараховані за період прострочення з 14.11.2011 року. по 23.03.2012 року.
Нарахування інфляційних та річних за відповідні періоди часу є правомірними, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в ці періоди часу.
Як свідчить оскаржуване рішення, суд першої інстанції при його винесенні вважав даний розрахунок вірним.
Перевіривши правильність нарахування судом до стягнення інфляційних та річних, врахувавши факт здійснення відповідачем часткових оплат в спірний період, які не були враховані позивачем при здійснені розрахунку колегія суддів погоджується з висновками господарського суду в частині стягнення 2616,64 грн. річних, та 1 712,49 грн. суми інфляційних. При цьому, є безпідставними висновки суду першої інстанції про стягнення 2,63 грн. інфляційних, в зв'язку з чим, апеляційна скарга в відповідній частин також підлягає задоволенню, оскаржуване рішення в даній частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Стосовно стягнення з відповідача штрафу в сумі 340 грн. за ненадання суду на його вимогу відзиву на позов без поважних причин.
Згідно з п. 5 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону .
Як свідчить ухвала господарського суду від 31.05.2012 р. по даній справі, суд згідно з нею зобов'язав відповідача подати не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання відзив на позовну заяву.
Пунктами 2, 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Матеріали справи свідчать, що до судового засідання 18.06.2012 р. даних вимог суду відповідач не виконав.
Колегія суддів зазначає, що відповідач також безпідставно не виконав вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2012 року в частині надання розрахунку інфляційних, річних та штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 14/2384/11 від 30.09.11р. з урахуванням здійснених відповідачем оплат існуючої заборгованості, про що зазначалось вище.
За таких обставин, висновки господарського суду про покладення на відповідача штрафу за невиконання вимог суду є правомірними та такими, що відповідають зазначеним вимогам Закону.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що за змістом ст. 59 ГПК України подання відзиву на позов є правом відповідача, а не його обов'язком, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно з вимогами ст. 65 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, в т.ч. зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.
В даному випадку суд першої інстанції при винесенні ухвали від 18.06.2012 р. з метою підготовки справи до розгляду вирішив витребувати у відповідача відзив на позовну заяву, що відповідає вимогам ст. 65 ГПК України.
Неявка у судове засідання представника позивача та ненадання ним відзиву на позов також також стало однією з причин оскарження рішення господарського суду Сумської області від 18.06.2012 року.
З урахуванням вимог ст. ст . 44, 49 ГПК України, також підлягає скасуванню оскаржуване рішення в частині стягнення 1226,92 грн. судового збору, тоді як з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 613,46 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає вимоги відповідача про скасування судового рішення правомірними лише в певній частині, в зв'язку з чим, подана ним апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення -частковому скасуванню.
Керуючись п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 101, 102, п. 1, 4 ст. 103, п. 1, ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради, м. Ромни задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 18.06.2012 р. по справі № 5021/760/12 в частині стягнення 61339 грн. основного боргу, 2,63 грн. інфляційних, 5,10 грн. пені, 1226,92 грн. судового збору скасувати.
В частині позову про стягнення 61339 грн. боргу провадження у справі припинити.
В задоволенні позову про стягнення 2,63 грн. інфляційних, 5,10 грн. пені відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) на користь Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Коржівська, 90; код ЄДРПОУ 33219263) 613,46 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Наказ доручити видати господарському суду Сумської області
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Здоровко Л.М.
суддя Плахов О.В.
суддя Шутенко І.А.