"02" жовтня 2012 р.Справа № 5016/2022/2011(3/134)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ярош А.І.,
Суддів: Журавльова О.О., Таран С.В.,
(склад судової колегії змінено згідно розпорядження голови суду №737 від 02.10.2012р.)
при секретарі судового засідання: Мікула К.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Клочкова І.С., за довіреністю;
від відповідача: Бабченко Д.І., за довіреністю;
від прокуратури: Коломійчук І.О.;
від третіх осіб: не з'явились, повідомлені належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника прокурора Миколаївської області та Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 14.06.2012 року
по справі № 5016/2022/2011(3/134)
за позовом: Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Український правовий консалтинг"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ПОРТ - СЕРВІС"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Український правовий альянс"
за участю: прокуратури Миколаївської області
про стягнення 21248424,66 грн.,
Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт»звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс»про стягнення 21 248 424,66 грн. за договором про відступлення права вимоги №КД-14250, з яких 21 000 000 грн. основного боргу, 248 424,66 грн. штрафних санкцій, та відшкодування судових витрат.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач, в порушення укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги, не виконав своїх зобов'язань з оплати суми у розмірі 21 млн. грн., на які позивач нарахував штрафні санкції.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01 вересня 2011 року (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт-Сервіс" на користь Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт" суму боргу в розмірі 21 000 000грн., 25 500грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а посилання відповідача на договір №682-0 від 30.09.09р., який визнано недійсним, відхилив, з огляду на те, що сторони підписали графік платежів до спірного договору, який сторони повинні виконувати.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2011р. (колегія суддів у складі: головуючий Сидоренко М.В., Мишкіна М.А., Будішевська Л.О.) апеляційну скаргу задоволено частково, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасовано, позов залишено без розгляду з огляду на те, що позивач не надав витребуваних ухвалою апеляційної інстанції доказів активування договору на добудову буксиру „Гермес" пр.1510 з особою, яка його безпосередньо експлуатуватиме, згідно умов п.6.2. договору №КД-14250 від 14.12.2009р.
Постановою Вищого господарського суду від 29.02.2012р. касаційну скаргу ДП „ОМТП" задоволено частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 01.09.2011р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2011р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
При цьому в постанові Вищого господарського суду України зазначено, що умова, яка встановлює виникнення права вимоги після активування договору на добудову буксиру „Гермес", не пов'язана з будь-якою конкретною угодою і господарські суди мали виходити не лише з правовідносин сторін за договором від 30.09.2009р. №682-о, але й надати правову оцінку обставинам набуття ТОВ „Порт-Сервіс" право власності на буксир на підставі договору від 22.05.2009р. в контексті вимог позову.
Справу передано до господарського суду Миколаївської області та прийнято до провадження суддею Семеновим А.К.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.06.2012р. (суддя Семенов А.К.) в задоволенні позову відмовлено, з мотивів того, що сторони, включив у зміст договору про відступлення права вимоги №КД-14250 від 14.12.09р. умову про активування договору на добудову буксиру „Гермес" пр.1510 з особою, яка його безпосередньо експлуатуватиме, не домовились про те, яка саме особа та яким чином зобов'язана цей договір активувати з особою, яка його безпосередньо експлуатуватиме, та, за таких обставин, дійшов висновків про неукладеність договору.
Не погодившись прийнятим рішенням, заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати зазначене рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначав, що суд не міг прийняти рішення про визнання договору неукладеним, оскільки це суперечить інтересам позивача, та клопотання будь-кого з учасників справи про це не надходило, крім того, сторонами не заявлялось клопотання про тлумачення змісту правочину.
Також прокурор наголошував на тому, що представники сторін в своїх поясненнях зазначали, що під активацією вони розуміли укладення ТОВ „Порт-сервіс" договору з особою, яка буде експлуатувати буксир, тобто однозначно тлумачили зміст умови договору про активацію. На момент укладення спірного договору, між ДП „ІМТП" та ТОВ „Порт-сервіс" вже було укладено договір підряду, за умовами якого ТОВ „Порт-сервіс" зобов'язався за кошти ДП„ІМТП" добудувати для останнього буксир „Гермес" та отримало від замовника частину вартості буксиру. Таким чином, на думку апелянта, умова про активування договору на добудову буксиру „Гермес" з особою, що буде безпосередньо його експлуатувати, вже була виконана.
Також прокурор вважає, що посилання ТОВ „Порт-сервіс" на подальше визнання вищевказаного договору підряду недійсним не спростовує факту активування зазначеного договору, а відтак і виникнення у ТОВ „Порт-сервіс" обов'язку по сплаті коштів на користь Порту.
Окрім того, з прийнятим рішенням не погодилось Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт", яке подало апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 14.06.2012р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДП „ОМТП", яким стягнути з ТОВ „Порт-Сервіс" на користь ДП „ОМТП" суму боргу в розмірі 21 248 424,66 грн., а також відшкодувати судові витрати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що суд дійшов необґрунтованих висновків про неукладеність договору №КД-14250, оскільки сторонами укладено договір відповідно до ст.ст.179,170,171 ГК України, тобто між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що ТОВ „Порт-сервіс" фактично визнав свій борг у розмірі 21 000 000 грн. перед Одеським портом, про що свідчить відповідь Товариства №1538 від 27.10.10р. на претензію Одеського порту №020п/1-573 від 11.10.10р. та намір сторін укласти мирову угоду, яка була підписана сторонами.
Апелянт не погодився з висновками суду про визнання права власності на незакінчений будівництвом буксир „Гермес" за ТОВ „Український правовий альянс", оскільки, на думку апелянта, за умовами договору купівлі-продажу №25/09 від 22.05.09р. право власності на майно перейшло до ТОВ „Порт-Сервіс" 30.09.09р., і лише 11.05.11р. договір визнано недійсним.
Скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що законне право власності на буксир має Одеський морський торговельний порт, оскільки ВАТ „Завод „Металіст" в якості добровільного виконання рішення господарського суду Миколаївської області передав у власність Одеському порту майно -незакінчений будівництвом буксир „Гермес" на загальну суму 21 000 000 грн.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 05.06.2008р. між ПП „Український правовий консалтинг" (продавець) та ТОВ „Український правовий альянс" (покупець) укладено договір №КБ-1576/08 купівлі-продажу, відповідно до якого 11.08.2008р. продавець передав у власність покупцеві незакінчений будівництвом буксир „Гермес" проекту 1510 довжиною 37,70 м, шириною 12,10 м, висотою 5,70 м, осадкою 5,20 м, з обладнанням, що передбачене для встановлення на буксир та проектно-технічною документацією на буксир та обладнання, які зазначаються в специфікації основних засобів, а покупець зобов'язався прийняти майно та оплатити його вартість.
У договорі зазначено, що майно належить продавцю на підставі договору, укладеного в м.Миколаєві 11 лютого 2008 року між ПП „Український правовий консалтинг" та ВАТ „Завод „Металіст" №КД 11454/1 (п.1.3)
12.06.2008р. сторони уклали додаткову угоду №1 про зміни до договору купівлі-продажу, а саме пункт 2.2 доповнили пунктом 2.2.1 : покупець зобов'язаний частину від ціни договору в розмірі 21 000 000 грн. перерахувати в безготівковій формі на розрахунковий рахунок першого власника майна -ДП „Одеський морський торговельний порт" за вказаними реквізитами.
22.05.2009р. між ТОВ „Український правовий альянс"(продавець) та ТОВ „Порт-Сервіс" (покупець) укладено договір №25/09 купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві незакінчений будівництвом буксир „Гермес", а покупець зобов'язався прийняти майно та сплатити його вартість.
Згідно п.3.3 договору, перехід права власності на майно відбувається в момент передачі товару, що оформляється актом приймання-передачі.
20.08.2009р. сторони уклали додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу, згідно якої замінили п.3.3 ст.3 договору, виклавши його в такій редакції: „3.3 Право власності на майно переходить від продавця до покупця в момент підписання акту прийому-передачі буксиру та обладнання від покупця за цим договором до особи, яка його безпосередньо експлуатуватиме (якій буксир буде переданий).".
30.09.2009р. між ДП „Іллічівський морський торговельний порт"(замовник) та ТОВ „Порт-Сервіс"(підрядник) укладено договір №682-0, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався збудувати під наглядом Класифікаційного товариства, провести випробування та передати у власність замовника буксир-кантовщик проекту 1510, а замовник зобов'язується прийняти цей буксир та оплатити його в сумі та в порядку, передбаченому даним договором.
14.12.2009р. між ДП „Одеський морський торговельний порт" (первісний кредитор) та ТОВ „Порт-Сервіс" (новий кредитор) укладено спірний договір №КД-14250 про відступлення права вимоги, вимоги за яким щодо оплати коштів є предметом розгляду даного спору.
Відповідно до умов п.1.1 даного договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності з п.2.2.1 договору №КБ-1576/08 від 05.06.2008р., укладеного між ТОВ „Український правовий альянс" та ПП „Український правовий консалтинг" на користь третьої особи -ДП „Одеський морський торговельний порт", згідно п.2.2.1 якого боржник був зобов'язаний перерахувати на користь Первісного кредитора суму в розмірі 21 000 000 грн.
Згідно п.1.2 договору, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п.2.1 цього договору.
З моменту набрання чинності цим договором незалежно від виконання боржником його обов'язків перед новим кредитором у первісного кредитора виникає право вимоги до нового кредитора щодо виконання п.2.2 цього договору, а новий кредитор зобов'язаний виконати на користь первісного кредитора зобов'язання, передбачене в додатку №1 цього договору (п.3.2).
Відповідно до п.6.2 договору, право вимоги, вказане в п.3.2 цього договору, виникає у первісного кредитора після підписання додатку №1 до цього договору та активування договору на добудову буксиру „Гермес" пр.1510 з особою, яка його безпосередньо експлуатуватиме.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, судова колегія, переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, вважає за необхідне надати правову оцінку умовам настання права первісного кредитора вимоги від боржника, яким являється ТОВ „Український правовий альянс", оплати грошових коштів у розмірі 21 млн. грн..
Аналіз змісту пункту 6.2 договору дає підстави вважати, що право вимоги, передбачене пунктом 3.2 договору, виникає за наявності двох умов: по-перше, підписання додатку №1 до цього договору, та, по-друге, активування договору на добудову буксиру „Гермес" пр.1510 з особою, яка його безпосередньо експлуатуватиме.
З матеріалів справи вбачається, що додаток №1, яким є графік платежів за договором, належним чином підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін. Відповідно до зазначеного графіку, згідно п. 2.2 договору та додатку № 1 до нього відповідач був зобов'язаний перерахувати позивачеві 21 000 000 грн. 00 коп. у такому порядку та в такі строки:
- 3 000 000 грн. 00 коп. у строк до 01.07.10 року ;
- 5 000 000 грн. 00 коп. у строк до 01.09.10 pоку ;
- 13 000 000 грн. 00 коп. у строк до 31.12.10 pоку.
Що ж стосується другої умови, то судова колегія зазначає, що матеріалами справи жодним чином не підтверджується, як саме повинно відбуватись активування цього договору та за ініціативою якої сторони.
Разом з тим, враховуючи посилання сторін на те, що укладення договору між позивачем та відповідачем було безпосередньо пов'язано з укладенням договору №682-о від 30.09.2009р. між ТОВ „Порт-Сервіс" та ДП „Іллічівський морський торгівельний порт", а також з огляду на те, що в межах даної справи наявний лише цей договір на добудову буксиру „Гермес", а особою, яка буде його безпосередньо експлуатувати є ДП „Іллічівський морський торгівельний порт", тому судова колегія вважає за необхідне дослідити договір №682-о від 30.09.2009р.
Згідно п.1.1 договору №682-о від 30.09.2009р., підрядник (ТОВ „Порт-сервіс") зобов'язався збудувати під наглядом Класифікаційного товариства, провести випробування та передати у власність замовника буксир-кантовщик проекту 1510, а замовник (ДП „ІМТП") зобов'язався прийняти зазначений буксир та оплатити його в сумі та в порядку, передбаченому цим договором.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.09.2010р. по справі №29/99-10-2212 визнано договір №682-0 від 30.09.2009р. та додаткову угоду №1 до нього від 20.01.2010р. недійсними.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2011р. рішення місцевого суду скасовано, в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2011р. постанову Одеського апеляційного господарського суду скасовано, рішення господарського суду Одеської області залишено без змін.
Таким чином, договір підряду №682-о, укладений між ТОВ „Порт-Сервіс" та ДП „Іллічівський морський торгівельний порт", на який посилався відповідач як на договір про добудову буксиру „Гермес" пр.1510 з особою, яка його безпосередньо експлуатуватиме, визнаний недійсним в судовому порядку.
За таких обставин, активування договору на добудову буксиру „Гермес" пр.1510 з особою, яка його безпосередньо експлуатуватиме, не відбулось, тобто друга умова, за наявності якої у Нового кредитора, а саме у ДП „Одеський морський торговельний порт" виникає право вимоги, передбачене пунктом 3.2 договору, не настала.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, термін виконання зобов'язання ТОВ „Порт-Сервіс" по оплаті 21 000 000 грн. на рахунок ДП „Одеський морський торговельний порт" не настав, отже, не виконується друга умова, передбачена п.6.2. договору, та, яка є підставою для перерахування відповідачем позивачеві сум, встановлених договором від 14.12.2008 року № КД-14250 про відступлення права вимоги.
Окрім того, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 29.02.2012р. по даній справі, судова колегія вважає за необхідне дослідити обставини набуття права власності Товариством з обмеженою відповідальністю „Порт-Сервіс" на буксир на підставі договору від 22.05.2009р.
22.05.2009р. між ТОВ „Український правовий альянс"(продавець) та ТОВ „Порт-Сервіс" (покупець) укладено договір №25/09 купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві незакінчений будівництвом буксир „Гермес", а покупець зобов'язався прийняти майно та сплатити його вартість.
Згідно п.3.3 договору, перехід права власності на майно відбувається в момент передачі товару, що оформляється актом приймання-передачі.
В подальшому, на підставі наданих ТОВ "Порт-сервіс" документів, які були надіслані ДП "ІМТП" до Міністерства економіки України, Міністерством економіки України відповідно до листа № 3304-28/354 від 02.09.2009р. надало погодження процедури закупівлі у одного учасника. Відповідно до листа-погодження №906 від 01.09.2009р. Міністерство економіки України погодило застосування процедури закупівлі в одного учасника для проведення закупівлі морського буксиру "Гермес" у ТОВ "Порт-сервіс".
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.09.2010р. у справі №29/99-10-2212, яке набрало чинності, встановлено, що погодження процедури закупівлі буксиру у одного учасника та укладення договору №682-О від 30.09.2009р. відбулось виключно з підстав наявності у ТОВ "Порт-сервіс" прав власності на корпус судна та обладнання, що передбачено для встановлення на буксир. (згідно із Актом приймання передачі від ТОВ "Український правовий альянс" ТОВ "Порт-сервіс" від 02.06.2009р. № 1), та за таких обставин, 30 вересня 2009р. між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельній порт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Порт-сервіс" було укладено договір № 682-о.
Пунктом 3.3. зазначеної угоди передбачено, що перехід права власності на незавершене будівництво відбувається в момент передачі товару, що оформлюється актом приймання-передачі. Саме зазначена угода та акт приймання-передачі майна були надані ТОВ "Порт Сервіс" під час переговорів із ДП "Іллічівський морський торговельний порт" у якості підтвердження права власності на незавершене будівництво та слугували найголовнішою підставою проведення закупівлі буксиру у одного учасника та укладення договору № 682-о від 30.09.2009р.
Водночас, 20.08.2009р. (під час проведення погодження процедури закупівлі майна у одного учасника в Міністерстві економіки України) без попереднього та подальшого повідомлення ДП "ІМТП" та Міністерства економіки України, ТОВ "Порт Сервіс" та ТОВ "Український правовий альянс" уклали додаткову угоду №2 до договору, якою змінили суттєві умови договору купівлі-продажу в частині моменту переходу прав власності на незакінчений будівництвом буксир.
Так, відповідно до зазначеної додаткової угоди право власності на майно переходить від продавця до покупця в момент підписання акту прийому-передачі буксиру та обладнання від покупця за цим договором до особи, яка безпосередньо експлуатуватиме (якій буксир буде переданий).
Таким чином, суд першої інстанції по справі №29/99-10-2212 дійшов висновків, що на момент погодження закупівлі у одного учасника та укладення договору № 682-О від 30.09.2009р. ТОВ "Порт Сервіс" не набув прав власності на незавершений будівництвом об'єкт, який до того ж знаходився та знаходиться під арештом.
Постановою Вищого господарського суду України по справі №29/99-10-2212 від 11.05.2011р. залишено без змін вищевказане рішення суду першої інстанції. При цьому, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ „Порт-Сервіс" не набув права власності на недобудований буксир „Гермес"(т.1 а.с.99 на звороті).
Виконуючи вказівки постанови ВГСУ від 29.02.2012р., враховуючи висновки судів по справі №29/99-10-2212 щодо права власності на буксир та відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження набуття права власності ТОВ «Порт Сервіс»на буксир, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 21 000 000 грн. за договором від 14.12.2009р..
Разом з тим, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неукладеності договору №КД-14250 про відступлення права вимоги від 14.12.2009р., укладеного між ДП „Одеський морський торговельний порт" (первісний кредитор) та ТОВ „Порт-Сервіс" (новий кредитор), оскільки відповідно до приписів ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 3 ст.180 ГК України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
В спірному договорі сторонами погоджено предмет, яким в даному випадку являється відступлення права вимоги, ціну, якою являється сума в розмірі 21 000 000 грн., та строк дії договору -з 14.12.2009р. до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.
Між тим, до договору сторони включили умову, щодо якої має бути досягнуто згоди, а саме умову про активування договору на добудову буксиру, оскільки настання цієї події є необхідним для виникнення у Первісного кредитора права вимоги до Нового кредитора оплати грошових коштів. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, сторони, включили у зміст договору про відступлення права вимоги №КД-14250 від 14.12.09р. умову щодо активування договору на добудову буксиру „Гермес" пр.1510 з особою, яка його безпосередньо експлуатуватиме, не домовились про те, яка саме особа та яким чином зобов'язана цей договір активувати з особою, яка його безпосередньо експлуатуватиме.
Окрім того, в ході судового розгляду справи, сторонами не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України юридичну суть поняття „активування договору", та не визначено, якими саме діями має бути здійснено активування договору.
Таким чином, вищевикладені обставини спростовують довід ДП «ОМТП»про те, що необґрунтованість висновків місцевого господарського суду про неукладеність договору №КД-14250 через те, що між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Також апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що суд не міг прийняти рішення про визнання договору неукладеним всупереч інтересам позивача, у зв'язку з тим, що клопотання будь-кого з учасників справи про це не надходило, оскільки якщо договір неукладений, то така обставина не вимагає клопотання сторони про визнання його таким.
Щодо доводу прокурора про те, що визнання вищевказаного договору підряду недійсним не спростовує факту активування зазначеного договору, а відтак і виникнення у ТОВ „Порт-сервіс" обов'язку по сплаті коштів на користь Порту відхиляється судовою колегією відповідно до положень статті 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Таким чином, оскільки відповідно до п.6.2 договору, право вимоги, виникає у ДП „Одеський морський торговельний порт" після активування договору на добудову буксиру „Гермес" пр.1510 з особою, яка його безпосередньо експлуатуватиме, а цей договір підряду визнаний недійсним, про що зазначалось вище, то момент активування договору не настав.
За таких обставин, з урахуванням того, що доводи, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи відповідно до чинного законодавства, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки умова, передбачена п.6.2. спірного договору, не настала, а тому, відповідно не настав обов'язок відповідача сплатити кошти, передбачені договором №КД-14250 від 14.12.2009р., у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити, а відтак, підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для зміни чи скасування рішення відсутні.
За таких обставин, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги заступника прокурора Миколаївської області та Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційні скарги заступника прокурора Миколаївської області та Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 14.06.2012 року по справі № 5016/2022/2011(3/134) залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до ВГСУ.
Повний текст постанови підписаний 08.10.2012р.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді О.О. Журавльов
С.В. Таран