04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
26.09.2012 № 5011-71/7791-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Ропій Л.М.
Сухового В.Г.
при секретарі Реуцькій Т.О.
За участю представників:
Від позивача: Іваненко І.П. - дов. № 93/2012/02/13-18 від 13.02.2012р.
Від відповідача: Біда Д.А. - дов. № 98 від. 06.08.2012р.
розглядаючи апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р.
у справі № 5011-71/7791-2012 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Концерну «Техвоєнсервіс»
про стягнення 58 849,41 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-71/7791-2012 позов задоволено: стягнуто з Концерну «Техвоєнсервіс» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 56 256,62 грн., пеню в розмірі 1 954,15 грн., 3% річних в розмірі 384,04 грн., інфляційні втрати в розмірі 254,60 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-71/7791-2012 скасувати повністю. Постановити нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству «Київенерго» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Скаржник вважає рішення незаконним, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору невірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Відповідач стверджує, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам, а вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» щодо заборгованості за березень 2012р. в сумі 13 469,46 грн. є необґрунтованими у зв'язку з тим, що з 29.02.2012р. Концерн «Техвоєнсервіс» було відключено від мережі теплопостачання та з 01.03.2012р. по 10.07.2012р. подачу теплопостачання не було відновлено.
Ухвалою від 30.08.2012 було призначено справу до розгляду на 26.09.2012р.
В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовною заявою Публічне акціонерне товариство «Київенерго» про стягнення з Концерну «Техвоєнсервіс» заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 58 849,41 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається не те, що відповідачем порушені умови Договору №1110606 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 25.09.2006 р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість спожиту теплову енергію.
Відповідач заперечує проти позову посилаючись на те, що позивачем було виставлено рахунок-фактуру від 15.03.2012р. №1110606/2012-03/111 згідно якого оплата за теплову енергію за березень 2012р. складає 0,00 грн. В рахунок-фактурі зазначено загальний розмір заборгованості в сумі 42 787,16 грн. Повідомленням про повне припинення теплопостачання від 16.03.2012р. №048-48-2572/4-1110606 позивач підтвердив борг відповідача в сумі 42 787,16 грн. Концерн «Техвоєнсервіс» вважає вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» щодо заборгованості за березень 2012р. в сумі 13 469,46 грн. необґрунтованими у зв'язку з тим, що з 29.02.2012р. було відключено від мережі теплопостачання та з 01.03.2012р. по 10.07.2012р. подачу теплопостачання не було відновлено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі з огляду на наступне:
25.09.2006р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Концерном «Техвоєнсервіс» було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1110606, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором. (п.1.1 Договору).
Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Відповідно до п.2.3.1 Договору абонент зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії .
Згідно з п.5 Додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12-го числа самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, буд. № 63 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту зірки «Абонент» і - продажу.
Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч.2 ст.689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Як свідчать наявні у справі докази, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в свою чергу, відповідач порушив свої зобов'язання частині оплати за використану теплову енергію. На підтвердження заборгованості в розмірі 56 256,62 грн. позивачем надані табуляграми, відповідно до яких відповідач мав оплатити фактично поставлену позивачем теплову енергію.
Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність заборгованості у відповідача за фактично поставлену теплову енергію в розмірі 56 256,62 грн. перед позивачем, дослідивши належні докази, а саме, облікові картки (табуляграми) за період з 01.02.2012 р. по 01.05.2012 р.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст.610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач визнає заборгованість за спожиту теплову енергію до лютого 2012 р. в розмірі 42 787,16 грн., а заборгованість за березень 2012 р. в розмірі 13 469,46 грн. не визнає, оскільки згідно наряду №16 від 29.02.2012р. представником Публічного акціонерного товариства «Київенерго» було підписано акт на опломбуванням, яким устаткування споживача опломбовано та відключено, за борги.
Відповідно до п.4 Додатку № 1 до Договору дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25-го число поточного місяця; надання звіту в РТ № 1 не пізніше 28-го числа. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.
В свою чергу, відповідачем з порушенням визначення строків споживання теплової енергії в поточному місяці 19.03.2012 р. було подано останній звіт, в якому відображалась відомість обліку споживання теплової енергії, спожитої з 23.02.2012 р. по 01.03.2012 р., з якого вбачається, що за період з 23.02.2012 р. по 29.02.2012 р. включно споживачем було спожито 14,020 Гкал. Оскільки на день виставлення рахунку-фактури від 15.03.2012 р. № 11106068/2012-03/11 споживачем не було подано звіт про використану спожиту теплову енергію за період з 23.02.2012 р. по 29.02.2012 р., як це передбачено Договором, у позивача були відсутні дані нарахувань за березень 2012 р.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2012р. відповідачем було надано Публічному акціонерному товариству «Київенерго» відомості обліку теплової енергії з 23.02.2012 р. по 29.02.2012 р. включно.
Позивач правомірно нарахував відповідачу 14,020 Гкал за березень 2012 року, які фактично були спожиті останнім в лютому, тобто, до опломбування устаткування, на загальну суму 13 469,46 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за фактично поставлену теплову енергію за Договором в розмірі 56 256,62 грн. є правомірними, документально підтвердженими та обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1 954,15 грн., 3% річних в розмірі 384,04 грн. та інфляційні втрати в розмірі 254,60 грн.
Згідно з ч.ч.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Судом першої інстанції перевірено розрахунок суми пені та встановлено, що позивачем вірно розраховано розмір пені. Таким чином, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 954,15 грн. за розрахунком позивача (а.с. 9), з яким погоджується колегія суддів.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, судом встановлено, що позивачем вірно розраховано розмір 3 % річних в розмірі 384,04 грн. та інфляційних втрат в розмірі 254,60 грн. (а.с. 9), які підлягають стягненню з відповідача.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні письмові докази (ст.32 ГПК України), що ним не було порушено умови Договору.
Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги, які мають формальний характер. Крім того, скаржником не надано жодного належного доказу на спростування позовних вимог. Наявні у справі докази не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права..
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-71/7791-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-71/7791-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи №5011-71/7791-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Ропій Л.М.
Суховий В.Г.