79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
01.10.12 Справа № 13/11/5022-471/2012
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Бойко С. М.
Марко Р. І.
при секретарі судового засідання Н. Чорній
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2; ОСОБА_3
від відповідачів (апелянтів) - ОСОБА_4
від третіх осіб -не з'явилися
розглянув апеляційну скаргу Суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб
ОСОБА_6, м. Тернопіль
ОСОБА_7, м. Тернопіль
ОСОБА_8, м. Тернопіль
ОСОБА_9, м. Тернопіль б/н від 23.07.2012 р.
на рішення господарського суду Тернопільської області від 09.07.2012 р.
у справі № 13/11/5022-471/2012
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_10, м. Тернопіль
до відповідачів Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_6, м. Тернопіль
Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_7, м. Тернопіль
Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_8, м. Тернопіль
Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_9, м. Тернопіль
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,на стороні позивача Тернопільська міська рада, м. Тернопіль
ТОВ «Тернопільський міський ринок ЛТД», м. Тернопіль
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, на якій розміщений торговий комплекс «Сучасник», шляхом демонтування торгових кіосків, які знаходяться у володінні відповідачів, по вул. Живова, 9, м. Тернопіль
рішенням господарського суду Тернопільської області від 09.07.2012 р. у справі № 13/11/5022-471/2012 задоволено позов СПД-ФО ОСОБА_10, м. Тернопіль, зобов'язано відповідачів -СПД-ФО ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, м. Тернопіль в 2-тижневий термін з дня набрання рішенням законної сили звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, на якій розміщений комплекс «Сучасник», шляхом демонтування торгових кіосків, які знаходяться в їхньому володінні по АДРЕСА_1.
Рішення суду мотивоване тим, що зайняття відповідачами частини земельної ділянки позивача, наданої останньому в оренду для обслуговування належного йому на праві власності нерухомого майна, є порушенням права позивача на повноцінне використання орендованої ним земельної ділянки.
У своїй апеляційній скарзі відповідачі просять дане рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що у матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі земельної ділянки, як це передбачено п. 20 договору. Апелянт вважає безпідставним посилання суду на лист відділу земельних ресурсів Тернопільської міської ради № 1255/14 від 30.03.2011 р, як належний доказ розташування кіосків відповідачів або споруд, в яких останні нібито здійснюють підприємницьку діяльність, оскільки даний лист датований за рік до подання позовної заяви та укладення договору оренди. При цьому, апелянт зазначає, що станом на березень 2011 року відповідачі по справі здійснювали свою діяльність на торгових місцях, виділених ТОВ «Тернопільський міський ринок ЛТД». Крім цього, із змісту вказаного листа не вбачається, що власники спірних об'єктів є саме відповідачі. Разом з тим, відповідачі вказують, що не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо щодо неї вчинено відповідний правочин. Також апелянт зазначає, що реєстрація права власності на нерухоме майно за фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності чинним законодавством не передбачено, тобто апелянт вважає, що власник нерухомого майна (фізична чи юридична особа) є учасником цивільного процесу.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа без самостійних вимог на предмет спору -ТОВ «Тернопільський міський ринок ЛТД», зазначає, що враховуючи, що кіоски фактично були встановлені на земельній ділянці, наданій під організацію ринку, а товариство уклало з відповідачами угоди на утримання торгових місць. Фактично торговий комплекс «Сучасник»був власністю СПД-ФО ОСОБА_10, а земельна ділянка, на якій він розташований, була частиною земельної ділянки, наданої в оренду товариству, товариство надало згоду на вилучення її з володіння та надання в оренду підприємцю і відповідачі листами були повідомлені.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Тернопільської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що на даний час приміщення торгового центру та земельна ділянка використовуються для підприємницької діяльності і позивач зареєстрований у встановлений законом спосіб як підприємець-фізична особа. Відповідачі самовільно без відома та погодження позивача розмістили під сходовими клітками торгового комплексу «Сучасник»металеві кіоски, що підпадають під поняття малі архітектурні форми, без належних на це правових підстав.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзивах на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід змінити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_10 є власником торгового комплексу «Сучасник», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчать витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16940191 від 06.12.2007 р. та № 16940671 від 06.12.2007 р.
27.10.2011 р. за результатами планової перевірки приміщень торгового комплексу «Сучасник», проведеної державним інспектором з нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки у м. Тернополі, ОСОБА_10 винесено припис на усунення порушень вимог пожежної безпеки, яким запропоновано вжити низку заходів, зокрема - в термін до 15.11.2011 р. демонтувати торгові кіоски під сходовими маршами торгового комплексу «Сучасник»(п. 13 припису). За результатами перевірки вжиті запобіжні заходи, а саме призупинено експлуатацію об'єкта.
Згідно рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2012р. № 6/20/77 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0545 га за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_10.»(п. 4), позивачу -ОСОБА_10 для обслуговування торгового комплексу «Сучасник»надано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 0, 0545 га.
На виконання вищезазначеного рішення 18.05.2012 р. між Тернопільською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_10 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до п.п. 1, 2 якого орендодавець на підставі рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2012 р. № 6/20/77 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення -землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у АДРЕСА_1, площею 0, 0545 га, в тому числі -землі, які використовуються в комерційних цілях.
Як зазначено у п. 3 договору, на земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна -торговий комплекс «Сучасник», який перебуває у приватній власності орендаря.
Відповідно до п. 8 договору, він укладений терміном на 5 років -з 30.03.2012 р. до 30.03.2017 р., а також передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.
Факт реєстрації вищезазначеного договору оренди землі засвідчено Тернопільською міською радою, про що в книзі записів засвідчення факту реєстрації вчинено запис від 28.05.2012 р. № 4626. Також договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Тернополі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.05.2012 р. № 611010004000828.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право оренди земельної ділянки, згідно вимог ч. 5 ст. 126 ЗК України, посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема листа відділу земельних ресурсів Тернопільської міської ради № 1255/14 від 30.03.2011 р., копія якого міститься в матеріалаз справи, станом на 30.03.2011 р. на земельній ділянці для обслуговування торгового комплексу самовільно встановлено малі архітектурні форми (в кількості 4-ох шт.) без погоджень структурних підрозділів Тернопільської міської ради.
В матеріалах справи містяться також копії листів ТОВ «Тернопільський міський ринок ЛТД»від 21.02.2011 р. № 19, адресований ОСОБА_10, від 16.02.2011 р. №№ 13, 14, 15 та 16, адресованих відповідачам, щодо припинення з 01.04.2011 р. дії договорів на право займання та утримання торгових місць, з яких вбачається, що саме останніми були розміщені кіоски під сходовими клітками будівлі торгового комплексу «Сучасник»на земельній ділянці, виділеній для обслуговування торгового комплексу.
Судом першої інстанції встановлено, що на даний час на земельній ділянці, виділеній для обслуговування торгового комплексу «Сучасник», знаходяться малі архітектурні форми (тимчасові споруди) відповідачів без належних на те правових підстав.
Наведене також підтверджується і самими відповідачами, про що зазначено у позовній заяві (адміністративному позові) від 23.04.2012 р. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2012 р. № 6/20/77, яким, серед іншого, було надано ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0, 0545 га для обслуговування викупленого торгового комплексу «Сучасник»за адресою АДРЕСА_1. У вказаній позовній заяві, зокрема, зазначається про те, що внаслідок прийнятого (оскаржуваного) рішення позивачі позбавлені права на зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки ТОВ «Тернопільський міський ринок ЛТД»не запропонував їм інших місць для встановлення їх торгівельних кіосків, а представник ОСОБА_10 просто попередив про те, що вони на торгових місцях будуть здійснювати підприємницьку діяльність до травня 2012 року, а потім такі місця будуть демонтовані.
Дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, вважаються самовільним зайняттям земельної ділянки.
Будь-яких доказів в підтвердження наявності в оренді чи користуванні ОСОБА_10 іншої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, суду не подано, що спростовує твердження відповідачів про відсутність доказів того, що саме відповідачі порушують права та інтереси позивача.
Таким чином, зайняття відповідачами частини земельної ділянки позивача, наданої останньому в оренду для обслуговування належного йому на праві власності нерухомого майна, є порушенням права позивача на повноцінне використання орендованої ним земельної ділянки.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 152 ЗК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 95 ЗК України).
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.
Відповідно до ст. 212 ЗК, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (ч. 2 ст. 212 ЗК України).
Згідно ч. 3 ст. 212 ЗК України, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
З огляду на викладене, враховуючи вказані законодавчі норми, а також те, що відповідачі не спростували факту розміщення ними малих архітектурних форм на орендованій позивачем земельній ділянці для обслуговування ТК «Сучасник», а також не надали доказів правомірності використання ними зайнятої земельної ділянки під сходовими маршами (клітками), а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення прав та інтересів позивача та, відповідно -задоволення позову про зобов'язання відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.
Щодо того, що кіоски відповідачами були збудовані за власний кошт, суд до уваги не бере, оскільки такі твердження документально не підтверджені.
Щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за ОСОБА_10, а також отримання ним земельної ділянки в оренду не як суб'єктом підприємницької діяльності, а як громадянином, також судом до уваги не беруться, оскільки чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності та суб'єкта земельних відносин як фізична особа-підприємець, та не містить норм щодо права власності як фізичної особи-підприємця, так і передання в оренду фізичним особам-підприємцям земельної ділянки. Чинне законодавство лише встановлює, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення. У зв'язку з наведеним, реєстрація нерухомого майна повинна здійснюватися за фізичною особою, а надана фізичній особі (громадянину) в оренду земельна ділянка може використовуватись ним для здійснення підприємницької та іншої діяльності. В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що належний ОСОБА_10 об'єкт нерухомості (торговий комплекс «Сучасник»), як і орендована земельна ділянка (цільове призначення -землі, які використовуються в комерційних цілях) використовуються для здійснення підприємницької діяльності.
Крім цього, суд зазначає, що досудове врегулювання спору в даному випадку є правом, а не обов'язком особи.
Крім цього, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що господарським судом першої інстанції не вирішено питання судового збору в оскаржуваному рішенні.
В резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету (ст. 84 ГПК України).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відтак, апеляційна інстанція вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити в частині розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з неповним врахування всіх обставин справи та з невірним застосуванням норм процесуального законодавства, а тому рішення підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, м. Тернопіль залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 09.07.2012 р. у справі № 13/11/5022-471/2012 змінити в частині стягнення судового збору. Доповнити резолютивну частину рішення п. 4, який викласти в наступній редакції: «Стягнути солідарно з СПД-ФО ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, м. Тернопіль солідарно 1 090 грн. на користь СПД-ФО ОСОБА_10, м. Тернопіль в повернення витрат по сплаті судового збору».
3. В решті рішення залишити без змін.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений 04.10.2012 р.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.