Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3572/12 вх. № 3572/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Масалової І.А.
за участю :
позивача - не з'явився;
1-го відповідача - Злобін А.Ю. (довіреність б/н від 23.04.2012р.);
2-го відповідача - не з'явився;
третьої особи (ОСОБА_2І.) - не з'явився;
третьої особи (ОСОБА_3І.) - не з'явився;
розглянувши справу за позовом
Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", м.Київ, в особі Харківської обласної Дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", м.Харків,
до 1) Українсько-російської товарної біржі, м.Харків ,
2) Арбітражного керуючого - фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м.Харків,
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, м.Харків,
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, смт.Новопокровка Чугуївського району Харківської області,
про визнання недійсними торгів
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль", м.Київ, в особі Харківської обласної Дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсними торгів з продажу майна - нежитлової будівлі, загальною площею 1101,3 кв.м., яка розташована за адресою: м.Харків, вул.Руставелі, 33-а, в процедурі ліквідації фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, які відбулися 05.01.2012р.; визнання недійсним протоколу торгів № 1 від 05.01.2012р. з продажу зазначеного майна. Судовий збір в сумі 1073,00 грн. позивач просить стягнути з відповідачів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2012р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/3572/12 та розгляд справи призначено на 20.08.2012р. о 10:30 год.
Ухвалою господарського суду від 20.08.2012р. за клопотаннями 1-го та 2-го відповідачів розгляд справи було відкладено на 02.10.2012р. на 11:00 год. Даною ухвалою також було задоволено клопотання позивача про витребування у 1-го відповідача оригіналів всіх наявних документів, які стосуються проведення спірних торгів.
Присутній у судовому засіданні, яке відбулося 02.10.2012р., представник 1-го відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що норма п. 5 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на який посилається позивач у позовній заяві, не може бути застосована при вирішенні справи про банкрутство ФОП ОСОБА_3 та ліквідатор не був зобов'язаний повідомляти кредиторів про продаж заставного майна.
На вимогу суду представник 1-го відповідача надав відзив на позовну заяву, який разом з доданими до нього документами було долучено судом до матеріалів справи.
Представники позивача та 2-го відповідача в судове засідання не з'явились; про причину неявки суд не повідомили; про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились. Копії ухвал суду, надіслані на адреси третіх осіб, повернуті до господарського суду за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника 1-го відповідача, суд встановив наступне.
Постановою господарського суду Харківської області від 21.11.2010р. у справі № Б-50/210-10 фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (третя особа у справі) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру на підставі ст.ст. 47,48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Оскаленка Дмитра Петровича.
15.01.2011р. в офіційному друкованому виданні газеті "Урядовий кур'єр" № 7 було розміщено оголошення про визнання боржника банкрутом з метою виявлення кредиторів.
26.08.2011р. АТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції (позивач), як кредитор, заявив грошові вимоги до боржника у розмірі 138557,47 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.12.2010р. складає 1103402,41 грн., які ліквідатором було визнано в повному обсязі та включено до реєстру вимог кредиторів. Грошові вимоги Банку забезпечені нерухомим майном відповідно до Договору іпотеки № 010-2/071-354/1-07 від 27.03.2007р., предметом якої є нежитлова будівля, загальною площею 1101,3 кв.м., яка розташована за адресою: м.Харків, вул.Руставелі, 33-А.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2011р. за скаргою АТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції ліквідатора ФОП ОСОБА_3 - арбітражного керуючого Оскаленка Д.П., було усунуто від виконання обов'язків та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_5 (ліцензія серія АВ ¹ 456605 від 12.06.2006р.).
24.12.2011р. в газеті "Економіка та фінанси" № 12 ліквідатором було опубліковано оголошення про продаж майна ФОП ОСОБА_3 з визначенням дати торгів на 05.01.2012р. Також в оголошенні був визначений кінцевий термін прийняття заяв - 01.01.2011р.
Позивач зазначає, що відповідачами було грубо порушено ст. 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а саме не витримано 30 календарних днів до дати проведення аукціону щодо публікації оголошення з інформацією про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом.
В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на порушення 1-м відповідачем приписів п. 5 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якого арбітражний керуючий зобов'язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, позивач вважає, що факт реалізації нежитлової будівлі, загальною площею 1101,3 кв.м., яка розташована за адресою: м.Харків, вул.Руставелі, 33-А, в процедурі банкрутства ФОП ОСОБА_3 було скрито від кредитора АТ "Райффайзен Банк Аваль", внаслідок чого позивач був позбавлений можливості прийняти участь в торгах.
Як вказує позивач, 05.03.2012р. на його адресу надійшло повідомлення ліквідатора ФОП ОСОБА_3 про проведення оцінки майна боржника із зазначенням, що оцінку здійснено для його подальшої реалізації.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Умови та порядок застосування ліквідаційної процедури визначено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
При цьому, статтями 47-49 даного Закону встановлені особливості здійснення провадження у справах про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності -громадянина.
При провадженні у справах про банкрутство фізичної особи - підприємця застосовуються приписи інших норм Закону в частині, що не суперечить ст.ст. 47-49. Тобто норми, що містяться в даному розділі є спеціальними, по відношенню з нормами, що містяться в інших розділах Закону, а тому є пріоритетними у разі виникнення будь-яких колізій.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
Проте, ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що визначає порядок продажу майна банкрута не є спеціальною нормою для здійснення провадження у справах про банкрутство фізичних осіб - підприємців. Тому ліквідатор може застосовувати вимоги ст. 30 Закону в частині, що не суперечить ст.ст. 47-49 Закону.
Продаж майна банкрута провадиться ліквідатором на відкритих торгах.
У випадку надходження двох або більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Як вбачається з матеріалів справи, підстав проводити аукціон не було, тому що на один лот надійшла лише одна заявка - громадянки ОСОБА_2, про що свідчить Протокол торгів від 05.01.2012р.
Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що продаж майна банкрута був проведений шляхом відкритих біржових торгів, відповідно до Правил біржової торгівлі Українсько-Російської товарної біржі.
Також слід зазначити, що приписами ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено утворення комітету кредиторів під час здійснення провадження по справі про банкрутство фізичних осіб - підприємців.
Крім того, суд зауважує на те, що норма п. 5 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" була внесена до даного Закону, відповідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011р., згідно п. 2 Прикінцевих положень якого дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.
Оскільки кредитний договір, укладений між ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" та ФОП ОСОБА_3, був підписаний 27.03.2007р., приписи п. 5 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не можуть бути застосовані під час провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3 А тому у ліквідатора відсутній обов'язок повідомляти кредиторів про продаж заставного майна.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами факту порушення відповідачами норм діючого законодавства під час проведення торгів з продажу майна банкрута, тому позовні вимоги про визнання недійсними спірних торгів не підлягають задоволенню.
Суд також відмовляє у задоволенні вимоги позивача про визнання недійсним Протоколу торгів від 05.01.2012р., виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів можуть захищатися способами, визначеними ст. 16 Цивільного кодексу України, а також ст. 20 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно - господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Протокол торгів ведеться під час торгів та до нього заносяться відомості, що відображують хід ведення торгів і його результати. Протокол торгів лише фіксує певні події, що відбуваються під час проведення торгів, та не є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення їх цивільних прав і обов'язків.
Тобто, протокол торгів не містить в собі обов'язкових ознак правочину, що наведені у ст. 202 Цивільного кодексу України та відповідно не є правочином у розумінні цієї статті, у зв'язку із чим до нього не можуть бути застосовані положення статей 203, 215, 227 Цивільного кодексу України щодо недійсності правочину.
При таких обставинах, суд приходить до висновку, що способи захисту прав, встановлені ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, не передбачають такого способу захисту прав і інтересів як визнання недійсним протоколу торгів.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, у зв'язку з відмовою у позові, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 202 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 30, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011р., ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 05.10.2012 р.
Суддя Кухар Н.М.