"01" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2105/2012
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Кравченко С.В.
за участю представників сторін :
Від позивача: Гамалевич А.М. за довіреністю № 428 від 31.08.2012р.;
Від відповідача: Саржан О.В. за довіреністю від 20.04.2012р.;
Від 3-ї особи Міністерства оборони України: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС" ;
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство оборони України;
про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, -
Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі-Позивач, Замовник) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС" (далі -Відповідач, Пайовик), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства оборони України із позовом про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на наступне.
12.07.2005р. між сторонами у справі було укладено договір №227/ДБ-39СП на пайову участь у будівництві житла, відповідно до умов якого було узгоджено, зокрема, будівництво комплексу житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового торговельного та адміністративного призначення орієнтовною площею 18960 кв. м згідно з проектно-кошторисною документацією на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 2,5 га на території військового містечка №5, що розташований за адресою м. Одеса, вул. М. Говорова, 10 та забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей та громадян в порядку пайової участі за рахунок будівництва об'єкту.
В свою чергу, за умовами п.п. 3.2.1, 3.2.2 договору було узгоджено, що Замовник отримує квартири, загальна площа яких становить 25 % від загальної площі квартир в об'єкті, а Пайовик отримує 75 % від загальної площі квартир в Об'єкті, не житлові приміщення соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення.
Згідно до п. 4.1 договору Замовник зобов'язався, зокрема, включити об'єкт до внутрішньо будівельного титулу будови, одержати у відповідних закладах необхідні вихідні дані і правовстановлюючі документи, отримати необхідні погодження та забезпечити здійснення державної експертизи у відповідних державних органах, здійснити візування на протязі 10 днів підготовленого Пайовиком завдання на проектування, оформити необхідні дозвільні документи, необхідні для виконання зобов'язань Пайовиком, забезпечити оформлення за рахунок Пайовика землевпорядної документації, одержання у встановленому порядку згоди на вилучення земельної ділянки, рішення про вилучення, рішення щодо надання Замовнику земельної ділянки, цільовим призначенням якої є будівництво об'єкту та передати Генпідряднику у встановленому законодавством порядку під будівництво земельну ділянку згідно з планом землекористування для будівництва об'єкту.
Відповідно до змісту п.4.2 договору Пайовик зобов'язався прийняти на себе виконання функцій Замовника, зокрема, в частині складання планово-технологічного завдання та завдання на проектування, здійснення технічного нагляду за будівництвом, забезпечення у встановленому порядку прийняття об'єкту в експлуатацію та прийняття участі у передачі Замовником об'єкту експлуатаційним організаціям, крім того, Пайовик зобов'язався укласти договір генерального підряду на будівництво об'єкту, укласти договори на проектування та будівництво об'єкту з генеральним проектувальником та генеральним підрядником, у разі необхідності з субпідрядниками, в повному обсязі фінансувати проектування та будівництво об'єкту, а також всі інші витрати пов'язані з будівництвом, введення в експлуатацію і передачею об'єкта на баланс експлуатаційним організаціям, після закінчення будівництва об'єкту зобов'язується передати зі своєї частки у повному обсязі обов'язкові відрахування житла місцевим органам влади та самоврядування, експлуатаційним організаціям.
17.10.2005р. між сторонами у справі було укладено додатковий договір №1/39СП до договору №227/ДБ-39СП, відповідно до якого п. 2.1.3 договору викладено у такій редакції: „З метою прискорення забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, Пайовик відповідно до звернень Замовника, має право надати Замовнику в межах належної останньому, відповідно до результатів будівництва об'єкту, з рахунку частки загальної площі квартир п. 3.2.1 договору, квартири (сплачені майнові права на квартири) в будинках (незавершених будівництвом будинках) в інших ніж м. Одеса регіонах України, а саме в м. Миколаєві та у м. Овідіополі Одеської області".
Як зазначає позивач у позові, 07.06.2006р. між сторонами у справі було укладено додатковий договір №227/ДІ-1/39СП до договору №227/ДБ-39СП, відповідно до якого сторонами договору було внесено зміни щодо предмету договору, встановивши у якості об'єкта будівництва - комплекс житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового торговельного та адміністративного призначення орієнтовною площею квартир 15082,72 кв. м згідно з проектно-кошторисною документацією на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 1,9 га на території військового містечка №5, що розташований за адресою м. Одеса, вул. М. Говорова, 10 та щодо ціни договору, встановивши її на рівні 43000000грн. Крім цього, сторонами було узгоджено, що Пайовик має право передати Замовнику за його згодою готові квартири у інших будинках у м Миколаєві та м.Овідіополі до закінчення будівництва об'єкта, сторони погодились, що до 01.10.2006 р. з метою завершення розрахунків Пайовик повинен передати Замовнику 12 квартир загальною площею 1010,88 кв.м. у м.Миколаєві та повністю оплачені 26 квартир загальною площею 1509,81 кв.м у м. Овідіополі, повністю оплачені 1250 кв. м у м. Миколаєві або грошові кошти, сума яких визначається шляхом множення загальної площі житла, що підлягає передачі Замовнику згідно умов договору на опосередковану вартість спорудження житла в розрахунку на 1 кв. м по Миколаївській області (2707 грн.) встановлену Мінбудом України. При цьому, вказана додаткова угода укладалась зі скасув.альною обставиною, у даному випадку - невиконання Пайовиком своїх обов'язків за додатковою угодою по передачі квартир у визначений термін, тобто до 01.10.2006р., і у випадку не передачі Пайовиком квартир у зазначений термін додаткова угода вважається скасованою з усіма наслідками, передбаченими діючим законодавством.
Як зазначає позивач у позові, на підставі актів прийому-передачі від 13.11.2006р. №101/1 та 102/1 та від 05.01.2007р. №110/1 Пайовик передав, а Замовник прийняв 26 квартир площею 1518,4 кв. м в м. Овідіополь та 16 квартир площею 1023,4 кв. м в м. Миколаєві. Однак, як зазначає позивач у позові, передача вказаних квартир відбулась на 14 та 67 днів пізніше, що засвідчувало настання скасувальної обставини, визначеної додатковою угодою від 07.06.2006р. Кошти у сумі 3383750 грн. були перераховані Пайовиком до МОУ в повному обсязі.
Листом від 08.06.2006р. №220/2301 Міністерство оборони України відмовилось від права користування земельною ділянкою площею 1,9 га військового містечка №5 в м. Одеса по вул. Маршала Говорова, 10-б, з подальшим наданням її у встановленому порядку TOB „ОЛМІ- РС".
18.07.2007р. між сторонами у справі було укладено додаткову угоду №2/39СП до договору №227/ДБ-39СП, умовами якої визначено, що, у зв'язку з повним та достроковим виконанням сторонами взятих на себе зобов'язань за основним договором та додатковими угодами договір №227/ДБ-39СП вважається припиненим та з моменту підписання додаткового договору сторони не мають одна до одної будь-яких претензій, у зв'язку з виконанням договору. Як зазначає позивач у позові, решта положень договору залишилась без змін, передбачалось, що будівництво квартир площею 15082,72 грн. Пайовиком продовжується.
Позивач у позові зазначає, що однак за результатами проведеної перевірки у поточному році працівниками СБУ було виявлено, зокрема, що Інспекцією ДАБК в Одеській області Пайовику на даній земельній ділянці надано дозвіл на будівництво об'єкту загальною площею квартир 58644,27 кв. м, що значно перевищує встановлені договором показники (15082,72 кв. м.).
Позивач зазначає, що ним були виявлені документи, що засвідчують те, що на момент укладення додаткового договору 18.07.2007р. Відповідач мав намір проводити будівельні роботи на об'єкті з будівництвом квартир значно більшою площею, ніж передбачалось договором.
На думку Позивача, при укладенні договору Відповідач усвідомлював та приховував від позивача обставини, які могли б вплинути на укладення додаткового договору 18.07.2007р. №2/39СП.
Позивач зазначає, що за таких обставин та у незаконний спосіб Відповідач фактично привласнив площу квартир, яка значно перевищує 75% від загальної площі забудови, відповідно позивачу було передано значно меншу площу квартир ніж 25 % від площі забудови.
Як зазначає Позивач, Положення додаткового договору 18.07.2007р. №2/39СП було передбачено, що сторонами достроково виконано усі прийняті на себе зобов'язання за умовами основного договору №227/ДБ-39СП, що, на думку позивача, також не відповідає дійсності, оскільки Пайовик, крім іншого, зобов'язувався забезпечення у встановленому порядку прийняття об'єкту в експлуатацію та прийняття участі у передачі Замовником об'єкту експлуатаційним організаціям, в повному обсязі фінансувати проектування та будівництво об'єкту, а також всі інші витрати пов'язані з будівництвом, введення в експлуатацію і передачею об'єкта на баланс експлуатаційним організаціям, передати зі своєї частки у повному обсязі обов'язкові відрахування житла місцевим органам влади та самоврядування, експлуатаційним організаціям. Тому, на думку Позивача наведені зобов'язання Пайовиком не були виконанні на момент укладення додаткового договору 18.07.2007р. №2/39СП та не виконані до цього часу.
Обґрунтовуючи свою правову позицію по даній справі Позивач посилається на наступні норми.
Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно вимог ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За своїм змістом договір встановлює умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
В свою чергу, відповідно до змісту частини першої статті 229 Цивільного кодексу України до обставин, що мають істотне значення віднесено обставини, що впливають на природу правочину, права та обов'язки сторін, такі властивості і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Таким чином, на думку позивача, є очевидним, що Відповідач навмисно приховав від Позивача інформацію стосовно реальних об'ємів будівництва з метою отримання більшої вигоди за рахунок інтересів Замовника, тому вказані обставини, також на думку Позивача підтверджені поданими доказами мають бути визнані як істотні, а укладений 18.07.2007р. між сторонами у справі додатковий договір №2/39СП має бути визнаний недійсним, як такий, що вчинений під впливом обману.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На думку Позивача, саме з наведених підстав Відповідач повинен виконати прийняті на себе зобов'язання за умовами договору №227/ДБ-39СП і передати позивачу 25% квартир від загальної площі квартир на об'єкті.
Також Позивач вважає, що саме з цією метою, оскільки фактична площа забудови позивачу на даний момент не відома, Позивач вважає за необхідне просити суд зобов'язати Відповідача передати позивачу 25% квартир від загальної площі квартир на об'єкті та з метою визначення фактичної площі забудови призначити у справі будівельно-технічну експертизу.
На підстав викладеного Позивач просить позов задовольнити та :
1. Визнати додатковий договір №2/39СП від 18.07.2007р. до договору №227/ДБ-39СП на пайову участь у будівництві житла, укладений між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю „ОЛМІ-РС"- недійсним.
2.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „ОЛМІ-РС" (код 32752068) передати Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України (код 24980210) 25% квартир від загальної площі квартир на об'єкті, що розташований на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 1,9 га на території військового містечка №5, що розташований за адресою м. Одеса, вул. М. Говорова, 10.
Відповідач з вимогами Позивач не згоден, просить у позові відмовити, про що надав відзив у якому зокрема зазначив таке.
TOB «ОЛМІ-РС»вимоги Позивача не визнає у повному обсязі, вважає що позов необґрунтований, позивачем пропущено строк позовної давності в зв'язку із чим у задоволенні позову має бути відмовлено.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини четвертої ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.
Як зазначає відповідач у відзиві, Позивач звернувся з позовом 17.07.2012 року щодо визнання недійсним додаткового договору №2/39СП від 18.07.2007 року, тобто після закінчення встановленого законодавством трирічного строку, що є підставою для відмови у задоволені позову.
При цьому відповідач не оспорюючи укладання вказаних вище договорів, зазначає, що відповідно до додаткового договору № 2/39CП від 18.07.2007 року до договору №227/ДБ-39СП від 12.07.2005р. на пайову участь у будівництві житла укладеного між TOB «ОЛМІ-РС»та позивачем, з метою прискорення забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, Відповідач достроково передав позивачу 26 квартир загальною площею 1518,4 кв.м. у м. Овідіополі Одеської області та 16 квартир загальною площею 1023.4 кв.м. у м. Миколаєві (за актами приймання - передачі №101/1 від 13.11.2006 року, №102/1 від 13.11.2006 року, №110/1 від 05.01.2007 року), а також перерахував на розрахунковий рахунок Міністертва оборони України грошові кошти в сумі 5 000 000 грн., що підтверджується листом № 192/7 Південного УКБ МО України.
Як зазначає відповідач у відзиві, у відповідності до ст. 599 ЦК України, у зв'язку з повним та достроковим виконанням сторонами взятих на себе зобов'язань за договором №227/ДБ-39СП від 12.07.2005 року на пайову участь у будівництві житла, додатковим договором №1/39 від 17.10.2005 року та додатковою угодою №227/ДУ-1/39СП від 07.06.2006 року, даний договір вважається припиненим.
Відповідно до п.4 додаткового договору №2/39СП від 18.07.2007 року, з моменту підписання цього договору, сторони не мають одна до одної будь-яких претензій, в тому числі майнового (грошового) характеру, у зв'язку з виконанням Договору №227/ДБ-39СП від 12.07.2005 року.
На думку відповідача, TOB «ОЛМІ-РС»розрахувалось із позивачем в повному обсязі, факт повного розрахунку за договором на пайову участь у будівництві житла підтверджується листом Міністра Оборони України від 08.06.06. № 220/2301.
Як зазначає відповідач у відзиві, незважаючи на викладені обставини та пропущення строку позовної давності, Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що TOB «ОЛМІ-РС»навмисно приховало від позивача інформацію стосовно реальних об'ємів будівництва з метою отримання більшої вигоди, тому, за твердженням позивача додатковий договір 2/39СП від 18.07.2007р. до договору №227/ДБ-39СП від 12.07.2005р. (за яким позивачу було перераховано -5000000 грн., та позивач отримав від TOB «ОЛМІ-РС»26 квартир загальною площею 1518,4 кв.м. у м. Овідіополі Одеської області та 16 квартир загальною площею 1023,4 кв.м. у м. Миколаєві) має бути визнаний судом недійсним, а TOB «ОЛМІ-РС»має ще раз передати йому 25% квартир від загальної площі квартир в спірному об'єкті нерухомості.
Відповідач також зазначає, що Причиною виникнення спору, на думку позивача, є питання щодо наявності підстав для визнання додаткового договору недійсним внаслідок його укладення під впливом обману.
Згідно пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Таку ж правову позицію містив й пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (яка була чинною на момент укладання договорів).
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, Відповідач вважає, що Позивач пропустив строк позовної давності, не довів укладення спірної угоди внаслідок навмисного введення його в оману відповідачем, так і сам факт обману на стадії укладення додаткового договору, в зв'язку із чим, на думку відповідача, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17 вересня 2012 р. за клопотанням відповідача від 17.09.2012 року строк розгляду спору по справі продовжений до 02 жовтня 2012 року.
У клопотанні відповідача від 24.09.2012 р. про об'єднання позовних заяв в порядку ст. 58 ГПК України судом відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.
Клопотання позивача від 26.09.2012 року про забезпечення доказів по справі судом відхилено з підстав не доведеності неможливості самостійного надання вказаних доказів, як це вимагають приписи ст. 38 ГПК України.
28.09.2012р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи. Як випливає з клопотання про колегіальний розгляд справи, позивач обґрунтовуючи зазначене клопотання посилається на приписи ст. 4-6, 22 ГПК України. При цьому позивач будь-яких доказів в обґрунтування зазначеного клопотання суду не надав. Відтак, підстав для задоволення клопотання позивача про колегіальний розгляд справи суд не убачає.
В засіданні суду оголошено перерву з 26.09.2012р. по 01.10.2012 р., згідно правил ст. 77 ГПК України.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу ( ГПК ) України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема : письмовими і речовими доказами.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З матеріалів справи слідує, що між сторонами по справі укладені зазначені вище договори. Укладений між сторонами Додатковий договір 18.07.2007. №2/39СП оспорюється.
Як випливає з матеріалів справи , позовні вимоги позивача базуються на тому, що на думку позивача, є очевидним навмисно приховування Відповідачем від Позивача інформації стосовно реальних об'ємів будівництва з метою отримання більшої вигоди за рахунок інтересів Замовника. Тому вказані Позивачем обставини, на його думку підтверджені поданими доказами мають бути визнані як істотні, а укладений 18.07.2007р. між сторонами у справі додатковий договір №2/39СП має бути визнаний недійсним, як такий, що вчинений під впливом обману.
Таким чином, предметом доказування по даному спору є наявність в діях Відповідача умислу на оману Позивача.
Статтею 230 ЦК України визначено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Таку ж правову позицію містив й пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (яка була чинною на момент укладання договорів).
Як свідчать матеріали справи, доказів омани Відповідачем Позивача останній не надав взагалі. На думку суду, у даному випадку має місце лише припущення Позивача про наявність омани. Таким чином, суд вважає, що Позивачем не доведений факт введення його в оману Відповідачем.
Отже, якщо факт омани не доведений то суд не убачає підстав для задоволення позову.
Крім того, 01.10.2012 року відповідачем надано клопотання про застосування строку позовної давності по ст. 267 ЦУ України з тих підстав, що позивач звернувся до суду із даним позовом 17.07.2012 року з вимогами щодо визнання недійним додаткового договору від 18.07.2007 року, тобто після закінчення встановленого законом трирічного строку.
Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.
На думку суду, вказане клопотання підлягає задоволенню і отже у задоволенні позову також слід відмовити і у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Клопотання позивача про витребування доказів, яке надане позивачем 01.10.2012р. (фактично на витіканні вже продовженого строку розгляду справи до 02.10.2012 року) суд відхиляє з тих підстав, що: по-перше: зазначене клопотання надане позивачем 01.10.2012р. на витіканні вже продовженого строку розгляду справи, по -друге: невідповідності змісту клопотання ч.2 ст.38 ГПК України.
У зв'язку з відмовою у позові заходи по забезпеченню позову вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 20 серпня 2012 року по справі №5017/2105/2012 підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при відмові у позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст.32,33,43,44, 49, 68, 82-85 ГПК України, суд, -
У задоволенні позову Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України -відмовити повністю.
Заходи по забезпеченню позову вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 20 серпня 2012 року по справі №5017/2105/2012 -скасувати.
Повне рішення складено 08.10.2012 р.
Суддя Никифорчук М.І.