"05" жовтня 2012 р.Справа № 5/31/5022-629/2012
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрушків Г.З.
Розглянув справу
за позовом Дочірнього підприємства фірми "Альтфатер - Тернопіль", вул. Бродівська - Гріга, 3, м. Тернопіль, 46022
до відповідача Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46000
За участю представники від:
Позивача: Балабан П.О. -представник (довіреність б/н від 29.05.2012р.)
Орденас Василь Михайлович - директор (витяг з ЄДРПОУ № 05/3-172 від 10.08.2012р.)
Відповідача: Чорномаз Н.Є. -начальник другого відділу досліджень та розслідувань (довіреність № 562 від 08.02.2012р.).
Суть справи:
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Дочірнє підприємство фірма "Альтфатер - Тернопіль" звернулося в господарський суд Тернопільської області із позовом до Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету про визнання рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29 травня 2012 року № 42 у справі № 574-ЗМС недійсним.
В обґрунтування позовних вимог та згідно пояснень уповноважених представників в судових засіданнях, позивач посилається на постановлення вищевказаного рішення без врахування дійсних обставин справи та вимог чинного законодавства України та необґрунтованість, безпідставність висновків відповідача про: наявність підстав для визнання Дочірнього підприємства фірми "Альтфатер Тернопіль" таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів в межах території м. Тернопіль з сукупною часткою, що перевищує 50% та порушення підприємством законодавства про захист економічної конкуренції, а саме: вчинення порушення передбаченого п. 2 ст. 50, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Тобто, невідповідність структури договорів, укладених ДП фірма "Альтфатер Тернопіль" з фізичними особами -власникам квартир в багатоквартирних будинках, структурі Типового договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою КМУ ''Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів'' від 10.12.2008р. № 1070, а саме: не зазначення всіх прав споживача та всіх обов'язків виконавця, відсутність розділу про порядок розв'язання спорів.
Відповідач у відзиві на позов № 2384/10 від 13.08.2012р. та згідно пояснень в судовому засіданні його представника, позовні вимоги не визнає та зазначає, що доводи позивача про те, що оскаржуваним рішенням відповідача підприємство (позивача) неправомірно визнали таким, що займає монопольне становище на ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів в межах міста Тернополя, оскільки він (позивач) має конкурентів та зазнає значної конкуренції на ринку, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать законодавству про захист економічної конкуренції. При цьому представник відповідача зазначив, що чинним законодавством саме на позивача покладено обов'язок доведення того, що його підприємство зазнає значної конкуренції на ринку послуг, чого останнім не було зроблено. Крім того, свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах визначає виконавця послуг з перевезення побутових відходів з певної території населеного пункту, однак виконавчий комітет Тернопільської міської ради своїми рішеннями надав право на здійснення вивезення твердих побутових відходів в місті Тернополі ДПФ "Альтфатер Тернопіль", ПП "Екотерн", ПП "Квартал - Л" і відповідно була розподілена територія міста Тернополя між цими суб'єктами щодо вивезення твердих побутових відходів без проведення відповідного конкурсу, а відтак учасники ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів досягнули відповідних переваг над іншими суб'єктами господарювання не завдяки власним досягненням та змаганню між собою, а лише внаслідок відповідних рішень органу місцевого самоврядування. Також вважає, що позивач, укладаючи договори із споживачами і при цьому не дотримуючись типової форми договорів про надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 року № 1070, значною мірою звузив права споживачів та свої обов'язки, не зазначивши у договорах порядок розв'язання спорів, тим самим встановив такі умови реалізації своїх послуг, які не передбачені законодавством, а відповідно за рахунок таких дій мав можливість надавати не в повному обсязі, неякісні послуги та не нести за це відповідальності, що також стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарським судом встановлено наступне:
- рішенням № 42 від 29.05.2012р. у справі № 574-ЗМС адміністративна колегія Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України постановила:
1. Визнати, що в 2011 році дочірнє підприємство фірма "Альтфатер Тернопіль" та приватне підприємство "Катруб" та І кварталі 2012 року - дочірнє підприємство фірма "Альтфатер Тернопіль", приватне підприємство "Катруб" та приватне підприємство "Квартал -Л" кожен із них займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів в межах території м. Тернопіль з сукупною часткою, що перевищує 50 відсотків.
2. Визнати дії дочірнього підприємства фірми "Альтфатер Тернопіль" по укладенню із споживачами договорів, які не містять повного переліку прав споживачів та обов'язків виконавця послуг, порядку розв'язання спорів порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
3. Відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції накласти на дочірнє підприємство фірму "Альтфатер Тернопіль" штраф у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.
4. Зобов'язати дочірнє підприємство фірму "Альтфатер Тернопіль" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом укладення із споживачами договорів відповідно до вимог Типового договору про надання послуг з вивезення побутових відходів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів" від 10 грудня 2008 року № 1070 в термін до 30 липня 2012р.
Оскаржуваним рішенням на підставі аналізу зробленого в порядку, визначеному Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 N 49-р, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002р. за № 317/6605 встановлено, що в 2011 році ДПФ "Альтфатер Тернопіль" та приватне підприємство "Катруб" та І кварталі 2012 року -ДПФ "Альтфатер Тернопіль", ПП "Катруб" та ПП "Квартал -Л" кожен із них займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з вивезення ТПВ в межах території м. Тернопіль з сукупною часткою, що перевищує 50 відсотків.
У відповідності до ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" саме до компетенції Адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України віднесені повноваження щодо дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних з цих питань рішень (розпоряджень).
Згідно п. п. 15.4, 15.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" № 15 від 26.12.2011р., суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції, а господарський суд в свою чергу не має право перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.
Враховуючи викладене, а також те, що позивачем у відповідності до вимог ст. ст. 33.34 ГПК України не доведено фактів значної конкуренції на зазначеному в рішенні адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету ринку, суд не вбачає правових підстав для ставлення під сумнів п. 1 рішенням № 42 від 29.05.2012р. у справі № 574-ЗМС про визнання монопольного (домінуючого) становища позивача в 2011 році та І кварталі 2012 року на ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів в межах території м. Тернопіль
При цьому судом враховано, що:
- відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»конкуренцією є змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товару на ринку;
- згідно ст. 35-1 Закону України «Про відходи»збирання та перевезення побутових відходів у межах певної території здійснюється юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами;
- рішеннями виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 14.05.2010року №780 «Про видалення твердих побутових відходів»і №741 «Про надання послуг»та 28.12.2011р. №2266 «Про внесення змін до рішень виконавчого комітету міської ради №741 та №780 від 14.05.2010р.», а також від 25.01.2012 р. №133 «Про погодження переліку місць розміщення контейнерів для зберігання побутових відходів»якими надано дозвіл відповідним суб'єктам господарювання в т.ч. ДПФ «Альтфатер Тернопіль»здійснювати вивезення твердих побутових відходів та якими, а саме рішенням від 25.01.2012 р. №133 розподілена територія міста Тернополя по наданню послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів між відповідними суб'єктами господарювання в т.ч. ДПФ «Альтфатер Тернопіль»;
- як стверджує Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у відзиві на позовну заяву та як встановлено рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.07.2012 року у справі № 16/15/5022-320/2012, яке в установленому законом порядку набрало законної сили, вищезазначені рішення прийняті виконавчим комітетом Тернопільської міської ради з порушенням встановленого порядку, тобто без проведення відповідного конкурсу, а відтак учасники ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів досягнули відповідних переваг над іншими суб'єктами господарювання не завдяки власним досягненням та змаганню між собою, а лише внаслідок відповідних рішень органу місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог ст.ст. 19, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 17 Закону України «Про відходи»надання послуг з вивезення твердих побутових відходів здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг, до яких відносяться і послуги з вивезення твердих побутових відходів з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до п. 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008року №1070, договір про надання послуг з вивезення побутових відходів укладається відповідно до типового договору, наведеного у додатку №1 до цих Правил.
При цьому посилання позивача у своїх письмових поясненнях від 18.09.2012р. №247 на необов'язковість дотримання положень Типового договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою КМУ ''Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів'' від 10.12.2008р. № 1070 , так як дана постанова Кабінету Міністрів України не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, як того вимагає ст. 117 Конституції України, судом до уваги на приймаються, оскільки державна реєстрація нормативно-правових актів здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. № 731 розробленого на виконання Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992р. №493/92, які не передбачають реєстрації нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України.
Частиною1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення; примірного договору; типового договору; договору приєднання.
Відповідно до ч. 2 ст. 179 ГК України визначення умов примірного договору та затвердження умов типового договору віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, уповноважених Президентом України міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
Проте, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 179 ГК України, законодавцем чітко розмежовуються поняття типового та примірного договорів, відмінність яких полягає у наявності чи відсутності можливості змінювати умови договору, що укладається на їх підставі. Так, при укладенні господарського договору на підставі примірного договору, сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. З іншого боку, сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови в разі укладення господарського договору на його основі.
Як судом зазначено вище, на виконавця послуг (позивача), у відповідності до ч. 2 п. 3 ст. 21 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", покладено обов'язок підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до п. 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1070 від 10.12.2008р., договір про надання послуг з вивезення побутових відходів укладається відповідно до типового договору, наведеного у додатку 1 до цих Правил.
Згідно з ч. 3 ст. 184 ГК України, укладення господарських договорів на основі типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування типового договору.
Враховуючи вищевикладене та керуючись приписами наведених норм, суд робить висновок, що укладення ДПФ "Альтфатер Тернопіль" зі споживачами договорів про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів має відбуватись виключно на підставі Типового договору, затвердженого постановою КМУ №1070 від 10.12.2008р.
При цьому суд вважає некоректними та безпідставними і відповідно не приймає до уваги посилання позивача (в позовній заяві і в письмових пояснення від 25.09.2012р. №252) на вимоги ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою, а у разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем, і відповідно позивач вважає, що саме договір між балансоутримувачем і власником квартири повинен відповідним Типовому договору, а договори, які ним були укладені з власниками квартир на вивезення побутових відходів не можуть відповідати типовому договору, оскільки законом укладення таких договорів безпосередньо із виконавцем не передбачено, оскільки чинним законодавством в тому числі і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема і ст. 29 даного Закону не заборонено виконавцю послуг укладати договори з власниками квартир, при цьому в силу вищенаведених вимог Цивільного та Господарського кодексів України, Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1070 від 10.12.2008р,такий договір повинен відповідати типовому договору.
Разом з цим, позивач наполягає на неможливості притягнення його до відповідальності за вчинення дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, але ще не призвели до зазначених негативних наслідків.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Товаром в розумінні зазначеного закону (ст.1) виступає будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права
Згідно з п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та підставою для накладення штрафу у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф (ч.2 ст. 52 Закону).
Проаналізувавши зміст наведених норм, суд дійшов висновку, що спрямованість державної політики у сфері розвитку економічної конкуренції на обмеження монополізму в господарській діяльності зумовила можливість притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за зловживання монопольним становищем, що може призвести до ущемлення прав споживачів, водночас настання цього негативного наслідку не має вирішального впливу на кваліфікацію порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
За правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.12 постанови № 15 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, господарському суду необхідно з'ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до ущемлення інтересів споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.
Так, пунктом 19 Типового договору про надання послуг з вивезення побутових відходів встановлений перелік прав споживачів цих послуг, серед яких - усунення виконавцем недоліків у наданні послуг у п'ятиденний строк з моменту звернення споживача; внесення за погодженням з виконавцем у цей договір змін, що впливають на розмір плати за послуги; зменшення розміру плати за послуги в разі недотримання графіка вивезення відходів. Водночас, до типових обов'язків виконавця послуг з вивезення побутових відходів пунктом 22 Типового договору віднесено: збирання та перевезення відходів спеціально обладнаними для цього транспортнимим засобами; ліквідацію звалища побутових відходів у разі його утворення на контейнерному майданчику через недотримання графіка перевезення, проведення прибирання в разі розсипання твердих відходів під час завантаження у спеціально обладнаний для цього транспортний засіб; перевезення відходів тільки в спеціально відведені місця на об'єкти поводження з побутовими відходами; прибуття протягом трьох годин на виклик споживача і усунення протягом 24 годин недоліки (у разі коли недоліки не усунено протягом трьох робочих днів, проведення відповідного перерахунку розміру плати); відшкодування відповідно до закону та умов цього договору збитків, завданих споживачеві внаслідок ненадання або надання послуг не в повному обсязі; зменшення розміру плати за послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі його письмової заяви та документів, що підтверджує його відсутність -довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби чи відбування покарання. Відповідно до ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розділ "Порядок розв'язання спорів" є істотною умовою договору на надання житлово -комунальних послуг, оскільки роз'яснює споживачам порядок їх дій при виникненні спірних питань. Також, ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта -претензії.
Судом проаналізовано матеріали конкурентної справи № 574-ЗМС, зокрема договори про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів, укладені ДПФ "Альтфатер Тернопіль" зі споживачами та встановлено відсутність в них: вищевикладених прав споживача та обов'язків виконавця; порядку розв'язання спорів, що в свою чергу дозволяє виконавцю діяти на власний розсуд. Зазначене свідчить про звуження обсягу прав споживачів на користь позивача, в тому числі внаслідок позбавлення споживачів, встановлених типовим договором, прав та звільнення позивача від певних обов'язків, виконання яких від нього має право вимагати споживач.
Беручи до уваги:
- приписи ч.2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно якої обов'язок щодо підготування та укладання із споживачами договорів на надання житлово-комунальних послуга (до яких згідно ст. 1 зазначеного Закону віднесені послуги з вивезення побутових відході) покладено на виконавця таких послуг;
- пояснення позивача стосовно того, що саме він розробляє договори та пропонує їх до підписання споживачам;
- характер змісту умов типового договору, які були позивачем виключені із запропонованих та укладених договорів із споживачами;
- а також те, що такі дії ДПФ "Альтфатер Тернопіль" стали можливими у зв'язку з тим, що воно займає монопольне становище на ринку та не зазнає значної конкуренції на ньому, тобто може диктувати свої умови при наданні послуг, суд дійшов висновку, що споживачі були позбавлені об'єктивної можливості укласти договір на інших умовах через відсутність інших пропозицій на ринку послуг із вивезення побутових відходів.
З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновком адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, викладеним у рішенні № 42 від 29.05.2012р. у справі № 574-ЗМС, щодо вчинення ДПФ "Альтфатер Тернопіль" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст.50 та визначене ч.1 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, звіту ДПФ "Альтфатер Тернопіль" про фінансові результати у 2011р., у звітний період ним отримано дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в сумі 3 315 100 грн., відтак розмір накладеного відповідно до п.3 оспорюваного рішення штрафу не перевищує встановленого ч. 2 ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" максимуму, тому є правомірним.
Позивачем в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи наведені обставини та приписи чинного законодавства, суд вважає викладені в оспорюваному рішенні висновки Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи № 574-ЗМС, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні, віддтак позов задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В позові відмовити.
Повне рішення складено "05" жовтня 2012р.
Суддя Г.З. Андрушків