"05" вересня 2012 р.Справа № 1/48/5022-561/2012
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопко Ю.О.
Розглянув справу
за позовом Корпорації "Укртрансжилбуд", вул. Незалежності, 65/4, м. Івано-Франківськ.
до Спільного малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод", вул. Набережна, 65, смт. Залізці Зборівського району, Тернопільської області.
про стягнення суми попередньої оплати товару в розмірі 75650 грн.00 коп.
За участю представників:
позивача: адвокат Косар Мирослава Євстахіївна, довіреність №1008/12-1 від 10.08.12р.
відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 -1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснювалась.
Суть справи:
Корпорація "Укртрансжилбуд", вул. Незалежності, 65/4, м. Івано-Франківськ звернулась до господарського суду Тернопільської області з позовом до Спільного малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод", вул. Набережна, 65, смт. Залізці Зборівського району, Тернопільської області про стягнення суми попередньої оплати товару в розмірі 75650грн. 00 коп.
Ухвалою господарського суду від 10.07.2012р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 10.08.2012р. на 15 год. 00 хв., який відкладався на 05.09.2012р. на 15:00 год. за клопотанням представника позивача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач відзиву на позов суду не надав, явку уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до ст. 64 ГПК України. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 10.07.2012р., надіслана господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу Спільного малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод", зазначену у позовній заяві, а саме: вул. Набережна, 65, смт. Залізці Зборівського району, Тернопільської області, повернута відділенням поштового зв'язку по причині, вказаній у довідці ф.20, - "за закінченням терміну зберігання".
Крім цього, ухвала від 10.08.2012р. про відкладення розгляду справи направлена судом відповідачу, на підставі клопотання №1008/12-1 від 10.08.2012р. позивача, за іншою адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 205, 79015, яка зазначалась відповідачем при пересилці досудових заходів врегулювання. Однак відомостей щодо отримання цієї ухвали станом на день розгляду справи по суті в суду немає.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, також заявив усне клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Суд, керуючись п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України, зокрема, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві, клопотання про розгляд справи у відсутності відповідача задовільнив.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Корпорація "Укртрансжилбуд", на підставі усної домовленості перерахував на розрахунковий рахунок №26000210229099 відповідача - Спільного малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод" 70650 грн. 00 коп., як авансовий платіж за цеглу керамічну М100 в кількості 100 000 штук, що підтверджується платіжним дорученням № 588 від 14.11.2011р., наявним у матеріалах справи та -5000грн. 00коп. за послуги перевезення, що підтверджується платіжним дорученням № 602 від 18.11.2011р. наявним у матеріалах справи.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки. Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Всупереч згаданих приписів закону, відповідач свої зобов'язання не виконав, а саме: не забезпечив поставки цегли, а відтак мало місце прострочення виконання зобов'язання, що фактично є відмовою від виконання зобов'язання з передання оплаченого товару.
У відповідності до ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Позивач 06.02.2012р. та 12.03.2012р. (повторно) направив на адресу відповідача претензії (вимоги) про повернення коштів сплачених на рахунок відповідача згідно платіжних доручень (в матеріалах справи), так як останній не виконав взяті на себе зобов'язання (підтвердженням відправлення претензій є рекомендоване повідомлення та фіскальні чеки).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання зобовязання не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач в семиденний строк, встановлений ст. 530 ЦК України, від дня пред'явлення вимоги, зобов'язання по поставці товару, який попередньо оплачений не виконав, коштів попередньої оплати не повернув, і як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, за ним виникла заборгованість на час звернення з позовом в сумі 75650 грн. 00 коп., що не заперечено відповідачем.
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідач не довів факту направлення позивачеві повідомлень про можливість, час і дату поставки цегли М100, також станом на дату розгляду справи відповідачем не надано доказів повернення суми попередньої оплати, а тому позовні вимоги Корпорації "Укртрансжилбуд" щодо стягнення 75650грн. 00коп. попередньої оплати підлягають до задоволення як обгрунтовано заявлені та не спростовані відповідачем.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 22, 32 - 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути зі Спільного малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод", вул. Набережна, 65, смт. Залізці Зборівського району, Тернопільської області (ідентифікаційний код 21138458) на користь Корпорації "Укртрансжилбуд", вул. Незалежності, 65/4, м. Івано-Франківськ (ідентифікаційний код 32776178) -75 650 (сімдесят п'ять тисяч шістсот п'ятдесят)грн. 00 коп. рівно заборгованості (попередньої оплати) та 1650 (одну тисячу шістсот п'ятдесят) грн. 50 коп. в повернення сплаченого судового збору.
3. Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.
Протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення суду сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.
Повний текст рішення виготовлено 07 вересня 2012р.
Суддя Ю.О. Чопко