33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А
"09" жовтня 2012 р. Справа № 5019/519/12
Суддя Павленко Є.В., розглянувши заяву комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 15 червня 2012 року у справі № 5019/519/12 за позовом дочірньої компанії "Газ України" в особі Волинської філії ДК "Газ України" до комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 596 904 грн. 06 коп.,
за участю представників:
боржника: Мозоль Л.К. за дов. від 3 лютого 2012 року № 54,
стягувача: Романюк В.В. за дов. від 26 грудня 2011 року № 125/10,
У березні 2012 року дочірня компанія "Газ України" в особі Волинської філії ДК "Газ України" звернулася до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради заборгованості за спожитий природний газ у сумі 596 904 грн. 06 коп., з яких: 541 721 грн. 04 коп. - сума основного боргу, 42 139 грн. 40 коп. - пеня, 13 043 грн. 62 коп. - 3% річних.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 15 червня 2012 року в даній справі наведений позов задоволено частково, стягнуто з комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради на користь позивача 541 721 грн. 04 коп. основного боргу, 11 732 грн. 34 коп. пені, три проценти річних у розмірі 13 043 грн. 62 коп., а також 11 329 грн. 94 коп. судового збору.
2 липня 2012 року на виконання вказаного рішення суду було видано відповідний наказ.
26 вересня 2012 року через канцелярію суду надійшла заява комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради від 24 вересня 2012 року, в якій останнє просило розстрочити виконання вищезазначеного рішення та затвердити такий графік його виконання:
жовтень 2012 року -36 105 грн. 90 коп., у тому числі 11 732 грн. 34 коп. пені, 3% річних у розмірі 13 043 грн. 62 коп., 11 329 грн. 94 коп. судового збору;
листопад 2012 року -100 000 грн. 00 коп.;
грудень 2012 року -100 000 грн. 00 коп.,
січень 2013 року -100 000 грн. 00 коп.,
лютий 2013 року -100 000 грн. 00 коп.,
березень 2013 року -100 000 грн. 00 коп.,
квітень 2013 року -41 721 грн. 04 коп.
Термін часткового погашення заборгованості заявник просив встановити по останнє число включно відповідного місяця.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 1 жовтня 2012 року вищезазначену заяву прийнято до розгляду та призначено до слухання у судовому засіданні на 9 жовтня 2012 року.
У судовому засіданні представник боржника просив задовольнити вказану заяву та розстрочити виконання вищезазначеного рішення суду в зв'язку з тяжким матеріальним становищем підприємства.
Представник стягувача просив суд відмовити боржнику в задоволенні даної заяви, оскільки останній не довів наявності виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява відповідача про розстрочку виконання судового рішення, суд дійшов висновку про необхідність відмови у її задоволенні з огляду на наступне.
Згідно з вимогами частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, пункту 1 частини 3 статті 129 Конституції України, суд здійснює надані йому повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" передбачено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 ЦПК України і статті 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Наведеними нормами встановлено, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Відтак, саме на заявника в контексті приписів статей 4-3, 33 ГПК України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як стягувач, у разі наявності заперечень, має навести докази, що спростовують обставини, на які посилається заявник.
У своїй заяві відповідач посилався на тяжкий фінансовий стан підприємства, а також на те, що накладення арешту на його рахунки призведе до повного зупинення виконання його боргових зобов'язань перед кредиторами і в подальшому до банкрутства підприємства. Крім того, оскільки комунальне підприємство "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради визначене єдиним виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення в житловому фонді міста Сарни та займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг централізованого постачання теплової енергії у територіальних межах цього міста, то відмова у розстроченні виконання даного судового рішення, на думку заявника, створить перешкоди для належного проведення опалювального сезону 2012-2013 років у вказаному населеному пункті. Водночас у своїй заяві відповідач вказував на те, що його скрутне матеріальне положення повинно покращитися з початком опалювального сезону 2012-2013 років, що дасть змогу повністю погасити борг перед позивачем у добровільному порядку в квітні 2013 року. В обґрунтування наведених обставин заявником було надано копії довідок банківських установ про залишок коштів на рахунках відповідача, копію балансу та звіту про фінансові результати за перше півріччя 2012 року, копію інформаційної довідки про різницю в тарифах на теплову енергію для бюджетної сфери за 2011-2012 роки, а також копію листа Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12 грудня 2011 року № 01/21-2207-03а щодо монопольного становища заявника на ринку послуг з теплопостачання в місті Сарни.
Як вже було зазначено вище, норма статті 121 ГПК України передбачає, що задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Проте наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення (тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності заявника) не є тими виключними обставинами, які давали б можливість для розстрочення виконання судового рішення, оскільки такий незадовільний майновий стан відповідача утворився, зокрема, внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. За приписами статті 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження".
Слід також враховувати, що за змістом частини 1 статті 229 Господарського кодексу України (далі -ГК України) та частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за невиконання грошового зобов'язання боржник несе відповідальність, якщо таке виконання стало неможливим внаслідок його винних дій чи бездіяльності, а не внаслідок дії непереборної сили, випадку тощо. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник може бути звільнений від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов'язань лише в силу об'єктивних факторів.
Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 617 ЦК України, статті 218 ГК України не вважається винятковим випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів.
В силу приписів статті 96 ЦК України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Таким чином, наведені відповідачем обставини не засвідчують неможливості або ускладнення виконання рішення господарського суду Рівненської області від 15 червня 2012 року у справі № 5019/519/12, і не є винятковими в розумінні статті 121 ГПК України. Ці обставини лише вказують на те, що примусове виконання даного судового рішення може негативно вплинути на фінансовий стан відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 2/97.
Крім того, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд зобов'язаний враховувати інтереси не лише боржника, а й стягувача.
Разом з тим, стягувач також є суб'єктом господарювання, здійснює підприємницьку діяльність та зобов'язаний оплачувати роботу своїх працівників. З матеріалів справи вбачається, що даний суб'єкт також перебуває у скрутному матеріальному становищі та знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 144-146). Відтак, розстрочення виконання вказаного судового рішення істотно погіршить його фінансовий стан.
Приписами частини 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності правових підстав, з якими закон пов'язує можливість розстрочки виконання прийнятого у даній справі судового рішення, у задоволенні його заяви слід відмовити.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити комунальному підприємству "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 15 червня 2012 року у справі № 5019/519/12 за позовом дочірньої компанії "Газ України" в особі Волинської філії ДК "Газ України" до комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 596 904 грн. 06 коп.
Суддя Є.В. Павленко