"03" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2131/2012
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Кравченко С.В.
за участю представників сторні :
Від позивача: Веровський О.В. за довіреністю №11-12 від 18.08.2012р.;
Кущак М.С. (паспорт серії КК №015894)- голова правління;
Від відповідача: Дзиговська С.М. за довіреністю №8 від 30.12.2011р.
розглянувши у відкритому засідання суду справу:
За позовом: Акціонерного товариства "Машинобудівне виробниче об'єднання "ОРІОН";
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго";
про визнання недійсною угоди, -
Акціонерне товариство "Машинобудівне виробниче об'єднання "ОРІОН" ( далі -Позивач ) звернулось до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" ( далі -Відповідач ) із позовом про визнання недійсною угоди, посилаючись на наступне.
23 квітня 2010 року між сторонами у справі укладено угоду про порядок погашення заборгованості №51/10 (далі -угода).
Згідно умов п.1.2 цієї угоди боржник (АТ МВО «Оріон») визнав перед кредитором (ВАТ «Одесаобленерго») боргові зобов'язання станом на 21 квітня 2010 року в сумі 21828 грн. 46 коп.
Позивач вважає, що укладений договір є незаконним з наступних обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Спірною угодою від 23.04.2010 Вишневський В.В. визнав заборгованість позивача перед відповідачем за використану електроенергію за договором від 23.12.1999 №163.
Як зазначає позивач у позові, проте цей договір підписано відповідачем та юридичною особою - фірмою АВФ «Оріон-сіріус», керівник якої діяв на підставі Статуту підприємства. Позивач немає жодного відношення до цього договору.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Проте, як вважає позивач, такого зобов'язання уповноваженим керівництвом АТ МВО «Оріон»з відповідачем по спірній угоді не укладалось.
На думку позивача, Вишневським В.В. підписано спірну угоду також у порушення ст.ст. 520, 521 ЦК України, згідно яких боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Правочин щодо зміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.02.2011 у справі №27/162-10-5168 позов Приходько Світлани Володимирівни до АТ МВО «Оріон»та інших задоволено. Судом установлено, що на момент проведення загальних зборів акціонерів АТ МВО «Оріон» 31 серпня 2009 року реєстру акціонерів не було в наявності, більш того, система реєстру власників іменних цінних паперів АТ МВО «Оріон»втрачена з 05 листопада 2004 року та не відновлена на момент проведення зборів, отже перевірити повноваження представників акціонерів, які приймали участь у зборах є неможливим як і неможливо визначити кворум на них.
Згідно рекомендацій Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 всі рішення, які приймались на загальних зборах акціонерів товариства, що оформлені протоколом №1/09 від 31.08.2009-01.09.2009 судом визнано недійсними і скасовано з моменту їх прийняття. Серед цих рішень визнано судом недійсним рішення про обрання (призначення) головою правління товариства Вишневського В.В.
Наказом Фонду Державного Майна України від 30.08.2010 №1253, поновлено Кущака Миколу Степановича на роботі на посаді голови правління АТ МВО «Оріон»з 1 вересня 2009 року. Тим же наказом дію контракту з колишнім керівником Вишневським В.В. припинено.
Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до вимог п.1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За таких обставин, Позивач вважає, що колишній керівник АТ МВО «Оріон»Вишневський В.В. при підписанні спірної угоди діяв не в інтересах підприємства, з перевищенням своїх повноважень, тому вказану Угоду укладено в порушення вимог ст. 203 ЦК України і отже вона є недійсною та такою, що не створює юридичних наслідків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 92, 203, 215, 509, 520, 521 ЦК України, ст. 207 ГК України, Позивач просить Визнати недійсною вказану угоду про порядок погашення заборгованості від 23.04.2010 №51/10, укладену між ВАТ «Одесаобленерго»в особі начальника Біляївського РЕМ Перевознюка Р.К. і АТ МВО «Оріон»в особі голови правління Вишневського В.В.
Заперечуючи проти позову відповідач надав відзив на позов у якому, зокрема зазначив таке.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову застосовують норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішують справи. Згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідно до ст. 215 ЦК України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.).
Як зазначає відповідач у відзиві, в даному випадку ж на виконання зобов'язання за договором про постачання електричної енергії №163 від 23.12.1999 р. та угодою про порядок погашення заборгованості №51/10 від 23.04.2010 р. проведено часткову сплату за спожиту електричну енергію в розмірі 4 333,22 грн., що може свідчити тільки про схвалення товариством останньої.
У такому випадку, оцінюючи умови договору з точки зору наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, відповідач вважає, що оспорювана позивачем угода про порядок погашення заборгованості №51/10 від 23.04.2010 р. відповідає вимогам чинного законодавства, наведеним вище; укладена повноважними особами на момент підписання; спрямована на реальне настання правових наслідків. Тому, на думку відповідача, правові підстави, покладені позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не заслуговують на увагу суду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2012р. продовжено строк розгляду спору по справі № 5017/2131/2012 на 15 днів до 03 жовтня 2012 р.
В засіданнях суду оголошено перерву з 26.09.2012р. до 03.10.2012 р., та з 03.10.2012р. 12:30 год. до 03.10.2012р. о 15:00 згідно правил ст. 77 ГПК України.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу ( ГПК ) України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема : письмовими і речовими доказами.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як випливає з матеріалів справи Позивач вважає, що колишній керівник АТ МВО «Оріон»Вишневський В.В. при підписанні спірної угоди діяв не в інтересах підприємства, з перевищенням своїх повноважень, тому вказану Угоду укладено в порушення вимог ст. 203 ЦК України і отже вона є недійсною та такою, що не створює юридичних наслідків.
Відповідач просить у позові відмовити з посиланням на приписи ст. 241 ЦК України, посилаючись на наступне схвалення вказаної Угоди Позивачем який сплатив за спожиту електроенергію по договору № 163.
Згідно ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Згідно п. 9.2 Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України N 02-5/111 від 12.03.99 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" ( із наступними змінами та доповненнями ), - 9.2. Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Таким чином, з приведеного випливає, що навіть якщо вказана Угода була підписана Вишневським В.В. як головою правління Оріон з перевищенням своїх повноважень, але у наступному ця Угода була схваленою ( оплата за спожиту енергію по договору № 163 ) у такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
В даному випадку ж на виконання зобов'язання за договором про постачання електричної енергії №163 від 23.12.1999 р. та угодою про порядок погашення заборгованості №51/10 від 23.04.2010 р. проведено часткову сплату за спожиту електричну енергію в розмірі 4 333,22 грн., що свідчить тільки про схвалення товариством останньої.
Відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Всі інші заперечення Позивача подані під час розгляду справи суд відхиляє оскільки вони суперечать як приведеним матеріалам справи так і ст. 241 ЦК України та вказаному роз'ясненню касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при відмові у позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32,33,43,44,49, 82-85 ГПК України, суд -
У задоволенні позову Акціонерного товариства "Машинобудівне виробниче об'єднання "ОРІОН" - відмовити повністю.
Повне рішення складено 08.10.2012 р.
Суддя Никифорчук М.І.