79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.10.12 Справа№ 5015/4030/12
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Кат», м. Львів,
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш», м. Дубляни,
про: Стягнення 1'000,00 грн.
Суддя М. М. Синчук При секретарі Н. В. Григорчук
За участю представників:
позивача:Мудрак І.К. -довіреність від 05.03.2012 р.
відповідача:Довгий О.Б. -довіреність б/н від 01.10.2012 р.
Представникам позивача та відповідача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Кат»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш»про стягнення 1'000,00 грн. Ухвалою від 27.09.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 05.10.2012 р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем безпідставно отримано кошти в сумі 1'000,00 грн. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою стягнути з відповідача безпідставно набуті ним кошти в сумі 1'000,00 грн.
В судове засідання 05.10.2012 р. представник позивача з'явився. Позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Вимоги ухвали суду від 27.09.2012 р. виконав.
В судове засідання 05.10.2012 р. представник відповідача з'явився, подав відзив на позовну заяву, позовні вимоги в сумі 1'000,00 грн. визнав повністю.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.
30.01.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш», в особі генерального директора Гладиш І.Д., який діє на підставі Статуту, надалі виконавець з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Кат», в особі менеджера з постачання Єремєєва Р.І., що діє на підставі Довіреності №02 від 13.03.2007 р., надалі замовник, з іншої сторони, уклали Договір №25-Т про надання транспортних послуг (надалі -Договір).
За умовами цього Договору, виконавець (відповідачу справі) зобов'язується доставити автомобільним транспортом в обумовлені строки ввірений йому вантаж в пункті призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоотримувачу), а замовник (позивач у справі) зобов'язується оплатити надані йому послуги.
На виконання умов Договору зі сторони виконавця протягом 2010-2011 р. було надано транспорті послуги на загальну суму 80'2000,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (надання транспортних послуг): Акт №38 ТР від 15.02.2010 р., Акт №165 ТР від 18.05.2010 р., Акт №169 ТРЕ від 22.05.2010 р., Акт №432 ТР від 20.09.2010 р., Акт №510 ТР від 19.10.2010 р., Акт №606 ТР від 12.11.2010 р., Акт №702 ТР від 27.12.2010 р., Акт №17 від 14.03.2011 р., Акт №525 ТР від 26.10.2011 р., Акт №119 від 11.04.2011 р., Акт №139 від 20.05.2011 р., Акт №212 від 20.06.2011 р., Акт №197 від 04.07.2011 р., Акт №ОУ-0277 від 07.09.2011 р., Акт №ОУ-0287 від 14.09.2011 р.
Відповідно до п. 3.1. Договору всі розрахунки за транспортні послуги між сторонами здійснюються у взаємопогодженому у заявці порядку та строки.
На виконання умов Договору позивачем сплачено за надані транспортні послуги 81'200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 20.01.2010 р. від 22.04.2010 р., від 23.04.2010 р., від 15.06.2012 р., від 22.06.2010 р., 13.08.2010 р., від 18.10.2010 р., від 22.10.2010 р., 29.10.2010 р., від 21.12.2010 р., від 05.01.2011 р., від 22.03.2011 р., 29.04.2011 р., від 01.06.2011 р., від 06.07.2011 р., від 22.07.2011 р., від 07.10.2011 р., від 14.10.2011 р.
В судовому засідання 05.10.2012 р. представник відповідача повідомив, що позовні вимоги в сумі 1'000,00 грн. визнав повністю, проте доказів оплати суду не надав.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначена норма кореспондується із ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 14 ст. 1212 ЦК України особа, яка особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Як встановлено судом, відповідач визнав позовні вимоги в сумі 1'000,00 грн.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 1'000,00 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Судові витрати в силу ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, судовий збір потрібно покласти на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш»(адреса: вул. Львівська, буд. 16, м. Дубляни, 80381; ідентифікаційний код 33169349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Кат»(адреса: вул. Конюшинна, 20, м. Львів, 79040, ідентифікаційний код 33361757) 1'000,00 грн. заборгованості, 1'609,50 грн. судового збору.
3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Синчук М.М.