01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"04" жовтня 2012 р. Справа № 21/060-12/11/10
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
суддів Грабець С.Ю.
Горбасенка П.В.
при секретарі Сай А.С.
розглянувши справу № № 21/060-12/11/10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сантос Капітал», м. Київ;
до 1) спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова
група»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Луцьк;
2) дочірнього підприємства «КВМ»в особі Київської обласної філії
дочірнього підприємства «КВМ», м. Бровари Київської області;
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
1) товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор»;
2) товариства з обмеженою відповідальністю «Континент Нафто Трейд»;
3) товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-Укр-Ресурс»;
4) товариство з обмеженою відповідальністю «Континіум-Укрнафто-
Ресурс»,
про стягнення 7 815 621,10 євро, 1 807 521,85 доларів США та 40 000 грн.
Представники сторін:
від позивача: Алексюк М.І., довіреність б/н від 05.04.2012р.;
від відповідача 1: Бугайов А.О., довіреність № 234 від 01.08.2013р.;
від відповідача 2: не з'явився;
від третіх осіб: не з'явились.
обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантос капітал»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова група»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -відповідач 1) та дочірнього підприємства «КВМ»в особі Київської обласної філії дочірнього підприємства «КВМ»(надалі -відповідач 2) про стягнення 7 815 621,10 євро, 1 807 521,85 дол. США та 40 000,00 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 29.11.2006 р. між акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум»та спільним українсько-англійським підприємством «Західна нафтова група»у формі товариства з обмеженою відповідальністю було укладено Генеральний кредитний договір №0041/06/22-KL.
Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договори поруки, зокрема: Договір поруки від 14.06.2010р. між ТОВ «Континіум-Укр-Ресурс»та ПАТ «Банк Форму», Договір поруки № 2/2 від 31.05.2010р. між ТОВ «Континіум-Укрнафто-Ресурс»та ПАТ «Банк Форму», Договір поруки № 03/11 від 25.06.2011р. між ТОВ «Золотий екватор»та ПАТ «Банк Форму», Договір поруки № 05/11 від 25.06.2011р. між ТОВ «Континент Нафто Трейд»та ПАТ «Банк Форму».
21.12.2011р. між ПАТ «Банк Форум»та ТОВ «Сантос капітал»укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 2, відповідно до якого до ТОВ «Сантос капітал»перейшли всі права та обов'язки кредитора (ПАТ «Банк Форум») за кредитним договором.
Проте, відповідачем 1 в порушення взятих на себе зобов'язань за Генеральним кредитним договором № 0041/06/22-KL від 29.11.2006р., кредитні кошти відповідно до порядку, зазначеного в графі 12 розділу І кредитного договору, та проценти за користування кредитними коштами не сплачено, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 7 815 621,10 євро та 1 807 521,85 дол. США.
Також, відповідачем 2 порушено умови Договору поруки від 10.01.2012р., укладеного між ТОВ «Сантос капітал»та ДП «КВМ»в особі Київської обласної філії ДП «КВМ», відповідно до якого відповідач 2, у випадку неналежного виконання відповідачем 1 умов кредитного договору, зобов'язаний відповідати перед кредитором солідарно своїми грошовими коштами в обсязі 40 000,00 грн.
Ухвалою суду від 13.08.2012р. справа № 21/060-12/11 була прийнята для подальшого провадження та розгляду в наступному складі суддів: Мальована Л.Я. - головуючий, судді Грабець С.Ю. та Горбасенко П.В.
Ухвалою від 05.09.2012р. суд відклав розгляд справи на 25.09.2012р., у зв'язку з неявкою відповідача 2, та необхідністю витребування у позивача додаткових документів для розгляду справи по суті.
Згідно з розпорядженням від 24.09.2012р. за № 195-АР та на підставі повторного автоматизованого розподілу справ, здійснена заміна у складі колегії суддів, яка розглядає справу № 2/060-12/11, а саме: головуючого у колегії -суддю Мальовану Л.Я. (суддю доповідача), яка перебуває у щорічній основній відпустці, замінено на суддю Привалова А.І.
Ухвалою від 25.9.2012р. справу № 21/060-12/11 прийнято до провадження в наступному складі суддів: Привалов А.І. -головуючий, судді Грабець С.Ю. та Горбасенко П.В., присвоїти їй номер 21/060-12/11/10 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.10.2012р.
Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві та уточненні позовних вимог.
Також, позивач частково надав витребувані судом докази та звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надати додатковий час для підготовки письмових пояснень щодо обставин, наведених у запереченнях відповідача та третіх осіб.
Колегія суддів, розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, відмовила у його задоволенні, оскільки воно не відповідає приписам ст. 77 ГПК України.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав наведених у раніше поданому відзиві.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки господарський суд не повідомили.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, треті особи неодноразово звертались з клопотаннями про розгляд справи за відсутності їх представників.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників третіх осіб суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від третіх осіб не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників третіх осіб, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши зібрані докази та подані сторонами документи і матеріали, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
29 листопада 2006 року між акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк Форум», та спільним українсько-англійського підприємством «Західна нафтова група» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (за договором -позичальник) було укладено Генеральний кредитний договір № 0041/06/22-КL, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти у формі мультивалютної відновлювальної кредитної лінії в розмірі, що не перевищує максимальний ліміт кредитування, зазначений в графі 1 розділу І цього договору, в порядку та на умовах, які встановлені цим договором та Додатковими договорами, а позичальник зобов'язується прийняти та належним чином використати і повернути банку отримані в межах максимального ліміту кредитування кредитні кошти (транші), а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов'язання, згідно умов цього договору та Додаткових договорів. При цьому, розмір кредитних коштів (траншів), що надаються позичальнику в межах максимального ліміту кредитування, порядок та умови надання кредитних коштів (траншів), строк користування ними та цільове використання кредитних коштів (траншів), а також плата (проценти) за користування кредитними коштами (траншами), та інші умови за згодою сторін, визначаються сторонами у відповідних додаткових договорах, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. догоовору).
Згідно з розділом І кредитного договору, максимальна сума кредитної заборгованості позичальника перед банком складає 12 000 000 доларів. Дата повернення максимального ліміту кредитування -27 листопада 2009 року.
На виконання умов кредитного договору, банком було перераховано позичальнику грошові кошти загальною сумою 2 000 000,00 доларів США, 70 549 847,44 грн. та 7 568 000 євро, що підтверджується копіями меморіальних ордерів, доданими до матеріалів справи.
Крім того, між банком та позичальником були укладені додаткові договори до Генерального кредитного договору № 0041/06/22-КL від 29.11.2006р. Так, Додатковим договором № 0041/06/22-KL-16 від 30 травня 2011 року сторони внесли зміни до пункту 1.1 кредитного договору, встановивши максимальний ліміт кредитування у розмірі 12 500 000,00 доларів США, а також визначили, що кредитні кошти надаються строком до 30 січня 2014 року.
Також, у вказаному додатковому договорі сторони підтвердили, що на дату його підписання заборгованість позичальника перед банком становить 1 736 146, 90 доларів США та 7 507 000,00 Євро.
Позичальником, в порушення умов договору, кредитні кошти відповідно до порядку, зазначеного в графі 12 розділу І кредитного Договору, та проценти за користування кредитними коштами не сплачено.
Згідно з підпунктом 1.8.1. кредитного договору, в редакції Додаткового договору № 0041/06/22-KL-16 від 30.05.2011р., сторонни домовились, що банк вправі (але не зобов'язаний) вимагати від позичальника повернення кредитних коштів (повністю чи частково - на вибір банку), сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати штрафних санкцій, що передбачені даним договором, у випадку, зокрема, невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-якого із зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не обмежуючись, прострочення повернення позичальником кредитних коштів, як передбачено підпунктом 3.3.2. договору).
Відповідно до підпункту 2.2.5. кредитного договору, банк має право уступати свої права, що виникли з цього договору чи у зв'язку з цим договором, - іншій (іншим) особам (особі) та повідомляти такій особі (особам) інформацію про позичальника і його діяльйість, та передавати документи, що стосуються позичальника і його діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 грудня 2011 року між публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сантос Капітал»(покупець) було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 2, відповідно до умов якого продавець погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги за кредитами та прийняти їх, а також сплатити ціну купівлі. Сторони мають намір розглядати операцію, передбачену цим договором, як купівлю-продаж.
Згідно п. 2.4 договору купівлі-продажу, відступлення продавцем прав вимоги за кредитами на користь покупця набуває чинності у дату відступлення (дату укладання цього договору) з моменту підписання продавцем та покупцем Свідоцтва про відступлення.
Розділом 1 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 2, визначено, що ціна купівлі означає 96 124 463,37 грн., що є еквівалентом загальної несплаченої суми заборгованості за основною сумою кредитних коштів та нарахованими процентами за кредитним договором на дату відступлення в розмірі 7 815 621,10 євро, 1 807 521,85 доларів США за Міжбанківським курсом обміну.
Пунктом 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу визначено, що у якості плати за продаж (відступлення) продавцем прав вимоги за кредитами відповідно до цього договору покупець сплачує продавцю ціну купівлі. Покупець сплачує ціну купівлі у національній валюті -гривні у дату відступлення вимоги.
Так, у відповідності до умов договору купівлі-продажу, 21.12.2011р. між позивачем та ПАТ «Банк Форум»було підписано Свідоцтво про відступлення.
Крім того, 21.12.2011р. позивач перерахував на рахунок ПАТ «Банк Форум»ціну купівлі -96 124 463,37 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ «Сантос Капітал»за період з 21.12.2011р. по 31.05.2012р., яка додана до матеріалів справи.
Втім, як стверджує позивача, в порушення умов кредитного договору та договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 2, відповідач 1 не виконує свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів.
Отже, з метою забезпечення виконання зобов'язань, 10 січня 2012 року між ТОВ «Сантос капітал»(кредитор) та дочірнім підприємством «КВМ», представленим уповноваженим відособленим підрозділом -Київською обласною філією дочірнього підприємства «КBM»(поручитель) було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання спільним українсько-англійського підприємством «Західна нафтова група»у формі товариства з обмеженою відповідальністю зобов'язань за Генеральним кредитним договором № 0041/06/22-КL від 29.11.2006р. (разом з усіма додатковими договоорами), який було укладено між ПАТ «Банк Форум»та боржником, права вимоги за яким були продані (відступлені) кредитору згідно з Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 2, укладеним 21 грудня 2011 року між ПАТ «Банк Форум»та Кредитором, за яким кредитор отримав права вимоги ПАТ «Банк Форум»у якості кредитодавця до боржника за Кредитним договором щодо виплати основної суми кредитних коштів та сплати нарахованих станом на дату відступлення (21.12.2011) процентів за Кредитним договором, а також будь-які інші права та засоби захисту прав, які були доступні ПАТ «Банк Форум»у якості кредитодавця стосовно виплати основної суми кредитних коштів та сплати нарахованих процентів. При цьому, розмір несплачених сум основного зобов'язання та нарахованих процентів за Кредитним договором становить 1 807 521,85 доларів США та 7 815 621,10 євро.
Пунктом 2.1. договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язується у випадку невиконання та/або неналежного виконання боржником зобов'язань перед кредитором щодо погашення будь-якої заборгованості згідно Кредитного договору відповідати перед Кредитом своїми грошовими коштами в обсязі 40 000,00 грн.
Як зазначає позивач, 02.04.2012 року ТОВ «Сантос Капітал»на адресу поручителя було направлено письмову вимогу про виконання спільним українсько-англійського підприємством «Західна нафтова група»у формі товариства з обмеженою відповідальністю зобов'язань за Генеральним кредитним договором № 0041/06/22-КL від 29.11.2006р., проте заборгованість не була погашена.
У відповідності до поданого відповідачем 1 відзиву на позов, останній зазначає, що до моменту подання позову позивач не надав позичальнику доказів переходу до нього прав за Кредитним договором, зокрема, не надав договору, що свідчить про відступлення права вимоги, обсяг прав, що передавалися, та про умови їх передачі. А тому, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
До того ж, на думку відповідача 1, оскільки після заміни сторони кредитного договору отримувачем іноземної валюти не є уповноважений банк, така операція потребує отримання відповідної ліцензії НБУ, отже для підтвердження права на отримання коштів у валюті позивач мав надати копію відповідної ліцензії, що останнім здійснено не було, у зв'язку з чим на момент подання позову до суду права позивача не були порушені позичальником, а тому в задоволенні позовних вимог ТОВ «Сантос Капітал»має бути відмовлено за безпідставністю.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, беручи до уваги подані сторонами докази та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, відступлення права вимоги визначено як одна з підстав заміни кредитора у зобов'язанні, яка полягає у переданні кредитором своїх прав іншій особі за правочином.
Згідно ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
У відповідності до ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 статті 517 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача 1 вимогу про сплату заборгованості за Генеральним кредитним договором № 0041/06/22-КL від 29.11.2006р., мотивуючи її тим, що 21.12.2011р. між первісним кредитором -ПАТ «Банк Форум»та кредитором -ТОВ «Сантос Капітал»було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 2, відповідно до якого до позивача перейшли всі права та обов'язки кредитора за Генеральним кредитним договором № 0041/06/22-КL від 29.11.2006р.
Однак, до листа, надісланого Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантос капітал»на адресу боржника, не було надано доказів переходу до нового кредитора (позивача) прав у зобов'язанні, а саме: не надано Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 2 від 21 грудня 2011 року та Свідоцтва про відступлення від 21.12.2011р.
Факт ненадання відповідачу вищевказаних доказів підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист, з якого вбачається, що на адресу боржника була надіслана лише вимога про сплату заборгованості від 14.03.2012р. та копія довіреності представника, який підписав дану вимогу.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що на момент подачі позову, право позивача відповідачем 1 не було порушено, оскільки останній був позбавлений можливості пересвідчитись в переході права вимоги від первісного кредитора до нового.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Також слід зазначити, що за своєю правовою природою договір укладений банком та позичальником є кредитним договором.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до генерального кредитного договору, відповідач 1 отримав кредит у доларах США та євро.
Згідно п. 2.3 кредитного договору, повернення кредитних коштів має здійснюватись у валюті кредитування.
Крім того, у відповідності з п. 2.4 кредитного договору, сплата процентів за користування кредитними коштами також має здійснюватись у валюті кредитування.
Згідно із пп. 1.5.3.6. генерального кредитного договору в редакції Додаткового договору № 0041/06/22-KL-16 від 30 травня 2011 року, повернення отриманих позичальником кредитних коштів за весь строк здійснюється в доларах США та Євро.
Таким чином, як вбачається з позову, позивач просить стягнути заборгованість за кредитом у доларах США та Євро.
Здійснення валютних операцій в Україні є обмеженим та має відбуватись із додержанням вимог валютного законодавства. Отже, правовідносини, що виникають з валютних кредитів, мають складний характер і регулюються як цивільним законодавством, так і валютним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
У відповідності із ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року № 15-93, зі змінами та доповненнями (надалі - Декрет), валютними операціями є, зокрема, операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності.
Відповідно до абз. 4 п. 1 ст. 1 Декрету, до валютних цінностей відноситься, зокрема, іноземна валюта (тобто, іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України).
У відповідності до п. 3.3 ст. З Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь- яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.
Згідно із пунктами 1, 2, 4 ст. 5 Декрету, здійснювати валютні операції мають право лише ті суб'єкти, які отримали відповідну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (п. 2 ст. 5 Декрету).
Відповідно до підпунктів «в»та «г»п. 4 ст. 5 Декрету, індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Відповідно до абз. 3 п. 1.4 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - це використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються.
Згідно з п. 1.5 зазначеного Положення, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється:
- якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями);
- якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є іноземний інвестор (ця норма стосується лише операцій, що здійснюються через інвестиційний рахунок іноземного інвестора в уповноваженому банку з метою проведення іноземних інвестицій в Україну і повернення іноземних інвестицій, доходів, прибутків та інших коштів, одержаних іноземним інвестором від здійснення іноземних інвестицій в Україну, у тому числі від спільної інвестиційної діяльності без створення юридичної особи);
- у випадках, передбачених законами України.
У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.
Відповідно до п. 1.1 Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого Постановою НБУ від 15.08.2011р. № 281, генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій (генеральна ліцензія) - це документ Національного банку, що надається банкам та дозволяє здійснювати валютні операції, які не потребують індивідуальної ліцензії. Банк не має права передавати генеральну ліцензію третім особам (п. 1.6 зазначеного Положення).
Оскільки після заміни сторони кредитного договору, отримувачем іноземної валюти не є уповноважений банк, така операція потребує отримання відповідної ліцензії НБУ.
Отже, для підтвердження права на отримання коштів у валюті позивач мав надати копію відповідної ліцензії. Проте, такий документ позивачем наданий не був.
Крім стягнення суми заборгованості з відповідача 1, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості солідарно з поручителя -дочірнього підприємства «КВМ», представленого уповноваженим відособленим підрозділом -Київською обласною філією дочірнього підприємства «КВМ»обмеженої 40 000, 00 грн.
Вказана вимога обґрунтована тим, що п. 2.1. Договору поруки від 10 січня 2012 року, укладеного між ТОВ «Сантос капітал»(кредитор) та дочірнім підприємством «КВМ», представленим уповноваженим відособленим підрозділом -Київською обласною філією дочірнього підприємства «КBM»(поручитель), поручитель зобов'язується у випадку невиконання та/або неналежного виконання боржником зобов'язань перед кредитором щодо погашення будь-якої заборгованості згідно кредитного договору відповідати перед кредитом своїми грошовими коштами в обсязі 40 000,00 грн.
Так, у відповідності до приписів статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Тобто, обов'язок поручителя відповідати перед кредитором виникає з моменту настання строку щодо виконання основного зобов'язання, забезпеченого порукою.
Таким чином, відмова в задоволенні стягнення заборгованості зі спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова група»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, як основного боржника, є підставою для відмови в задоволенні стягнення заборгованості з дочірнього підприємства «КВМ», представленого уповноваженим відособленим підрозділом - Київською обласною філією дочірнього підприємства «КВМ», як поручителя, в межах встановленої договором поруки грошової відповідальності в розмірі 40 000,00 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Сантос Капітал" про стягнення зі спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова група»у формі товариства з обмеженою відповідальністю та дочірнього підприємства «КВМ», представленого уповноваженим відособленим підрозділом -Київською обласною філією дочірнього підприємства «КВМ»заборгованості в розмірі стягнення 7 815 621,10 євро, 1 807 521,85 доларів США та 40 000 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим в позові слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складення та підписання рішення в повному обсязі -09.10.2012 р.
Головуючий суддя А.І. Привалов
Суддя С.Ю. Грабець
Суддя П.В. Горбасенко