ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/451 01.10.12
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом державного підприємства "Молдтранселектро"
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Катко"
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс"
про визнання договору поруки від 05.06.2007 року недійсним
За участю представників сторін:
від позивача: Лупан О.А. - представник за довіреністю № 46-08/23 від 14.03.2012 року;
Мораренку А. -директор, витяг № 8378 від 13.04.2012 року;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився.
встановив:
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги державного підприємства "Молдтранселектро" до товариства з обмеженою відповідальністю "Катко" та товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" про визнання недійсним договору поруки від 05.06.2007 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.06.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»(далі -відповідач-1, кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Катко»(далі -відповідач-2, поручитель за договором) укладено договір поруки.
Відповідно до п 1.1 договору, поручитель поручився перед кредитором за виконання зобов'язань державного підприємства «Молдтранселектро»(далі -позивач, поручитель за договором), за укладеними договорами уступки права вимоги № 06-20 від 30.05.2000 року та № 07-20 від 30.05.2000 року, на суму 20 287 682,29 дол. США.
За твердженням позивача, договір поруки укладено з порушенням чинного законодавства та без наміру здійснення правових наслідків, які повинні були б наступити в результаті реалізації даного договору по відношенню до учасників договірних відносин.
Таким чином позивач звернувся до суду з вимогою про визнання фіктивним договору поруки б/н від 05.06.2007 року, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»та товариством з обмеженою відповідальністю «Катко».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2008 року порушено провадження у справі № 37/451, розгляд справи призначено на 01.12.2008 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2008 року розгляд справи відкладено на 15.12.2008 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача-1 в судове засідання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2008 року розгляд справи відкладено на 20.01.2009 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача-1 в судове засідання та необхідністю викликати директора товариства з обмеженою відповідальністю "Катко" ОСОБА_3 для дачі суду пояснень щодо того, чи підписувався ним договір поруки № б/н від 05.06.2007 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2009 року розгляд справи відкладено на 10.02.2009 року, а також вдруге викликано в судове засідання директора товариства з обмеженою відповідальністю "Катко" ОСОБА_3 для дачі суду пояснень щодо того, чи підписувався ним договір поруки № б/н від 05.06.2007 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.01.2009 року у справі № 37/451 Заступник Голови господарського суду м. Києва Шевченко Е.О. продовжив строк вирішення спору на один місяць.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2009 року провадження у справі № 37/451 зупинено та призначено судову почеркознавчу експертизу, яку доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва № 01-1/857 від 20.05.2009 року, у зв'язку з призначенням Кондратової І.Д. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, передано справу № 37/451 на розгляд судді Мудрому С.М.
22.07.2009 року до загального відділу канцелярії господарського суду м. Києва надійшли матеріали справи № 37/451 з повідомленням експертної установи № 1698 від 08.07.2009 року про неможливість дати висновок за матеріалами справи № 37/451.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2009 року справу № 37/451 прийнято до провадження суддею Мудрим С.М., провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 13.10.2009 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2009 року розгляд справи відкладено до 30.11.2009 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача-1 в судове засідання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2009 року розгляд справи відкладено до 25.01.2010 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача-1 в судове засідання, а також необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.01.2010 року провадження у справі № 37/451 зупинено до вирішення, Вищим адміністративним судом України, пов'язаної з нею справи № 2-а-532/08 за позовом Васильківської ОДПІ до ТОВ "Катко", ОСОБА_6 про скасування державної реєстрації ТОВ "Катко", визнання недійсним установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ТОВ "Катко" з моменту його складання.
09.04.2012 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва надійшло клопотання № 46-08 від 09.04.2010 року про поновлення провадження у справі № 37/451.
З листа № БП-4204 від 15.06.2011 року Вищого адміністративного суду України вбачається, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2010 року касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 року скасовано, а справу № 2а-532/2008 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до листа Васильківського міськрайонного суду Київської області № 2а-532/08 від 10.05.2012 року вбачається, що згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.02.2012 року справа передана на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
26.06.2012 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва від Київського окружного адміністративного суду надійшов лист у відповідь на запит № 06-37.1/2308 від 21.05.2012 року, з якого вбачається, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2010 року провадження по справі № 2-а-532/08 за позовом Васильківської ОДПІ до ТОВ "Катко", ОСОБА_6 про скасування державної реєстрації ТОВ "Катко" про визнання недійсним установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ТОВ "Катко" з моменту його складання , закрито.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.09.2012 року поновлено провадження у справі № 37/451 та призначено розгляд справи на 01.10.2012 року.
В судове засідання 01.10.2012 року з'явились представники позивача та надали пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги з урахуванням доповнень до позовної заяви, та просили суд визнати недійсним договір поруки б/н від 05.06.2007 року, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»та товариством з обмеженою відповідальністю «Катко», а також стягнути з відповідачів 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 104,00 грн. держаного мита.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки повноважних представників відповідачів суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належний чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
05.06.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»(кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Катко»(поручитель за договором) укладено договір поруки.
Відповідно до п 1.1 договору, поручитель поручився перед кредитором за виконання зобов'язань державного підприємства «Молдтранселектро»(боржник за договором), за укладеними договорами уступки права вимоги № 06-20 від 30.05.2000 року та № 07-20 від 30.05.2000 року, на суму 20 287 682,29 дол. США.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що договір поруки від 05.06.2007 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»та товариством з обмеженою відповідальністю «Катко»з порушенням норм чинного законодавства та без наміру здійснення правових наслідків, оскільки:
- на момент укладення договору поручитель знав про існування заборгованості боржника, яка існувала станом на 17.07.2000 року, таким чином поручитель знав і розумів, що боржник на момент підписання даного договору не виконав взяті на себе зобов'язання;
- у договорі поруки не передбачено терміну виконання зобов'язань;
- державне підприємство «Молдтранселектро» (боржник) не було повідомлено про факт укладення договору поруки;
- договір поруки суперечить нормам закону «Про міжнародне приватне право»;
- товариство з обмеженою відповідальністю «Катко»зареєстроване 13.04.2007 року із статутним капіталом у розмірі 43 000,00 грн.;
- по відношенню до товариства з обмеженою відповідальністю «Катко»порушено кримінальну справу № 05-13200 за ч. 1 ст. 358, і ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.
Твердження позивача визнаються судом непідтвердженими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч.1 статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Тобто, фіктивний правочин характеризується такими рисами:
- сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний;
- при вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети.
Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений.
Позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно частини першої ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки є фіктивним і визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Фіктивний правочин вчиняється сторонами лише для виду без подальшого його виконання, при цьому сторони мають інші цілі, ніж ті, що ним передбачені.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ суди мають врахувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо хоча б одна сторона намагалася досягнути правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним (недійсним).
При зверненні до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, на позивача покладається обов'язок довести відсутність наміру в учасників правочину щодо створення юридичних наслідків.
Проте, судом встановлено, що позивачем, всупереч приписів ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України не доведено підстав, з якими законодавець пов'язує визнання недійсним (фіктивним) правочину.
Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували правомірність заявлених позовних вимог щодо визнання недійсним договору поруки б/н від 05.06.2007 року, як фіктивний, тобто такий, що не має на мені встановлення правових наслідків, з підстав зазначених в позовній заяві.
Окрім того, відсутність згоди позичальника на укладення договору поруки та неповідомлення його про вчинення такого договору між кредитором і поручителем, порушення кримінальної справи по факту вчинення злочину, не можуть самі по собі свідчити про фіктивність договору поруки.
Отже позивачем не доведено підстав, з якими законодавець пов'язує визнання недійсним (фіктивним) правочину.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України (чинного на дату звернення позивача з позовом до суду), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України (чинного на дату звернення позивача з позовом до суду), покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 08.10.2012 року
Суддя С.М.Мудрий