79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.08.12 Справа№ 5015/2749/12
За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Стрий, Львівська область
до відповідача: Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство», м. Дрогобич, Львівська область
про стягнення заборгованості в сумі 48 430,00 грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Кміть М.Б.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2-представник за довіреністю № б/н від 26.06.2012р.; ОСОБА_1. (серія паспорту: НОМЕР_1 виданий Стрийським МВ УМВС України у Львівській області 06.06.2000р.)
Від відповідача: не з'явився.
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство»про стягнення заборгованості в сумі 48 430,00 грн.
Ухвалою суду від 06.07.2012 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 24.07.2012 р.
В судовому засідання 24.07.2012р. представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представники не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.
З підстав зазначених в ухвалі суду від 24.07.2012р. розгляд справи відкладено на 02.08.2012р, а 02.08.2012р. на 21.08.2012р.
В судове засідання 21.08.2012р. позивач явку повноваженого представника забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача 46 000,00 грн. -основного боргу, 404,,00 грн. -три проценти річних, 2 026,00 грн. -пені та 1 609,50 грн. -судового збору.
В судове засідання 21.08.2012р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив, хоч належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, вимог ухвали суду від 06.07.2012р., не виконав, відзиву на позов не надав.
Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України -за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 21.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.
04.01.2010р. між Фізичною особою -підприємця ОСОБА_1 (продавець) та Державним підприємством «Дрогобицьке лісове господарство»,» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 3 (далі за текстом - договір).
Згідно п.1.1. даного договору випливає, що продавець (позивач) взяв на себе зобов'язання по забезпеченню покупця (відповідача) професійним бензоінструментом, надалі «товар»згідно заявок покупця.
02.07.2012р. позивач передав товар відповідачу згідно видаткової накладної № РН-00062 від 02 липня 2010р. на загальну суму 134 008,80 грн. на основі доручення № 317 від 02.07.2010р. виданого ОСОБА_3 на отримання від ФО-П ОСОБА_1 цінностей згідно переліку, які належить отримати.
Відповідно п.4.1. договору оплата здійснюється у формі банківського перерахунку покупцем коштів на розрахунковий рахунок продавця у виді попередньої оплати. Даний договір набирає чинності з дня підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2012р.(п.7.1.)
На виконання умов договору купівлі-продажу № 3 від 04.01.2010 р. позивач (продавець) передав відповідачу (покупцю) товар, що підтверджується видатковою-накладною № РН-00062 від 02.07.2012р. (в матеріалах справи), а відповідач отримав даний товар, що в підтверджується підписом у даній накладній.
Проте відповідачем було оплачено за товар частково, про що свідчить банківська виписка від 25.06.2012р. на суму 80 008,80 грн.
Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати придбаного товару за договором не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 46 000, 00 грн.
З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач 02.03.2012р. надіслав відповідачу претензію № 17 від 02.03.2012р, в якій просить перерахувати суму залишеного боргу -46 000,00 грн. станом на 02.07.2012р., однак, була залишена без розгляду відповідачем.
Доказів погашення заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем до суду не надано.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 3 від 04.03.2010р., що зокрема, вбачається з видаткової накладної № РН-00062 від 02.07.2010р., підписаної сторонами, без жодних застережень.
Доказів здійснення відповідачем повної оплати вартості поставленого йому товару на момент розгляду спору суду не подано, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 46 000,00 грн. основного боргу, оскільки такі обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.
Згідно із ст.625 ЦК України -боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на встановлений факт наявності основного боргу, судом задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 404,00 грн. 3% річних від простроченої суми (розрахунок в матеріалах справи).
Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язння вчиняється у письмовій формі.
Крім того, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Умовами договору купівлі-продажу № 3 від 04.01.2010р. сторони не передбачили стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, а тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 2 026,00 грн. слід відмовити.
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 231, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 610-612, 625, 626, 629, 655, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство»(82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Стрийська, будинок 29; ідентифікаційний код 00992390) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_2) 46 000,00 грн. -основного боргу; 404,00 грн. - 3% річних та 1542,17 -судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 23.08.2012 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України і може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.
Суддя Коссак С.М.