79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.10.12 Справа№ 5015/2972/12
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс», м. Городок
про: стягнення 144 417,80 грн.
Суддя О.Долінська При секретарі М. Мариняк
За участю представників:
позивача:Максимченко І.В. -дов. №21-12/11-21 від 21.12.2011 р.
відповідача:не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс»про стягнення 144 417,80 грн. Ухвалою від 20.07.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.08.2012 р.
Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
Ухвалою від 12.09.2012 р. за клопотання представника позивача, строк розгляду справи продовжено з 20.09.2012 р. на 15 днів.
19.09.2012 р. представник позивача подав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 38 744,27 грн. і просить стягнути з відповідача 105 673,53 грн. заборгованості та 2 888,36 грн. судових витрат.
28.09.2012 р. представником відповідача подано заяву, якою просить розстрочити виконання рішення по даній справі на строк до 31 березня 2013 р., підтвердив у даній заяві суму непогашеної заборгованості перед позивачем в розмірі 79 727,11 грн. станом на 25.09.2012 р.
В судове засідання 01.10.2012 р. представник позивача з'явився, подав узальнююче клопотання по часткове припинення провадження у справ, а саме припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 64 690,69 грн., та просить стягнути з відповідача 79 727,11 грн. Крім того, подано письмове заперечення на клопотання відповідача про застосування судом при прийнятті рішення розстрочки/відстрочки його виконання.
В судове засідання 01.10.2012 р. представник відповідача не з'явився, причин не прибуття в судове засідання не повідомив.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Проте, будучи повідомленим належним чином про дати, час та місце проведення судових засідань (як зазначено вище, відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, ухвали вручені належним чином), Відповідач своїм правом на захист чи заперечення позову не скористався.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив.
15.10.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу №L3096-10/08, відповідно п. 1.1 якого позивач на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язувався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до Договору), а відповідач зобов'язувався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
На виконання умов вказаного Договору, позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння відповідачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 28.11.2008р.
01.11.2010 р. між сторонами укладено Угоду про внесення змін до договору оренди (фінансового лізингу) від 15.10.2008р. №L3096-10/08, відповідно до п. 2 якої позивач та відповідач погодили внести зміни до Договору, погодивши його та додатки 1, 2 та 4 до нього у новій редакції, таким чином провівши реструктуризацію заборгованості, яка виникла у відповідача перед позивачем на момент підписання вказаної угоди.
Вказана угода набрала чинності з дня її підписання. З моменту підписання цієї Угоди та Договору в новій редакції попередня редакція договору втратила чинність.
На виконання умов Угоди від 01.11.2010 р. про внесення змін до договору оренди (фінансового лізингу) від від 15.10.2008р. №L3096-10/08, 02.11.2010р. між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди (фінансового лізингу) №L3096-10/08 та підписані додатки 1, 2 та 4 до нього.
Відповідно до умов п. п. 1.1.,4.1 Договору у новій редакції, відповідач зобов'язався за цим Договором сплачувати відсотки за фінансування придбання Предмета лізингу та поточні лізингові платежі.
Умовами п. 4.2 Договору від 02.11.2010р. передбачено, що відповідач сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу у період з моменту підписання цього договору до повної виплати відповідачем заборгованості позивачу, визначеної за правилами цього Договору за ставкою LIBOR 3М плюс 11% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п. 3.1 цього Договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за Курсом продажу (Розділ 1 "Визначення"Загальних умов Додатку 4 до цього Договору), крім того ПДВ.
Відповідач протягом строку лізингу щомісяця сплачує позивачу авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості Предмета лізингу та комісії Лізингодавця (п.4.3 Договору від 02.11.2010р.).
Пунктом 4.4 Договору у новій редакції передбачено, що розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п. 4.2 цього Договору, від заборгованості відповідача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно графіку (Додаток 1 до Договору).
Згідно із п.4.6 Договору від 02.11.2010р. у новій редакції, оплата всіх платежів здійснюється в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати лізингових платежів, ТзОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з ТзОВ "Танк Транс"заборгованості на загальну суму 144 417,80 грн., яка утворилася за період з лютого 2012р. по липень 2012р.
Однак, після звернення позивача до господарського суду Львівської області, відповідач частково здійснив погашення заборгованості у розмірі 64 690,69 грн., відтак позивач у судовому засіданні просив стягнути з відповідача 79 727,11 грн. основного боргу, а в решті позовних вимог просив провадження припинити.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази у справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Згідно із частиною 1 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до вимог ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до вимог ст. 16 вказаного Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Додатком 1 до договору від 02.11.2010р. сторонами було погоджено графік лізингових платежів.
Відповідно до акту приймання-передачі від 05.01.2009р. позивач передав, а відповідач отримав предмет лізингу.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали справи та клопотання відповідача про розстрочення сплати боргу до 31 березня 2013 року та враховуючи заперечення (вх. №21846/12 від 01.10.2012р.) представника позивача про відмову у задоволенні клопотання про застосування судом при прийнятті рішення розстрочення/відстрочення його виконання, суд прийшов до висновку, що відповідачем поданими доказами не доведено, що у процесі виконання рішення ймовірності виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливимо, а відтак суд вважає, що його слід відхилити.
Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 509, 525, 530, 610, 626, 629 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 292 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82, 84 ГПК України суд, -
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (адреса: 81500, Львівська область, м. Городок, вул. Івасюка, 2г, ідентифікаційний код 32115067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (адреса: 04073, м. Київ, пр. Московський, 9, корп.. 5, ідентифікаційний код 34480657) 79 727,11 грн. основного боргу та 2 888,36 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог провадження припинити.
4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Долінська О.З.