ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-22/11273-2012 05.10.12
За позовом Національного інституту раку
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмед»
про стягнення пені
Суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Коваленко О.О. (довіреність № 1000КН від 04.10.2012р.);
Сергєєва В.С. (довіреність № 1001КН від 04.10.2012р.);
від відповідача: Стасько Ю.В. (довіреність б/н від 10.09.12).;
05.10.2012р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Національний інститут раку (надалі позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмед»(надалі ТОВ «Укрмед», відповідач) суми нарахованої пені за договором № 349 від 20.12.2011р. про закупівлю товарів за державні кошти в розмірі 449 754, 10 грн..
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором про закупівлю товарів за державні кошти № 349 від 20.12.2011р. прострочено поставку медичного устаткування, що є підставою для стягнення з відповідача нарахованої суми штрафних санкцій.
Відповідач надав відзив на позов, у якому просив зменшити розмір штрафних санкцій враховуючи ступінь вини відповідача та вплив дій позивача на збільшення розміру штрафних санкцій.
З посиланням на ст. 614 ЦК України згідно якої, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання, відповідач зазначав, що здійснив все для повного та швидкого виконання умов договору, а якщо б позивач вчасно виконав свої обов'язки по оплаті товару, то прострочення відповідача могло і не відбутися, або бути мінімальним.
Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -
20 грудня 2011р. між Національним інститутом раку, як замовником та ТОВ «Укрмед», як постачальником, укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 349, за яким постачальник (відповідач у справі) зобовязувався у 2011 році поставити замовникові устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне (лінійний прискорювач), код ДК 33.10.1 зазначене в специфікації (додаток № 1 до договору) і є його невід'ємною частиною, а замовник (позивач у справі) прийняти і платити такі товари (п. 1.1 договору).
Строк поставки товарів на умовах договору визначений у п. 5.1 за яким, товар повинен бути поставлений замовнику до 31.12.2011р. в повній комплектації згідно специфікації (додаток № 1 до договору).
Виконання договірних зобов'язань з боку відповідача по поставці медичного устаткування підтверджено видатковою накладною від 09.02.2012р. № ТО-016, яка у належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи та підтверджує порушення з боку відповідача погодженого договором строку поставки товару.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням положень п. 5.1 договору від 20.12.2011р. № 349 виконання зобовязання щодо поставки устаткування на умовах договору мало бути забезпечене відповідачем по строку -до 31.12.2011р., а відтак видатковою накладною від 09.02.2012р. підтверджено допущення прострочення по строку поставки товару 40 днів.
Виконання зазначеного зобовязання не ставиться в залежність від вчинення чи невчинення відповідних дій з боку замовника по оплаті товару, і зокрема обумовлено для ТОВ «Укрмед»(постачальника) певним строком та способом, - є зобов'язанням яке виконане відповідачем з порушенням встановлених домовленостей у договорі по строку.
При цьому суд відхиляє заперечення відповідача викладені у відзиві на позов з приводу вчинення перепон щодо поставки товару позивачем шляхом неперерахування коштів в оплату товару, оскільки зазначені обставини не є такими, що звільняють відповідача від виконання своїх зобов'язань у строк встановлений договором.
Факту прострочення виконання зобовязання з вини кредитора, яким є Національний інститут раку, як замовник товару за договором № 349 від 20.12.2011р., відповідачем не доведено, а посилання відповідача з цього приводу суд не приймає, оскільки умови оплати товару передбачені у розділі 4 договору, та при погодженому строку розрахунків мали бути здійснені замовником у термін до 31.12.2011р..
Сплата за товар підтверджена платіжним дорученням № 1786 від 29.12.2011р., тобто без порушення встановленого договором строку з боку позивача.
Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Таким чином, посилання відповідача на те, що ним несвоєчасно отримані кошти від позивача в оплату устаткування погодженого до поставки за договором від 20.12.2011р., не є підставою вважати таким, що не настав, або таким, настання якого залежить від надходження коштів, строк виконання зобов'язань по поставці товару, оскільки строк поставки чітко визначений відповідною датою у договорі та є таким, що вже настав станом на 31.12.2011р. (поставка мала бути здійснена до вказаної дати).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Згідно п. 7.2 договору у разі несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки товару, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.
Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 ст. 231 ГК України.
Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п. 7.2 договору про закупівлю товарів за державні кошти № 349 від 20.12.2011р., яка не суперечить висновкам законодавства.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону вміщені у постанові Верховного суду України від 22 листопада 2010 року (справа № 3-24гс10), яка роздрукована судом та залучена до матеріалів справи, а в силу положень ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Сума штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача в межах поданого позову, становить 449 754, 10 грн., згідно розрахунку здійсненого за період прострочення поставки на 40 днів по розміру подвійної облікової ставки встановленої Постановою НБУ від 21.03.2012р. № 102 (7,5%) у відношенні суми непоставленого товару.
Факт прострочення поставки товарів за договором № 349 від 20.12.2011р. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований, доказів здійснення поставки у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв'язку з чим заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Як те зазначено у п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р., зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно»та «надмірно»є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
В даному випадку суд враховує, що сума пені за прострочення поставки устаткування на умовах договору № 349 від 20.12.2011р. в розмірі 449 754, 10 грн. не є «значно»чи «надмірно»великою, виходячи із загальної вартості устаткування за яке сплачені грошові кошти по договору та часу прострочення допущеного відповідачем, а матеріали справи не свідчать про намір кредитора (Національного інституту раку) збагатитися за рахунок боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Доводи відповідача судом відхилені з наведених вище підстав, у зв'язку з чим з огляду на ст. 33 ГПК України в силу положень якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд визнає обґрунтованими заявлені позивачем вимоги про стягнення нарахованої пені, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за допущене прострочення виконання зобов'язання по договору поставки.
Згідно положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 995, 08 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмед»(юрид. адреса: 02125, м. Київ, проспект Алішера Навої, 76, ідент. код 32663062) на користь Національного інституту раку (03022, м. Київ, вул. Ломоносова 33/43, ідент. код 020011976) 449 754, 10 грн. (чотириста сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят чотири гривні 10 копійок) пені за прострочення поставки товару за договором № 349 від 20.12.2011р., 8 995, 08 грн. (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень 08 копійок) витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
дата підписання рішення 09.10.2012
Суддя Р.І. Самсін