79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.09.12 Справа№ 5015/3156/12
За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Київ
до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Львів
про: стягнення 13 500,00 грн.
Суддя Король М.Р.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1-підприємець
від відповідача: ОСОБА_3- представник (довіреність від 20.08.12р.)
В судовому засіданні 28.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (м. .Київ) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (м.Львів) про стягнення 13 500,00 грн., з яких: 11 500,00 грн. -основний борг, 2000 грн. -збитки.
Ухвалою суду від 31.07.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 21.08.2012 р.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 21.08.2012 р..
25.09.2012 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 28.09.2012р.
Позивач явку повноважного представника в судові засідання забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві, просив позов задоволити.
25.09.12 р. від позивча поступило письмове пояснення (вх.№21334/12), в якому зазначено, що відповідач в односторонньому порядку змінив умови договору-доручення № 98/10/П від 28.04.2010р., змінивши умови та порядок оплати наданих послуг, а саме провівши взаємозалік бою на суму фрахту.
28.09.12 р. від представника позивача поступило доповнення до пояснення (вх. № 21770/12), в якому зазначено, що пиво перевозилось не в ящиках, а в маленьких кортонних піддончиках висотою до 7 (семи) сантиметрів, вкритих плівкою.
Відповідач явку повноважного представника в судові засідання забезпечив. 28.08.2012 р. від представника відповідача поступ відзив (вх.№18924/12) на позовну заяву, в якому вказується, що ФОП ОСОБА_1 були надані транспортні послуги згідно договору № 98/10/11 від 28.04.2010 р. та договору-заявки №558 від 23.04.2012р. на суму 11500,00 грн., проте під час транспортування товару за маршрутом Санкт-Петербург- п.п. Бачівськ- м.Київ перевізником (ФОП ОСОБА_1) було пошкоджено товар на загальну суму 11879,58 грн., що підтверджується відповідним актом від 28.04.12р., який є невід'ємною частиною міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 0355401.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) було укладено договір-доручення № 98/10/П від 28.04.2010 р. про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні (надалі-договір).
Згідно п.10.2. даного договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2012 року.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що відповідач доручає позивачу за винагороду здійснювати пошук і підбір перевізників (або їхніх довірених осіб) з метою забезпечення експортно-імпортними вантажами транспортних засобів відповідача (або його довірених осіб) для міжнародних перевезень.
Відповідно до п.1.2 договору позивач, діючи за доручення відповідача, в межах даного договору надає послуги по пошуку і підбору перевізників та/або їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим, або своїм вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних конвенцій і угод в області міжнародних перевезень.
На підставі даного договору між позивачем та відповідачем було укладено договір-заявку №558 від 23.04.12р, відповідно до умов якої ставка фрахту складає 11 500,00 грн.
Факт надання послуг та їх вартість зафіксована рахунком-фактурою № 27 від 28.04.2012р., актом виконаних робіт №27 від 28.04.2012р. та товарно-транспортною накладною -CMR № 0355401, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до умов договору-заявки, оплата наданих послуг здійснюється протягом 14 банківськиїх днів після отримання оригіналів CMR, акта виконаних робіт, рахунку, договору та податкового свідоцтва. Вказані документи були надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням 04.05.2012р., відповідачем вони отримані 10.05.2012р., доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення, але не були повернуті позивачу.
Відповідачем акт №27 прийняття виконаних робіт від 28.04.2012 р. не підписано з мотивів пошкодження вантажу при перевезенні, в підтвердження чого долучено акт від 28.04.2012 р. №03055401.
30.05.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензією №14, вимагаючи погашення існуючої заборгованості.
У відповіді на претензію від 27.06.2012 р. відповідач визнав претензію необгрунтованою, оскільки під час транспортування товару за маршрутом Санкт-Петербург- п.п. Бачівськ- м.Київ перевізником (ФОП ОСОБА_1) було пошкоджено товар на загальну суму 11879,58 грн., що підтверджується відповідним актом від 28.04.12р., який є невід'ємною частиною міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 0355401.
Свій обов'язок щодо остаточного розрахунку за надані послуги з перевезення вантажу відповідач не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 11 500,00 грн.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобо'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
До договору перевезення застосовуються загальні положення про надання послуг, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України закріплено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором №98/10/П від 28.04.2010 р. та договором -заявкою №558 від 2304.2012 р. виконав, здійснивши перевезення вантажу, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за послуги перевезення порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 11 500,00 грн.
Заперечення відповідачем позовних вимог з мотивів пошкодження вантажу при перевезенні є безпідставним в зв'язку з наступним.
Пунктом 5.3 договору -доручення №98/10/П передбачено, що при невідповідностях і ушкодженнях, виявлених під час вивантаження, перевізник (водій -експедитор) зобов'язаний внести свої зауваження в усі екземпляри транспортної накладної, а також брати участь у складенні акту вантажоодержувачем, торгово - промисловою палатою незалежного експерта страхової компанії і підписати його.
Про пошкодження товару 08.04.2012 р. складено акт №0355401, копію якого долучено до матеріалів справи.
Відповідно до п. 6.7 договору -доручення, перевізник несе повну матеріальну відповідальність за схоронність вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, зазаначеному в CMR.
Згідно ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Приписами ст. 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
До пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк. (ч.ч. 1,2 ст. 925 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідач не звертався до відповідача з претензією та з позовом про стягнення шкоди, завданої внаслідок пошкодження вантажу під час його перевезення.
Предметом спору у даній справі є стягнення коштів за здійснене перевезення. Факт здійснення перевезення позивачем відповідач не заперечує.
У суду відсутні підстави для зарахування розміру шкоди в рахунок оплати здійсненого перевезення. Факт заподіяння шкоди внаслідок пошкодження вантажу під час його перевезення, розмір шкоди та наявність вини перевізника не є предметом судового дослідження у даній справі.
Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати наданих послуг перевезення згідно з договором №98/10/П від 28.04.2010 р. та договором -заявкою №558 від 23.04.2012 р. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги про стягнення 11 500,00 грн. вартості наданих послуг з перевезення вантажу обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений права на звернення з позовними вимогами до перевізника про стягнення фактичної шкоди.
Позовні вимоги про стягнення 2000,00 грн. збитків суд вважає безпідставними, необгрунтованими та не доведеними належними доказами в зв'язку з наступним.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
У відповідності до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:
- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;
- наявність збитків;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;
- вина боржника..
Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором. Це кореспондує загальним положенням процесуального законодавства (ч. 1 ст. 60 ЦПК і ст. 33 ГПК), відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати).
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. (Роз'яснення, Вищий арбітражний суд, від 01.04.1994, № 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди").
Договір №02/12 про надання юридичних послуг укладено між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ „Юридична компанія „Васильєв і партнери". Позивачем не надано доказів перебування представника ОСОБА_4 (згідно довіреності від 16.08.2012 р.) у трудових відносинах з ТзОВ „Юридична компанія „Васильєв і партнери".
Акти виконаних робіт (наданих послуг), які б підтверджували факт надання юридичних послуг, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, в матеріалах справи відсутні платіжні документи, які б підтверджували оплату позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн. (копія платіжного доручення №110 від 04.07.2012 р. підтверджує сплату 1000,00 грн.).
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами у відповідності до ст. 43 ГПК України.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 43, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 (79044, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підриємця ОСОБА_1 (02090, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 11 500,00 грн. основного боргу та 1371 грн. судового збору.
3. Відмовити в іншій частині позовних вимог.
4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 03.10.2012 р.
Суддя Король М.Р.