ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-30/9782-2012 02.10.12
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»
про стягнення 35 224,36 грн. та зобов'язання вчинити дії
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1. особа встановлена
від відповідача: Качур О.А. представник за довіреністю № 17/09/12-2 від 01.10.12.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»про:
- стягнення з відповідача 10 588,79 грн., а саме: 7 645,00 грн. -основного боргу, 171,36 грн. -пені, 32,75 грн. -3% річних, 30,00 грн. -збитків від інфляції, 2 009,68 грн. -неустойки;
- зобов'язання відповідача повернути з оренди приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за Договором № ФН/06/11 оренди нежитлового приміщення від 20.06.11. по акту приймання-передачі.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем прострочено сплату орендних платежів за оренду приміщення за березень -травень 2012 р., що зумовило виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»заборгованості перед позивачем, нарахування останнім пені, 3% річних, збитків від інфляції, та зумовило звернення до суду з вимогою про зобов'язання відповідача повернути Орендодавцю орендоване приміщення і сплатити неустойку, нараховану в зв'язку з несвоєчасним поверненням об'єкту оренди Орендарем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.12. порушено провадження у справі № 5011-30/9782-2012, розгляд справи призначено на 11.09.12.
В судовому засіданні 11.09.12. позивачем підтримано подану ним 10.09.12. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 ГПК України заяву про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить суд:
- стягнути з відповідача 9 688,79 грн., а саме: 7 645,00 грн. - основного боргу, 171,36 грн. -пені, 32,75 грн. -3% річних, 30,00 грн. -збитків від інфляції, 1 809,68 грн. -неустойки;
- зобов'язати відповідача повернути власнику з оренди приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за Договором № ФН/06/11 оренди нежитлового приміщення від 20.06.11. по акту приймання-передачі.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 000,00 грн. -витрат на правову допомогу та витрати по сплаті судового збору. Вказану заяву прийнято господарським судом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.12. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 27.09.12.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.12., за заявою сторін, поданою в судовому засіданні 11.09.12., продовжено строк вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів.
21.09.12. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»з підстав, викладених в відзиві, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача орендних платежів, пені, 3% річних, збитків від інфляції, неустойки та відмовити в стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на послуги адвоката, та визнає позовні вимоги лише в частині заборгованості по орендній платі з 01.03.12. до 16.03.12.
25.09.12. позивачем через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.
В судовому засіданні 27.09.12. позивачем підтримано подану ним 25.09.12. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 ГПК України заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить суд:
- стягнути з відповідача 34 508,94 грн., а саме: 7 645,00 грн. -основного боргу, 600,33 грн. -пені, 123,03 грн. -3% річних, 30,90 грн. -збитків від інфляції, 26 109,68 грн. -неустойки;
- зобов'язання відповідача повернути власнику з оренди приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, згідно зобов'язань за Договором № ФН/06/11 оренди нежитлового приміщення від 20.06.11. по акту приймання-передачі приміщення з оренди.
Крім того, позивач просить суд витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.
В судовому засіданні 27.09.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 02.10.12.
В судовому засіданні 02.10.12. позивачем підтримано подану ним 01.10.12. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 ГПК України заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить суд:
- стягнути з відповідача 35 224,36 грн., а саме: 7 645,00 грн. -основного боргу, 534,14 грн. -пені, 111,09 грн. -3% річних, 30,90 грн. -збитків від інфляції, 26 903,23 грн. -неустойки;
- зобов'язання відповідача повернути власнику з оренди приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, згідно зобов'язань за Договором № ФН/06/11 оренди нежитлового приміщення від 20.06.11. по акту приймання-передачі приміщення з оренди.
Крім того, позивач просить суд витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
В судовому засіданні 01.10.12. позивач відмовився від поданих ним 25.09.12. та 01.10.12. через відділ діловодства суду заяв про повернення надмірно сплаченого судового збору.
В судовому засіданні 02.10.12. позивачем підтримано свої позовні вимоги, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 01.10.12.
Представник відповідача в судовому засіданні 02.10.12. позов визнав лише в частині заборгованості по орендній платі з 01.03.12. до 16.03.12.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/9782-2012.
В судовому засіданні 02.10.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
20.06.11. між позивачем (Орендодавцем) та відповідачем (Орендарем) укладено Договір № ФН/06/11 оренди нежитлового приміщення (Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду (користування) нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 39,8 кв.м, приміщення офісу-магазину промислової групи товарів, що належить Орендодавцеві на праві власності (об'єкт оренди).
При цьому, між сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору.
Відповідно до п. 1.3 Договору, об'єкт оренди передається в оренду Орендодавцем строком на 12 (дванадцять) місяців.
Пунктом 9.1 Договору строк його дії сторонами погоджено з 20.06.11. до 19.06.12.
Згідно з п. 2.1 Договору, Орендодавець передає Орендареві, а Орендар приймає об'єкт оренди не пізніше 22.06.11.
Передача об'єкта оренди в оренду здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийму-передачі № 1, що свідчить по фактичний стан приміщення та устаткування в приміщенні й передачі його в оренду. Прийняття об'єкта оренди після закінчення строку оренди або дострокового розірвання договору оренди здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі № 2, що свідчить по фактичний стан приміщення та устаткування в приміщенні і його повернення Орендодавцеві (п. 2.3 Договору).
На виконання умов Договору 20.06.11. між сторонами підписано та скріплено печатками акт № 1 прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду Орендарю.
Приписами п. 6.1 Договору встановлено, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату в розмірі 3 000,00 грн. за місяць.
Відповідно до п. 6.2 Договору, зобов'язання по сплаті орендної плати починається за даним Договором з моменту підписання акту № 1 прийому-передачі, а закінчується з моменту акту прийому-передачі № 2.
Згідно з п. 6.3 Договору, Орендар щомісяця до 15-го числа поточного місяця сплачує Орендодавцеві суму орендної плати за поточний місяць в наявній формі шляхом видачі коштів з каси Орендаря або шляхом їхнього перерахування на розрахунковий рахунок, зазначений Орендодавцем, або іншими способами, не забороненими законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу направлялись рахунки-фактури за спірний період: № 03/12 від 01.03.12., № 04/12 від 10.04.12., № 05/12 від 07.05.12.
Орендар зобов'язується вчасно і у повному обсязі здійснювати орендні платежі (п. 4.4 Договору).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем прострочено сплату орендних платежів за оренду приміщення за березень -травень 2012 р., що зумовило виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»заборгованості перед позивачем, нарахування останнім пені, 3% річних, збитків від інфляції, та зумовило звернення до суду з вимогою про зобов'язання відповідача повернути Орендодавцю орендоване приміщення і сплатити неустойку, нараховану в зв'язку з несвоєчасним поверненням об'єкту оренди Орендарем.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені п. 6.3 Договору, в повному обсязі не виконав.
В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в строк, встановлений п. 6.3 Договору, в повному обсязі не виконав.
Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача по орендній платі за період з березня 2012 р. по травень 2012 р. (а саме, за 17 днів травня, як те просить позивач) становить 7 645,00 грн., яку Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»станом на час прийняття судового рішення не погашено.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення основного боргу в розмірі 7 645,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач просить суд на підставі п. 8.2 Договору стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»534,14 грн. -пені.
Відповідно до п. 8.2 Договору, стягнення заборгованостей по платежах здійснюється Орендодавцем у встановленому законом порядку зі стягненням пені в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожний день прострочення з вини Орендаря.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Таким чином, судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 528,02 грн. -пені. В іншій частині в розмірі 6,12 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 111,09 грн. -3% річних та 30,90 грн. -збитків від інфляції.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу є правомірним.
При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.
Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції та встановлено, що позивачем не враховано індекси інфляції, за період, в якому нараховувались збитки від інфляції, які мають від'ємне значення, при цьому, оскільки, за весь період, за який позивачем нараховувались збитки від інфляції, всі індекси інфляції мали від'ємне значення, тому з урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що в частині стягнення з відповідача 30,90 грн. -збитків від інфляції слід відмовити.
За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 109,78 грн. В іншій частині 1,31 грн. 3% нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Відповідно до п. 4.1 Договору, Орендодавець має право, зокрема, достроково розірвати Договір у випадку невнесення Орендарем орендної плати протягом 30 (тридцяти) днів.
Згідно норм ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Враховуючи вказані приписи, встановлені Договором та нормами ст. 782 Цивільного кодексу України, в зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати, позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням № 5 від 15.05.12. про розірвання Договору та проханням погасити наявну заборгованість, що підтверджується квитанцією № 55/19 від 5.05.12., описом від 15.05.12. вкладення у пакет, при цьому, отримання 17.05.12. вказаного листа-повідомлення відповідачем підтверджується довідкою Нікопольського пункту зв'язку від 21.05.12. та не заперечується відповідачем.
Таким чином, Договір є розірваним з 17.05.12.
В силу ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
При цьому, згідно з п. 4.4 Договору, Орендар зобов'язаний у випадку розірвання (закінчення, припинення дії) Договору повернути Орендодавцю об'єкт оренди, у стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.
Пунктами 5.1, 5.2 Договору встановлено, що після закінчення строку оренди (або в результаті дострокового розірвання) Договору Орендар зобов'язаний передати Орендодавцеві об'єкт оренди протягом 3-х робочих днів з моменту закінчення троку оренди (припинення дії Договору) по акту № 2 приймання-передачі. Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами вказаного акту № 2 прийому-передачі.
Оскільки Договір розірвано з 17.05.12. то з цієї дати протягом 3-х робочих днів відповідач мав повернути позивачу майно по акту-приймання-передачі, тобто до 22.05.12. включно.
Проте, всупереч викладеному, відповідачем орендоване за Договором приміщення Орендодавцю не повернуто, акт приймання-передачі між сторонами не підписано.
З розірванням Договору оренди, відповідач втрачає статус орендаря, а тому позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути власнику з оренди приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, згідно зобов'язань за Договором № ФН/06/11 оренди нежитлового приміщення від 20.06.11. по акту приймання-передачі приміщення з оренди, є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.
При цьому, стосовно посилань відповідача на приписи ч. 3 ст. 651 та ч. 2 ст. 653 ЦК України та п. 9.3 Договору, якими останній обґрунтовує наявність у нього права відмовитись (розірвати) Договір за відсутності узгодження з позивачем, суд відзначає наступне.
Приписами ч. 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).
Проте, п. 8.4 Договору визначено, що він може бути рваний достроково тільки по взаємній згоді сторін, або згідно умов даного Договору. У випадку необґрунтованого, одностороннього розірвання цього Договору Орендодавцем, або Орендарем, винна сторона сплачує штраф у розмірі орендної плати за останній місяць.
Відповідно до п. 8.5 Договору усі суперечки й розбіжності, які можуть виникнути в ході реалізації положень дійсного Договору, вирішуються шляхом переговорів протягом 20-ти календарних днів. У випадку, якщо по зазначених спорах не буде досягнуто згоди в зазначений термін, вони підлягають дозволу в судовому порядку відповідно до діючого законодавства України.
Згідно з п. 9.3 Договору, він може бути розірваний достроково, якщо сторона, яка бажає розірвати Договір, письмово повідомить іншу сторону у строк не менше 30 днів до дати розірвання.
Тобто, вказаним пунктом Договору не надано відповідачу безумовного права на одностороннє розірвання Договору, а лише встановлено можливу процедуру розірвання Договору, за умови, що вказане бажання кореспондується з відповідно згодою іншої сторони за Договором на припинення Договору.
При цьому, за приписами ст. 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Отже, наймач має звернутися до наймодавця із відповідною вимогою, а в разі незадоволення його вимоги, отримувати захист свого права в судовому порядку.
Проте, у відповідності до матеріалів справи, Орендар до Орендодавця на підставі приписів ст. 784 ЦК України з обґрунтованою вимогою не звертався, так само, як не захищав свої права на розірвання Договору в судовому порядку.
В той же час, суд критично ставиться до посилання Орендаря на листи № 332 від 15.02.12. та № 588 від 24.04.12., якими, на думку відповідача, обґрунтовується розірвання Договору за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр», з огляду на нижчевикладене.
В силу Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
В якості доказу направлення позивачеві листа № 332 від 15.02.12., відповідачем подано не завірені опис вкладення у лист з оголошеною цінністю та фіскальний чек № 0226.
При цьому, опис вкладення датовано 15.02.12., а фіскальний чек 16.02.12.
Таким чином, в суду відсутня можливість встановити факт направлення позивачу Орендарем листа № 332 від 15.02.12.
Стосовно листа № 588 від 24.04.12., з яким, за твердженням відповідача, Орендодавцю було направлено ключі від вхідних дверей та захисних ролетів спірного приміщення, суд звертає увагу на те, що з опису вкладення у бандероль в якому вказано про направлення на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ключів, неможливо дійти висновку та ідентифікувати які саме ключі було направлено відповідачем позивачу.
В той же час, пунктом 2.4 Договору сторонами погоджено, що саме у момент підписання акту прийому-передачі передавальна сторона передає приймаючій стороні всі ключі від об'єкта оренди; прийняття об'єкта оренди після закінчення строку оренди або дострокового розірвання договору оренди здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі № 2, що свідчить по фактичний стан приміщення та устаткування в приміщенні і його повернення Орендодавцеві (п. 2.3 Договору).
Тобто, сам факт направлення не ідентифікованих ключів Орендарем Орендодавцю без підписання між сторонами акту приймання-передачі приміщення з оренди не може свідчити про дострокове розірвання Договору оренди, як на те посилається відповідач.
Акт передачі об'єкта оренди (офісу Нікопольської філії), розташованого в АДРЕСА_1 від 20.02.12., взагалі не береться судом до уваги з огляду на те, що вказаний акт не є службовим документом, який би підтверджував факт вчинення певних дій та не є носієм доказової інформації. У вказаному акті не зазначено посад вказаних у ньому осіб, обсягу їх повноважень, місць проживання (тобто є незрозумілим якими самими невстановленими особами підписано даний акт від 20.02.12.), відсутнє посилання на документи, що підтвердили б здійснені в акті записи.
Стосовно вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 26 903,23 грн. -неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, суд відзначає наступне.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Як встановлено судом, відповідачем порушено обов'язок наймача щодо повернення позивачу майна після розірвання Договору.
Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Оскільки, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»після розірвання Договору продовжувало користуватися орендованим майном та не повернуло його орендодавцю за актом приймання-передачі, воно повинно було сплачувати плату за фактичне користування вказаним майном.
При цьому, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі (постанова Верховного Суду України від 18.04.11. у справі № 30/191).
Оскільки відповідачем порушено обов'язок щодо повернення позивачу майна після закінчення дії Договору, то нарахування неустойки є правомірним, проте, суд не погоджується з розрахунком неустойки здійсненим позивачем в розмірі 26 903,23 грн. з огляду на наступне.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
З урахуванням п. п. 5.1, 5.2 Договору, відповідач мав повернути позивачу майно по акту-приймання-передачі до 22.05.12. включно.
Таким чином, неустойка має бути нарахована з моменту настання цього строку (за час прострочення), тобто з 23.05.12.
Таким чином, судом здійснено розрахунок неустойки, що підлягає стягненню з відповідача та встановлено, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»на користь позивача підлягає стягненню 25 935,49 грн. -неустойки, в іншій частині 967,74 грн. неустойку нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача 26 903,23 грн. неустойки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 25 935,49 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, суд встановив наступне.
На підтвердження наданих позивачу послуг адвоката, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано суду Договір № 22/08-1 від 22.08.12. про надання юридичних послуг адвокатом по господарській справі № 5011-30/9782-2012, акт приймання-передачі № б/н послуг робіт від 08.09.12. на підставі вказаного Договору, квитанцію до прибуткового касового ордера № 5 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 ОСОБА_2.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру».
Дія Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, в якій зазначається, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону, адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає можливість відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам, чи юридичним особам.
Аналіз поданих позивачем на обґрунтування понесених витрат на правову допомогу документів дає підстави стверджувати, що між позивачем та ОСОБА_2. 22.08.12. укладено договір про надання юридичних послуг адвокатом № 22/08-1, за яким останній зобов'язується надати консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього по господарській справі за позовом ФОП ОСОБА_1. до ТОВ «Арсенал-Центр»по витребуванню незаконно утриманого майна та стягнення заборгованості.
Відбиток печатки ОСОБА_2. на даному договорі свідчить про те, що вказана особа є адвокатом у розумінні положень ГПК України та Закону України «Про адвокатуру».
За таких обставин, суд дійшов висновку про вмотивованість стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу, які входять до складу судових витрат, але суд не погоджується з заявленим позивачем до стягнення розміром суми на оплату правової допомоги з огляду на наступне.
Згідно з п. 4.1 вказаного вище договору, а також залученого позивачем акту прийому-передачі робіт вартість послуг адвоката складає 12 000, 00 грн. без ПДВ.
Оплату позивачем витрат на правову допомогу у сумі 12 000, 00 грн. підтверджує й залучена до справи квитанція № 2 від 25.10.2011 р.
Так, в силу ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Організаційні форми діяльності адвокатури встановлені в ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до ст. 1 Закону, адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р.6/УІ), єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.
Таким чином, наведене спростовує твердження відповідача стосовно безпідставності стягнення на користь позивача витрат по оплаті послуг адвоката.
Згідно з п. 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2006 р. у справі за позовом «Двойних проти України»заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.
Застосування при розгляді справи вищевказаного рішення можливе з огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Відповідно до п. 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/78 від 04.03.1998 р., вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Враховуючи викладене, беручи до уваги обмеження розміру оплати послуг адвоката, враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, а також розмір заявлених позовних вимог, заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 2 914,31 грн., оскільки вважає суму, заявлену позивачем завищеною та неспіврозмірною з сумою заборгованості, що підлягає стягненню.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»(03067, м. Київ, провулок Чугуївський, б. 21; ідентифікаційний код 31202310) повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з оренди приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за Договором № ФН/06/11 оренди нежитлового приміщення від 20.06.11., укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»(03067, м. Київ, провулок Чугуївський, б. 21; ідентифікаційний код 31202310), по акту приймання-передачі.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»(03067, м. Київ, провулок Чугуївський, б. 21; ідентифікаційний код 31202310) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 7 645 (сім тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 00 коп. -основного боргу, 109 (сто дев'ять) грн. 78 коп. -3% річних, 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 02 коп. -пені, 25 935 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять путь) грн. 49 коп. -неустойки, 2 605 (дві тисячі шістсот п'ять) грн. 87 коп. -витрат по сплаті судового збору, 2 914 (дві тисячі дев'ятсот чотирнадцять) грн. 31 коп. - витрат на оплату послуг адвоката.
4. В іншій частині в позові відмовити.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.10.12.
Суддя Т.М. Ващенко