ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-5/2339-2012 02.10.12
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти-Сервіс"
на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві
За позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ксаверівський"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти-Сервіс"
про стягнення 28 700,16 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники учасників судового процесу:
від стягувача: не з'явився;
від боржника (скаржника): Безштанько С.М. за довіреністю б/н від 12.07.2012 р.;
від ВДВС: не з'явився.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2012 р. у справі № 5011-5/2339-2012 позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ксаверівський" задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти-Сервіс" на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ксаверівський" 26 002, 50 грн. основного боргу, 2 112, 44 грн. пені, 1 576, 68 грн. витрат по сплаті судового збору.
20.04.2012 р. на виконання вказаного рішення господарського суду міста Києва було видано відповідний наказ № 5011-5/2339-2012.
17.07.2012 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано скаргу на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві, відповідно до якої заявник просить суд визнати неправомірними дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції міста Києва з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 20.04.2012 р. у справі № 5011-5/2339-2012 та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти-Сервіс".
Заява мотивована тим, що боржник не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт рухомого майна, чим було порушено його право добровільно виконати рішення суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р. зазначену скаргу призначено до розгляду на 01.08.2012 р., зобов'язано ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва надати суду всі матеріали виконавчого провадження по виконання наказу у даній справі.
31.07.2012 р. через відділ діловодства суду від скаржника надійшли додаткові документи у справі, а саме: копія витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 22.06.2012 р., факсова копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 32494455 від 10.05.2012 р., копія постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 32494455 від 19.06.2012 р. (витяг з електронного Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень).
У судовому засіданні 01.08.2012 р. від скаржника надійшли додаткові документи у справі, а саме: Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення предмету) від 19.07.2012 р. № 36988586.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2012 р. розгляд скарги у зв'язку з неявкою представників позивача та ВДВС було відкладено на 12.09.2012 р., повторно зобов'язано ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва надати суду всі матеріали виконавчого провадження по виконання наказу у даній справі.
14.08.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає про те, що відповідач безпідставно подав скаргу на дії ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві та ухиляється від виконання рішення суду.
У судовому засіданні 12.09.2012 р. скаржником надано суду оригінал платіжного доручення № 150 від 17.07.2012 р. про сплату 32 810, 00 грн. на користь ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва з призначенням платежу: "стягнення згідно постанови ВП № 32494455 від 10.05.2012 р.".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2012 р. продовжено строк розгляду скарги та відкладено її розгляд на 02.10.2012 р., втретє зобов'язано ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва надати суду всі матеріали виконавчого провадження по виконання наказу у даній справі.
У судове засідання 02.10.2012 р. представники стягувача та ВДВС не з'явились, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Також, у відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Розглянувши скаргу стягувача на бездіяльність ВДВС Шевченківського РУЮ в місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2012 р. у справі № 5011-5/2339-2012, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі -Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Також, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.
Акт державного органу -це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження", юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу", дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 та ін. Закону України "Про виконавче провадження" та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.
У відповідності із вимогами ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Відповідно до пп. 4.1.1. п. 4.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 р., державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. При цьому до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувача державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання, передбачені частиною шостою статті 24 Закону. Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Згідно зі ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Як вбачається з пояснень скаржника, на виконанні ВДВС Шевченківського РУЮ знаходився наказ господарського суду міста Києва від 20.04.2012 р. № 5011-5/2339-2012.
Суд ухвалами від 18.07.2012 р., 01.08.2012 р. та 12.09.2012 р. зобов'язував ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва надати матеріали виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду міста Києва від 20.04.2012 р. № 5011-5/2339-2012.
Однак, матеріалів виконавчого провадження ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва так надано і не було.
Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Враховуючи зазначені обставини, а також процесуальні строки розгляду скарги та ігнорування ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва вимог суду щодо надання матеріалів виконавчого провадження, суд при розгляді даної скарги виходить з дослідження наявних у матеріалах справи наданих скаржником копій документів виконавчого провадження, а також відомостей інформаційного ресурсу Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (https://trade.informjust.ua/ , ЄДРВП: 32494455, Ідентифікатор доступу: ББВААВА26АД8).
Так, на підставі вказаних матеріалів встановлено, що 10.05.2012 р. державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва Полісмак О.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 32494455 по виконанню наказу № 5011-5/2339-2012, виданого 20.04.2012 р. господарським судом міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти-Сервіс" на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ксаверівський" боргу в сумі 29 691,62 грн., боржнику встановлено семиденний строк з дня винесення цієї постанови для добровільного виконання рішення суду.
Постановою від 19.06.2012 р. державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва Полісмак О.О. було накладено арешт на майно боржника в межах суми стягнення 29 691, 62 грн. та оголошено заборону на його відчуження.
Доказів направлення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 32494455 від 10.05.2012 р. на адресу боржника матеріали справи не містять.
При цьому, з пояснень скаржника, вказану постанову ним було отримано по факсу 17.07.2012 р., на підтвердження чого надано її факсову копію з відміткою факсового апарату: "від ВДВС Шевченківського РУЮ факс №.:0442348603 17 лип. 2012 13:40 ст. 1".
Того ж дня, 17.07.2012 р., скаржник, на підставі Платіжного доручення № 150 від 17.07.2012 р. перерахував 32 810, 00 грн. на користь ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва з призначенням платежу: "стягнення згідно постанови ВП № 32494455 від 10.05.2012 р."
18.07.2012 р. державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва Полісмак О.О. винесено постанову про звільнення майна боржника з-під арешту, мотивовану тим, що боржником перераховано повну суму заборгованості, виконавчий збір та витрати по виконавчому провадженню, в зв'язку з чим відсутня необхідність в заходах примусового виконання рішення.
Таким чином, з наведених обставин вбачається, що несвоєчасного повідомлення боржника (скаржника) про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 5011-5/2339-2012, виданого 20.04.2012 р. господарським судом міста Києва, він був позбавлений права добровільно виконати у встановлений державним виконавцем семиденний строк рішення суду.
Наведені дії державного виконавця вказують на порушення ним вимог статей 25 Закону України "Про виконавче провадження" та пп. 4.1.1. п. 4.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 р., що призвело до порушення майнових прав боржника.
Враховуючи зазначене, та зокрема, те, що арешт на майно боржника державним виконавцем було накладено не на підставі заяви стягувача, а як наслідок ненадання боржником доказів виконання рішення суду у встановлений державним виконавцем семиденний строк, про який, як зазначалось вище боржника не було повідомлено, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги скаржника щодо визнання в цій частині неправомірними дій відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції міста Києва.
Водночас, що стосується вимог про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, суд відзначає, що на момент відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 20.04.2012 р. у справі № 5011-5/2339-2012 останній виконаний боржником не був, у зв'язку з чим у державного виконавця були всі правові підстави для порушення провадження, а відповідно в цій частині скарга задоволенню не підлягає.
Так, як зазначалось вище, у відповідності із вимогами ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Підстави відмови у відкритті виконавчого провадження визначені ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Доказів наявності вказаних підстав на момент винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, - скаржником суду надано не було.
У свою чергу, відносно вимог скаржника про скасування постанови про накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти-Сервіс", суд вважає за необхідне припинити провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідний арешт, як зазначалось вище, станом на сьогодні знятий на підставі постанови про звільнення майна боржника з-під арешту від 18.07.2012 р.
Так, як наголошено в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК і ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: ст. 5 ЦПК -про порушення цивільної справи в загальному суді; статей 98, 99 і гл. 14 ЦПК -щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; статей 90, 93 ЦПК -про судові виклики та повідомлення; гл. 20 ЦПК -про судовий розгляд; глав 40, 41 ЦПК -щодо апеляційного та касаційного оскарження рішень суду першої інстанції; статей 2,18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів ХI, XII, XII1 ГПК тощо.
На підставі зазначеного суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення ст. 80 ГПК України.
Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Оскільки постанова про зняття арешту винесена державним виконавцем у день порушення провадження у даній справі, суд приходить до висновку, що предмет спору існував на момент виникнення останнього, однак припинив існування після порушення провадження у справі.
Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд міста Києва, -
1. Провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти-Сервіс" на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві в частині вимог про скасування постанови про накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти-Сервіс" припинити.
2. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти-Сервіс" на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві задовольнити частково.
3. Визнати неправомірними дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції міста Києва щодо винесення постанови від 19.06.2012 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження під час примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 20.04.2012 р. у справі № 5011-5/2339-2012.
4. В частині вимог про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відмовити.
5. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.С. Ломака