ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-13/9114-2012 02.10.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот",
м. Київ
до Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м. Київ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство інфраструктури України, м. Київ
про визнання додаткової угоди дійсною та зобов'язання укласти договір
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники:
Від позивача Самойлик А.В. -пред. по довір.
Від відповідача не з'явилися
Від третьої особи не з'явилися
Позивач звернувся з позовом про визнання дійсним правочину, укладеного 02.09.2010р. між ДП "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот" та Державним підприємством «Адміністрація річкових портів»у вигляді додаткової угоди про внесення змін до договору управління майном б/н від 31.10.2006р. та зобов'язання відповідача укласти з позивачем в особі Філії "Херсонський річковий порт" додаткової угоди про внесення змін до договору управління майном б/н від 31.10.2006р. із змінами по тексту у зв'язку з із припиненням дочірнього підприємства Херсонський річковий порт" та про зобов'язання Установника здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію угоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2012р. порушено провадження у справі № 5011-13/9114-2012, розгляд справи призначено на 26.07.2012р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2012р. розгляд справи відкладено на 28.08.2012р. та залучено до участі в якості третьої особи Міністерство інфраструктури України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2012р. розгляд справи відкладено на 04.09.2012р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2012р. розгляд справи відкладено на 18.09.2012р. та продовжено строк вирішення спору.
18.09.2012р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що Мінтрансзв'язку листом від 03.03.2010р. № 1089/04/14-10 надано погодження щодо продовження терміну дії договорів управляння майном, в тому числі, погоджено продовжити термін дії Договору від 31.10.2006р. до 30 березня 2016 року.
Розпорядженням від 18.09.2012р. Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В., у зв'язку зі знаходженням судді Курдельчука І.Д. у відрядженні, справу № 5011-13/9114-2012 було передано для розгляду судді Станіку С.Р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2012р. розгляд справи було призначено на 02.10.2012р.
Розпорядженням від 02.10.2012р. Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В., у зв'язку із поверненням судді Курдельчука І.Д. з відрядження, справу № 5011-13/9114-2012 було передано для подальшого розгляду судді Курдельчуку І.Д.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2012р. суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 5011-13/9114-2012 до свого провадження.
Відповідач та третя особа, які були належним чином повідомлені про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направили, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
До матеріалів справи долучені повідомлення про вручення, які підтверджують факт отримання учасниками процесу ухвал суду.
Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
В судовому засіданні 02.10.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -
31 жовтня 2006 року між Дочірнім підприємством «Херсонський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»та Державним підприємством «Адміністрація річкових портів»(відповідач) було укладено Договір управління майном, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сіліним В.І та зареєстрований в реєстрі за № 1950.
Позивач є правонаступником всіх прав та обов'язків Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», що підтверджується Статутом позивача.
Відповідно до п. 1.1. Договору відповідач, як установник управління, передає позивачу, як управителеві, на певний строк державне майно в управління, а управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління. Плата - це відповідна винагорода, яку установник управління зобов'язаний надавати управителю, відповідно до умов цього Договору, за управління майном.
Пунктом 1.2. Договору визначений конкретний перелік майна, яке є предметом цього Договору.
Відповідно до и. 1.5. Договору передача майна за цим договором не тягне за собою передачу права власності на нього управителю. Держава, в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, залишається власником майна, а управитель утримує майно на окремому балансі та здійснює повноваження по правлінню майном згідно умов цього договору.
Відповідно до п. 1.6. Договору вигода від майна, яке передане в управління управителю, належить установнику управління.
Пунктами 1.7 - 1.10 Договору передбачена сплата базової вигоди від управління майном, її склад та розмір, а також порядок зміни розміру вигоди в залежності від встановленого індексу інфляції.
В п. 4.1. сторони Договору встановили строк його дії - 1 рік з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Рішенням господарського суду міста Києва по справі № 2/17 від 20.01.2009р., резолютивна частина якого була змінена постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2009р. позовні вимоги ДП «Херсонський річковий юрт» АСК «Укррічфлот»задоволено частково, визнано дійсним правочин, який був укладений 30.10.2007р. між ДП «Херсонський річковий порт»АСК «Укррічфлот»та ДП «Адміністрація річкових портів»у вигляді додаткової угоди про внесення змін до договору управління майном б/н від 31.10.2006р. та визнано дійсною додаткову угоду від 24.12.2008р. до Договору управління майном б/н від 31.10.2006р. в частині внесення змін до п, 4.1. договору управління майном б/н від 31.10.2006р., виклавши його в наступній редакції: «п. 4.1. Строк дії цього Договору складає 7 (сім) років з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.».
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
На даний час Договір виконується сторонами, жодна зі сторін не має претензій одна до одної.
02.09.2010р. між сторонами було укладено Додаткову угоду б/н про внесення мін до Договору управління майном б/н від 31.10.2006р., якою сторони змінили : 4.1. Договору та погодили, що договір діє до 30 вересня 2016 року. Нотаріальне посвідчення та державна реєстрація цього договору здійснюється установником правління (відповідачем) протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання договору.
Позивач зазначає, що з моменту укладення Додаткової угоди від 02.09.2010р. відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення вказаної угоди.
Листом № 01-8/12 від 01.12.2011р. на адресу відповідача, позивачем направлено листа з трьома примірниками Додаткової угоди від 01.12.2011р., відповідно до якої, було змінено сторону договору від 31.10.2006р. з ДП «Херсонський річковий порт»АСК «Укррічфлот»на Публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот»в особі Філії «Херсонський річковий порі».
Листом за №2 01/05-226 від 26.03.2012р. відповідач повідомив, що відмовляється від підписання вказаної угоди, оскільки припинення ДП «Херсонський річковий порт»відбулося шляхом приєднання до АСК «Укррічфлот»і АСК «Укррічфлот»стало єдиним і повним правонаступником всього майна, всіх майнових, немайнових прав та обов'язків ДП «Херсонський річковий порт»АСК «Укррічфлот».
Позивач зазначає, що проект додаткової угоди до договору, надісланий позивачем відповідачу відповідає вимогам законодавства та містить необхідні істотні умови.
Договір управління діє та виконується сторонами належним чином, що підтверджується поясненнями сторін та наданими документами.
Відповідно до ст. 174 Господарського суду України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, серед яких вказано й договори, визначено також ст. 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів.
Частиною 7 вказаної статті передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України). Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення аналогічного змісту містяться й у Господарському кодексі України (ч. 2 ст. 180 вказаного нормативного акту). Пунктом 8 цієї ж статті визначено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Відповідно до ч. 1 ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Згідно з ч. 2 ст. 1031 Цивільного кодексу України Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
В силу ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Таким чином, на Додаткову угоду від 02.09.2010р. поширюються вимоги про обов'язкове нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію.
Частиною 1 ст. 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно з ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Таким чином, в силу вимог ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, підставами визнання договору дійсним за рішенням суду є: домовленість сторін щодо істотних умов договору; виконання договору (повне або часткове); наявність доказів ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення.
Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Отже, правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.
Таким чином, не можливо застосування положень ст. 220 ЦК України та визнання спірної додаткової угоди дійсною, оскільки така угода вносить зміни в основний договір, а останній підлягає державній реєстрації, втім така реєстрація не здійснена.
Аналогічну правову позицію про те, що правила ст. 220 ЦК не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки, висловлено у постанові Вищого господарського суду України від 17 березня 2009 року у справі N 15/261(1/445-21/71) за позовом ТОВ "Центр Бізнес Сервісу" до ТОВ "Редакція "Галицькі контракти", треті особи - ВАТ КБ "Надра", ПМП "Зільник", про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, в перегляді якої ухвалою Верховного Суду України від 28 травня 2009 року відмовлено.
Таким чином, вимоги позивача щодо визнання дійсним правочину від 02.09.2010р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вимоги позивача про зобов'язання відповідача укласти з позивачем в особі Філії "Херсонський річковий порт" додаткової угоди про внесення змін до договору управління майном б/н від 31.10.2006р. із змінами по тексту у зв'язку з із припиненням дочірнього підприємства Херсонський річковий порт" та про зобов'язання установника здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію угоди, визнаються судом також необґрунтованими, оскільки, відповідач у встановлений законом строк надав обґрунтовану та належну відповідь, якою відмовив в укладенні Договору, зазначивши про відсутність підстав для її підписання.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та підстави визнання додаткової угоди дійсною та зобов'язання укласти додаткову угоду не підтвердив.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати понесені позивачем, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено 08 жовтня 2012 року.
Суддя І.Д. Курдельчук