02.10.12р. Справа № 7/5005/6831/2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна Компанія", сільрада Чумаківська Дніпропетровського району Дніпропетровської області
до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків
про визнання недійсним договору поруки
Суддя Коваль Л.А.
Представники:
від позивача: представник Кравченко Т.О., дов. № 77/01 від 25.01.2012р.;
від відповідача: провідний юрисконсульт Дніпровського управління Юридичного департаменту АТ "УкрСиббанк" Люта В.В., дов. № 5472 від 27.12.2011р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна Компанія" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсним договору поруки № 11127738000/2 від 14.03.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем.
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначений договір, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна Компанія" поручилось перед Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" за виконання зобов'язань Явтушинського С.А., що виникли з кредитного договору № 11127738000 від 14.03.2012р., підписаний з боку позивача генеральним директором позивача -Явтушинським С.А. з перевищенням наданих йому статутом позивача повноважень. Відповідно до статуту позивача генеральний директор має право укладати і підписувати всі угоди та договори лише на суму, яка не перевищує 500 000, 00 грн. При оформленні спірного договору поруки Явтушинський С.А. надав відповідачу підроблений протокол загальних зборів учасників товариства № 239 від 12.02.2007р., яким йому нібито надано повноваження на укладення договору поруки. Також, зазначений протокол не є протоколом зборів засновників позивача, оскільки в ньому наведене найменування не позивача, а іншої особи -"Торгово-транспортна Компанія". Окрім того, як вважає позивач, договір поруки укладено з порушенням вимог ч. 3 ст. 238 ЦК України, відповідно до якої представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, в своїх інтересах. Як на правову підставу позову позивач посилається також на ст. 230 ЦК України.
Відповідач проти позову заперечує тими обставинами, що для укладення спірного договору поруки позивач з метою підтвердження своєї дієздатності надав статут в редакції від 06.02.2007р. Відповідно до статуту позивача вирішення питань про надання товариством порук та/або про надання в заставу майна, та/або про надання іншого забезпечення виконання зобов'язань до виключної компетенції зборів учасників товариства не віднесено. Натомість, статут передбачає, що генеральний директор товариства вирішує усі питання діяльності товариства за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Також, на думку відповідача, обмеження, встановлені статутом товариства щодо компетенції його директора на укладання угод, що не перевищують 500 000, 00 грн., не можуть застосовуватись до укладення договорів поруки, оскільки стосуються основної діяльності позивача (поставки, перевезення тощо). Окрім того, статутом позивача не передбачений порядок укладення чи погодження вищим органом товариства угод на суму більше ніж 500 000, 00 грн. Таким чином, відповідач вважає, що статут позивача в редакції від 06.02.2007р. наділяв генерального директора позивача достатніми повноваженнями для укладення спірного договору поруки. Також, за доводами відповідача, встановлення факту підробки підпису одного з учасників товариства -Виблого О.М. на протоколі зборів засновників позивача від 12.02.2007р. № 239 не є визначальним та не впливає на чинність договору поруки. Голоси решти учасників позивача Осадчого В.В. (30%) та Явтушинського С.А. (40%) є достатніми для прийняття рішення учасниками позивача навіть за відсутності голосів Виблого О.М., підпис якого на протоколі є підробленим. Рішення зборів учасників позивача про надання поруки за кредитом, яке оформлене протоколом зборів засновників від 12.02.2007р. № 239, не скасовано, недійсним не визнано, тобто є чинним. Відповідач посилається на положення ст. 92 ЦК України, відповідно до якої у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала про такі обмеження, та зазначає, що про обмеження повноважень генерального директора, про які стверджує позивач, відповідач не знав. Відповідач заперечує наявність підстав для визнання недійсним договору поруки і за ст. 230 ЦК України, оскільки вважає, що звертатися до суду з позовом про визнання договору недійсним на підставі наведеної правової норми має сторона, яка діяла під впливом обману; ця ж сторона повинна довести наявність умислу в діях іншої сторони, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, сам факт обману. За доводами відповідача, спірний договір поруки не може бути визнаний недійсним як такий, що укладено з порушенням вимог ч. 3 ст. 238 ЦК України, оскільки цією нормою права встановлена заборона на вчинення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені кількох контрагентів, що у спірних правовідносинах місця не мало.
Відповідач заявив клопотання про передачу справи за підсудністю до господарського суду Харківської області за місцезнаходженням відповідача, оскільки позивач не є зобов'язаною стороною по спірному договору поруки, відповідно, відсутні підстави для розгляду справи за місцезнаходженням позивача.
Суд відкладав розгляд справи з 18.09.2012р. на 02.10.2012р.
У судовому засіданні 02.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
14.03.2007р. Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк", який змінив найменування на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", та Явтушинський Сергій Анатолійович (позичальник) уклали договір про надання споживчого кредиту № 11127738000, за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник -прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у сумі 1 000 000, 00 доларів США, що еквівалентно 5 050 000, 00 грн. за курсом Національного банку України на день укладення договору.
Відповідно до п. 2.1. договору про надання споживчого кредиту у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним договором банком приймається, зокрема, порука Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна Компанія".
Також, 14.03.2007р. Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна Компанія" уклали договір поруки № 11127738000/2 (далі -Договір поруки), за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна Компанія" (поручитель) зобов'язується перед кредитором (банком) відповідати за невиконання Явтушинським Сергієм Анатолійовичем (позичальником, боржником) усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 11127738000 від 14.03.2007р. (основний договір), укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Договір поруки з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна Компанія" укладено його генеральним директором - Явтушинським Сергієм Анатолійовичем.
Відповідно до преамбули Договору поруки стороною Договору є також фізична особа Явтушинський Сергій Анатолійович (позичальник), однак Договір підписано лише представниками Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна Компанія", у зв'язку з чим даний Договір є двостороннім.
Договір поруки набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором (п. 3.1. Договору поруки).
Відповідно до п. 1.2. Договору поруки поручителю відомі усі умови основного договору, яким є кредитний договір № 11127738000 від 14.03.2007р.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в тому числі суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору (п. 1.3. Договору поруки).
Пункт 2.2. Договору поруки передбачає, що у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими для виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом).
Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п. 1.4. Договору поруки).
Згідно з п. 5.1. Договору поруки поручитель підтверджує, що:
надані кредитору поручителем документи не містять будь-яких недостовірних відомостей, складені та/або отримані в порядку, передбаченому чинним законодавством України;
повністю розуміє всі умови основного договору та цього Договору, свої права та обов'язки за Договором і погоджується з ними;
на день укладення Договору щодо поручителя відсутні будь-які судові розслідування (спори), розслідування з боку державних контролюючих органів, що можуть істотно та/або негативно впливати на фінансовий стан та кредитоспроможність поручителя;
Договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, які є обов'язковими для поручителя;
на день укладення Договору відсутні будь-які перешкоди щодо його належного виконання.
Також, відповідно до п. 5.2. Договору поруки в разі, якщо поручитель є юридичною особою, він також підтверджує, що:
має здатність виконувати умови Договору та має всі необхідні повноваження від засновників (акціонерів, співвласників) та інших органів управління поручителя, що необхідні для укладення та виконання цього Договору;
Договір не суперечить статуту чи іншим установчим документам поручителя;
не має підстав для ліквідації поручителя.
Разом з тим, позивач стверджує, що генеральний директор позивача Явтушинський С.А. уклав Договір поруки від імені позивача з перевищенням наданих йому статутом позивача повноважень, у зв'язку з чим вбачає підстави для визнання Договору поруки недійсним, що і є причиною спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, зокрема, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4).
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частини перша та третя статті 92 ЦК України передбачають, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Згідно частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до п. 11.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна Компанія", державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 06.02.2007р., тобто статуту в редакції на дату укладення спірного Договору поруки, вищим органом товариства є збори його учасників, компетенція якого визначена п. 11.5. статуту.
Загальні збори учасників товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган. Виконавчим органом товариства є дирекція. До складу дирекції входять генеральний директор та його заступники (директори). Дирекцію очолює генеральний директор, який вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників (п. 11.8. статуту).
До компетенції генерального директора входить, зокрема, представлення інтересів товариства в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з українськими та іноземними юридичними особами та громадянами; укладення угод, що не перевищують 500 000, 00 грн. з одним контрагентом за один день; без доручення діяти від імені товариства, укладати договори та інші угоди (п. 11.9. статуту).
Також, питання щодо компетенції загальних зборів учасників та виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю врегульовані Законом України "Про господарські товариства".
Так, відповідно до ст. 59 наведеного Закону з урахуванням положень п. і) частини п'ятої статті 41 цього ж Закону до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.
Окрім того, виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначає ч. 4 ст. 145 ЦК України.
Згідно наведеної правової норми до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; 2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; 3) створення та відкликання виконавчого органу товариства; 4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; 5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; 6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; 7) виключення учасника із товариства; 8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.
З наведеного вище вбачається, що умов щодо порядку укладення угод, які перевищують суму 500 000, 00 грн., а саме умов щодо їх подальшого затвердження, попереднього погодження тощо та яким органом управління товариства, статут позивача не передбачає, як і не відносить питання про укладення зазначених договорів до виключної (невиключної) компетенції загальних зборів товариства.
Відтак, як в силу зазначених вище законодавчих приписів, так і положень статуту позивача, суд не вбачає підстав дійти висновку, що генеральний директор позивача, уклавши від його імені спірний Договір поруки та маючи повноваження укладати договори та інші угоди, якими не наділені інші органи товариства як безпосередньо, так і опосередковано, погоджуючи чи затверджуючи їх, вийшов за межі своїх повноважень
Разом з тим, до укладення Договору поруки відповідач одержав від позивача протокол зборів засновників ТОВ "Торгівельно-транспортна Компанія" від 12.02.2007р. № 239.
Відповідно до змісту цього протоколу учасниками товариства, яким належить 100% голосів, одноголосно прийняті рішення:
виступити ТОВ "Торгівельно-транспортна Компанія" поручителем за Явтушинського С.А. перед АКІБ "УкрСиббанк" по кредитному договору у сумі 1 000 000, 00 доларів США на строк 252 місяців для придбання нерухомості за адресою: вул. Шпиндяка, 42, в повному обсязі зобов'язань;
уповноважити на підписання договору поруки від імені ТОВ "Торгівельно-транспортна Компанія" генерального директора ТОВ "Торгівельно-транспортна Компанія" Явтушинського С.А.
В подальшому, висновком судового експерта, начальника сектору по техніко-криміналістичному забезпеченню роботи Бабушкінського РВ ДМУ НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області підполковника міліції Лагутіної І.В. від 18.04.2012р. № 62/04-107, складеним за наслідком проведення судово-почеркознавчої експертизи на підставі постанови про її призначення, винесеної старшим слідчим прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська Вишнивецьким Р.А. по кримінальній справі № 62121149, встановлено, що підпис в графі "Голова зборів" в протоколі зборів засновників ТОВ "Торгівельно-транспортна Компанія" № 239 від 12.02.2007р. виконано не Виблим Олегом Миколайовичем (один із учасників позивача), а іншою особою.
На час вирішення спору у даній справі рішення зборів учасників позивача від 12.02.2007р., оформлені протоколом № 239, у встановленому порядку недійсними не визнані.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За обставин надання позивачем відповідачу протоколу зборів учасників позивача від 12.02.2007р. № 239, на яких вищим органом позивача прийняте рішення виступити позивачу поручителем за спірним Договором поруки, позивач мав би довести шляхом надання належних доказів ті обставини, що відповідач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про підроблення підпису одного з учасників позивача на протоколі зборів, а, відповідно, враховуючи доводи позивача у справі, і перевищення повноважень генерального директора при укладені цього договору.
Однак відповідні обставини позивачем у встановленому порядку не доведені.
Відтак, враховуючи наведене вище, господарський суд не вбачає підстав вважати, що у спірних правовідносинах правомірно стверджувати про обмеження повноважень генерального директора позивача, які б мали для відповідача юридичну силу.
Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові Верховного Суду України від 06.06.2011р. у справі № 3-50гс11, навіть визнання недійсними в судовому порядку рішень загальних зборів господарського товариства не може бути підставою для визнання недійсними договорів, укладених виконавчим органом товариства на виконання рішень загальних зборів, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Отже, позовні вимоги заявлені неправомірно та не підлягають задоволенню.
З огляду на встановлені обставини справи, вказані вище положення законодавства, суд відхиляє доводи позивача у справі.
Суд відхиляє посилання позивача на ст. 230 ЦК України, як на правову підставу вимог про визнання недійсним спірного Договору поруки.
Відповідно до положень ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).
Як зазначено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
З наведеного слідує, що ставити у судовому порядку питання про визнання недійсним договору на підставі ст. 230 ЦК України має сторона договору, яка діяла під впливом обману, ця ж сторона повинна довести шляхом надання належних та допустимих доказів наявність умислу в діях іншої сторони, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, та сам факт обману.
Однак у спірних правовідносинах відповідач не порушує питання про визнання недійсним Договору поруки, з відповідними вимогами звернувся позивач.
Не є обґрунтованими і посилання позивача з приводу того, що його представник -генеральний директор уклав Договір поруки від імені позивача у своїх інтересах.
Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Щодо застосування наведеної норми права Верховний Суд України в постанові від 16.05.2011р. у справі № 3-31гс11 зазначив, що ця норма встановлює заборону на вчинення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені кількох контрагентів.
Разом з тим, як встановлено вище, спірний Договір поруки є двостороннім договором, укладеним між позивачем та відповідачем, а представник позивача, що уклав договір від імені позивача, одночасно не виступає від імені відповідача.
Не підлягає задоволенню клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до господарського суду Харківської області за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
При цьому стороною, зобов'язаною здійснити певні дії, може бути будь-яка із сторін, у якої з огляду на умови договору та з урахуванням фактичних обставин справи відповідний обов'язок існує на момент подання позову (п. 20.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Враховуючи те, що зобов'язаною стороною за договором поруки є поручитель (позивач), звернення позивача до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до банку про визнання недійсним договору поруки не суперечить положенням частини першої статті 15 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" зайво сплачений згідно платіжного доручення № 2690 від 30.07.2012р. судовий збір у сумі 21, 00 грн. підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі у решті суми судового збору відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові -відмовити повністю.
Судові витрати у справі віднести на позивача.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна Компанія" (52000, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сільрада Чумаківська, Комплекс будівель та споруд, ідентифікаційний код 32723351) з державного бюджету зайво сплачений згідно платіжного доручення № 2690 від 30.07.2012р., яке міститься в матеріалах справи, судовий збір у сумі 21 (двадцять одна) грн. 00 коп.
Суддя Л.А. Коваль
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 08.10.2012р.