Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "01" жовтня 2012 р. Справа № 21/5007/888/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Сарно А.В. - довіреність №06 від 11.07.12р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - довір. №816 від 08.09.12р.;
від відповідача-2: не з'явився;
прокурор: Прокопов М.В. - служб. посвідчення №145;
в порядку ст. 30 ГПК України: не з'явився.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Прокурора м.Житомира в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області (м.Житомир)
до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м.Житомир)
2) Житомирської міської ради (м. Житомир)
про скасування рішення Житомирської міської ради та визнання недійсним договору оренди землі
Прокурор м. Житомира звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача з вимогами: - скасувати пункт 5 рішення 35 сесії 5 скликання Житомирської міської ради від 06.11.09р. №1084 "Про вилучення, припинення та надання права користування земельної ділянки Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3; - визнати недійсним договір оренди землі від 14.06.10р., укладений між Житомирською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача-1 подав письмове заперечення на позовну заяву з додатками (а.с. 79-106). Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача-2 та спеціаліст Управління Держкомзему у м. Житомирі Житомирської області, який, в порядку ст. 30 ГПК України викликався для надання необхідних пояснень, в судове засідання не з'явилися та витребуваних ухвалою суду документів не надали, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись вчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 76-77).
Враховуючи закінчення двохмісячного строку розгляду спору, встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України, який сторонами продовжено не було, справа, у відповідності до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши надані до справи документи, заслухавши думку прокурора та пояснення представників сторін, господарський суд
З позовної заяви вбачається, що при проведенні прокуратурою м. Житомира перевірки з питань дотримання Житомирською міською радою земельного законодавства при укладанні договорів оренди земельних ділянок, було встановлено, що:
- 01.02.07р. ФОП ОСОБА_3 (відповідач-1) звернулась до Житомирської міської ради (відпорвідач-2) з приводу надання дозволу на внесення змін до технічної документації із землеустрою та до договору оренди земельної ділянки від 16.03.05р. у зв'язку зі зміною площі та меж земельної ділянки, яка перебуває в оренді;
- рішенням Житомирської міської ради від 01.08.07р. №320, ФОП ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- відповідно до п. 5 рішення Житомирської міської ради від 06.11.09р. №1084 "Про вилучення, припинення та надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам", на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 надано земельну ділянку із земель міської ради не наданих у власність і користування юридичним і фізичним особам для комерційної діяльності (землі рекреаційного призначення);
- на підставі зазначеного рішення, 14.06.10р. між Житомирською міською радою та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, за умовами якого відповідачу-1 передано в оренду строком на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,2207 га, у тому числі під будівлями та спорудами - 0,0435 га, під проїздами, проходами та площадками - 0,1772 га. Вказана ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення.
Прокурор вважає, що вищевказане рішення підлягає скасуванню, а укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки визнанню недійсним, оскільки при їх прийнятті та укладені порушено норми Земельного законодавства України.
Зокрема, посилаючись на ст. ст. 123-126 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України "Про землеустрій", п. 9-11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ №677 від 26.05.04р., ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", ч. 4 ст. 146 Закону України "Про оренду землі", прокурор вказує, що на момент прийняття спірного рішення та підписання спірного договору оренди землі, діюче законодавство вимагало складення проекту відведення для надання земельної ділянки в оренду, оскільки у зв'язку із збільшенням площі ділянки, що передавалась в оренду, її межі змінились та не були визначені в натурі (на місцевості).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказує, що оскільки фактично відповідачу в оренду надано нову земельну ділянку, більшою площею, межі якої не були встановлені в натурі, рішення Житомирської міської ради від 06.11.09р. №1084 в частині надання права користування земельною ділянкою ФОП ОСОБА_3 підлягає скасуванню, оскільки прийнято на підставі технічної документації, а не за проектом землеустрою.
Враховуючи вказане та посилаючись на ст.210 Земельного кодексу, ст.ст. 203,215 ЦК України, прокурор вважає, що укладений між відповідачами договір оренди від 14.06.10р. підлягає визнанню недійсним.
Пояснив, що відповідно до Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.11р. №459/2011, Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, даний позов подано в інтересах її територіального органу, а саме Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області.
Відповідач-1 згідно заперечень на позов прокурора (а.с. 79-81) звертає увагу, що позовна заява була подана прокурором до суду 01.08.12р. на основі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства державної інспекції сільського господарства в Житомирській області №0544, однак сам акт був складений пізніше - 05.09.12р.
Зазначає, що згідно ст. 16 Закону України "Про оренду землі", між нею та Житомирською міською радою було укладено договір оренди від 16.03.05р. земельної ділянки площею 0,1971га для комерційного використання терміном на 5 років. Однак, при виготовленні технічної документації із землеустрою на користування земельною ділянкою, виконавцем робіт була допущена технічна помилка, яка привела до невірного визначення площі земельної ділянки.
Відповідач-1 у вказаних запереченнях та його представник у судовому засіданні зазначили, що з метою приведення до відповідності договору оренди з фактичною площею орендованої земельної ділянки, яка при перевірці виявилась 0,2207 га та враховуючи наближення закінчення строку дії договору оренди, виходячи з необхідного для виготовлення документації часу, звернулась із заявою до міської ради про внесення змін до технічної документації землеустрою по фактичній загальній площі 0,2207 га та про продовження договору оренди на 25 років.
Як зазначає відповідач-1, заява була розглянута і між ним та підприємством "Житомирський міський центр земельних відносин", було укладено договір на складання технічної документації, на основі якої рішенням міськради №1084 від 06.11.09р. відповідачу-1 надано в користування земельну ділянку площею 0,2207 га, про що укладено договір оренди від 17.06.10р. За вказаного, відповідач-1 вважає, що йому поновлено договір оренди земельної ділянки шляхом укладення нового договору з несуттєвими змінами за згодою сторін.
Окрім того, звертає увагу суду на те, що межі орендованої ділянки за договором від 16.03.05р. при цьому не змінювались, а залишались визначеними в натурі, цільове призначення наданої ділянки залишалося без змін. В усному порядку представник відповідача-1 наголосив, що спір з відповідачем-2 по вказаних обставинах відсутній.
З огляду на викладене, відповідач-1 просить суд залишити без задоволення позовну заяву прокурора м. Житомира.
Прокурор в судовому засіданні щодо наведених відповідачем-1 обставин заперечив, оскільки вважає, що 14.06.10р. між відповідачами було укладено новий договір оренди, а не продовжено попередній.
Відповідач-2 згідно письмових заперечень на позовну заяву (а.с. 34-36) звертає увагу на те, що з поданого позову не зрозуміло які саме права позивача порушено при прийнятті міською радою спірного рішення про передачу в оренду земельної ділянки ФОП ОСОБА_3
За вказаного, позивачем у справі були надані суду письмові пояснення (а.с. 61-62), відповідно до яких, посилаючись на Положення про Державну інспекцію сільського господарства в Житомирській області, затвердженого Наказом Державної інспекції сільського господарства України від 28.02.12р. №104 та Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", останній зазначає, що у позивача існують самостійні повноваження щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель, складовою частиною якого є забезпечення додержання органами місцевого самоврядування земельного законодавства України, а тому інспекція цілком дієздатна в спірних правовідносинах.
Разом з тим, слід зазначити, що 29.08.12р. Житомирською міською радою було подано заяву про визнання позовних вимог (а.с. 55).
Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
За приписами статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч. 3 ст. 124 Земельного Кодексу).
Статтею 123 Земельного кодексу встановлено порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
- зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;
- надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.
Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.
Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Вищенаведені положення відповідають приписам ст.50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.03р. №858-IV, з приписами пунктів 2,9,10,11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 677 від 26.05.2004 року.
Отже, без розроблення проекту відведення земельної ділянки передача її в оренду можлива за наявності наступних двох складових: щоб земельна ділянка передавалася в оренду без зміни її цільового призначення та при цьому її межі вже було визначено в натурі (на місцевості). Відсутність однієї із вищезазначених складових є підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки.
До того ж, згідно ст.9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" від 17.06.04р., обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема: проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Так, матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення 23 сесії Житомирської міської ради 4 скликання від 22.12.04р. №458, між Житомирською міською радою (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 (орендар) 30.12.2004 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1971га, що знаходиться за адресою: м. Житомир, парк культури і відпочинку "Гідропарк". Вказаний договір зареєстровано у Житомирській регіональній філії Центру ДЗК 16.03.05р. за №040520900073 (а.с. 82-88) .
Також матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з допущенням виконавцем робіт, при виготовленні документації із землеустрою на користування вищевказаною земельною ділянкою, технічної помилки, яка призвела до невірного визначення меж та визначення площі земельної ділянки, відповідач-1 звернулася до Житомирського міськвиконкому із заявою від 01.02.07р. (а.с. 23), згідно якої просила посприяти у вирішенні даного питання та внести зміни до технічної документації із землеустрою до договору оренди в частині меж та площі. Також ФОП ОСОБА_3 просила продовжити договір оренди земельної ділянки на 25 років.
Рішенням Житомирської міської ради №664 від 03.07.08р. "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення та встановлення зовнішніх меж земельних ділянок юридичним та фізичним особам" відповідачу-1 надано дозвіл на складання документації із землеустрою щодо відведення та встановлення зовнішніх меж земельних ділянок на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (а.с.13).
Згідно рішення Житомирської міської ради №1084 від 06.11.09р. (а.с.40-42) ФОП ОСОБА_3 надано право користування земельною ділянкою площею 0,2207га по вул. Черняховського Парк культури і відпочинку "Гідропарк" (категорія земель - землі рекреаційного призначення).
На підставі зазначеного рішення, між відповідачами було укладено Договір оренди землі від 14.06.10р. (а.с.37-38), за умовами якого Житомирська міська рада надала, а ПП ОСОБА_3 прийняла у строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Черняховського, Парк культури і відпочинку "Гідропарк". Згідно п. 2 вказаного Договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,2207 га, у тому числі під будівлями та спорудами - 0,0435 га, під проїздами, проходами та площадками - 0,1772 га. У відповідності до п. 6 Договору, останній укладено строком на 5 (п'ять) років. Договір зареєстровано у Житомирському міському відділі Житомирської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 07.06.10р. №041022900095.
Актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 14.06.2010 року, що є невід'ємною частиною Договору оренди від 17.06.10р., землевпорядником КП "Житомирський міський центр земельних відносин" здійснено відвод в натурі земельної ділянки площею 0,2207га (а.с.19). Факт передання земельної ділянки площею 0,2207 від орендодавця - Житомирської міської ради ПП ОСОБА_3 підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 14.06.10р. (а.с.19).
Таким чином, на підставі технічної документації із землеустрою, яка розроблялася на земельну ділянку площею 0,2207 га. (а.с. 89-91), між сторонами було укладено новий договір оренди земельної ділянки від 14.06.10р. із площею у розмірі 0,2207 га., тобто щодо іншої, ніж передавалася за договором від 30.12.04р., площі.
Доказом того, що 14.06.10р. сторонами було укладено новий договір оренди землі також є рішення Житомирської міської ради №1084 від 06.11.09р. "Про вилучення, припинення та надання права користування земельними ділянками юридичним та фізичним особам", за яким вирішено, зокрема, достроково припинити дію договору оренди земельної ділянки площею 0,1971га від 30.12.04р.
Вищенаведене свідчить, що Житомирська міська рада, прийнявши рішення №1084 від 06.11.2011 року., надавши фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2207 га у користування на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, порушила норми Земельного кодексу України, а саме приписи ст. 123 Земельного кодексу України, в частині надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлено в натурі (на місцевості).
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (із відповідними змінами та доповненнями)).
Так, згідно позовної заяви прокурором визначено позивача у справі Державну інспекцію сільського господарства в Житомирській області.
Згідно Положення про Державну інспекцію сільського господарства в Житомирській області (а.с. 63-67), остання є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується.
У відповідності до п. 4 Положення, Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, зокрема, за: - веденням обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; - дотримання вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами; - дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, - дотримання вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; та ін.
З матеріалів справи вбачається, що 05.09.12р. державним інспектором сільського господарства Житомирської області, відповідно до доручення прокуратури м. Житомира від 20.06.12р. №3410вих. було проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_3 при використанні земельної ділянки на території Житомирського міського парку ім. Ю.Гагаріна (Гідропарк).
За результатами проведення перевірки було складено Акт (а.с. 68-69), згідно якого у результаті перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 використовує земельну ділянку площею 0,2207 га на підставі рішення 35 сесії Житомирської міської ради 5 скликання №1084 від 06.11.09р. та відповідно до договору оренди земельної ділянки від 14.06.10р. Зазначене рішення прийнято на підставі технічної документації із землеустрою, що є порушенням ст. 123, 124 Земельного кодексу України та п. 2 Постанови КМУ від 26.05.04р. №677 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", оскільки рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок державної або комунальної власності, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості), у користування приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Однак, вказаний Акт перевірки було складено 05.09.12р., тобто, після звернення прокурора з позовом до суду.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизначення або оспорювання. Під захистом слід розуміти дії уповноваженої особи, а також діяльність органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права, особу, яка такі права порушує.
Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звернутися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Зазначені вище чинні норми права передбачають необхідність доведення наявності порушень прав і інтересів позивача відповідачем при його звернені з позовом до господарського суду.
Таким чином, згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 1 ГПК України, необхідною умовою для задоволення позову є наявність факту порушення або оспорювання прав та інтересів позивача у справі, на захист яких і спрямовано звернення з позовом до суду. При цьому позовні вимоги повинні знаходиться у взаємозв'язку з порушенням права або інтересу, тобто забезпечувати захист та відновлення порушеного права у встановлений законом спосіб. Аналогічні приписи містяться і в ст. 20 ГК України.
Оскільки прокурором не доведено існування станом на час звернення до суду факту порушення чи оспорення з боку відповідачів прав або інтересів Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, з метою захисту яких подано позов, у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині скасування пункт 5 рішення 35 сесії 5 скликання Житомирської міської ради від 06.11.09р. №1084, та, як наслідок, відсутні підстави і для задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди землі від 14.06.10р., з наведених у позовній заяві мотивів.
З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити.
Судовий збір не стягується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 08.10.12
Суддя Вельмакіна Т.М.
Віддрукувати:
1 - до справи;
2- прокурору м. Житомира (наручно).