ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-72/5807-2012 12.06.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "СІТІ"
до Комунального підприємства "Київпастранс"
про стягнення 4250,25 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Рассихін А.Д.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 4 250,25 грн., з яких основний борг -4 126,46 грн. та 123,79 грн. трьох процентів річних. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, оформленого полісом №19G-0208361 від 31.07.2008 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.05.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи переносився через нез'явлення у судове засідання повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.
31.05.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує, пояснивши, що проведена оцінка вартості відновлювального ремонту автомобіля здійснювалась особою, яка не має на це повноважень та вимоги про стягнення 3 % річних є незаконними, оскільки між сторонами відсутні договірні зобов'язання.
У судовому засіданні 31.05.2012 р. судом оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України.
У даному судовому засіданні представник відповідача заперечив, з підстав, наведених у відзиві.
12.06.2012 р. через загальний відділ діловодства представником позивача подано заперечення на відзив Комунального підприємства "Київпастранс" на позовну заяву та клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 12.06.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
31.07.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Дженералі Гарант" та Куліш Людмилою Валеріївною укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформленого полісом №19G-0208361, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом -«Тойота Королла», державний номер ВМ 0292 АК.
Найманування Відкритого акціонерного товариства "Дженералі Гарант" 28.04.2011 р. було змінено на Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", що підтверджується витягом зі статуту, затвердженого черговими загальними зборами акціонерів ( протокол №38 від 20.04.2011 р.) та зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 28.04.2011 р.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування»визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як встановлено судом, 17.07.2009 р. на перехресті пр. Визволителів та вул. Жмаченка, в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота Королла», державний номер ВМ 0292 АК, що належить Куліш Л.В., яким керував Куліш Є.Г. на законних підставах згідно водійського посвідчення №130409 та тролейбуса «ЛАЗ», бортовий номер 4634, що належить Комунальному підприємству "Київпастранс" та закріплений за Куренівським трамвайним ремонтно-експлуатаційним депо №4, під керуванням Восконян Зої Олександрівни.
При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в Публічному акціонерному товаристві "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" автомобіль «Тойота Королла», державний номер ВМ 0292 АК.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 31.07.2009 р. Восконян Зою Олександрівну визнано винною у скоєнні правопорушення, що сталось 17.07.2009 р. на перехресті пр. Визволителів та вул. Жмаченка, в м. Києві за участю автомобіля «Тойота Королла», державний номер ВМ 0292 АК та тролейбуса «ЛАЗ», бортовий номер 4634.
Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до звіту про оцінку автомобіля від 08.09.2009 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Тойота Королла», державний номер ВМ 0292 АК склала 9 999,25 грн.
Оцінку пошкодженого автомобіля було проведено Горбанем Олександром Юрійовичем, який має вищу освіту, кваліфікацію оцінювача дорожніх транспортних засобів (кваліфікаційне свідоцтво № 3613, видане ФДМУ та ЗАТ УЦПЗ "Експерт-Сервіс" 11 червня 2005 року), свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів ФДМУ № 3497 від 06 липня 2005р. та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 387-ПК від 21.05.2009 р., видане ЗАТ УЦПЗ "Експерт-Сервіс".
08.09.2009 р. позивачем було складено страховий акт № 85360, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 4 126,46 грн.
Відповідно до зазначених вище звіту про оцінку оцінку автомобіля, страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 4 126,46 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2889 від 15.09.2009 р. (копія -у матеріалах справи).
Обґрунтовуючи свої вимоги, Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "СІТІ" зазначає, що у зв?язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Тойота Королла», державний номер ВМ 0292 АК, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що тролейбуса «ЛАЗ», бортовий номер 4634 належить Комунальному підприємству "Київпастранс", а також з огляду на те, що водія тролейбуса «ЛАЗ», бортовий номер 4634 визнано винним у скоєнні правопорушення та останній перебував з Комунальним підприємством "Київпастранс" у трудових відносинах, позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія тролейбуса «ЛАЗ», бортовий номер 4634.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Положеннями ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній станом на момент укладення договору страхування) встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися, зокрема, на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За таких обставин, у зв?язку з настанням страхового випадку -пошкодженням Восконян З.О. автомобіля «Тойота Королла», державний номер ВМ 0292 АК, що належить Куліш Л.В. у відповідача виник обов?язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля «Тойота Королла», державний номер ВМ 0292 АК у розмірі 4 126,46 грн., було сплачено Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "СІТІ" на підставі договору страхування., що підтверджується платіжним дорученням №2889 від 15.09.2009 р.
У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як передбачено ч. ч. 1, 2 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала тролейбусом «ЛАЗ», бортовий номер 4634, встановлена у судовому порядку.
В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).
Пунктом 5 вищезазначеної постанови встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Як вбачається з матеріалів справи, Восконян З.О. на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди працювала в Куренівському тролейбусному ремонтно-експлуатаційному депо Комунального підприємства «Київпастранс»на посаді водія тролейбуса з 01.08.2007 р., що підтверджується довідкою №68 від 06.06.2012 р.
Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Тойота Королла», державний номер ВМ 0292 АК, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку -до Комунального підприємства «Київпастранс».
27.04.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 85360 про відшкодування шкоди в порядку регресу, яка отримана ним 28.04.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, про відшкодування страхової виплати власнику автомобіля «Тойота Королла», державний номер ВМ 0292 АК, в розмірі 4 426,46 грн.
Як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою зворотної вимоги до відповідача.
Такої позиції притримується і Вищий господарський суд України в своїх постановах від 06.12.2011 р. у справі №23/279, від 06.12.2011 р. у справі №16/335, від 28.02.2012 р. у справі №7/088-11.
За таких умов, в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України обов'язок відповідача виплатити суму страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 4 126,26 грн. виник саме з 28.04.2011 р. та починаючи з 05.05.2011 р.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів розгляду регресної вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "СІТІ" та перерахування коштів у якості регресного відшкодування на суму 4 126,26 грн.
З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 123,79 грн. за період з 06.05.2011 р. по 06.05.2012 р.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних, який відповідає вимогам законодавства, а тому вимога позивача про стягнення 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 123,79 грн. за період з 06.05.2011 р. по 06.05.2012 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "СІТІ" задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (01023, м. Київ, площа Спортивна, 3, код ЄДРПОУ 32556540), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "СІТІ" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) 4 126 (чотири тисячі сто двадцять шість) грн. 26 коп. -заборгованості по виплаті страхового відшкодування, 123 (сто двадцять три) грн. 79 коп. - 3 % річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Бондарчук В.В.
Повний текст рішення
підготовлено: 13.06.2012 р.