04.10.2012Справа №5002-18/2424-2012
За позовом - Прокурора м. Євпаторія в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України
до відповідача - Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда»
про стягнення 444620,00 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Представники:
від позивача - Агапова О.С., заступник начальника управління правового забезпечення та кадрової роботи, довіреність № 411/0/22-12 від 03.08.2012
від відповідача - Макогонюк Р.О., виконуюча обов'язки директора, наказ № 467/к, від 27.07.2012; Кус Ю.Л. - предст., дов. від 28.09.2012.
за участю прокурора - Куінджи М.О., посвідчення.
СУТЬ СПОРУ: Прокурор м. Євпаторія в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України - позивача - звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» - відповідача, в якій просить стягнути з Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» на користь позивача шкоду у розмірі 444620,00 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. 121 Конституції України, ст.ст. 4, 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та мотивовані тим, що 29.04.2011 між Міністерством праці та соціальної політики України та Державним підприємством «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» було укладено договір № 11/161 про закупівлю послуг за державні кошти. 04.07.2011 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору № 11/161 про закупівлю послуг за державні кошти.
Відповідно до договору відповідачу була перерахована попередня оплата. Згідно акту звірки, який складено у листопаді 2011 року сума, яка підлягає поверненню Державним підприємством «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» становила 352385,00 грн., та згідно акту звірки (№ 13019/0/14-11/55 від 23.12.2011) сума, яка підлягає поверненню Державним підприємством «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» становила 92235,00 грн.
Однак, як вбачається з тексту позовної заяви, відповідач не сплатив на користь позивача суми, які підлягають поверненню, що і стало підставою звернення позивача з позовною заявою до Господарського суду Автономної Республіки Крим про стягнення з відповідача шкоди.
У судовому засіданні 31.07.2012 відповідач заявив клопотання про приєднання документів згідно наведеного переліку, та заперечував проти позову, посилаючись на те, що заборгованість по сумі позову не є узгодженою і що жодної додаткової угоди до договору не було підписано; таке клопотання було задоволено судом.
У судовому засіданні 14.08.2012 суд почав розгляд даної справи по суті.
У судовому засіданні 15.08.2012 представник позивача заявив клопотання про приєднання документів згідно наведеного переліку, заявив клопотання в порядку частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору на 15 днів та про відкладення розгляду справи.
Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд вважав можливим продовжити строк розгляду спору та задовольнив клопотання позивача.
По справі судом оголошувалися перерви з 14.08.2012 по 15.08.2012, з 02.10.2012 по 04.10.2012 на підставі ст. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, суд
29.04.2011 між Міністерством праці та соціальної політики України як Замовником - позивачем - та Державним підприємством «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» як Виконавцем - відповідачем - було укладено Договір № 11/161 про закупівлю послуг за державні кошти (а/с 11-14 т. 1), на підставі п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується у 2011 році надати послуги лікувальних закладів (послуги санаторіїв та інших оздоровчих закладів з санаторно-курортного лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) згідно із специфікацією, що зазначена в Додатку 1 до цього Договору (далі - послуги), а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги і оплатити їх у порядку, за цінами та у строки, встановлені цим Договором. (а/с 11-14 т. 1)
04.07.2011 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору № 11/161 про закупівлю послуг за державні кошти, на підставі якої у тексті Договору та додатках до Договору слова «Міністерство праці та соціальної політики України» замінити словами «Міністерство соціальної політики України» (а/с 18 т. 1).
Статтею 901 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно ч.1 ст. 179 Господарського Кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно до ст. 181 Господарського Кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Договір № 11/161 про закупівлю послуг за державні кошти від 29 квітня 2011 року між його сторонами був укладений на підставі проведених конкурсних Торгів, замовником проведення яких було Міністерство праці та соціальної політики України.
Розкриття пропозицій конкурсних торгів відбулося 10.03.2011року.
Проведення оцінки пропозицій конкурсних торгів (цінових пропозицій) відбулося 06.04.2011 року о 18 годині 30 хвилин за київським часом, про що свідчить Протокол № 3/06-04 оцінки пропозицій конкурсних торгів (цінових пропозицій).
Згідно статті 183 Господарського Кодексу України договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.
Держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобов'язаннями державних замовників.
Укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому статтею 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. Державний контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа.
Суд зауважує, що порядок укладання договору між замовником та виконавцем діючим спеціальним законодавством України, регулюючим державні контракти, не врегульований. Законодавець лише вказав, що процедура закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошті у виконавця передбачає укладання договору після торгів.
Але будь-яких суперечок між сторонами при укладенні Договору № 11/161 про закупівлю послуг за державні кошти від 29 квітня 2011 року не було, проект такого договору був запропонований до підписання відповідачу з боку Міністерства праці та соціальної політики України.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є о б о в ' я з к о в и м для виконання сторонами.
Пунктом 3.1 договору № 11/161 про закупівлю послуг за державні кошти від 29 квітня 2011 року сторони встановили, що ціна цього Договору становить 5 940 450,00 грн., у тому числі ПДВ: 990 075,00 грн. Розрахунок ціни Договору наведено у Додатку 1 до цього Договору.
Відповідно до п. 3.4 договору ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до цього договору.
Також, сторони встановили у п. 4.1 цього договору, що розрахунки за кожен звітний період проводяться шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі аб. 4 п.п. 2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 (зі змінами), у порядку, визначеному цим Розділом, та оплати Замовником наданих Виконавцем послуг після підписання Сторонами акту приймання - передачі наданих послуг по мірі надходження бюджетних коштів.
Як свідчать матеріали даної справи, між сторонами на виконання умов договору № 11/161 про закупівлю послуг за державні кошти були оформлені належним чином та підписані такі Акти приймання - передачі наданих послуг за Договором № 11/161 про закупівлю послуг за державні кошти від 29 квітня 2011 року на загальну суму такого договору без будь-яких зауважень як з боку Замовника, так і з боку Виконавця за цім Договором (а/с 57 - 66 т.1).
Строк дії договору № 11/161 про закупівлю послуг за державні кошти встановлений з моменту його укладання і до 31 грудня 2011 року, що визначено у пункті 10.1 цього договору.
Тобто протягом всього строку дії Договору № 11/161 про закупівлю послуг за державні кошти ц і н а цього Договору н е з м і н ю в а л а с ь, ні яких додаткових угод відносно зміни ціни такого договору сторони не укладали.
Що стосується посилання позивача та прокурора на ст. 197.1.6 Податкового Кодексу України, то суд вважає необхідним зауважити наступне:
Податковий Кодекс України набрав чинності з 01 січня 2011 року.
Розкриття пропозицій конкурсних торгів, на підставі проведення яких і був укладений договір № 11/161 про закупівлю послуг за державні кошти, відбулося 10.03.2011.
Проведення оцінки пропозицій конкурсних торгів (цінових пропозицій) відбулося 06.04.2011 о 18 годині 30 хвилин за київським часом, про що свідчить Протокол № 3/06-04 оцінки пропозицій конкурсних торгів (цінових пропозицій).
Тобто на момент проведення конкурсних торгів та у к л а д а н н я договору № 11/161 про закупівлю послуг за державні кошти - 29 квітня 2011 року - Податковий України вже н а б р а в ч и н н о с т і.
Але при цьому позивач - як замовник - н е в н о с и в ні яких змін до документації конкурсних торгів на закупівлю шляхом проведення процедури відкритих торгів у цієї частині, а саме: звільнення від оподаткування інвалідів, виходячи з приписів статті 197.1.6. Податкового Кодексу України.
Крім того, суд звертає увагу, що пунктом 1.1 такого Договору чітко визначено, що Виконавець зобов'язується у 2011 році надати послуги лікувальних закладів (послуги санаторіїв та інших оздоровчих закладів з санаторно-курортного лікування г р о м а д я н, які п о с т р а ж д а л и в н а с л і д о к Ч о р н о б и л ь с ь к о ї к а т а с т р о ф и) згідно із специфікацією, що зазначена в Додатку 1 до цього Договору.
При цьому на всіх Путівках, копії яких залучені до матеріалів справи, чітко зазначено « Для осіб, які постраждали в н а с л і д о к Ч о р н о б и л ь с ь к о ї к а т а с т р о ф и», що відповідає вимогам пункту 6.3.5 цього Договору.
Таким чином, суд зауважує, що послуги лікувальних закладів за Договором № 11/161 про закупівлю послуг за державні кошти надавались с а м е громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Ніякої інформації відносно терміну «інваліди» а ні в документації конкурсних торгів на закупівлю, а ні в самому тексті договору від 29 квітня 2011 року Замовником не було зазначено.
Розглядаючи даний спор по суті, необхідно також зауважити, що не кожен інвалід, що мешкає в Україні, вважається громадянином, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд також погоджується з доводами відповідача відносно його посилання на статтю 139.1.6. Податкового Кодексу України, яка регулює витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Відповідно до Роз'яснень №02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" Вищий арбітражний суд України встановив, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору, від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Частинами 1-2 статті 623 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 224 Господарського Кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 ГК України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
У даному випадку, враховуючи той с к л а д збитків, який перелічений у ст. 225 ГК України, суд вважає, що позивач та прокурор так і н е д о в і л и суду, які ж саме збитки з боку відповідача були причинені позивачеві.
На підставі викладеного, суд враховуючи всі обставини справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.
Судові витрати суд розподіляє на підставі ст. 44,49 ГПК України.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 04.10.2012.
Повне рішення складено 09.10.2012.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Суддя І.К. Осоченко