"04" жовтня 2012 р. Справа № 32/255
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,
суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Дуюнова О.М. -дов. від 04.02.11,
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Шерл"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.07.12
у справі№32/255
за позовомЛьвівської обласної державної телерадіокомпанії
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шерл"
простягнення 77600 грн.
Львівська обласна державна телерадіокомпанія звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шерл" про стягнення з нього 77600 грн. безпідставно отриманих коштів. Позивач вказував, що спірна сума вартості розробки та виготовлення базового комплекту телевізійної станції супутникового зв'язку за договором №1137-01 від 20.11.08 відповідачем документально не підтверджена, а тому підлягає стягненню з останнього. При цьому, позивач посилався на довідку Головного контрольно-ревізійного управління України №03-22/93 від 28.05.11 та приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.12 (суддя Підченко Ю.О.) позов задоволено. Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставне набуття відповідачем спірних коштів та керувався приписами статті 1212 Цивільного кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.12 (судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Шерл", яке просить рішення і постанову у справі скасувати та відмовити в позові. Скаржник наголошує на порушенні судами приписів статей 444, 632, 1212 Цивільного кодексу України, статті 14 Податкового кодексу України, статей 43, 47, 66, 67, 193 Господарського кодексу України, статті 15 Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні", статей 7, 8 Закону України "Про ціни та ціноутворення", статей 21, 24, 27, 33, 34, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник не погоджується з висновком судів про наявність підстав для стягнення спірних коштів як безпідставно набутих і зазначає, що відповідачем були виконані роботи з розробки та виготовлення базового комплекту телевізійної репортажної станції супутникового зв'язку на всю суму договору від 20.11.08 (в тому числі, спірну); що сума коштів, перерахованих позивачем відповідає обсягу виконаних робіт і ціні договору. Водночас товариство стверджує, що виконані роботи були прийняті позивачем за актами прийому-передачі виконаних робіт від 16.12.08, від 19.12.08, від 22.12.08, від 25.12.08, від 19.11.09, від 01.04.10. На думку скаржника, господарськими судами не оцінені усі докази у справі, зокрема, довідка Рахункової палати від 30.06.09 щодо зустрічної перевірки відповідача, а також інші первинні документи, які є підставою для оплати. Окрім того, як зазначає товариство, стягнута з відповідача сума коштів включає в себе податок на додану вартість, а відтак вона не може вважатися отриманою відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки набувачем в даному випадку є Державний бюджет України.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано, проте надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги за відсутності представників телерадіокомпанії.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.11.08 між Львівською обласною Державною телерадіокомпанією -замовником і Товариством з обмеженою відповідальністю "Шерл" - виконавцем було укладено договір №1137, предметом якого є проведення дослідно-конструкторської розробки та виготовлення базового комплекту телевізійної станції супутникового зв'язку для Львівської обласної державної телерадіокомпанії згідно зі специфікацією. Установили суди і те, що 20.05.11 Головним контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності позивача та зустрічну перевірку відповідача, в тому числі, і щодо обґрунтованості проведення розрахунків за спірним договором. За наслідками перевірки контрольно-ревізійним управлінням було складено довідку № 03-22/93 від 28.05.11, в якій зазначено про завищення вартості робіт за договором 20.11.08 у розмірі 77 600 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Шерл" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шерл" 77 600 грн. безпідставно отриманих коштів. Залишаючи без змін рішення у справі, апеляційний господарський суд, як і місцевий господарський суд, дійшов висновку про обґрунтованість позову, а відтак і наявність підстав для його задоволення. Втім, такі висновки судів визнаються передчасними через нез'ясування усіх обставин, що мають значення для справи. Наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави унормовано Главою 83 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином. Відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як вже зазначалося, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 77600 грн. безпідставно набутих коштів. Як на підставу позову позивач посилався на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України і зазначав те, що спірні кошти відповідачем отримані безпідставно, оскільки роботи на цю суму за договором від 20.11.08 відповідачем не виконувалися. Між тим, вирішуючи спір, господарські суди не дослідили усі обставини справи, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Так, господарськими судами не було надано оцінки доводам відповідача про те, що роботи з розробки та виготовлення базового комплекту телевізійної репортажної станції супутникового зв'язку за спірним договором ним були виконані в повному обсязі (в тому числі, і на заявлену до стягнення суму); що виконані роботи були прийняті позивачем за актами прийому-передачі виконаних робіт від 16.12.08, від 19.12.08, від 22.12.08, від 25.12.08, від 19.11.09, від 01.04.10. Господарські суди попередніх інстанцій, обмежились лише дослідженням довідки КРУ від 28.05.11 (на яку, в підтвердження своїх вимог, посилався позивач). Проте, не надали оцінки та не дослідили усі зібрані у справі докази (відхилили чи прийняли їх), як-то довідка Рахункової палати від 30.06.09 щодо зустрічної перевірки відповідача; акти прийому-передачі виконаних робіт від 16.12.08, від 19.12.08, від 22.12.08, від 25.12.08, від 19.11.09, від 01.04.10, від 01.04.10; інші первинні бухгалтерські документи, котрі є підставою для оплати вартості робіт. Наведене свідчить про те, що судами не з'ясовані питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті. Таким чином, для правильного вирішення даного спору судові необхідно встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються. Враховуючи викладене, визнається передчасним висновок господарських судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позову. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. У мотивувальній частині рішення вказуються: обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін. Отже, у розумінні приписів наведеної норми рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.12 у справі №32/255 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.12 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шерл" задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
С у д д і Т.Гоголь
В.Швець