21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
04 жовтня 2012 р. Справа 14/74/2012/5003
за позовом: публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б; 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39)
до: фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 877040,54 грн. заборгованості за кредитним договором №09/КМБ-08 від 06.06.2008 р.,
Головуючий суддя Тварковський А.А.
Cекретар судового засідання Німенко О.І.
Представники:
позивача: Мельник О.О., довіреність № б/н від 23.08.2011 року, НОМЕР_1 виданий Гніванським МВ УМВС України у Вінницькій області 01.08.2011 р.;
відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 20.08.2012 р., НОМЕР_2 виданий Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області 16.03.1999 р.; ОСОБА_4, довіреність №б/н від 20.08.2012 року, паспорт НОМЕР_4, виданий Ленінським РВ УМВС України в Вінницькій області 17.07.1998 р.,
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 877040 грн. 54 коп. заборгованості, що виникла в зв'язку з невиконанням останньою умов договору кредиту №09/КМБ-08 від 06.06.2008р.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №14/74/2012/5003 та призначено до розгляду на 21.08.2012 року.
20.08.2012р. від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" не визнала, в задоволенні позову останнього просила відмовити, мотивуючи свої заперечення зокрема тим, що її не було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за договором укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та акціонерним товариством "ДельтаБанк"; що до неї застосовано підвищену відсоткову ставку за користування кредитом, оскільки згідно договору передбачено відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 22%, а позивачем у розрахунку застосовано відсоткову ставку на рівні 30%, також вжито подвійні штрафні санкції, оскільки пеню нараховано не лише на відсотки за кредитом, а і на відсотки нараховані за підвищеною відсотковою ставкою, яка є штрафною санкцією за неналежне виконання зобов'язання, крім того відсутні докази отримання нею кредиту у тому розмірі, який зазначено у позовній заяві банку.
21.08.2012р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 27.09.2012 р. у зв'язку із необхідністю витребовування від позивача нових доказів потрібних для вирішення спору по суті.
27.08.2012р. до господарського суду Вінницької області від позивача публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" надійшли заперечення на відзив ФОП ОСОБА_1 від 20.08.2012р., в яких останній зазначив, що обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву не відповідають чинному законодавству та спросовуються дійсними обставинам справи.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.09.2012р. розгляд справи відкладено до 04.10.2012р. у зв'язку з необхідністю витребовування від позивача нових доказів та надходженням клопотання відповідача, мотивованого неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.
На визначену дату (04.10.2012 р.) в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача (Мельник О.О.) позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.
Представник відповідача (ОСОБА_4.) позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" не визнав, в задоволенні позову просив суд відмовити, з мотивів зазначених у відзиві від 20.08.2012р. та доповненні до відзиву поданому до суду 02.10.2012р.
Крім того, представником відповідача в судовому засіданні заявлено усне клопотання про зупинення провадження по справі, у з в"язку зі зверненням фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним пункту 4.6 Договору на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії №09/КМБ-08, укладеного між ФОП ОСОБА_1. та ТОВ "Український промисловий банк". Останнім в обґрунтування наведеного надано суду копію позовної заяви поданої до господарського суду Вінницької області.
Розглянувши заявлене клопотання та заслухавши думку представника позивача, яка у його вирішенні поклалася на розсуд суду, суд відхилив його з огляду на наступне.
Так, відповідачем, не надано належних доказів того, чи прийнято вказану позовну заяву судом до розгляду, не надано доказів які саме обставини не можуть бути встановлені при розгляді господарським судом даної справи, а можуть бути встановлені при розгляді іншої справи, порушеної за результатом розгляду вказаної позовної заяви про визнання недійсним пункту 4.6 договору на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії №09/КМБ-08, укладеного між ФОП ОСОБА_1. та ТОВ "Український промисловий банк".
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст .83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Відтак, виходячи зі змісту п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд вправі самостійно надавати оцінку кредитному договору та у разі необхідності визнати його недійсним повністю або частково з підстав невідповідності вимогам законодавства України.
За таких обставин, суд вважає, що підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні, а розгляд господарським судом Вінницької області (у випадку порушення провадження у справі) справи про визнання недійсним пункту 4.6 договору на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії №09/КМБ-08, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Український промисловий банк" не може бути перешкодою для встановлення господарським судом Вінницької області, у відповідності зі статтею 43 ГПК України , істотних обставин у справі №14/74/2012/5003. Більше того, на момент вирішення даної справи не надано доказів існування інщої справи, яка в силу ч. 1 ст. 79 ГПК україни є підставою для зупинення провадження у цій справі у зв"язку із їх пов"язаністю між собою.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
06.06.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено кредитний договір про відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 09/КМБ-08 (а.с. 11-14).
Відповідно до п.1.1 Договору Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на умовах, а саме:
- ліміт кредитування становить 144000 дол. США, що еквівалентно 698976 грн. по курсу НБУ станом на 06.06.2008р.;
- строк кредитної лінії з 06 червня 2008р. до 05 червня 2018р.;
- метою використання коштів є поповнення обігових коштів;
- процентна ставка становить - процентна ставка становить у гривнях 20%, у доларах 16 % річних;
- комісія за підготовку та оформлення Договору- 360 грн., в тому числі ПДВ 60 грн.
Згідно із п.2.1 Договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (транш). Підставою для видачі окремого траншу є заява позичальника. Строк розгляду Банком заяви не може перевищувати 2-х робочих днів.
Строк користування кредитною лінією починається з моменту перерахування кредиту з позичкового рахунку (п. 2.4 Договору).
Повернення кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із своїх поточних рахунків на відповідні позичкові рахунки у валютах фактичної заборгованості за кредитом згідно графіку зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до Договору), а у випадку, якщо такий не був укладений не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п. 1.1 Договору (п. 4.1. Договору).
Відповідно до п.4.2 Договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту по день його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Нарахування та оплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту.
Нарахування процентів Банком здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається (п.4.3 Договору).
Сплата Позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця (п.4.4 Договору).
При надходженні від Позичальника коштів на сплату заборгованості за кредитом за наявності простроченої заборгованості по процентах, Банк самостійно направляє кошти у черговості, що передбачена п. 6.1.4 Договору ( п. 4.5 Договору).
Відповідно до п.4.6 Договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту Позичальник у строки передбачені п.4.4 Договору сплачує проценти з розрахунку 30 % річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення та 26% річних в доларах США.
24.11.2008 між Банком та відповідачем укладено Договір №1 про внесення змін до Договору кредиту №09/КМБ-08 від 06.06.2008р. (а.с.16), яким сторони внесли зміни до п. 3.1 Договору стосовно виконання позичальником зобов'язань за Договором щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісії, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених Договором.
31.08.2009р. між Банком та відповідачем укладено Додатковий Договір №2 про внесення змін та доповнень до Договору кредиту №09/КМБ-08 від 06.06.2008р. (а.с.17), яким сторони домовилися змінити валюту зобов'язанняя з доларів США на гривню, суму кредиту- 900349,55 грн., що змінюється відповідно до графіка повернення заборгованості, процентну ставку- 22% річних.
30.06.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" та акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено Договір про передачу активів товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" на користь акціонерного товариства "Дельта Банк", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 2258 (а.с. 28-32).
Відповідно до умов договору до акціонерного товариства "Дельта банк" переходять активи товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк", права вимог до позичальників товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк", що виникають з кредитних та забезпечувальних договорів, у зв'язку із заміною кредитора на акціонерне товариство "Дельта банк".
Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання відповідно до кредитного договору позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується листами -клопотаннями відповідача від 06.06.2008р. (а.с. 19-21), розпорядженнями бухгалтерії від 06.06.2008 року про виплату на суму 85500 доларів США (а.с. 20) та від 06.06.2008 р. на суму 283959 грн. (а.с. 22), меморіальними ордерами №14 від 06.06.2008р., №2248 від 06.06.209р., №5735 від 31.08.2009р. (а.с.149-151).
В підтвердження наявності боргу у розмірі вказаному в позовній заяві позивачем надано виписки по особовим рахункам з 01.07.2010р. по 02.07.2010р. (а.с. 130-136).
У зв"язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, позивач надіслав йому претензію №02.1-604 від 27.04.2011р. про дострокове повернення кредитних коштів (а.с. 23-24), яку останній отримав 04.05.2011р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак відповіді на вказану претензію від відповідача позивачем не отримано.
Непроведення розрахунків згідно умов кредитного договору в строки обумовлені договором в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду.
Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".
Зокрема, в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 717218 грн. 94 коп. заборгованості за кредитом, 145179 грн. 66 коп. заборгованості за відсотками по кредиту підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6872 грн. 15 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 7769 грн. 79 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.8.1 Договору у випадку порушення термінів повернення Кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
Таким чином, заявлення позивачем вимог про стягнення пені є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.
Перевіркою розрахунку пені судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.
Заперечення відповідача викладенні у відзиві та доповненні до нього судом не беруться до уваги як безпідставні, необґрунтовані та непідтверджені доказами.
При цьому матеріалами справи підтверджується факт належного повідомлення відповідача про зміну кредитора, а саме як доказ в справі наявний лист-повідомлення про зміну кредитора надісланий згідно реєстру поштового відправлення рекомендованих листів з рекомендованими повідомленнями від 14.07.2010р. (а.с. 34, 144). Крім того, про факт повідомлення про заміну кредитора свідчить лист (а.с. 23-25).
Окрім того, суд вважає, що відповідач хибно трактує норму ч. 2 ст. 517 ЦК україни, аналіз якої свідчить про наявність у боржника права не виконувати свого обов"язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов"язанні. Конструкція цієї норми спрямована на мінімізацію негативних наслідків для боржника в зв"язку з необхідністю чіткого визначення особи кредитора у зобов"язанні при його заміні.
На думку суду ненадання доказів боржнику переходу до нового кредитора прав не звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов"язання і не може свідчити про відсутність у нового кредитора порушення його прав внаслідок неналежного виконання зобов"язань кредитором.
Стосовно заперечення відповідача відносоно факту отримання кредиту в зазначенній сумі, суд зазначає що окрім доказів наведених вище в позовній заяві факт отримання кредиту та визнання заборогованості за Договором підтверджується підписом відповідача на Додатковому договорі №2 про внесення змін та доповнень до Договору кредиту №09/КМБ-08 від 06.06.2008р. (а.с.17).
Разом із тим, суд зазначає, що не беруться до уваги заперечення відповідача стосовно неправомірного підвищення банком відсоткової ставки та стягнення пені за основним боргом та відсотками, оскільки це передбачено Договором відтак відповідає ст. 628 Цивільного кодексу України.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч вищенаведеному та вимогам ухвал суду, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками по кредиту, пені в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б; 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39, код ЄДРПОУ 34047020) 717218 грн. 94 коп. (сімсот сімнадцять тисяч двісті вісімнадцять гривень дев"яносто чотири копійки) заборгованості за кредитом; 145179 грн. 66 коп. (сто сорок п"ять тисяч сто сімдесят дев"ять гривень шістдесят шість копійок) заборгованості за відсотками по кредиту; 6872 грн. 15 коп. (шість тисяч вісімсот сімдесят дві гривні п"ятнадцять копійок) пені за несвоєчасне погашення кредиту; 7769 грн. 79 коп. (сім тисяч сімсот шістдесят дев"ять гривень сімдесят дев"ять копійок) пені за несвоєчасне повернення відсотків, 17540 грн. 81 коп. (сімнадцять тисяч п"ятсот сорок гривень вісімдесят одну копійку) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 08 жовтня 2012 р.
Суддя Тварковський А.А.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б; 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39)
3 - відповідачу (АДРЕСА_1)