04.10.2012Справа №5002-8/2729-2012
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія»
до публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон»
про стягнення 4352708,00 грн.
Суддя С.А. Чумаченко
Представники сторін:
від позивача - представник Дацюк Н.О., довіреність № 14 від 16.07.2012, у справі;
від відповідача - представник Ставило А.А., довіреність № б/н від 03.01.2012, у справі.
СУТЬ СПОРУ: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» про стягнення 4352708,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.07.2007 між сторонам був укладений договір про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги на суму 10000000,00 грн. із зобов'язанням повернути кошти фінансової допомоги до 31.12.2009. Згідно умов договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти. Відповідач частково виконав умови договору, на остаточну суму заборгованості став нараховуватись розмір відсотків та інфляційних витрат. Позивачем 19.04.2012 був направлений супровідний лист з актом звірення розрахунків, у встановлений строк, відповідач акт не підписав, відповіді не надав та суму боргу не повернув, це й стало підставою для звернення позивачем із позовною заявою до суду.
31.08.2012 до дня слухання справи від товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» надійшла заява про збільшення позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 4361619,00 грн., у тому числі: неповернута фінансова допомога у розмірі 3362000,00 грн., пеня у розмірі 255870,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 461843,00 грн., 3% річних у розмірі 281906,00 грн. (т.1 а.с. 72)
03.09.2012 ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог у розмірі 4361619,00 грн., у тому числі: неповернута фінансова допомога у розмірі 3362000,00 грн., пеня у розмірі 255870,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 461843,00 грн., 3% річних у розмірі 281906,00 грн. (т.1 а.с. 85-86).
21.09.2012 представником публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» було заявлено клопотання про призначення по справі судово - економічної експертизи.
Однак, сам відповідач під час судового засідання зазначив, що документи, які мають відношення до договорів від 13.10.2006 та 02.07.2007, у 2010 році згоріли та інша частина була вилучена під час обшуку також у 2010 році, відповідно, у публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» не буде можливості надати їх суду для дослідження та встановлення обставин.
Крім того, в матеріалах справи є довідка акціонерного товариства «Сбербанк Росії», з якої вбачається та підтверджується рух грошових коштів за період з 2006 по 2012 року між контрагентами публічним акціонерним товариством «Кримзалізобетон» та товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» відносно договорів від 13.10.2006 та 02.07.2007 про надання фінансової допомоги.
На підставі викладеного, суд вважає, що підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення по справі судово - економічної експертизи немає та відмовив у клопотанні публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон».
28.09.2012 позивачем була надана суду заява, в якій товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» зазначило, що ним була усунена арифметична помилка при розрахунку пені та інфляції. На підставі зазначеного просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 4360931,00 грн., а саме: неповернута фінансова допомога у розмірі 3362000,00 грн., пеня у розмірі 255870,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 462075,00 грн., 3% річних у розмірі 280986,00 грн. (т.2 а.с. 30-31).
Дана заява прийнята судом до розгляду.
Таким чином, суд розглядає позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» до відповідача - публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» про стягнення суми боргу в розмірі 4360931,00 грн., а саме: неповернута фінансова допомога у розмірі 3362000,00 грн., пеня у розмірі 255870,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 462075,00 грн., 3% річних у розмірі 280986,00 грн.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
28.09.2012 в судовому засіданні була оголошена перерва на 04.10.2012, в поряду статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Надав заяву, в якій зазначив, що між сторонами при наданні безвідсоткової фінансової допомоги було укладено два договори: від 13.10.2006 та 02.07.2007. За цими договорами товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» перерахувала на користь публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» 11880000,00 грн., а отримала повернення 8518000,00 грн., що підтверджується довідками акціонерного товариства «Сбербанк Росії». Інших договорів між сторонами про надання безвідсоткової фінансової допомоги не укладалося. Посилання у платіжних дорученням при перерахуванні коштів на договори від 24.04.2008 та 02.07.2010 є технічною помилкою.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, позовні вимоги не визнає. У своєму відзиві зазначив, що позивачем не було надано до позову первинних бухгалтерських документів підтверджуючих факт здійснення платежів. Суми викладені в акті звірки взаєморозрахунків від 02.07.2012 не відповідають сумам, вказаними в акті звірки взаєморозрахунків. Крім того, відповідач вважає, що позивач у своїй заяві від 29.07.2012 об'єднав вимоги, що випливають з двох різних самостійних договорів: від 13.10.2006 року та 02.07.2007 року. Оскільки, на думку публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон», зазначені договори містять різні предмети та різні строки їх виконання.
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд
02.07.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» (позикодавець) та публічним акціонерним товариством «Кримзалізобетон» (позичальник) укладено договір про надання безвідсоткової возвратної фінансової допомоги (т.1 а.с. 9-10).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 5.1. договору).
Відповідно до пункту 1.1. договору, позикодавець передає позичальнику на строковій та возвратній основі грошові кошти на суму 10000000,00 грн. (надалі - фінансова допомога), а позичальник зобов'язується повернути зазначені кошти в обумовлений договором строк.
Фінансова допомога надається позичальнику на безвідсотковій (безоплатній) основі (пункт 1.2. договору).
Надання фінансової допомоги згідно пункту 1.1. договору здійснюється безготівково шляхом перерахування платіжним дорученням грошових коштів на поточний рахунок позичальника (пункт 1.3. договору).
Пунктом 1.4. договору визначено, що метою надання фінансової допомоги є поточні потреби позичальника.
Згідно пункту 2.2. договору, позичальник зобов'язується повернути суму фінансової допомоги до 31.12.2009.
Повернення може виконуватись, за бажанням позичальника, частинами або повністю, шляхом переводу грошових коштів на банківський рахунок позикодавця (пункт 2.3. договору).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання однієї з сторін зобов'язань за даним договором, вона зобов'язана відшкодувати іншій стороні спричинені таким невиконанням збитки.
Відповідно до пункту 3.2. договору, за прострочення строків повернення фінансової допомоги, встановлених даним договором, позичальник зобов'язується сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочення.
Сплата пені не звільняє позичальника від виконання основних зобов'язань за даним договором (пункт 3.3. договору).
Згідно умов договору від 02.07.2007 про надання безвідсоткової возвратної фінансової допомоги, товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» були перераховані публічному акціонерному товариству «Кримзалізобетон» грошові кошти, що підтверджується довідкою публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії» від 07.07.2012 за вих. № 1182/5/50-5 (т.1 а.с. 18-21). З якої вбачається, що відбулося списання грошових коштів з поточного рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» за період з 01.10.2006 по 30.03.2012 включно на користь контрагента.
Публічне акціонерне товариство «Кримзалізобетон» до 31.12.2009 виконало свої зобов'язання з повернення суми фінансової допомоги лише частково.
В матеріалах справи є довідка публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанк Росії», який є правонаступником публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії», з якої вбачається хід надходження грошових коштів від публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» за період з 01.10.2006 по 30.06.2012 (т.2 а.с. 52).
Станом на 01.01.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 4099500,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» 03.02.2011 направило на адресу публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» претензію за вих. № 8 з вимогою повернення суми фінансової допомоги (т.1 а.с. 11).
На протязі періоду січень 2010 року - грудень 2011 року публічне акціонерне товариство «Кримзалізобетон» повернуло заборгованість в сумі 737500,00 грн.
Таким чином, станом на день подачі позовної заяви заборгованість відповідача по поверненню фінансової допомоги складає 3362000,00 грн.
Під час розгляду справи представник відповідача надавав суду акт звірки між сторонами від 14.09.2012, в якому визнав свою заборгованість в розмірі 3242000,00 грн. При цьому зазначив, що різниця між розрахунками неповернутої фінансової допомоги складає 120000,00 грн.
Однак, суд не приймає зауваження відповідача, з огляду на наступне.
До позовної заяви був доданий акт звіряння розрахунків за період з 01.10.2006 по 12.04.2012, який 19.04.2012 був направлений відповідачу. У вказаному акті звіряння розрахунків наведені розрахунки по двох договорах безвідсоткової поворотній фінансової допомоги від 13.10.2006 на суму 2000000,00 грн. та від 02.07.2007 на суму 10000000,00 грн., що підтверджується довідкою публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії» від 07.07.2012 № 1182/5/50-5 про рух коштів на рахунках позивача та відповідача за цей період.
Як вбачається з цього акту, позивач 13.06.2006, 04.06.2007, 14.06.2007 за договором від 13.10.2006 трьома платіжками перерахував 2000000,00 грн. Відповідач 22.06.2007, 26.06.2007, 24.04.2008 повернув 1880000,00 грн. Заборгованість по цьому договору залишилась у розмірі 120000грн.
Наступний платіж від 29.01.2009 у розмірі 300000,00 грн. був отриманий товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія», але 120000,00 грн. позивачем було віднесено в рахунок погашення заборгованості по договору від 13.10.2006, оскільки відповідач по цьому договору повернув тільки 1880000,00 грн. з двох мільйонів гривень.
Таким чином, сума в розмірі 120000,00 грн. була зарахована товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» у виконання умов договору від 13.10.2006.
Заборгованості за договором від 13.10.2006 у відповідача перед позивачем немає.
Відповідно, розмір заборгованості по основному боргу неповернутої фінансової допомоги складає 3362000,00 грн., хоч рахувати розрахунки по двох договорах чи по одному.
В матеріалах справи є довідка публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанк Росії», з якої вбачається, що публічне акціонерне товариство «Кримзалізобетон» перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» в рахунок часткового повернення фінансової допомоги за договорами 8518000,00 грн.
Тоді як, товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія», як вбачається з виписок з банківських рахунків позивача, надало публічному акціонерному товариству «Кримзалізобетон» фінансової допомоги у розмірі 11880000,00 грн.
Різниця складає саме 3362000,00 грн. неповернутої фінансової допомоги.
На сьогоднішній день публічним акціонерним товариством «Кримзалізобетон» зобов'язання з повернення коштів фінансової допомоги не виконані, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 3362000,00 грн.
Таким чином, станом на день розгляду справи за публічним акціонерним товариством «Кримзалізобетон» склалася заборгованість у розмірі 3362000,00 грн.
Відповідач під час розгляду справи посилався на платіжні документи, якими повертав фінансову допомогу, за іншими договорами.
Однак публічне акціонерне товариство «Кримзалізобетон» під ас розгляду справи не надав суду інших договорів про надання безвідсоткової возвратної фінансової допомоги, на які він нібито посилався.
Як пояснював представник товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія», у відповідача перед позивачем немає заборгованості за договором від 13.10.2006 про надання безвідсоткової возвратної фінансової допомоги. Залишилась лише заборгованість за договором від 02.07.2007 про надання безвідсоткової возвратної фінансової допомоги.
Інших договорів, окрім від 13.10.2006 та від 02.07.2007 про надання безвідсоткової возвратної фінансової допомоги між сторонами не укладались.
Дослідивши надані позивачем у підтвердження своїх доводів докази, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як передбачено статтею 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України (Позика. Кредит. Банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (стаття 1046 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно до статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до пункту 2.2. договору від 02.07.2007, позичальник зобов'язується повернути суму фінансової допомоги до 31.12.2009.
Таким чином, після закінчення терміну договору від 02.07.2007 про надання безвідсоткової возвратної фінансової допомоги публічне акціонерне товариство «Кримзалізобетон» повинно було повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» суму фінансової допомоги.
На підставі зазначеного, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» до публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» щодо стягнення суми фінансової допомоги в розмірі 3362000,00 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача:
- 3% річних за період з 01.01.2010 по 03.09.2012 у розмірі 280986,00 грн.;
- інфляцію за період з 01.01.2010 по 03.09.2012 у розмірі 462075,00 грн.;
- пеня за період з 03.03.2012 по 03.09.2012 у розмірі 255870,00 грн.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті ) 631 Цивільного кодексу України.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» статтею 3 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пункт 3.2. договору встановлює, що за прострочення строків повернення фінансової допомоги, встановлених даним договором, позичальник зобов'язується сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочення.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.
Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).
Статтею 230 Господарського кодексу встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 536 даного Кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі, встановленому договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
При цьому стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Крім того, частина 3 статті 692 Цивільного кодексу прямо встановлює, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Тобто, з аналізу норм чинного законодавства користування чужими грошовими коштами це не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове користування (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-яким оплатним зобов'язанням і виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами, а юридичні особи не можуть бути звільнені від цього зобов'язання.
Судом зроблений власний перерахунок пені, 3% річних та інфляції, з якого вбачається, що стягненню з публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» підлягає:
- 3% річних за період з 01.01.2010 по 03.09.2012 у розмірі 280806,99 грн.;
- інфляція за період з 01.01.2010 по 03.09.2012 у розмірі 459557,34 грн.;
- пеня за період з 03.03.2012 по 03.09.2012 у розмірі 251736,64 грн.
Таким чином, суд частково задовольняє позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» до публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» в частині стягнення 3% річних у розмірі 280806,99 грн., інфляції у розмірі 459557,34 грн. та пені в розмірі 251736,64 грн.
У задоволенні позовним вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 179,01 грн., інфляції у розмірі 2517,66 грн. та пені в розмірі 4133,36 грн. відмовляє.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, публічним акціонерним товариством «Кримзалізобетон» під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості про надання безвідсоткової возвратної фінансової допомоги за договором від 02.07.2007.
Витрати по сплаті судового збору відносяться на відповідача у відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.
Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем під час подачі позовної заяви про стягнення 4352708,00 грн. було сплачено судовий збір у розмірі 64380,00 грн., однак суд задовольнив позовні вимоги позивача на загальну суму в розмірі 4354100,97 грн., відповідно стяганню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 64279,17 грн.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення оформлено та підписано 09.10.2012.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» неповернуту безвідсоткову возвратну фінансову допомогу в розмірі 3362000,00 грн., 3% річних у розмірі 280806,99 грн.; інфляцію у розмірі 459557,34 грн.; пеню у розмірі 251736,64 грн., судовий збір у розмірі 64279,17 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної.
4. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» до публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» в частині стягнення 3% річних у розмірі 179,01 грн., інфляції у розмірі 2517,66 грн. та пені в розмірі 4133,36 грн. - відмовити.
Суддя С.А. Чумаченко