02.10.2012Справа №5002-17/4045-2011
За позовом Фізичної особи-підприємця Бондаренка Олександра Валентиновича
До відповідача Публічного акціонерного товариства «Крименерго»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вітюк В.В.
про визнання незаконним та відміну протоколу засідання комісії про розгляд актів про порушення Правил користування електричною енергією № 5474 від 18 жовтня 2010 року та висновку комісії про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бондаренка О.В. 34 699,62 грн.
Суддя В.І. Гайворонський
Представники:
Позивач - Бондаренко О.В.
Від відповідача - Зенкова І.О., представник
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вітюк В.В.
Суть спору: Позивач згідно з позовом просить визнати незаконним та відмінити протокол засідання комісії про розгляд актів про порушення Правил користування електричною енергією № 5474 від 18 жовтня 2010 року та висновку комісії про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бондаренко О.В. 34 699,62 грн., у зв'язку з незгодою позивача щодо факту самовільного без облікового підключення до електричної мережі, вказує, що прилад обліку відключений не був. Позивач також вказує, що акт про порушення взагалі не складався. Позивач також зазначає, що електричною енергією користувався не він, а третя особа.
Відповідач у відзиві щодо позову заперечує, та вказує, що комерційна діяльність за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Севастопольське шосе 9-а фактично здійснювалась ФОП Бондаренко О.В., що також підтверджується копією ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями від 23.04.2010 року. На момент складання акту про порушення ППЄЄ і до моменту укладення договору № 2655 з ФОП Вітюк В.В. договірних правовідносин з Вітюк В.В. не відбувалося, та розрахунки за спожиту електричну енергію не проводилось, факт правопорушення підтверджується відповідним актом.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вітюк В.В. вказує, що користувачем електричної енергії був він, та на час складання акту перевірки електрична енергія споживалась на законних підставах.
Відповідач ПАТ «Крименерго» заявив про заміну його найменування Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Крименерго».
Заміна найменування підтверджується копією Статуту Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго».
Згідно п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» про це вказується в описовій частині рішення.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.
Розглянувши матеріали справи, суд -
Згідно Акту № 109512/2906 від 04 жовтня 2010 року «Про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності» встановлено, що споживач Бондаренко О.В. порушив ППЄЄ шляхом самовільного безоблікового підключення електричних навантажень продуктового магазину до електричних мереж ЯГЕС ВАТ «Крименерго». Електрична енергія споживається, але не враховується та не оплачується. Споживач Бондаренко О.В. від підпису відмовився. Акт підписаний трьома представниками ВАТ «Крименерго», а саме: Новілов А.С., Лобачев Л.С., та Кирилов С.Г.
Згідно протоколу № 5474 засідання комісії по розгляду актів про порушення ППЄЄ від 18.10.2010 року оплаті за актом № 109512 підлягає сума в розмірі 34 699,62 грн.
Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних обставин:
Пунтом 6.41 Правил користування електричною енергією (затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 листопада 2006 року № 1497 (Правила) передбачено, що у разі відмови споживача підписати акт перевірки, в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).
Таким чином, відповідно до зазначених правил факт безоблікового споживання електричної енергії підтверджений належним чином.
Більш того, позивач та третя особа, при грубому порушенні працівників відповідача, по їх версії, до компетентних органів з цього приводу не звернулись.
Тобто, на цей час, передбаченими законодавством засобами (опитуванням свідків, очними ставками, виїмкою документів) підложність акту перевірки не встановлено, та вироку суду з цього приводу не існує.
Таким чином, позивач та третя особа належний доказ відповідача, а саме акт перевірки, належним доказом не спростували.
Також необхідно відмітити, що неуважність сторони, незнання нею законодавства або неправильне його тлумачення не може вважатися поважною причиною, що також відповідає позиції Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).
При цьому необхідно відмітити, що постанови Пленуму Верховного Суду України приймаються з метою однакового застосування законодавства усіма судами України. Згідно листа Вищого господарського суду України вони є обов'язковими для застосування господарськими судами.
Також необхідно відмітити, що неприйняття відповідних заходів реагування у відношенні зазначених представників відповідача може потягнути повторення аналогічних порушень, а тому відсутність звернення до компетентних органів з цього приводу з боку позивача та третьої особи є незрозумілим.
Більш того, твердження позивача та третьої особи про те, що об'єкт не був відключений від електроспоживання спростовується документом, на який саме посилаються зазначені особи.
Так, у підтвердження того, що електрична енергія постачалась Фізичній особі-підприємцю Вітюк В.В., зазначена особа посилається на акт-наряд перевірки розрахункових засобів обліку від 12.07.2010 року.
Однак, у вказаному документі зазначено, що такі засоби відключені.
Зацікавленою особою не надано доказів, що після 12.07.2010 року відбулось підключення до електропостачання.
При цьому суд відхиляє посилання позивача та третьої особи щодо того, що в акті-наряді йде мова про відключений стан їх агрегату, оскільки згідно акту-наряду перевіряються розрахункові засоби обліку, а не техніка позивача або третьої особи. Тобто, нікого не цікавить чи включена лампочка у кімнаті, чи працює вентилятор чи телевізор, чи інші їхні прилади, або ні, і про це в акті не відображається, оскільки в будь-який момент їх стан може змінитися із включеного на виключений, та навпаки.
Окрім цього, незрозуміло чому обладнання позивача було відключене при тому, що об'єкт торгівлі працював.
Суд також не може прийняти до уваги посилання позивача на те, що не він, а третя особа споживала електричну енергію, при цьому виходить з наступних підстав:
Так, сама третя особа в засіданні суду 02.10.2012 року, що зафіксовано у звукозапису суду, заявила, що вона зверталась до відповідача про те, що не буде споживати електричну енергію у 2009-2010 роках.
При цьому необхідно відмітити, що згідно акту-наряду від 12.07.2010 року, станом на зазначену дату об'єкт від постачання електричної енергії був відключений.
Щодо знаходження позивача на об'єкті, позивач та третя особа посилаються на договір про суспільну діяльність.
Однак, договір про суспільну діяльність може надавати дозвіл на знаходження на об'єкті. Однак, такий договір не може бути підставою для споживання безоблікової електричної енергії позивачем.
Позивач заявив, що на об'єкті він торгував своїм товаром, та електрична енергія споживалась у зв'язку з такою торгівлею, що зафіксовано у звукозапису засідання суду від 02.10.2012 року.
Суд також вважає, що виходячи із закріплених в ст. 3 ЦК України основних принципів цивільного права - принципів розумності та добросовісності, позивачу необхідно було з'ясувати законність постачання електричної енергії до об'єкту торгівлі, де він використовує електрообладнання, пов'язане із торгівлею, та уважно ознайомитись із усіма документами, що стосуються цього. У такому разі позивач з'ясував би, що в акті-наряді від 12.07.2010 року зазначено, що засоби обліку відключені.
При цьому також необхідно відмітити, що саме по цьому об'єкту відсутні докази сплати за користування електричною енергією за період, що передував безпосередньо перевірці, що також свідчить про безоблікове її споживання. Тобто, якщо електрична енергія споживалась законно, то, відповідно, вона повинна бути оплачена. Та навпаки, безоблікова електрична енергія особою, що її споживає, у добровільному порядку ніколи не сплачується.
Також необхідно зазначити, що необхідних документів щодо постачання електричної енергії на зазначений об'єкт зацікавленими особами не надано.
Таким чином, встановлено, що позивач на момент перевірки безобліково споживав електричну енергію, та, відповідно, за це повинен нести відповідальність.
При цьому необхідно зазначити, що згідно п. 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» якщо акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним.
Суд вважає, що спірний акт є вірним по суті, оскільки позивач безобліково споживав електричну енергію, та, відповідно, повинен нести за це відповідальність.
Таким чином, по тим підставам, якими позов обґрунтовується, він задоволений бути не може.
Також необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі розглядати з власної ініціативи інші підстави, якими позов не обґрунтовується. Більш того, розгляд таких підстав буде грубим порушенням прав відповідача, який вправі знати про такі підстави та заперечувати щодо них, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Верховним Судом України (постанова Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 по справі Д 12/12).
Також необхідно відмітити, що згідно статті 22 ГПК України позивач вправі змінити підстави позову лише до початку розгляду справи по суті.
Обставин для відшкодування судових витрат позивачу згідно ч. 5 статті 49 ГПК України не існує.
По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складене 08.10.2012 року.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
У позові відмовити повністю.
Суддя В.І. Гайворонський