"04" жовтня 2012 р. Справа № 52/104
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши у судовому засіданні за участю представників: позивача відповідача матеріали касаційної скарги Залерцов М.О. -дов. від 01.10.12, Матвієнко А.І. -голова правл., Климчук Н.Ю. -дов. від 16.04.12, Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.12
у справі№52/104
за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
доЖитлово-будівельного кооперативу "Кристал-6"
простягнення 196686,74 грн.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-6" 164711,61 грн. боргу і 31975,13 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманих послуг за період з 01.04.05 до 01.04.08 за договором на послуги водопостачання та водовідведення №04582/4-12 від 22.07.97.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.12 (суддя Чебикіна С.О.) в позові відмовлено. Господарський суд дійшов висновку про відсутність у відповідача заборгованості за спірним договором у період з 24 липня 2005 року до квітня 2008 року. Суд відмовив у стягненні нарахованих позивачем боргу і інфляційних за квітень-червень та 24 дні липня 2005 року та боргу станом на 01.04.05, що утворився за попередній період через сплив строку позовної давності. Водночас суд визнав необґрунтованим вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за воду, що використовується на підігрів, оскільки договором від 22.07.97 №04582/4-12 не передбачено надання та оплата таких послуг. Судове рішення вмотивоване приписами статей 256, 257 Цивільного кодексу України, статей 3, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України від 01.07.94 №65.
Київський апеляційний господарський суд постановою від 05.06.12 (судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я., Сітайло Л.Г.) перевірене рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, товариство наголошує на порушенні судами приписів статей 525, 526, 629,901, 903 Цивільного кодексу України, статей 179, 181 Господарського кодексу України, статей 19, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", пунктів 12.3, 12.17 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65, статей 4, 42, 47, 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує на те, що позивач нараховує за спожиту питну воду та прийняті стоки в межах договору, а тому відповідач зобов'язаний сплачувати вартість спожитої ним води, яка, в тому числі, використовується для виготовлення гарячої води.
Від Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-6" судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому кооператив просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами в ході розгляду справи установлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.07.97 між Державним комунальним об'єднанням „Київводоканал" (правонаступником якого є позивач) - постачальником та Житлово-будівельним кооперативом "Кристал-6" - абонентом було укладено договір №04582/4-12 на послуги водопостачання та водовідведення, предметом якого є зобов'язання постачальника надавати абоненту питну воду, приймати каналізаційні стоки, а абонент, в свою чергу, оплачувати надані послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.94. Відповідно до пункту 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Згідно з пунктом 3.6 договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку інкасо платіжних вимог, котрі оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі. Строк дії договору відповідно до умов розділу VІ цього договору встановлений з моменту його підписання до 22.07.98 та вважається пролонгованим, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-6" 164711,61 грн. боргу і 31975,13 грн. інфляційних втрат за період з 01.04.05 до 01.04.08 за договором на послуги водопостачання та водовідведення від 22.07.97 №04582/4-12. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що позовна вимога ґрунтується на договорі від 22.07.97 №04582/4-12. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно з пунктами 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65 (які були чинні на момент укладення договору), абонентами, які користуються послугами водоканалу можуть бути підприємства на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору, особового рахунку (абонентської картки) абоненти подають до водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Відповідно до пункту 12.17 вказаних Правил розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється водоканалом. За пунктом 4.1 названих Правил абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води. Господарськими судами установлено, що при укладенні спірного договору позивачем було відкрито відповідачеві особовий рахунок і присвоєно код 5-407. Разом з тим, як установили господарські суди попередніх інстанцій в процесі розгляду спору, з підтвердженням матеріалами справи, відповідачеві, в подальшому, було відкрито додатковий рахунок для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води та присвоєно код 57-50407 без укладення та внесення відповідних змін до договору, а до загальної суми заборгованості включено, як вартість питної води, що використовувалась відповідачем для потреб холодного водопостачання, так і вартість виготовлення гарячої води. Втім, як установили господарські суди договір №04582/4-12, котрий визначений підставою позову, не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води. Разом з тим, не містять матеріали справи і інших договорів, які б регулювали такі відносини між сторонами. Водночас суди визнали недоведеним і наявність у відповідача заборгованості за надані послуги у спірному періоді, виходячи з даних лічильника за абонентським номером 5-407. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. З огляду на викладене, а також на встановлені фактичні обставини справи судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог. Доводи викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. Інші доводи скаржником в касаційній скарзі не наведені.
За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.12 у справі №52/104 залишити без змін.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.
Головуючий, суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець