"03" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/85093/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого -Смоковича М.І.,
суддів: Кравцова О.В., Масло І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області про нарахування та виплату підвищення до пенсії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Полтавської області від 10 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 07 листопада 2011 року,
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області про нарахування та виплату підвищення до пенсії.
На обґрунтування своїх вимог зазначала, що відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни (далі -Закон про соціальний захист дітей війни) вона має статус дитини війни. Частиною першою статті 6 цього Закону, що набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не виконує вимог указаного Закону та не виплачує пенсію у підвищеному розмірі.
Просила визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області протиправними та зобов'язати відповідача зробити перерахунок їй як дитині війни недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.
Постановою Антрацитівського міськрайонного суду Полтавської області від 10 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 07 листопада 2011 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області у виплаті ОСОБА_1 встановленого розміру щомісячної соціальної допомоги до пенсії; зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру щомісячної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни, встановленої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виходячи з 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і передбаченого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», а також провести відповідні виплати за період з 22 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року (з врахуванням отриманої позивачем доплати до пенсії згідно частини 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»); в частині задоволення інших позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Із матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині задоволення позову. Однак колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість цих рішень у повному обсязі.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області, на порушення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни безпідставно не здійснювало ОСОБА_1 нарахування щодо підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Висновки судів відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій установлено, і це не заперечують сторони, що ОСОБА_1, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію. Відповідно до статті 1 Закону про соціальний захист дітей війни позивач має правовий статус дитини війни. Крім того, згідно зі статтею 6 цього Закону вона має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 1 розділу ІV «Прикінцеві положення»Закону про соціальний захист дітей війни цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У зв'язку з такими нормами матеріального права та непідвищенням пенсії позивач просила визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати його провести відповідне підвищення пенсії за період з 22 травня 2008 року.
Стосовно вимог про здійснення перерахунку підвищення пенсії з 22 травня по 21 січня 2009 року, суд першої інстанції, з яким також погодився і суд апеляційної інстанції, правильно та обґрунтовано відмовив в задоволенні позову у зв'язку з пропущенням позивачем строку для звернення до адміністративного суду.
За приписами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки позивач звернулась до суду за захистом своїх прав 22 січня 2009 року, а відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову у зв'язку з пропущенням нею строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні вимог позивача за період з 22 травня 2008 року по 21 січня 2009 року.
Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" на 2009 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»чи будь-яким іншим законодавчим актом не зупинялась.
За таких обставин обґрунтованими та законними є висновки судів про часткове задоволення позову, зокрема визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання здійснити перерахунок підвищення пенсії позивачу на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з 22 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Зі статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують указаних висновків судів попередніх інстанцій.
З урахуванням викладеного рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування чи зміни немає.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області залишити без задоволення.
Постанову Антрацитівського міськрайонного суду Полтавської області від 10 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 07 листопада 2011 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
Судді О.В. Кравцов
І.В. Масло